УДК: 612.015.1:612.112.9:616.69-008.6-008.87]-92

Мельник Оксана Володимирівна. Особливості вільнорадикальних, імунних, Ca2+ -та NO- залежних регуляторних систем клітин та їх взаємозв'язок із мікробіомом за умов розвитку чоловічої неплідності та супутньої аутоімунної патології :  дис. ... д-ра мед. наук : [спец.] 03.00.04, 22 / О. В. Мельник. - Тернопіль, 2024. - 410 с. - Бібліогр.: с. 306-385 (627 назв).

Ретроспективний аналіз 220 пацієнтів з ЦД2 у стадії декомпенсації показав, що загалом зміни печінки виявлені у 92,56%, а зміни ЖМ – у 73,45%, тоді як інтактний стан цих органів визначався істотно рідше (7,44% та 26,55%, обидва р<0,05). Провідними змінами печінки були посилення ехогенності (92,56%) та гепатомегалія ≥170 мм (44,89%), рідко діагностувались вірусні гепатити (1,58%) та гемангіома (0,46%). Рівень трансаміназ за умов ЦД2 та ГБУ був істотно вищим (АСТ 37,93 од. та АЛТ 43,11 од.), ніж за умов ізольованого ЦД2 чи тільки порушення толерантності до глюкози (20,06 од. та 21,29 од. 25,13 од. та 25,13 од., усі р<0,05). Активність АЛТ прямо корелювала з тривалістю анамнезу ЦД (r = 0,38), величина індексу де Рітіса – обернено з НbA1c (r = -0,42) та постпрандіальною глікемією (r = -0,49); усі р < 0,05. Жовчний міхур був оперативно видалений у 3,42%, у решти діагностовані біліарний сладж (34,51%), ущільнення стінки ЖМ (30,97%), холелітіаз (28,39%), деформації тіла та шийки ЖМ (16,81%), потовщення стінки ЖМ (10,62%), хронічний холецистит (3,54%), поліпоз ЖМ (0,88%).
2. Серед пацієнтів з ЦД2 наявність супутніх ГБУ призвела до істотного зростання значень ТГ (3,13 та 2,08 ммоль/л), відношення ТГ/ХС-ЛПВЩ (2,50 проти 1,68) та ТГГІ (16,72 та 7,72) та у 2,2 рази частішого зростання ХС-ЛПнеВЩ (68,75% та 30,77%); усі р<0,05. За умов коморбідності погіршення ліпідного метаболізму істотно корелювало з чоловічою статтю, абдомінальним ожирінням з збільшеною продукцією резистину, погіршенням вуглеводного метаболізму з глікемією натще, активацією системного запалення із зменшенням ІЛ2 та посиленням ендогенної інтоксикації (усі р<0,05). Зростання ТГГІ було прямо пропорційним абдомінальному ожирінню зі збільшенням ЗХС, НЕЖК, ХС-ЛПнеВЩ та глюкози натще, КА, індексу Castelli-1 та відношенню ТГ/ХС-
ЛПВЩ.

3. Формула цитокінового дисбалансу для пацієнтів з ЦД2 та ГБУ: лептин(+3); резистин(0); селектин(-1); ІЛ2(+1); ІЛ6(0); ТНФа(+1). Супутні ГБУ у пацієнтів з ЦД2 призвели до істотно вищого вмісту лептину (26,09 та 15,45 нг/мл) та у 2,23 рази частішою лептинорезистентністю за відношенням Л/ТГ (95,65% та 42,86 %), обидва р<0,05. Пацієнти з підвищеним лептином відрізнялись істотно більшими ІМТ (35,29 та 30,42кг/м2) та відношеннями Л/ТГ (15,65 та5,95), Л/ІМТ (1,00 та 0,36), Л/Р (16,44 та 5,66; усі р<0,05). Хворі на ЦД2 та ГБУ з підвищеним ТНФа відрізнялись за кількістю ЛПВЩ, (1,34 та 1,12 ммоль/л); з підвищеним вмістом ІЛ2 - за меншою тривалістю анамнезу ІХС (0,78 та 2,46 рр.) та вищими ТНФа (8,94 та 5,63 пг/мл) та АСТ (46,46 та 31,84 од), нижчими НbA1c (8,64% та 10,44%) та креатиніном (81,37 та 94,56 мкмоль/л); усі р<0,05. Цитокіни корелювали між собою, з тривалістю ЦД2 і АГ, з метаболічними показниками. Максимальна активність трансаміназ спостерігалась за умов високого вмісту ІЛ2 (>6,50 пг/мл), мінімальний індекс де Рітіса був за умов високих значень лептину (>15,00 нг/мл) та низьких вмістів селектину (≤233,00 нг/мл) і ТНФа (≤7,1 пг/мл); усі р<0,05.
4. Наявність супутніх ГБУ у пацієнтів з ЦД2 призвела до збільшення загальної бактерійної маси у 200 разів із збільшенням відсоткового вмісту Bacteroidetes на 10%; відношення Вacteroides fragilis group/Faecalibacterium prausnitzii перевищувало норму у 30 разів. З облігатних бактерій норму перевищували вміст Escherichia coli, Bacteroides fragilis group та Faecalibacterium prausnitzii. Також супутні ГБУ супроводжувались появою відсутніх у нормі Сlostridium difficile, Shigella spp., Salmonella spp. та Candida spp. та підвищенням кількості Klebsiella spp.
та Proteus spp. За кореляційним аналізом, у пацієнтів з ЦД2 та ГБУ за умов збільшення маси тіла та погіршення контролю за перебігом ЦД2 зростав відносний вміст ДНК інших груп ентеротипу (крім Firmicuts, Bacteroidetes та
Actinobacteria); а збільшення ендогенної інтоксикації, погіршення ліпідного метаболізму та артеріальна гіпертензія супроводжувались зростанням Bacteroides fragilis group та їх відношення до Faecalibacterium prausnitzii.
5. Постійне та обов’язкове ведення скеровано на нормалізацію маси тіла чи хоча би зменшення ІМТ. Модифіковане індивідуалізоване медикаментозне лікування поєднаного перебігу ЦД2 та ГБУ включає постійний суворий глікемічний контроль з обережністю для агоністів рецептора глюкагон-подібного пептиду-1 у випадках біліарного сладжу і холелітіазу; постійну корекцію ліпідного дисметаболізму, курсове застосування пробіотику та пребіотику.

Практичні рекомендації

1. Усім пацієнтам з ЦД2 слід прицільно визначати стан печінки та жовчного міхура (сонографія, трансаміназ, індекс де Рітіса, лужна фосфатаза) та врахування виявлених змін під час формування комплексу медикаментозного лікування.
2. Тригліцеридоглюкозний індекс є чітким прости інформативним критерієм як метаболічного стану, так і гепатобіліарних уражень.
3. Першочерговим заходом ведення пацієнтів з ЦД2 та ГБУ є зменшення маси тіла, оскільки це може призвести до зменшення вмісту лептину, який є медіатором запалення та метаболічних порушень і може зумовлювати недостатню ефективність терапії ЦД2.
4. Запропоновано модифіковане індивідуалізоване медикаментозне лікування поєднаного перебігу ЦД2 та ГБУ, що включає постійний суворий глікемічний контроль з обережністю для агоністів рецептора глюкагон-подібного пептиду-1 у випадках біліарного сладжу і холелітіазу; постійну корекцію ліпідного дисметаболізму та курсове застосування пробіотика чи пребіотика.
5. Пацієнтам з ЦД2 та ГБУ доцільно визначати стан мікробіоти кишок для обгрунтування вибору пробіотика.
6. Пацієнтам з ЦД2 та ГБУ крім параметрів вуглеводного метаболізму, слід контролювати ліпідний профіль та печінкові проби в динаміці.

УДК 579.262 : (547.789 + 615.276.1)] - 092. 9

 Руминська Тетяна Миколаївна. Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4-тіазолідинону та нестироїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус лабораторних тварин :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 091, 09 /  Т. М. Руминська. - Львів, 2024. - 214 с. - Бібліогр.: с. 160-200 (290 назв).

Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4- тіазолідинону та
нестероїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус
лабораторних тварин. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття
ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 Біологія (09-Біологія). — Інститут біології тварин НААН,
Львів, 2024. У представленій дисертаційній роботі вперше досліджувалась новосинтезована похідна
4-тіазолідинону (5Z)-5-[(1,3-Дифенілпіразол-4-іл) метилен]тіазолідин-2,4-діон — сполука Les-6490.
Досліджено її токсичні, протизапальні та антимікробні властивості, а також проведено порівняльне
дослідження впливу сполуки Les-6490 та протизапального препарату — німесуліду на альтерацію
кишкового мікробіому та окремих представників кишкової мікробіоти. Вивчення антибактеріальної та
протигрибкової дії сполук проводилось методом дифузії в агар та методом серійних розведень in
vitro. Експерименти in vivo виконували на лабораторних щурах, які були розділені на наступні групи:
контрольна група; група з місцевим запальним процесом у тканинах стопи, індукованим ад’ювантом
Фрейнда; групи здорових тварин та тварин із запаленням, у яких досліджували дію сполуки Les-6490
та німесуліду. У роботі застосовано мікробіологічні, гематологічні та біохімічні методи. Проведено
аналіз складу бактеріальних геномів кишкового каналу щурів за допомогою секвенування 16s рРНК з
наступним генеруванням операційних таксономічних одиниць та ідентифікацією одержаних таксонів
різних рівнів — від Filum (тип) до Species (вид). Отримані результати свідчать про те, що досліджувана
речовина може бути віднесена до малотоксичних препаратів, ЛД50 сполуки для мишей становить
910,0 ±57,0 мг/кг (4 клас токсичності), і є придатною для використання у біологічних експериментах. 3
Встановлено, що сполука Les-6490 проявила протизапальні властивості, затримуючи розвиток
клінічних і біометричних проявів запального процесу у стопі та зменшуючи нейтрофільний
лейкоцитоз. При цьому спостерігалися ефекти, що перевищували протизапальний вплив препарату
порівняння - німесуліду. У ході експерименту не виявлено впливу сполуки Les-6490 на основні
біохімічні показники крові та рівень трансаміназ, що свідчить про відсутність токсичного впливу на
функцію печінки в умовах проведення досліджень. Встановлено, що при запальному процесі на тлі
введення досліджуваної сполуки Les-6490 у щурів не виявляються зміни вмісту загального протеїну,
концентрації сечовини та креатиніну порівняно з контролем, проте спостерігається зниження вмісту
альбуміну. Поза тим препарат порівняння (німесулід) викликав зниження кількісного рівня загального
протеїну, альбуміну та сечовини. При дослідженні рівня холестеролу та тригліцеридів виявлено
зниження вмісту показників ліпідного обміну у всіх групах тварин у порівнянні з контролем. Особливо
виражене зниження цих показників зафіксовано в крові тварин дослідних груп, що одержували
сполуку Les-6490 на тлі індукованого запалення. Експериментально підтверджено також зниження
кількості неорганічних фосфатів та кальцій-іонів на тлі запального процесу. Встановлено коригуючий
вплив досліджуваних речовин на показники порушень мінерального обміну, проте більш виражений
ефект спостерігався при дії на тварин сполуки Les-6490. За результатами скринінга 22 похідних 4-
тіазолідинонів, встановлено, що сполука Les- 6490 проявила найбільш виражені антимікробні
властивості. Для вивчення антимікробноїдії в якості тест-мікроорганізмів використано музейні штами
та клінічні ізоляти грамнегативних бактерій родини Enterobacteriaceae: Proteus vulgaris No152,
Pseudomonas aeruginosa ATCC 10145, Klebsiella pneumoniae 189, Raoultella terrigena ATCC 33257, а
також представник родини Vibrionaceae, роду Aeromonas — Aeromonas hydrophila N196. 4 Вивчено
дію сполуки Les-6490 на грампозитивні мікроорганізми — Streptococcus agalactiae ATCC 13813,
Staphylococcus еpidermidis ATCC 12228, Staphylococcus aureus ATCC 25923 (резистентний до
пеніцилінів), Staphylococcus aureus N23, Lactobacillus fermentum (пробіотичний штам). Протигрибкові
ж властивості сполуки Les-6490 досліджено на штамах одноклітинних грибів Candida albicans ATCC
885-653, Candida albicans N67, Saccharomyces cerevisiae N62. Виявлено помірну та вибіркову
антимікробну дію сполуки Les-6490 на стафілококи, при цьому не спостерігалось впливу на
лактобактерії та γ- протеобактерії. Протигрибкова дія проявлялась на рівні мінімальної інгібуючої
концентрації контрольного препарату — клотримазолу, а саме до Saccharomyces cerevisiae N62. При дослідженні впливу сполуки Les-6490 на біоплівкові форми клінічних штамів S. aureus subsp. та L.
fermentum статистично значущих змін оптичної щільності не помічено. Проведене бактеріологічне
дослідження показало зміни стану мікробіому кишкового біотопу щурів під впливом досліджуваних
речовин. Виявлено зниження кількості протеобактерій та лактобактерій при використанні німесуліду, а також збільшення кількості Bifidobacterium при використанні сполуки Les-6490, що вказує на
потенційну здатність Les-6490 відновлювати баланс кишкової мікробіоти. При аналізі метагеномних
даних кишкового каналу щурів, в групі тварин, котра отримувала сполуку Les-6490, виявлено високий вміст бактерій роду Helicobacter. Важливо зазначити, що в групах, які також отримували сполуку Les-
6490, не виявлено прокаріотів роду Treponema. Це може свідчити про протитрепонемну дію цієї сполуки. Слід також зауважити, що сполука суттєво вплинула на підвищення рівня протизапальних мікроорганізмів, таких як Blautia, Faecalibacterium prausnitzii, Succivibrionaceae та Coriobacteriales. 5 За генотипом у дослідженні ідентифіковано окремі види — F.prausnitzii, L. johnsonii, L. reuteri. Вказані таксони населяють кишковий канал людини й тварин, проявляють протизапальну дію, продукують такі важливі метаболіти як коротколанцюгові жирні кислоти (бутират), а також їх використовують як пробіотичні препарати. Метагеномним аналізом із застосуванням статистичних методів мікробіологічної екогеноміки — визначення кривої біорізноманіття, індексів оцінки охоплення на основі чисельності (АСЕ– Abundance-based coverage estimators), графіків «цілого дерева» — встановлено зростання альфарізноманіття більш за дії сполуки Les-6490, ніж при застосуванні
препарату порівняння німесуліду. Виявлено наростання бета-різноманіття мікробіомів у групах тварин, що одержували сполуку Les-6490 на основі методів аналізу головних компонентів з кластерним перетворенням, несиметричного багатовимірного шкалювання, процедури перестановки з кількома відповідями. На основі результатів досліджень із застосуванням t-тестового аналізу таксонів різних рівнів, а також методів метагеноміки, виявлено статистично значущу різницю

UDC 614.2-082-055.2-053.31:303.62(477)

Abstract. The current challenges facing Ukrainian society require precise attention to the demographic situation, particularly to a significant decrease in the birth rate in Ukraine, which in recent years has been associated with the COVID-19 pandemic and a full-scale war on its territory.

Purpose. Identify priority areas of the development of neonatological help in Ukraine at the present stage of reforming medical care to the population by using the analysis of the results of the questionnaire for doctors, including health policymakers.

Object and methods. The material of the study was a self-developed questionnaire. The online part of the survey during 2022-2024 involved 410 respondents. The study uses the following methods: system approach and analysis, medical-statistical and sociological methods.

Results. The analysis of the key problems of the system of medical care for mothers and children determined by the respondents showed that the main issue is (and remains) the lack of financial resources to ensure the effective functioning of the health care system from state sources of funding, including mothers and children – 67.16±2.33%. When distributing by importance, respondents emphasized the importance of preparing strategic plans for the functioning of the healthcare system, both at the state and local levels, that included preparation of medical assistance for mothers and children (50,37±2,48% stated that), the highest level of that statement was found amongst people with absent experience in the specialty “Organization and management of health care,” as well as with work experience up to 10 years.

Conclusions. The formation of analytical and strategic processes for planning medical care for mothers and children, as well as further study of existing challenges and needs will allow the implementation of appropriate organizational approaches in medical care for mothers and introducing measures aimed at creating conditions for safe birth and obtaining highly qualified medical care in medical institutions.

УДК: 617-022:616-001.4

Одними  із найпоширеніших  ускладнень  пацієнтів  у після-операційному періоді залишається інфікування ран, що спричиняють ускладнення перебігу захворювання та  залишаються гострою проблемою охорони здоров’я.

Мета  дослідження  полягала  у встановленні  частоти  інфікування  ран  при відкритих та малоінвазивних оперативних втручаннях, встановленні видового спектру  та антибіотикочутливості  виділених  мікроорганізмів.  Частота інфікування ран після відкритого хірургічного втручання була на 25 % вища ніж після  лапароскопічного  втручання.  Тому, при  можливості  необхідно  надавати перевагу саме лапароскопічним операціям.Виділені  2 штами  K.  pneumoniae  та  3  штами  P.  aeruginosa,  відповідно до   критеріїв,  що визначають ІПНМД, були  саме  госпітальними  штамами, мали  резистентність  практично  до усіх  антибіотиків,  що рекомендовані  для тестування керівництвом EUCAST. Проте, до препарату «Колістин» чутливими виявилися усі виділені ізоляти. Найбільшу активність виявили ізоляти S. aureus, S.epidermidis до амоксиклаву – 89 % штамів.Для запобігання розвитку  інфекцій,  пов’язаних  з наданням  медичної  допомоги необхідно суворо дотримуватись правил дезінфекції хірургічних відділень та проводити щомісячний мікробіологічний моніторинг за станом мікробіоти у відділенні.

УДК: 616.61-089.843

Вступ. Гіпотермічна машинна перфузія (ГМП) є ефективним інструментом протекції органу від ішемічно-реперфузійного ушкодження. На жаль, чітких даних про тривалість безпечного часу ішемії при трансплантації нирки з використанням ГМП обмаль. Ми презентуємо випадок першого в Україні використання ГМП при трансплантації нирки, як приклад його ролі в розширенні логістичних можливостей центру трансплантації.
Опис випадку. В центрі трансплантації у місті Львові була проведена трансплантація нирки від донора-трупа. Вилучення органів проводилось у місті Одеса. Зважаючи на тривалий час ішемії було використано ГМП. Загальний час ішемії склав 23,5 години, проте жодних симптомів ішемічно-реперфузійного ушкодження виявлено не було. Ранній післяопераційний період пройшов без ускладнень.
Висновки. Загальний час ішемії з використанням ГМП тривалістю близько 24 годин може бути безпечним, проте це питання потребує подальших досліджень.