УДК 611:616;073.756.8:378.147

Розуміння морфології мозку має важливе значення для радіологів, неврологів і нейрохірургів. Історично вивчення анатомії мозку базувалося на препаратах ex vivo. Сучасні КТ і МРТ головного мозку in vivo забезпечують можливості просторової тривимірної візуалізації структур мозку, необхідні для діагностики захворювань, планування операцій і моніторингу прогресу лікування. Незважаючи на прогрес у візуалізації, існує розрив між традиційним вивченням анатомії та сучасною практичною радіологією.
Мета: проілюструвати анатомію мозку ex vivo, порівнюючи з відповідними зображеннями мозку на КТ та МРТ як для навчання молодих лікарів, так і для повторення знань з анатомії мозку для досвідчених радіологів. Подано макроскопові, КТ та МРТ зображення головного мозку для свідчення важливості раннього доступу студентів до вивчення радіологічної анатомії з потребою впровадження практичних занять радіологічної анатомії під час занять з анатомії в медичних закладах.
Матеріали і методи. У дослідженні використано фіксовані у формаліні зразки мозку та відповідні зображення КТ та МРТ мозку.
Результати. КТ і МРТ головного мозку забезпечують відповідні анатомічні деталі для розуміння складних просторових взаємозв’язків та вивчення функціональних можливостей. Переваги інтеграції радіологічних зображень: неінвазивна візуалізація, детальна анатомічна роздільна здатність, тривимірні реконструкції.
Висновок. Інтеграція радіологічних зображень у дослідження нейроанатомії є значним прогресом у медичній науці. Методи КТ і МРТ забезпечують достатню деталізацію, візуалізацію просторовості, що робить їх незамінними інструментами в сучасній нейрорадіології. Існує потреба включити вивчення радіології під час навчання анатомії, щоб допомогти майбутнім лікарям у швидшому оволодінні радіологічною анатомією з практичним її використанням.

Brain morphology understanding is essential for radiologists, neurologists, and neurosurgeons. Historically, anatomical learning of brain relied on ex vivo specimens. Modern in vivo brain CT and MRI provide spatial, three&dimensional imaging capabilities crucial to help diagnose diseases, plan surgeries, and monitor treatment progress. Despite the advancements in imaging, a disconnect exists between traditional anatomical education and contemporary radiological practices.
Objective. This short report aims to illustrate brain anatomy ex vivo, on CT and MRI, to both navigate young doctors and to refresh the knowledge of experienced radiologists in brain anatomy. Furthermore, a few examples of the macroscopic, CT and MRI of the brain testify to the importance of early access to the radiological study of anatomy and pathology for the new generations of physicians, asking the schools of medicine to implement practical radiological anatomy sessions during anatomy teaching.
Material and methods. The study utilized formalinfixed brain specimens and corresponding brain CT and MRI images.
Results. Brain CT and MRI imaging modalities provide unparalleled anatomical detail and functional insights, enhancing the comprehension of complex spatial relationships. The advantages of the integrating of radiolographical images are: non&invasive visualization, detailed anatomical resolution, three&dimensional reconstructions.
Conclusion. The integration of radiology images into the study of neuroanatomy represents a significant advancement in medical science. CT and MRI imaging modalities provide unparalleled detail, functional insights, and educational value, making them indispensable tools in modern neuroradiology. There is a need to include radiology during anatomy studies, helping future physicians better understand anatomy and recognize this clinical discipline
early on.

UDC 611.132.1:616.132]-071.3-055.2

Cardiovascular diseases remain a leading cause of mortality, emphasizing the importance of understanding factors that influence aortic size for better cardiovascular health assessments. This study investigates the correlation between the diameters of the ascending aorta at various levels and age-antropometric factors.. Utilizing ECG-gated contrast-enhanced computed tomography (CT) scans of the aorta, the research found that age significantly affects the diameters of the ascending aorta in healthy women. A direct relationship was observed between height and the average diameter of the aortic annulus level with a moderate correlation (ρ=+0.52, p=0.041). However, no significant correlations were found between body weight, body surface area, BMI, and the aortic diameters (p>0.05). Two significant multiple correlation-regression relationships were identified: one between age, body length, and the maximum diameter of the aorta (R=+0.79, p=0.01), and another between age, body length, and the diameter of the aorta at the upper part of the ascending aorta (R=+0.71, p=0.03). In conclusion, accounting for age and anthropometric factors is essential when assessing the size of the ascending aorta in women, which can improve clinical management of cardiovascular health.

Серцево-судинні захворювання залишаються домінантною причиною високої смертності. Оцінювання гендерних, вікових, антропометричних параметрів може сприяти кращому розумінню факторів, що впливають на розміри аорти, і допомогти клініцистам в оцінці здоров’я серцево-судинної системи. Метою роботи є оцінити кореляцію між поперечними розмірами висхідної аорти на різних її рівнях з віком, масою тіла, довжиною тіла, індексом маси тіла та площею поверхні тіла в популяції здорових жінок. Матеріал дослідження: DICOM-файли комп’ютерної томографії аорти з контрастним підсиленням та ЕКГ-синхронізацією. Методи: антропометричні, морфометричні, статистичні. За результататми дослідження у здорових жінок встановлено, що вік впливав на більшість поперечних розмірів висхідної аорти. Доведено пряму залежність між довжиною тіла та середнім діаметром аорти на рівні кільця: прямий середньої сили кореляційний зв’язок (ρ= +0,52, р=0,041). З масою тіла, площею поверхні тіла, індеком маси тіла та КТ-діаметрами аорти у здорових жінок не було встановлено доведених парних зв’язків (р>0,05). Встановлено два достовірних множинних кореляційно-регресійних зв’язки. між віком, довжиною тіла та максимальним діаметром аорти (R= +0,79, р=0,01) та між віком, довжиною тіла та діаметром аорти на рівні верхньої частини висхідної аорти (R=+0,71, р=0,03). Висновки. Врахування вікових та антропометричних характеристик при оцінці розмірів висхідної аорти у жінок є важливим фактором.

Впровадження в систему освіти нових освітніх програм, прогресивних форм навчання, в основу яких закладено головним чином самостійну роботу студентів, вимагає перегляду традиційних методів ведення практичних занять. В першу чергу це торкається курсів анатомії і фізіології людини - базових теоретичних дисциплін вищого навчального закладу.
Анатомія, як навчальна дисципліна містить дуже великий фактичний матеріал описового характеру, форми і засоби викладання якого в більшості залишаються класичними. Фізіологія вивчає зміни функцій організму людини в еволюційному плані, індивідуальні, статеві, вікові особливості організму. зв'язок фізіологічних функцій з структурами організму. досліджує динаміку протікання життєвих процесів і регуляцію фізіологічних функцій.
Сучасне викладання анатомії і фізіології передбачає обов’язкову практичну спрямованість: максимальну наочність, тісний зв’язок питань анатомії і фізіології людини із проблемами практичної медицини і фізичної терапії. Це надає навчальному процесу емоційного характеру, робить пізнавальний матеріал живим і таким, що розвивається відповідно до прогресу обраної спеціальності, виховує любов до науки, дозволяє набувати уміння співставляти і аналізувати факти, застосовувати анатомічні і фізіологічні знання при вивченні інших дисциплін.

616.98:578.834.1:616.155.3]-02-07-053.2

Мета роботи – пошук факторів ризику формування пост-COVID-синдрому в дітей на основі аналізу динаміки рівня лейкоцитів, відносного й абсолютного вмісту лімфоцитів у крові.

Матеріали та методи. Здійснили ретроспективний аналіз історій хвороб дітей віком 10–17 років, які госпіталізовані під час другої хвилі пандемії (січень – липень 2021 року) в КНП Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит» із діагнозом COVID-19 середнього ступеня тяжкості. Обрали 46 випадків: 26 дітей (група пост-COVID(-)), які не мали жодних симптомів після COVID-19, і 20 пацієнтів (група пост-COVID(+)), які мали різні скарги, що порушували звичне життя, з боку різних органів і систем.
Результати. Всі опитані діти з групи пост-COVID(+) скаржилися на втому, майже третина дітей (30 %) – на головний біль, якого не було до захворювання, кожна четверта дитина (25 %) мала проблеми з концентрацією уваги, кожна п’ята (20 %) – періодично відчувала невмотивовану тривогу. Проаналізували динаміку загальної кількості лейкоцитів, абсолютного та відносного вмісту лімфоцитів при контролі через тиждень ±2 дні. Встановили, що в групі дітей пост-COVID(-) не виявлено вірогідні зміни названих показників, а в групі пост-COVID(+) при незначному лейкоцитозі (підвищення від 3,9 × 109 /л до 4,05 × 109/л, р = 0,13) визначили достовірне зниження рівня лімфоцитів – і відносного (з 27 % до 16 %, р = 0,002), й абсолютного (з 1,51 × 109/л до 0,51 × 109/л, р = 0,001).

Висновки. Пацієнти з лімфопенією чи гіперлімфоцитозом, що зберігалися протягом 7 ± 2 днів у гострому періоді COVID-19, належать до групи ризику щодо тривалого персистування симптоматики, зокрема вираженої тривалої астенії. Тенденцію до нормалізації кількості лімфоцитів можна вважати протекторним фактором щодо формування пост-COVID-синдрому, а негативна динаміка чи її відсутність – фактор ризику тривалого персистування симптомів.

The aim of the study: to find risk factors for post-COVID syndrome formation based on the analysis of the dynamic leukocyte count, the relative and absolute blood lymphocyte contents.
Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of children, aged 10–17 years, who were hospitalized during the second wave of the pandemic (January – July 2021) to the CNE “Lviv Regional Children’s Clinical Hospital “Ohmatdyt” with a diagnosis of moderate COVID-19. A total of 46 children were selected, among them 26 children (post-COVID(-) group), who had no symptoms after COVID-19 and 20 children (post-COVID(+) group) who described various complaints related to disfunction of different organ systems, which affected a normal child’s life.
Results. All children from the post-COVID(+) group complained of fatigue, about a third of children – headache (30 %), which were not observed before the disease, quarter of children (25 %) had problems with concentrating, one fifth (20 %) – periodically felt unmotivated anxiety. Analysis of the leukocytosis dynamics, absolute and relative lymphocytosis in the control after one week ±2 days revealed no significant changes in these indicators in the post-COVID(-) group of children. While in the post-COVID(+) group, a slight increase in leukocytosis (from 3.9 × 109/L to 4.05 × 109/L, P = 0.13) was accompanied by a significant decrease in the number of lymphocytes, both relative (from 27 % to 16 %, P = 0.002) and absolute (from 1.51 × 109/L to 0.51 × 109/L, P = 0.001).
Conclusions. Patients with persistent lymphopenia or hyperlymphocytosis (one week ±2 days) during acute period of COVID-19 represent a “vulnerable cohort” concerning long-term persistence of symptoms, including severe asthenia. The tendency towards normalization of lymphocyte number can be considered as a protective factor for the formation of post-COVID syndrome, while the negative dynamics or its absence – as a risk factor for prolonged persistence of symptoms.

УДК 616.9:616.981[616.921.8:616.931:616.981.58:616.348]

 Представлено сучасні погляди на «класичні» інфекційні хвороби на прикладі дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Розглядаються таксономічні аспекти та роль молекулярно-генетичних методів у дослідженні факторів патогенності бактерій. Проаналізовано дані останніх років, на підставі яких до збудників інфекційних хвороб людини включають нові види бактерій. Так, розглядається розширення кола збудників кашлюкоподібних захворювань, зокрема значення Bordetella holmensii в розвитку хвороби. Останніми роками переглядається структура виду Corynebacterium diphtheriae, сформувалась думка про «комплекс видів збудників дифтерії». Проілюстровано приклади протилежної ситуації, коли застосування молекулярних методів дало змогу звузити коло імовірних збудників для інфекцій із схожими клінічними картинами. Відповідно до результатів досліджень останніх років, роль інших видів, крім Streptococcus pyogenes, у виникненні бешихи видається дискусійною. Для псевдомембранозного коліту основним етіологічним агентом визначено Clostridium difficile.

SUMMARY. Modern views on «classical» infectious diseases using the examples of whooping cough, diphtheria, erysipelas and pseudomembranous colitis are presented. The role of molecular genetic methods in the study of bacterial pathogenicity factors, as well as for the taxonomy of infectious disease agents, is considered. The data of recent years, on the basis of which new species of bacteria are included among the causative agents of human infectious diseases, have been analyzed. In particular, the expansion of the range of causative agents of pertussis-like diseases, such as Bordetella holmensii, is being considered. In recent years, the structure of the species Corynebacterium diphtheriae has been revised, and the opinion about the «diphtheriae species complex» has been formed. Examples of the opposite situation are illustrated, when the use of molecular methods made it possible to narrow  down the circle of possible pathogens for infections with similar clinical pictures. According to the results of research inrecent years, role of pathogens other than Streptococcus pyogenes as causative agents of erysipelas is to discussible. Clostridium difficile is identified as the main etiological agent for pseudomembranous colitis.