УДК 616.311.2+616.314.17)]-002-06:616.72-002.77]-08-059-071.3

Вступ. Генералізований пародонтит (ГП) на тлі ревматоїдного артриту (РА) залишається одним із складних і недостатньо вивчених проблем стоматології та медицини. Взаємозв’язок патогенетичних механізмів ГП та РА зумовлюють необхідність міждисциплінарного підходу для розпрацювання ефективних комплексних схем лікування та профілактики ГП на тлі РА.

Мета дослідження полягала у вивченні динаміки пародонтальних індексів після проведення консервативного лікування ГП у пацієнтів з РА.

Матеріали і методи. Пародонтологічне лікування було проведено 58 пацієнтам із ГП на тлі РА, яких розподілено на дві групи. В основну групу було включено 31 пацієнт (53,45%), у яких лікування проводили із застосування розробленої схеми консервативного лікування ГП. Групу порівняння склали 27 пацієнтів (46,55%), у яких лікування ГП здійснювалась відповідно до загальноприйнятих протоколів. Динаміку значень індексів РМА, OHI-S, CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів ясен за методикою В.І. Кулаженко оцінювали до лікування, через 6 та 12 місяців після лікування.

Результати. Результати оцінки ефективності роз- робленої схеми консервативного лікування ГП І та ІІ ступеню тяжкості на тлі РА при значеннях індексу CPITN < 2 балів вказують на покращення та стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у віддалені терміни спостереження. У пацієнтів, яким проводили лікування із застосуванням розробленої схеми, спостерігали достовірне покращення гігієни порожнини рота та клінічного стану ясен, зокрема зменшення ступеня запального процесу за індексом РМА.

Висновок. Виражену ефективність розробленої схеми лікування ГП на тлі РА також доведено високим відсотком пацієнтів (80,65%), у яких констатували «стабілізацію» патологічного процесу після 12 місяців спостереження. На противагу, у групі порівняння, у яких лікування ГП проводили традиційними методами, кількість таких осіб була значно меншою та становила 40,47% (р<0,01).

Ключові слова: генералізований пародонтит, ревматоїдний артрит, індексна оцінка пародонтального статусу, консервативне лікування.

UDC 616.314-089.23:616.314.17/.2-018-02]-07

Мета роботи – висвітлення результатів сучасних наукових досліджень щодо механізмів місцевого стрес-моделювального впливу ортодонтичної апаратури на порожнину рота і тканини пародонтального комплексу в процесі активного ортодонтичного лікування.
Матеріали та методи. Методологія дослідження реалізована у збиранні й аналізі наукових результатів про стрес-моделювальну дію ортодонтичної апаратури у пацієнтів зі зубощелепними аномаліями, що отримали з опрацьованих джерел фахової літератури, – повнотекстових статей оригінальних, фундаментальних досліджень вітчизняних і закордонних авторів, індексованих у доказових базах даних MEDLINE / PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсах.
Результати. Здійснили аналіз основних компонентів стрес-моделювального впливу незнімної ортодонтичної техніки на порожнину рота та тканини пародонта зокрема. Питома вага різних ускладнень є доволі високою, становить від 32,7 % до 50,0 % усіх випадків. Порушення мікроциркуляції та гіпоксія тканин пародонта потенціюють розвиток оксидативного стресу під час ортодонтичного лікування. Визначили особливості реакції клітин пародонтального комплексу, що мають здатність переносити напругу, яка генерується в актиновому цитоскелеті шляхом прямої механічної стимуляції, на білки позаклітинного матриксу, впливаючи на тривимірну організацію позаклітинного матриксу та його ремоделювання. Встановлено роль перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи та ферментної реакції ротової та кревікулярної рідин.
Висновки. Оксидативний стрес під час ортодонтичного лікування може бути спричинений місцевим і системним впливом металів, зокрема корозійними процесами; запаленням тканин пародонта через погану гігієну ротової порожнини й активізацію пародонтопатогенної мікрофлори; асептичним запаленням у періодонтальній зв’язці через застосування механічної сили. Окремі ферменти ротової рідини, як-от лактатдегідрогеназа, можуть бути чутливим маркером змін метаболізму періодонтальної зв’язки під час ортодонтичного переміщення зубів. Локалізація та характер вільнорадикальної патологіїзначною мірою спричинені природою екзогенного індуктора перекисного окиснення ліпідів і генотиповими особливостями антиоксидантної системи. Саме від цього співвідношення залежить старт і наступне розгалуження ланцюгових вільнорадикальних реакцій. Без нормалізації всіх ланок патогенезу не можливе успішне лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта, зокрема в ортодонтичних пацієнтів.

УДК 616.311.2+616.314.17)]-002-06:616.72-002.77]-08-059-071.3

Мета дослідження. Оцінити ефективність розпрацьованої схеми комплексного лікування генералізова- ного пародонтиту (ГП) у пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) за динамікою пародонтальних та гігієнічного індексів.

Методи дослідження. Пародонтологічне лікування було проведено 78 пацієнтам із ГП на тлі РА. Критерії включення: ГП у пацієнтів із РА. Критерії виключення: ГП у пацієнтів з іншою соматичною патологією, вагітність, лактація. Усі пацієнти були розподілені на 2 групи: основну – 44 пацієнти (56,41%), лікування яких проводилось із застосуванням розпрацьованої схеми комплексного лікування ГП, та групу порівняння – 34 пацієнти (43,59%), у яких лікування ГП здійснювалась за загальноприйнятими протоколами. Пацієнтам груп дослідження проводили професійну гігієну ротової порожнини, призначали комплекс індивідуальних гігієнічних засобів: щітки серії «Colgate Total», зубну пасту «Проденталь», ополіскувач «Octenidol MouthWash», міжзубні йоржики «Colgate Total», флоси «Colgate Total Pro-Gum Health». Розпрацьована схема лікування ГП для пацієнтів основної групи включала засоби місцевої («Солкосерил, дентальна адгезивна паста», «Актовегін-гель») та загальної терапії («Хондроїтин Актив», «Коензим Q10»).

Оцінювали динаміку значень індексів РМА, OHI-S,

CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів (ВПСК) ясен за методикою В.І. Кулаженко до лікування, після лікування, через 3, 6 та 12 місяців після лікування.

Результати. Через 12 місяців у пацієнтів основної групи спостерігали покращення усіх індексних оцінок, тоді як у групі порівняння значення відповідних показ- ників суттєво не відрізнялись від вихідних значень.

Висновки. Комплексне лікування ГП при значеннях індексу CPITN > 2 балів на тлі РА, із застосуванням розпрацьованої схеми сприяло ліквідації запалення, покращенню гігієни порожнини рота і нормалізації гемодинаміки в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у най- ближчі та віддалені терміни спостереження.

Ключові слова: генералізований пародонтит, ревматоїдний артрит, індексна оцінка пародонтального статусу, комплексне лікування.

UDC 616.314-085.844.6-085.454.1:547.56]-089.23-632-036

Introduction. One of the most important biological reactions to orthodontic treatment with braces is oxidative stress, which in patients with periodontal diseases is associated with a number of proinflammatory factors and hypoxia. The development of effective treatment regimens to eliminate the effects of local oxidative stress and the use of adequate prognostic markers for its regulation is an important promising area in the treatment of orthodontic patients with periodontal tissue diseases. The aim of this study was to evaluate the clinical efficacy of the developed therapeutic and prophylactic complex, which included a modified procedure of gingival electrophoresis in combination with the periodontal gel composition «Benzidaflaziverdinе» (GCB), consisting of two active components - flavonoid complex and benzidamine hydrochloride in the treatment of chronic generalized periodontitis(CGP) of initial-I degree of severityin orthodontic patients before and during the active period of orthodontic treatment under conditions of local oxidative stress.
Materials and methods. The subject of this study were 118 patients aged 20-35 years, diagnosed with various types of dentoalveolar anomalies against the background of initial-I stage CGP, divided into two groups. In patients of the main group (60 people), the developed treatment and prophylactic complex with modified gingival electrophoresis and GCB was used before the active period of orthodontic treatment and during its course (3 and 6 months). Patients in the comparison group (58 people) received a traditional treatment regimen, including applications with Cholisal gel, within the same time frame. To assess the effectiveness of the treatment, the BOP, API and GI indices were calculated. The value of lactate dehydrogenase (LDH) in saliva was used as a prognostic marker of local oxidative stress. Results. The inclusion of the electrophoresis procedure in combination with GCB in the complex of therapeutic and preventive measures before and during the active period of orthodontic treatment in patients of the main group led to a more intensive normalisation of BOP, API, GI and LDH levels. There was a faster improvement in the condition of periodontal tissues which ensured a favourable course of the active period of orthodontic treatment. In the main group, 3 months after the start of orthodontic treatment, there was a minimal increase in the BOP (7.85±3.18%), ARI (11.13±10.12%) and GI (0.07±0.05 points) indices, which indicated a slight destabilisation of the situation, which required only minor correction. At the same time, patients in the comparison group showed an active increase in index parameters – BOP (43.48±23.12%), API (70.64±17.98%) and GI (0.59±0.33 points), which confirmed the loss of remission and required a second course of treatment with a traditional regimen. If after the installation of braces in the main group, the LDH index was within 424.52±103.5 units/l (p<0.001), then in the comparison group this led to a sharp increase to 1687.6±240.8 units/l, which to a certain extent exceeded the index of the same comparison group before periodontal treatment (1446.1±441 units/l) and indicated the presence of a significant local stress-modulating reaction and insufficient effectiveness of the traditional treatment regimen.

Conclusions. According to the results of changes in periodontal status and LDH indices in orthodontic patients with CGP, it is possible to note the expediency of using the developed GCB in combination with electrophoresis in the tissues of the periodontal complex before and during active orthodontic treatment. The clinical efficacy of the proposed treatment and prophylactic complex was confirmed by the BOP, API and GI indices. The studies also suggested that the level of LDH is a sensitive marker that reflects the biological activity that occurs in the periodontium in the case of CGP before periodontal treatment and during the first three months of orthodontic movement of teeth. Therefore, this enzyme can be used as a diagnostic tool for monitoring orthodontic treatment in patients with periodontal tissue pathology.
Keywords: orthodontic patients, periodontitis, oxidative stress, treatment, gel composition, flavonoids, electrophoresis, saliva, lactate dehydrogenase.

Вступ. Однією з важливих біологічних реакцій на ортодонтичне лікування брекет-системами є оксидативний стрес, який у пацієнтів із захворюваннями пародонта пов’язаний із низкою прозапальних факторів та явищами гіпоксії. Розпрацювання ефективних лікувальних схем з метою усунення наслідків оксидативного стресу місцевого характеру та використання адекватних прогностичних маркерів для його регуляції є важливим перспективним напрямком у лікуванні ортодонтичних пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта.
Метою даного дослідження була оцінка клінічної ефективності розпрацьованого лікувально-профілактичного комплексу, що включав модифіковану процедуру наясенного електрофорезу в поєднанні з пародонтальною гелевою композицією «Бензидафлазівердин» (ГКБ), що складається з двох активних компонентів – флавоноїдного комплексу та бензидаміну гідрохлориду при лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) початкового–І ступеня тяжкості в ортодонтичних пацієнтів до та у процесі активного періоду ортодонтичного лікування за умов місцевого оксидативного стресу.
Матеріали і методи. Об’єкт даного дослідження – 118 пацієнтів віком 20-35 років з діагностованими різними видами ЗЩА на тлі ХГП початкового-І ступеня, поділених на дві групи. У пацієнтів основної групи (60 осіб) застосовували розпрацьований лікувально-профілактичний комплекс з модифікованим наясенним електрофорезом та ГКБ до активного періоду ортодонтичного лікування та під час його перебігу (3 і 6 місяців). Пацієнти групи порівняння (58 осіб) у такі ж терміни отримували традиційну схему лікування, що включала аплікації з гелем «Холісал». Для оцінки ефективності проведеного лікування проводили розрахунок індексів BOP, API та GI. У якості прогностичного маркера місцевого оксидативного стресу у роботі використано значення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у ротовій рідині.
Результати. Включення процедури електрофорезу у поєднанні з ГКБ до комплексу лікувально-профілактичних заходів до та під час активного
періоду ортодонтичного лікування у пацієнтів основної групи призводило до більш інтенсивної нормалізації показників індексів BOP, API, GI та рівня ЛДГ. Відбувалося більш швидке покращення стану тканин пародонта, що забезпечувало сприятливий перебіг активного періоду ортодонтичного лікування. В основній групі через 3 місяці після початку ортодонтичного лікування відбувалося мінімальне підвищення показників індексів BOP (7,85±3,18%), АРI (11,13±10,12%) та GI (0,07±0,05 балів), що свідчило про легку дестабілізацію ситуації, яка потребувала лише незначної корекції. У той час як у пацієнтів групи порівняння простежували активний ріст індексних показників – BOP (43,48±23,12%), API (70,64±17,98%) та GI (0,59±0,33 балів), що підтверджувало втрату ремісії та вимагало застосування повторного курсу лікування традиційною схемою. Якщо після встановлення брекет-систем в основній групі показник ЛДГ перебував у межах 424,52±103,5 од/л (р<0,001), то у групі порівняння це зумовило різке підвищення показника до 1687,6±240,8 од/л, що певною мірою перевищило показник тої ж групи порівняння до пародонтологічного лікування (1446,1±441 од/л) та свідчило про наявність значної місцевої стрес-модулюючої реакції і недостатню ефективність традиційної схеми лікування.
Висновки. За результатами змін пародонтального статусу та показників ЛДГ в ортодонтичних пацієнтів з ХГП можна зазначити доцільність застосування розпрацьованої ГКБ у поєднанні електрофорезом в тканини пародонтального комплексу до та впродовж активного ортодонтичного лікування. Клінічна ефективність запропонованого лікувально-профілактичноо комплексу була підтверджена показниками індексів BOP, API та GI. Проведені дослідження також дозволили припустити, що рівень ЛДГ є чутливим маркером, що відображає біологічну активність, яка відбувається в пародонті при ХГП до пародонтологічного лікування та впродовж перших трьох місяців ортодонтичного руху зубів. Тому показники цього ферменту можна використовувати як діагностичний інструмент для моніторингу ортодонтичного лікування в пацієнтів з патологією тканин пародонта.
Ключові слова: ортодонтичні пацієнти, пародонтит, оксидативний стрес, лікування, гелева композиція, флавоноїди, електрофорез, ротова
рідина, лактатдегідрогеназа.

УДК: 611.321.018.3 ⁄ .73:615.212.7:616 076.4

На сьогоднішній день питання вживання та залежності від опіоїдів стоїть надзвичайно гостро та розглядається в площині громадського здоров’я через широку розповсюдженість [1, 2, 3]. В Україні, згідно з офіційними даними МОЗ та МВС, нараховується 150 тисяч наркоспоживачів, серед них близько 70% вживають опіоїди, здебільшого це особи віком до 35 років [4].
Мета. Метою проведеного нами дослідження було вивчити ультраструктурну організацію слизової та хрящів гортані наприкінці двадцять першої та двадцять восьмої діб опіоїдного впливу.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували статево зрілі, безпородні щури самці в кількості 32- ти тварин, масою 80 г, віком 4,5 місяців. Тваринам проводили ін’єкції препарату налбуфін дом’язево, щоденно 1 раз на добу в одному проміжку часу (10-11 година ранку) впродовж 28 діб. Доза налбуфіну становила 22 мг/кг впродовж третього тижня, 29 мг/кг впродовж четвертого
тижня, експериментального дослідження. Таким чином створювали умови хронічного опіоїдного впливу [5]. Тварини були поділені на 3 групи. 1-
а група контрольна, яка впродовж 28 діб отримувала ін’єкції фізіологічного розчину дом’язево в одному проміжку часу (10 11 годин ранку); 2- а
група тварин отримувала налбуфін впродовж 21 доби в одному проміжку часу (10 11 годин ранку) з наступним забором матеріалу дослідження
(кінець третього тижня експериментального опіоїдного впливу); 3- а група тварин отримувала налбуфін впродовж 28 діб в одному проміжку часу (10 11 годин ранку) з наступним забором матеріалу дослідження (кінець четвертого тижня експериментального опіоїдного впливу). Усі тварини знаходились в умовах віварію і робота, що стосувалася питань утримання, догляду, маркування та всі інші маніпуляції проводилися із дотриманням положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей ˮ [Страсбург, 1985], Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики [Київ, 2001]. Комісією з біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького встановлено, що проведені наукові дослідження відповідають етичним вимогам згідно наказу МОЗ України № 231 від 01. 11. 2000 року ( протокол № 10 від 26.12. 2011 року).
Перед проведенням забору некропсійного матеріалу тварину виводили з експерименту за допомогою диетилового ефіру. Як матеріал для  ультраструктурного дослідження використали слизову та хрящі гортані щурів. Ультраструктурні препарати готували за загальноприйнятою методикою