УДК 612.015.1-02:616.137/.147-905.4/-007.271-06:616.147-005.1]-092.9 

 Мета – з'ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на антиоксидантно-прооксидантний баланс печінки та ефективність корекції виявлених порушень карбацетамом. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на п'ять груп: контрольну та чотири дослідних. Усі втручання виконані під тіопентало-натрієвим наркозом. У першій дослідній групі тваринам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки шляхом накладання проксимально на ліву лапку смужки еластичного джгута «SWAT-T» (США) шириною 10 мм на 120 хв. У другій дослідній групі моделювали гостру крововтрату (20 % від об'єму циркулюючої крові) шляхом пересікання стегнової вени. У третій дослідній групі ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньоочеревинно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут на 2 год без припинення кровотоку і в подальшому брали для досліджень через 1 год.
Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб в умовах тіопенталонатрієвого наркозу тварин дослідних груп виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. В гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти й активність каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).

 УДК 612.128-02:616.137/.147-005.4/.-007.271-06:616-005.1-085.275.14]-092.9

Основним засобом порятунку поранених на полі бою за умов масивної крововтрати з кінцівок є застосування кровоспинного джгута. Відомо, що повне знекровлення кінцівки протягом 2 год у реперфузійний період супроводжується активацією процесів ліпідної пероксидації, яка посилюється при гострій крововтраті, супроводжується деградацією клітинних мембран і зумовлює розвиток синдрому цитолізу. Мета дослідження – зʼясувати динаміку показників цитолізу за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, та ефективність їх корекції карбацетамом. Методи дослідження. В експериментах на нелінійних білих щурах-самцях під тіопентал-натрієвим наркозом моделювали двогодинну ішемію кінцівки з наступною реперфузією, гостру крововтрату (20 %
від обʼєму циркулюючої крові) та поєднували ці ушкодження. В окремій дослідній групі за умов гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки щурам з корегувальною метою внутрішньочеревно вводили карбацетам у дозі 5 мг/кг маси тварини. У контрольній групі щурів вводили в наркоз. Через 1 і 2 год, а також через 1, 7 та 14 діб під тіопентал-натрієвим наркозом піддослідних тварин виводили з експерименту методом тотального кровопускання із серця. У сироватці крові визначали вміст маркерів цитолізу: активність аланін- і аспартатамінотрансфераз (АлАТ, АсАТ). Результати й обговорення. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки супроводжувалось вираженим цитолітичним синдромом, що, порівняно з контролем, проявлялось істотним зростанням активності в сироватці крові АлАТ і АсАТ через 3 год й 1 добу спостереження. Починаючи із 7-ї доби, показники нормалізувались. Моделювання гострої крововтрати поглиблювало активність процесів цитолізу. Досліджувані показники були більшими від рівня контролю в усі терміни спостереження з максимумом через 1 добу експерименту і суттєво перевищували показники дослідної групи, в якій моделювали лише ішемію-реперфузію кінцівки. За умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, порушення були більш значними. Досліджувані показники суттєво переважали в усі терміни спостереження контрольну та інші дослідні групи: активність АлАТ – через 1–14 діб спостереження, АсАТ – через 2 год – 7 діб. Застосування з метою корекції карбацетаму в щурів із гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, показало, що через 7–14 діб його використання активність АлАТ і АсАТ у сироватці
крові, порівняно з тваринами без корекції, істотно знижувалася, проте не досягала рівня контролю.
Висновок. Отримані результати свідчать про вагому роль процесів цитолізу в патогенезі гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, а також про перспективність використання карбацетаму як комплексного засобу для зменшення проявів ішемії-реперфузії кінцівки за умов гострої крововтрати.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: гостра крововтрата; ішемія-реперфузія кінцівки; цитолітичний синдром; карбацетам. 

UDC 616.36-008.6:[616-005.1+616.748-005.4]:615.214.3-092.9

Introduction. Under conditions of massive bleeding from the extremities, both in combat and in peacetime, the only means for salvation is applying tourniquet, which completely stops the arterial blood flow. It is believed that the maximum safe time for bleeding of the limb due to the use of the tourniquet is up to two hours. The systemic effect of acute blood loss complicated by ischemia-reperfusion of the limb on the liver, which is the main organ of detoxification of the body, remains almost unexplored. Objective of research: to determine the effect of acute blood loss complicated by two-hour limb ischemia and its reperfusion on the absorption-excretory and glycogensynthesizing function of the liver.

The aim: to find out the effect of a two-hour tourniquets ischemia of the limb and acute blood loss on systemic disorders of the body in the postperfusion period.
Materials and methods: The experiments were performed on 96 nonlinear male rats weighing 200-220 g. All experiments were performed under sodium thiopental anesthesia.
In the first experimental group, two-hour tourniquets limb ischemia was simulated. In the second experimental group, acute blood loss was modeled. In the third experimental group, these lesions were combined. In 1 and 2 hours, as well as in 1, 7 and 14 days, the biliary function of the liver was determined in the experimental animals.
Results: Two-hour tourniquets ischemia of the limb in the reperfusion period compared with the control was accompanied by a significant decrease in the rate of bile excretion, which reached a minimum value in 3 h – 1 day of the experiment and returned to the control level in 14 days. After the simulation of acute blood loss, the rate disturbance of bile excretion became significantly greater in all observation periods. The complication of acute ischemia-limb reperfusion caused a greater decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day of the experiment. Under these conditions, at 1, 7, and 14 days, the indicator was statistically significantly lower than in the other study groups.
Conclusions: In the case of acute blood loss, complicated by two-hour tourniquets ischemia of the limb, the reperfusion period is accompanied by a summation of the negative impact of blood loss, ischemia and reperfusion of the limb on the functional state of the liver, which is a significant decrease in the rate of bile excretion with a maximum in 1 day, which further increases, but up to 14 days does not reach the level of control.
 KEY WORDS: blood loss, tourniquets, ischemia, reperfusion, bile excretion

 УДК: 616.314:615.242-071

Метою цієї роботи було на прикладі об’ємного післяекстракційного дефекту нижньої щелепи оцінити збереження вертикальних параметрів альвеолярного відростка за умов використання композиції автологічного дентин-графту та збагаченого тромбоцитами фібрину у найближчі (3 міс.) та віддалені (12 міс.) терміни спостереження. Об’єкт та методи. Представлено клінічний випадок пацієнтки Ж., 45 р., яка звернулась у відділення щелепно-лицевої хірургії Львівської ОКЛ. Виконано конусно-променеву комп'ютерну томографію, ортопантомографію, проведено хірургічне лікування за рекомендованим протоколом. Результати. Часткова або повна втрата зубів, незалежно від причин її виникнення супроводжується фізіологічною редукцією (атрофією) альвеолярних відростків щелеп у вертикальній та горизонтальній площинах, яка є показанням до кістково-пластичного заміщення післяекстракційних дефектів. Технологія виготовлення та застосування подрібненого зубного дентину для заміщення різноманітних дефектів альвеолярних відростків дозволила розглядати автологічний дентин-графт як “золотий стандарт” регенеративної кісткової хірургії завдяки його унікальним остеогенним, остеоіндуктивним та остеокондуктивним властивостям, а його поєднання зі збагаченим тромбоцитами фібрином, що містить фактори росту, має додатковий
позитивний вплив на загоєння м’яко- та кістково-тканинних ран та регенеративні процеси. Продемонстровано клінічний приклад заміщення об’ємного післяекстракційного дефекту нижньої щелепи з використанням композиції автологічного дентину та збагаченого тромбоцитами фібрину з одномоментною імплантацією. Контрольні променеві обстеження, проведені через 3 та 12 міс. після операції засвідчили, що новоутворена кісткова тканина у ділянці колишніх дефектів не відрізняється за структурою та щільністю від навколишніх ділянок, а що найважливіше – не констатовано жодної вертикальної втрати висоти реконструйованого альвеолярного відростка. Висновок. Усе наведене вище свідчить, що композиція автологічного дентину та збагаченого тромбоцитами фібрину може бути перспективною терапевтичною опцією для заміщення післяекстракційних дефектів, проведення горизонтальної або вертикальної аугментації альвеолярних відростків.