УДК: 616.136.41-007.17-056.7-053.1-07

Синдром Алажиля (СА) – одне з найбільш проблемних для діагностування спадкових, мультисистемних, холестатичних захворювань печінки в комбінації з іншими природженими вадами. Своєчасне діагностування і лікування, у т.ч. трансплантація печінки (ТП), поліпшують якість життя (ЯЖ), попереджають непоправні печінкові зміни, поліорганну недостатність і смертність.
Мета – дослідити можливості та особливості диференційної діагностики СА, виявити вплив комплексного лікування, хірургічної корекції (у т.ч. ТП) на перебіг хвороби, визначити динаміку клініко-лабораторних показників, фізичного розвитку (ФР) і нервово-психічного розвитку (НПР), ЯЖ.
Матеріали та методи. Для верифікації діагнозу СА проведено клінічні, біохімічні, інструментальні обстеження, визначено генетичні маркери СА. ЯЖ оцінено за такими параметрами: оцінка свербежу шкіри (за категорійною шкалою, за візуальною аналоговою шкалою свербежу); рівень тривожності за шкалою Гамільтона (модифікована). ФР і НПР оцінено педіатрами та дитячими неврологами до і після лікування. ФР оцінено за центильними таблицями відповідно до нормативів Всесвітньої організації охорони здоров’я. НПР оцінено за такими параметрами: затримка розвитку на 1, 2, 3 епікризові строки; ступінь затримки НПР.
Результати. На тлі лікування поліпшилися біохімічні і клінічні показники. Значно зменшився свербіж шкіри (за категорійною шкалою свербежу, за візуальною аналоговою шкалою свербежу), зменшився рівень тривожності. Позитивною була динаміка ФР і НПР.
Висновки. Сучасні можливості діагностики СА передбачають залучення генетичних і гістологічних методів, що дає змогу раннього початку патогенетичної терапії, вирішення часу і шляхів хірургічного втручання (у т.ч. ТП). Наявність супутніх природжених вад інших органів і систем, характерна зовнішність дітей із СА зумовлюють мультидисциплінарне обстеження із залученням мультидисциплінарних фахівців. Комплексне своєчасне лікування СА сприяє нормалізації клініко-біохімічних показників, ФР, НПР, ЯЖ. Радикальне лікування СА шляхом ТП слід розглядати до періоду непоправних поліорганних змін з урахуванням збереження ФР і НПР.

УДК: 616.36-089.843]-053.2-342.9

Трансплантація печінки (ТП) – єдиний шанс збереження життя дітей із вродженими захворюваннями
печінки (біліарна атрезія, синдром Алажиля, прогресуючий внутрішньопечінковий холестаз, хвороба
Байлера), метаболічними порушеннями, гострою або хронічною печінковою недостатністю. Розвиток ТП
від живого родинного донора скорочує тривалість очікування органа. Успішність процедури залежить від
якісної дотрансплантаційної підготовки (ДТП) донора і реципієнта.Мета – вивчити особливості ДТП у дітей із холестатичними захворюваннями печінки для успішної ТП.Матеріали і методи. Обстежено 37 дітей із біліарною атрезією, яким проводили ДТП у 2005–2023 рр.:
у 36 випадках виконано родинну ТП, в 1 випадку – розділенням донорської печінки (SPLIT-ТП). ДТП тривала протягом 3–6 місяців, передбачала санацію вогнищ інфекції, корегування вроджених вад, визначення
статусу екстреності, фізичний і психоемоційний стан. Обстеження проведено згідно з міжнародними стандартами.Результати. Усі ТП були успішними. Після ДТП поліпшилися гематологічні показники, функціональний і нервово-психічний розвиток, знизився рівень тривожності. Усі клініки, у яких виконували ТП, визнавали якість ДТП, жодній дитині не відмовили через її недоліки. Основними критеріями готовності до ТП були компенсований стан і безпечне бактеріальне тло.Висновки. Дотримання нормативних вимог ДТП є запорукою успішної ТП у дітей і збереження здоров’я донора. ДТП поліпшує гематологічні, соматичні, психоемоційні показники, зменшує ризики та підвищує ефективність трансплантації. Наш досвід ДТП відповідає міжнародним стандартам. 

 УДК:339.726.3:327.7:070.484(410) 

У статті проаналізовано фактологічний матеріал щодо процесу прийняття рішень і надання військової допомоги Україні міжнародними партнерами та союзниками в ході російсько-Української війни впродовж 2023 року. Метою пропонованої статті є подальша активізація військово-історичних досліджень в контексті сучасної російсько-Української війни на тій джерельній базі, яка представлена у друкованих зарубіжних засобах масової інформації. Дослідницьку увагу акцентовано на хронології, послі­довності та узгодженості в плануванні і наданні військової допомоги Україні. Аналізуючи публікації британської газети «Ґа́рдіан», робиться висновок про можливість проведення глибокого дослідження всіх складових процесу надання військової допомоги Україні, її наповнення та передачі нашій країні.

UDC: 616.94:576.8.06:616.155.34:616.155.321]-002.828-092.9

   Background. Sepsis is a major global health problem, with fungal pathogens such as Candida albicans emerging as a significant cause of invasive infection. Fungal sepsis has a higher mortality rate than bacterial sepsis and is complicated by antifungal resistance. Although neutrophil extracellular traps (NETs) help to contain fungi, excessive NETs can contribute to inflammation and tissue injury. Understanding these mechanisms could reveal markers of disease activity and new therapeutic targets. Materials and Methods. Fungal sepsis was induced in twelve male BALB/c mice via an intraperitoneal injection of Meyerozyma guilliermondii (107 cells per mouse). Blood was collected at the beginning of the study and then on days 1–3, 7–9, and 13–15. Serum was analyzed for IgG, IgM, circulating immune complexes (ELISA), and extracellular DNA (fluorescence assay). 
   Results and Discussion. In mice with fungal sepsis, IgG levels remained stable while IgM levels increased significantly between days 7 and 9, before declining from day 13. IgG–IgM immune complexes peaked around days 8–9, reflecting active antigenantibody responses. Free DNA levels, which indicate NETs formation, increased by day 7 and then declined, showing early neutrophil activation followed by humoral control. Together, these findings suggest a coordinated immune response in which NETs and immune complexes contribute to both pathogen control and inflammation.
   Conclusion. Fungal sepsis induced by Meyerozyma guilliermondii resulted in early NETosis and an increase in IgM and immune complexes. IgM levels peaked on days 7–9 before declining. Unlike Candida albicans, this strain does not cause rapid lethality, enabling detailed tracking of disease progression over time. After day 9, immune parameters began to normalize, indicating the resolution of the acute phase and supporting the usefulness of this model for studying host immune dynamics in fungal sepsis.
   Keywords: fungal sepsis, Meyerozyma guilliermondii, acute inflammation, immune defense, circulating immune complexes, neutrophil extracellular traps
(NETs)

Echinococcosis is an interdisciplinary medical and veterinary problem, highlighting the interconnected nature of human and animal health, particularly in the context of zoonotic disease transmission and control, currently considered within the framework of the “One Health” approach. Among the nine species of helminths belonging to the genus Echinococcus, two are most relevant for Ukraine and Poland: Echinococcus granulosus sensu lato (s.l.) and E. multilocularis. The former causes cystic (hydatid) echinococcosis in humans, while the latter causes alveolar echinococcosis. These dangerous biohelminthoses form parasitic systems involving definitive hosts (carnivorous mammals of the order Carnivora, families Canidae and Felidae) and intermediate hosts (cattle, sheep, pigs, horses, rodents, humans, etc.).

The aim of this study was to determine the main characteristics of the development of epizootic and epidemic processes of echinococcosis at the present stage, considering the impact of the active phase of the Russo-Ukrainian war on the dynamics of the spread of this biohelminthosis. Descriptive techniques of the comprehensive epidemiological method were used to achieve the goal.

Alveolar and cystic echinococcosis are defined as endemic hazardous parasitic diseases under epizootic and epidemiological surveillance in Ukraine. Cystic echinococcosis is widespread nationwide, while alveolar echinococcosis has a more pronounced zonal distribution. Cases of echinococcosis in humans and animals are recorded annually in Ukraine. The epizootic situation has worsened due to the inability to implement anti-epizootic measures for dogs and livestock in active combat zones and frontline areas. In humans, the chronic parasitic disease manifests with multi-organ damage, most commonly affecting the liver and lungs, though other organs such as the spleen, kidneys, and brain may be involved, too. After a long incubation period, it is usually detected in advanced stages through instrumental diagnostic methods. Surgical removal of larvocysts is performed using the PAIR technique (Puncture-Aspiration-Instillation-Reaspiration). In cases of multiple organ involvement, the prognosis may be unfavorable.

The lack of effective preventive measures and the limited efficacy of anthelmintic treatments complicates efforts to combat human echinococcosis. The optimal approach involves adherence to core strategies of the “One Health” program: deworming dogs as definitive hosts of Echinococcus granulosus s.l., improving environmental health, and raising public awareness.