УДК 616.314-018.4-003.93-085.272.2:612.015.31]-073.756.8-036-092.9 

 Лікування хворих на хронічний періодонтит є однією з важливих і не повністю вирішеною проблемою сучасної стоматології, що спонукало до пошуку нових ефективних методів лікування. Метою нашого дослідження було оцінити ефективність впливу на інтенсивність регенераційних процесів в кістковій тканині композиції на основі гідроксіапатиту кальцію в експерименті, аналізуючи результати кальцій-фосфорного обміну, а також проаналізувати ефективність лікування хворих на хронічний гранулюючий періодонтит з набутою широкою верхівкою кореня зуба, розпрацьованою композицією та порівняти з результатами використання загальноприйнятого матеріалу мінерал триоксид агрегат. Матеріали та методи дослідження. Усі тварини були розподілені на 4 дослідні групи, яким створили деструкцію кісткової тканини та заповнили її досліджуваними матеріалом, окрім групи порівняння. Виведення з експерименту проводили на 14 та 90 добу. У гомогенаті кісткової тканини досліджували вміст кальцію та фосфору. 59 хворих розподілено на дві групи: у дослідній групі проводили пломбування апікальної ділянки кореня запропонованою нами композицією, а у групі порівняння – пломбування верхівки кореня матеріалом мінерал триоксид агрегат. Результати та їх обговорення. На 14 добу спостерігали найбільше зниження іонів кальцію та фосфору у 2-й дослідній групі у 1,8 раза, а у 4-й – лише у 1,3 раза. На 90 добу вміст іонів кальцію та фосфору все ще залишався нижчим відносно показників групи контролю у 1,6 та 1,5 раза відповідно, а у 4-й групі у 1,01 та 1,1 раза. Аналіз результатів лікування хворих через 6 місяців свідчить про зниження значення індексу у дослідній групі в 1,4 раза, а в контрольній - в 1,1 раза. Через 12 місяців у дослідній групі індекс зменшився в 1,9 раза, а у групі порівняння лише в 1,4 раза. Висновок. Експериментально, клінічно та рентгенологічно доведено, що запропонована композиція ефективніше стимулює процеси біоревіталізації та регенерації тканин періодонту порівняно із загальноприйнятим препаратом мінерал триоксид агрегат.

Ключові слова: хронічний гранулюючий періодон 

УДК:616-018.4-003.93:612.015.1:615.272.2]092.9-001.5

У статті наведено порівняльну оцінку динаміки репаративного процесу в кістковій тканині під впливом препарату МТА та композицій на основі бета-трикальцій фосфату і гідроксіапатиту кальцію, які містять органічні біоревіталізанти. Експеримент було проведено на 100 білих щурах, яким створювали дефект кісткової тканини та заповнювали його досліджуваними біоматеріалами. З досліду тварин виводили на 14, 30 та 90 добу шляхом декапітації під наркозом. У сироватці крові та гомогенаті кісткової тканини досліджували активність процесів пероксидного окиснення ліпідів за вмістом кінцевого продукту малонового діальдегіду та ферментів антиоксидантної системи – каталази та супероксидпероксидази. Використання запропонованої композиції на основі гідроксиапатиту кальцію та біоревіталізантів сприяло відновленню балансу у системі ПОЛ та АОС у більш ранні терміни. Зміни показників у сироватці крові корелювалися з аналогічними показниками у гомогенаті кістки та вказували на сприятливі умови для остеогенезу. Композиції на основі β-ТКФ та ГА проявили позитивний вплив на регенерацію кісткової тканини порівняно з групами, де не застосовували біоматеріал або використовували загальноприйнятий препарат МТА.

 Класичний алгоритм лікування пародонтиту включає видалення зубних відкладень та місцевий контроль запалення, кюретаж пародонтальних кишень, а також підтримуючу терапію у тому числі з використанням засобів тривалої дії та спеціальних систем доставки ліків [1,2,3,4,5]. Ці методи терапії покликані мінімізувати симптоми та запобігти прогресуванню та рецедивам захворювання, але, на жаль, не можуть відновити втрачене прикріплення м’яких тканин пародонта до зуба. 

Сучасна стоматологія на сьогодні вже не асоціюється зі “звуком бормашини”. Цифрові технології та їхній стрімкий розвиток дають змогу дбати про здорову та сяючу усмішку без відчуття болю та стресу.
Висхідний шлях цифрових технологій у стоматологічній візуалізації сприяє новим розробкам, технологіям, методам діагностики із наступним клінічним застосуванням. Важливо, що подальший прогрес різних компонентів діагностичної візуалізації сприяє значущому використанню нових технологій в стоматології.
Обробку зображень не можна відокремити від інших аспектів ланцюжка в оцінюванні діагностичних зображень. Діагностична цінність зображення фундаментально залежить від отриманого продукту. Швидка та якісна обробка зображень може покращити діагностичні результати та посилити розуміння аспектів процесу візуалізації, які здатні обмежувати ефективність діагностики. Прогрес у стоматологічній візуалізації ґрунтується на цілеспрямованому розвитку та застосуванні нових технологій. Специфікації необхідних операцій обробки зображень необхідно визначати з урахуванням діагностичної проблеми, а також кінцевого результату для пацієнта.
В анналах історії стоматології діагностика завжди була наріжним каменем ефективного лікування. Традиційно стоматологічна діагностика в основному спиралася на мануальний огляд, тактильні відчуття за допомогою стоматологічних інструментів і двовимірні рентгенограми. Звичайні рентгенівські плівки, хоч і були революційними свого часу, мали певні обмеження: хімічна обробка, фіксована роздільна здатність, часто повторний знімок через помилки експозиції, проблеми у зберіганні та екологічні наслідки, зумовлені утилізацією плівки.
З початком ери цифрової трансформації технології змінили індустрію в усьому світі, і стоматологія також піддалась значним метаморфозам. Перехід до цифрових зображень у стоматології – це не просто тенденція, а значний стрибок у напрямку точності, ефективності та покращення в наданні стоматологічної допомоги пацієнтам. Цей перехід стосується не просто заміни плівки датчиками; мова йде про використання потужності цифрових технологій для візуалізації, діагностики та планування лікування з точністю та чіткістю, які раніше були недосяжними. Цифрові зображення не тільки революціонізують стоматологічну діагностику, але й переосмислюють саму суть сучасної стоматологічної практики.
Що ж насправді відрізняє цифрове зображення, так це його ефективність і універсальність. За допомогою цифрових зображень у стоматології можна збільшувати певні ділянки, регулювати контрастність і яскравість та навіть використовувати диференціацію кольорів для виділення проблемних зон. Цей рівень деталізації є неоціненним для виявлення стоматологічних проблем на ранніх стадіях, які можуть бути пропущені при традиційному рентгенівському знімку.Цифрова обробка зображень знайшла широке застосування у рентгенологічних дослідженнях щелепно-лицевої ділянки.
Цифрове зображення у стоматології належить до передових електронних інструментів і програмного забезпечення, призначених для захоплення, фіксації, перегляду, зберігання та обміну зображеннями щелепи чи окремих зубів. На відміну від традиційної плівкової рентгенограми, на цифровому відбитку фіксується зображення за допомогою датчиків, миттєва його обробка відображається на екрані комп’ютера. Це не тільки прискорює процес діагностики, але й дозволяє покращити маніпуляції зображенням, забезпечуючи більш точний діагноз.

УДК: 616.314.17-008.6-06:616.13-004.6]-07-08

Данькевич-Харчишин Ірина Степанівна. Оптимізація діагностики та лікування захворювань тканин пародонта у хворих з атеросклерозом :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 /  І. С. Данькевич-Харчишин. - Львів, 2024. - 218 с. - Бібліогр.: с. 174-208 (287 назв).

Для визначення поширеності та структури захворювань тканин пародонта була проведена оцінка пародонтального статусу у 285 хворих з атеросклерозом судин різної локалізації. До групи порівняння увійшло 152 практично здорові особи без соматичних захворювань в анамнезі. Вік усіх обстежених коливався від 45 до 65 років та у середньому становив 54,9±3,22 років. У результаті проведеного
дослідження встановлено, що у хворих на атеросклероз розповсюдженість захворювань тканин пародонта становила 83,86±2,18%, що було у 1,2 рази вище стосовно даних у порівняльній групі – 69,08±3,75%, р<0,01. При цьому, частота виявлення захворювань тканин пародонта зростала зі збільшенням віку
обстежених. Більша інтенсивність захворювання тканин пародонта у хворих на атеросклероз підкреслювалась домінуванням важких форм генералізованого пародонтиту (79,92 ±3,05% проти 17,15±3,31% у порівнянні, р<0,01). В результаті проведеного анкетування встановлено, що у хворих з генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу суб’єктивні скарги пред’являла більша кількість обстежених порівняно з особами з генералізованим пародонтитом без соматичних захворювань: кровоточивість ясен – 91,23% у основній, проти 34,21% у – порівняльній групах; неприємний запах з рота 70,53% у основній та 27,63% у порівняльній групах та інші. Привертало увагу, що велика група обстежених скаржилась на печіння та сухість в ротовій порожнині
(81,75% хворих основної та 15,79% порівняльної груп). Проаналізувавши значення пародонтальних індексів, з’ясували, що у осіб з захворюваннями тканин пародонта на тлі атеросклерозу значення індексів було вище: папілярно- маргінально-альвеолярного (РМА), кровоточивості міжзубних сосочків (РВІ) – у 1,2 рази, р<0,05, пародонтального індексу (РІ), втрати епітеліального прикріплення – у 1,3 рази, р<0,05, стосовно відповідних даних у осіб порівняльної групи. Аналіз результатів оклюзійних співвідношень з використанням Т-Scan, дозволив встановити, що у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу у 1,3 рази частіше реєстрували надсильні оклюзійні контакти у центральній оклюзії та у 1,2 рази – контакти-перешкоди
при зміщенні нижньої щелепи з положення центральної оклюзії в передню оклюзію, ніж у осіб з генералізованим пародонтитом без супутніх соматичних захворювань. У результаті проведених досліджень з’ясовано, що підвищений рівень глікозаміноглікану і його фракцій у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу, який був вищим стосовно даних у практично здорових осіб контрольної групи за вмістом глікозаміноглікану загального – на 60,22%, р<0,01, ІІ фракції глікозаміноглікану – на 57,18%, р<0,05, та глікозаміноглікану ІІІ фракції – на 61,88%, р<0,05, запускають каскад негативних змін ліпідного метаболізму та збільшення продукції прозапальних цитокінів, що сприяє ініціації та більш інтенсивному перебігу дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта. У хворих основної групи комплексне лікування включало застосування препаратів місцевої та загальної дії, а саме: гель «BlueМ» (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – наносили на ясна аплікаторами «BlueМ Oral Gel applicator», які забезпечували точковість, гігієнічність і можливість введення препарату у важкодоступні ділянки. Нанесення гелю поєднували з застосуванням фотофореза лазерним апаратом «Laser Energy» (Optical Laser LTD, Bulgaria). У якості полоскань і ротових ванночок призначали бальзам з поліпептидним комплексом та мумійо
«Vivax Дент» – 2 рази на добу, «Oxygen Fluid BlueМ» (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – 3 рази на добу у нерозведеному вигляді по 10мл; зубну пасту «BlueМ» з активним киснем (Flores Natural Cosmetics, Нідерланди) – рекомендували застосовувати 3 рази на день після прийому їжі; піна «BlueМ» для порожнини рота розроблена на основі активного кисню для протидії шкідливим бактеріям, підтримання здорового середовища в порожнині рота та для кондиціонування ясен і слизової оболонки порожнини рота. Для усунення явищ ксеростомії хворим рекомендували препарат «Dentaid Xeros» (Dentaid, Іспанія) – рекомендували застосовувати після ретельного чищення зубів і полоскання ротової порожнини шляхом нанесення його на ясна, зуби, внутрішню поверхню щік, по декілька разів на день (по мірі необхідності).
Покращення клінічного стану тканин пародонту у хворих основної групи підтверджено зниженням середніх значень показників індексів: РМА – на 54,77%, РВІ – на 54,96%, втрати епітеліального прикріплення – на 55,05%, р<0,01, РІ – на 35,55 %, р<0,05, стосовно даних до лікування.У хворих контрольної групи, у яких лікування генералізованого пародонтиту здійснювалась за традиційними методами, значення індексів вірогідно відрізнялось від аналогічних у пацієнтів основної групи, р 1 <0,01, 0,05 і мали тенденцію до погіршення у віддалені терміни спостереження, р>0,05. Слід зазначити, що лікування, яке застосовували у хворих контрольної групи не впливало на покращення значень біохімічних і імунологічних параметрів, що
вивчали.