УДК 611.716.4-018.4:611.716.4-018.4-001:611.716.4-018.4-003.93:612.015.31]-08

   Пошук ефективних методів лікування травм та дефектів щелеп із забезпеченням відновлення не тільки об’єму, але і якісних властивостей їх кісткової тканини належить сьогодні до першочергових завдань хірургічної стоматології, щелепно-лицевої хірургії та травматології.
Мета дослідження - вивчення особливостей посттравматичного відновлення мінерального складу кісткової тканини нижньої щелепи після експериментального нанесення кісткового дефекту та заповнення його різними остеопластичними матеріалами.
Матеріал і методи. Дослідження виконане на 145 статевозрілих, безпородних кроликах-самцях, масою 2,5-3,0 кг, віком 6-7 місяців.
Кістковий дефект моделювали в міжзубній ділянці коміркової частини нижньої щелепи. Стоматологічним бором формували трепанаційний отвір діаметром 3,0 мм та до 4 мм у глибину. Тварин розподілено на 7 груп (по 20 кроликів залежно від заповнення дефекту: кров’яним згустком; ОКФ-Н; ОКФ-Н-Хітозан-Ампіцилін; β-ТКФ; Хітозан-A; Кол-К; Кол-К-Лінкоміцин. П’ять інтактних тварин використано для вивчення вмісту досліджуваних мінеральних елементів у кістковій тканині нижньої щелепи кролика в нормі. Мінеральний склад кісткової тканини вивчали шляхом проведення атомно-абсорбційного та емісійного спектрального аналізу. Контроль здійснювали на 84-ту добу після нанесення травми.
   Результати. Дослідження мінерального складу КТ НЩ тварин контрольної та експериментальних груп через 84 доби після нанесення кісткової травми засвідчило різний вміст досліджуваних мінеральних елементів та різне їх співвідношення, залежно від матеріалу, використаного для заповнення кісткового дефекту. Отримані результати дослідження засвідчили, що мінеральний склад кісткової тканини нижньої щелепи кролика після нанесення кісткоруйнівної травми та заповнення кісткового дефекту різними кістковопластичними масами через 84 доби залишається дещо відмінним від норми і має характерні особливості, що залежать від використаного матеріалу. При цьому показники вмісту кальцію залишаються вищими від норми в усіх експериментальних групах, хоча при використанні ОКФ-Н, ОКФ-Н-Хітозан-Ампіцилін та Кол-К-Лінкоміцин є нижчими, ніж у контролі. Показник фосфору повертається до норми лише при використанні матеріалу Кол-К, показник магнію – при використанні ОКФ-Н-Хітозан-Ампіцилін та Хітозан-A, показник натрію – при застосуванні β-ТКФ та Хітозан-A, а показник калію – при заповненні дефекту ОКФ-Н-Хітозан-Ампіцилін та у групі контролю.
   Висновки. Мінеральний склад кісткової тканини змінюється після нанесення кісткоруйнівної травми за рахунок істотного збільшення показників вмісту кальцію, фосфору та магнію, які залишаються вищими, ніж в інтактних тварин до 84-ї доби експерименту. Менше вираженою є динаміка вмісту натрію та калію, їх показники на 84-ту добу експерименту істотно не різняться від норми. При використанні для заповнення кісткового дефекту остеопластичних матеріалів динаміка вмісту в кістковій тканині досліджуваних мінеральних елементів є іншою і відмінною від контролю. Найменш істотно різнились кількісні показники вмісту досліджуваних елементів з нормою при заповненні кісткового ефекту матеріалом ОКФ-Н та ОКФ-Н-Хітозан-Ампіцилін.

УДК 616.724-039-036-079.4

Складна анатомо-функціональна організація щелепно-лицевої ділянки та її нервової системи визначає різноманітність патогенетичних механізмів появи лицевого болю (прозопалгії) та місцевих сенсорних розладів. У хворих із дисфункцією СНЩС часто виникає міофасціальний больовий синдром, також можуть виникнути порушення чутливості на обличчі й ротовій порожнині. Для виявлення осередку больового синдрому на обличчі, топічної діагностики – установлення рівня ушкодження гілок трійчастого нерва та причин сенсорних розладів ефективним є застосування діагностично-лікувальних блокад (селективних анестезій).
Мета дослідження – оцінити ефективність застосування селективних блокад гілок нижньощелепного нерва в алгоритмі діагностики місцевих сенсорних розладів і прозопалгії у хворих із дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів. В умовах стоматологічної клініки обстежено та проліковано 12 пацієнтів віком від 35 до 70 років (5 жінок та 7 чоловіків), які скаржились на сенсорні розлади й появу больових пароксизмів у нижній третині обличчя чи в передній частині язика, дисфункцію скронево-нижньощелепних суглобів. Для топічної діагностики ушкодження гілок нижньощелепного нерва, що спричинили місцеві сенсорні розлади у хворих, застосовано селективні блокади (провідникові анестезії) щічного, підборідного й язикового нервів за стандартними методиками. Щоб установити, чи є причиною сенсорних розладів та прозопалгії міогенні чинники, проводились селективні блокади рухових гілок нижньощелепного нерва за методикою Берше й щелепнопід’язикового нерва за розпрацьованою нами методикою.
Результати. Після проведення діагностичної блокади чутливих гілок нижньощелепного нерва у 7 пацієнтів частково купірувався больовий синдром, зникла парестезія. Однак у 5 хворих із сенсорними розладами на обличчі не вдалось отримати лікувального ефекту. Після анестезії за Берше редукувала прозопалгія, відбулась релаксація жувальних м’язів, зникли тригерні точки. У 9 хворих, які мали сенсорні розлади на щоці чи язиці, зникли проблеми в цих анатомічних ділянках. Не виявлено статистично вірогідних відмінностей в ефективності застосованих методик селективних анестезій – χ2 – 1,8, р˃0,05. Однак у 3 пацієнтів після цих анестезій ще зберігались больові відчуття й сенсорні розлади на підборідді. Лише
після блокади щелепно-під’язикового нерва в цих хворих виникла релаксація м’язів дна рота, в них зникли тригерні точки та неприємні відчуття на підборідді.
Висновки. В алгоритмі діагностики місцевих сенсорних розладів та прозопалгії у хворих із дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів є ефективним двоетапне застосування селективних анестезій – блокад чутливих та рухових гілок нижньощелепного нерва. Це дозволяє на першому етапі провести топічну діагностику ушкоджень чутливих гілок цього нерва, на другому етапі виявити міогенні чинники больового синдрому (прозопалгії) й сенсорних розладів на обличчі та язиці.

УДК 616.716.4-001.5-038

Вступ.За даними статистики, розлади скронево-нижньощелепних суглобів нарізних стадіях виявляють у25–65% дорослого населення. Будь-яка патологія, яка не дозволяє правильно функціонувати цій складній системі, що складається зі зв'язок, м'язів, кіс-ток черепа і хрящів, називається дисфункцією СНЩС.Картина клінічних проявів дисфункції СНЩС визначається безліччю факторів, що значною мірою ускладнює процеси діагнос-тування та усунення захворювання. Саме тому дане захворювання відноситься до числа мультидисциплінарних. При необхідності методи лікування можуть з'єднуватися і взаємодоповнювати один одного. А для коректного лікування СНЩС, як правило, залучаєть-ся відразу кілька фахівців: ортопед-гнатолог, ортодонт, терапевт, хірург. І в окремих випадках може знадобитися допомога психоте-рапевта. Захворювання СНЩС стають дедалі частішими, і, нажаль, їх часто плутають з «класичними» мануальними дисфункціями (дислокація диска, міофасціальні больові синдроми).Питання патології скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) для сучасної стоматології є актуальним у зв’язку з поширеністю й різноманітністю її клініки. Захворювання СНЩС часто нагадують патологічні процеси, якими займаються фахівці різних спеціаль-ностей, що вимагає від стоматологів особливого підходу як в обстеженні, так і у виборі лікувальної тактики щодо цієї категорії паці-єнтів. Багато клініцистів концентрують увагу на порушенні розвитку тканинних структур суглоба як одного з провідних факторів розвитку патології СНЩС. Такі зміни характерні й для дисплазії сполучної тканини. Тому вивчення змін структур СНЩС і обмінних процесів організму на тлі системної патології є перспективним напрямком у стоматології.Мета роботи: визначення вмісту маркерів стану кісткової та хрящової тканини у пацієнтів із травмою СНЩС у різні терміни після травмування та їх діагностичну цінність щодо виникнення СНЩС розладів у віддалені терміни. Матеріал і методи. Обстежено 27 пацієнтів із ушкодженням СНЩС, які перебували на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні упродовж 2020-2023 років, віком від 20 до 38 років, чоловічої статті, яким проводили визначення вмісту маркерів стану кісткової та хрящової тканини.Результати та їх обговорення. Своєчасна діагностика ушкоджень СНЩС, а також визначення ймовірності прогресуван-ня деструкції кісткової та хрящової тканин є важливим компонентом у визначенні лікувальної тактики. На час госпіталізації у 15 (55,6%) пацієнтів був перелом кута нижньої щелепи, у 6 (22,2%) – перелом тіла нижньої щелепи і також у 6 (22,2%) – перелом виросткового відростка та у всіх пацієнтів стверджена наявність гемартрозу, яка підтверджена за даними УЗД-діагностики. При контрольному обстеженні, у 12 (44,4%) пацієнтів відмічені дегенеративні зміни суглобового хряща і також у 12 (44,4%) виявлена адгезія суглобового диска (СД), у 7 (25,9%) – діагностована наявність остеопорозу і деформація СД. Прогнозування виникнення та розвитку дегенеративних змін у СНЩС є важливим у пацієнтів із травмою нижньої щелепи. Результати нашого дослідження пока-зали, що рівні ПІД, ДПІД, а починаючи із 21-ої доби рівні СОМР, дозволяють прогнозувати ці зміни. Такі результати не є несподіва-ними, оскільки дані літератури свідчать, що зростання рівнів ПІД і ДПІД асоціюється із деструктивними змінами хрящової тканини у пацієнтів із ревматоїдним артритом, остеоартриту СНЩС, а також із спонділоартритом та сакроіліїтом [2].Висновки. Оцінка біохімічних маркерів сполучної тканини в пацієнтів з патологією СНЩС має бути включена до схеми їх обстеження. А лікуванням і реабілітацією таких пацієнтів повинні займатися профільні фахівці в тісній співпраці із стоматологами

УДК 616–001.4–085.262.1:612.015.11]–092.9

Вступ. Під час запалення в організмі відбуваються багатокомпонентні реакції, каскад яких запускається під впливом альтерувального чинника. Одним із таких важливих фізіологічних процесів є неконтрольоване утворення вільних радикалів. Унаслідок ушкодження мембранних стінок і мембран відбувається активація вільнорадикального окиснення, яке контролює антиоксидантна система. Запалення завжди супроводжується активацією пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), що її спричинює тканинна гіпоксія. Це своєю чергою каталізує зміну фізіологічних показників антиоксидантної системи [1, 4–6, 8]. Продукти вільнорадикального окиснення можуть виявляти прозапальну дію, підвищувати проникність
біологічних мембран (у тому числі мембран лізосом), провокувати виділення медіяторів запалення. Одним із кінцевих продуктів ПОЛ є малоновий
діальдегід (МДА), здатний завдавати ушкоджень клітинним мембранам, білкам, амінокислотам, пептидам. Кількість цього вільного радикала, який розкладається із поліненасичених жирів, застосовують як маркер оксидативного стресу [14]. Каталаза – ензим класу оксиредуктаз, що бере
участь у дезінтоксикації нерадикальної активної форми кисню – H2O2
. Ензим локалізується переважно в пероксисомах клітин, а велика молекулярна маса ензиму заважає його проникненню через клітинну мембрану [3]. Позаяк уведення антиоксидантів, як природного, так і штучного походження, запобігає виснаженню її резервів, варто дослідити динаміку про-і антиоксидантного балансу та кореляції його під впливом місцевого застосування гідрогелевих пов’язок, насичених йонами срібла й антиоксидантним лікарським засобом [7, 9–11].
Мета дослідження. Проаналізувати динаміку проі антиоксидантного балансу ран у експерименті за умов застосування для місцевого лікування запальних процесів гідрогелевих пов’язок, насичених йонами срібла й антиоксидантним лікарським засобом «Кверцетин».
Матеріяли й методи дослідження. Під час виконання дослідження дотримувались Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964–2008), Директиви Європейського парламенту й Ради Європейського Союзу № 609 від 24.11.1986 р., наказів Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., загальноприйнятих міжнародних норм і правил роботи з експериментальними тваринами, згідно з «Загальними етичними принципами експериментів на тваринах», схваленими ІІІ Національним конгресом у Києві 2007 р. та Гельсінкською декларацією «Правила щодо використання експериментальних тварин у експериментальних дослідженнях» (1964–2000). Експериментальне дослідження здійснювали на базі віварію Львівського національного медичного
університету імени Данила Галицького. Усіх тварин утримували згідно зі Санітарними правилами щодо облаштування, обладнання та утримання експериментально-біологічних клінік (віварію), де вони отримували стандартний харчовий раціон.