УДК 613.63.661.168.2

 Мета. Обґрунтування гігієнічного регламенту допустимого вмісту репеленту ікаридину у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Ікаридин (1-(1-метилпропоксикарбоніл)-2-(2-гідроксіетил)піперидин), виробництва S.C. Johnson Europlant B.V. (Нідерланди). Методи дослідження - токсиколого-гігієнічні, біохімічні, імунологічні, фізико-хімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення.  Представлені результати токсиколого-гігієнічних досліджень репеленту ікаридину на лабораторних тваринах (білі миші, білі щурі, морські свинках, кролі). Встановлено, що ікаридин за параметрами гострої токсичністі при одноразовому внутрішньошлунковому введенні та однократному інгаляційному впливові відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки). Видова чутливість тварин до речовини відсутня. При нанесенні на шкіру ікаридин не викликає загибелі тварин і проявів місце-подразнювальної ​​дії. Вплив на слизові оболонки характеризується незначною пошкоджуючою дією (2 бали). В субхронічному експерименті проявляє слабку кумулятивну активність. Хронічний інгаляційний вплив ікаридину упродовж 4 місяців не викликає змін гематологічних та біохімічних показників, патології респіраторних шляхів і паренхіматозних органів. Ікаридин володіє сенсибілізуючою активністю і викликає зростання циркулюючих у крові імунних комплексів. Не чинить токсичного впливу на репродуктивну функцію. Безпечний в плані розвитку канцерогенного ефекту. На підставі встановлених параметрів токсичності розраховано коефіцієнт запасу, запропоновано гігієнічний регламент допустимого вмісту ікаридину в повітрі робочої зони та розроблено методику вимірювання масової концентрації речовини в повітрі.

Висновки. Гранично допустима концентрація ікаридину в повітрі робочої зони ркомендується на рівні 10 мг/м3, пари + аерозоль, 3 клас небезпеки. Розроблено газохроматографічну методику вимірювання масової концентрації ікаридину в повітрі.

Objective. Substantiation of the hygienic regulations for the permissible content of the repellent icaridin in the air of the working area.

Materials and methods. Icaridin (1-(1-methylpropoxycarbonyl)-2-(2- hydroxyethyl)piperidine), manufactured by S.C. Johnson Europlant B.V. (The Netherlands). Research methods are the following: toxicological-hygienic, biochemical, immunological, physicochemical, statistical.

Results. The results of toxicological and hygienic studies of the repellent icaridin on laboratory animals (white mice, white rats, guinea pigs, rabbits) are presented. It has been established that icaridin, in terms of acute toxicity with a single intragastric administration and a single inhalation exposure, belongs to moderately hazardous substances (hazard class 3). Species sensitivity of animals to the substance is absent. When applied to the skin, icaridin does not cause death of animals and manifestations of an irritant effect. The impact on the mucous membranes is characterized by a slight (minor) damaging effect (2 points). In the subchronic experiment, it shows a weak cumulative activity. Chronic inhalation effect of icaridine for 4 months does not cause changes in hematological and biochemical parameters, pathology of the respiratory tract and parenchymal organs. Icaridin has sensitizing activity and causes an increase in the number of immune complexes circulating in the blood. It does not have a toxic effect on reproductive function and is safe in terms of the development of a carcinogenic effect. Based on the established toxicity parameters, a safety factor was calculated, a hygienic regulation for the permissible content of icaridin in the air of the working area was proposed, and a method for measuring the mass concentration of a substance in the air was developed.

Conclusions. The maximum allowable concentration of icaridin in the air of the working area is recommended at the level of 10 mg/m3, vapors + aerosol, hazard class 3. A gas chromatographic technique for measuring the mass concentration of icaridin in air has been developed.

УДК 615.37:614.27:339.133.3

У роботі наведено результати ситуативного аналізу цінової кон’юнктури та економічної доступності імуностимуляторів на фармацевтичному ринку України (на прикладі аптек м. Львова). Ситуативний аналіз кількості пропозицій та роздрібних цін на імуностимулятори в аптеках м. Львова засвідчив, що залежно від торгової назви лікарського засобу їх пропонували від однієї до 314 аптек обласного центру. Розраховано значення коефіцієнта цінової ліквідності і встановлено, що для 80 % аналізованих позицій його значення не перевищувало 0,5, що свідчить про високий рівень їх конкуренції на досліджуваному сегменті ринку та відносну економічну доступність цих лікарських засобів. Дослідження економічної доступності 14 імуностимуляторів на підставі вартості DDD засвідчило, що найбільш економічно доступними були торгові назви інтерферону альфа-2b та вакцини BCG. Результати дослідження можуть слугувати підґрунтям формування цінової політики різних суб’єктів фармацевтичного ринку.

УДК 615.37:339.13.017

У роботі презентовано результати дослідження асортименту імуномодуляторів (у розрізі імуностимуляторів та імуносупресантів) на фармацевтичному ринку України в умовах війни та їх цінової кон’юнктури й економічної доступності на прикладі імуностимуляторів. Алгоритм нашого дослідження включав 3 етапи. Перший передбачав аналіз актуальної номенклатури зареєстрованих в Україні імуностимуляторів станом на 01.02.2023 р. Другий – дослідження цінової кон’юнктури роздрібного сегмента ринку та економічної доступності імуностимуляторів. Третій – маркетингову характеристику імуносупресантів. На першому етапі дослідження, результати якого наведено у цій статті, використано методи інформаційного пошуку, контент-аналізу, систематизації даних та узагальнення. Об’єктом вивчення слугували дані інформаційного фонду «Державний реєстр лікарських засобів України» щодо імуностимуляторів, наявних на вітчизняному фармацевтичному ринку. Результати дослідження можна використати під час формування асортиментної політики фірм-виробників лікарських засобів, оптових посередників та аптечних закладів.

Остеопенія та остеопороз — найбільш поширене системне захворювання скелета, яке характеризується зниженням кісткової маси й структурними змінами кісткової тканини (КТ), які виражені настільки, що навіть при незначній травмі можуть виникати переломи. Втрата кісткової маси і переломи кісток приводять до зниження якості життя пацієнтів і негативно впливають на протікання інших захворювань. Проблема остеопорозу при різних захворюваннях у дітей досить широко вивчається на сучасному етапі. Останнім часом проблеми, пов’язані із структурно-функціональними порушеннями кісткової тканини у дітей, набули значної актуальності й усе частіше привертають на себе увагу як науковців, так і лікарів. В останні роки збільшився перелік клінічних станів, які супроводжуються втратою КТ, остеопенією та остеопорозом. Все більшого значення в етіології остеопенії та остепорозу набувають екопатологічні зміни з боку кісткової системи у дітей, що проживають у регіонах з різними шляхами поступлення ксенобіотиків, що відбивається і на стані кісткової системи, зокрема зубів, у дітей.

Головною пріоритетною проблемою сучасної медицини в Україні є охорона здоров’я матері й дитини. Питання екологічного стану зовнішнього середовища і стану здоров’я населення є загальнодержавними й знаходять своє відображення в національних програмах, а стан здоров’я дітей є інтегральним динамічним показником соціально-економічного і медико-соціального стану суспільства та критерієм ефективності проведених санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів. В сучасних умовах здоров’я підростаючого покоління має особливо важливе значення, оскільки рівень розвитку дітей, їх фізичний та розумовий потенціал, соціальна активність будуть
сприяти у майбутньому виходу Держави із соціально-економічної кризи [5]. Серед техногенних хімічних речовин, що забруднюють атмосферне повітря, водойми, ґрунти, харчові продукти, важкі метали (ВМ) та їх сполуки утворюють значну групу токсикантів, визначаючи антропогенний вплив на екологічну структуру довкілля та на людину.