УДК 616.311.2-002.-036.12:616.988.55]-08036.8-053.2

Вступ. Сьогодні відомо збільшення протягом останніх років захворюваності дитячого населення на інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейн – Барр. Інфікування організму вірусом Епштейн – Барр супроводжується ослабленням захисних механізмів, що сприяє розвитку патогенних
збудників на тлі інфікування герпесвірусами, що негативно позначається на стані тканин пародонта та погіршує перебіг хронічного катарального гінгівіту, який часто зустрічається у дітей з інфекційним мононуклеозом. Тому важливим є обґрунтування методів лікування хронічного катарального гінгівіту на тлі супутньої соматичної патології.
Мета дослідження. Оцінити ефективність розпрацьованого комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей з інфекційним мононуклеозом у віддалені терміни спостереження.
Матеріали та методи досл іПдржовеедненняо . стоматологічне обстеження і лікування 37 дітей з інфекційним мононуклеозом віком 12 років, які були розділені на дві групи: 18 дітей (основна група), яким для лікування хронічного катарального гінгівіту призначали розпрацьований нами комплекс лікувально-профілактичних заходів, що включав антимікробні, протизапальні засоби та засоби для підвищення резистентності тканин порожнини рота, та 19 дітей (група порівняння), у яких лікування ХКГ здійснювали згідно з протоколами. Стан тканин пародонта оцінювали за даними клінічних показників та пародонтальних індексів через 1, 3 та 6 місяців.
Результати дослідження.  Розпрацьовано та доведено ефективність комплексу заходів лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей з інфекційним мононуклеозом за допомогою клінічних критеріїв та пародонтальних індексів. Зокрема, через шість місяців спостереження у 27,67±2,27 % дітей основної групи виявлено покращення стану ясен, тоді як у попередній термін спостереження таких осіб було на 24,95 % більше (р>0,05) та у 2,63 рази більше, ніж у групі порівняння (10,52±2,43 % відповідно, р˂0,05). Індекс РМА знижувався за час спостереження у дітей основної групи і був в 1,08 рази меншим, аніж у попередній термін спостереження (p>0,05). У дітей групи порівняння виявлено незначне зростання індексу РМА по відношенню до даних попереднього терміну спостереження (37,57±2,32 %, р>0,05). Індекс Гріна – Вермільона через щість місяців спостереження у дітей, лікування яким проводили за запропонованою схемою, відповідав задовільному (1,42±0,08 бали), при цьому відбувалося суттєве зниження значення цього індексу порівняно з початковими даними (р˂0,05). Проте у групі порівняння спостерігали незадовільну гігієну порожнини рота (1,65±0,06 бали, р˂0,05). Виявлено, що стабілізація патологічного процесу в тканинах пародонта наступала значно скоріше у дітей основної групи.
Висновки. У дітей із хронічним катаральним гінгівітом на тлі інфекційного мононуклеозу у віддалені терміни після лікування визначено покращенням у динаміці стану тканин пародонта, зниження індексів РМА та Гріна – Вермільона, що доводить ефективність запропонованого комплексу лікувально-профілактичних заходів.

 Глибокі інфекції шиї (ГІШ) спричиняють значну захворюваність і смертність. Найбільш поширеними первинними джерелами ГІШ є запальні захворювання зубів, піднебінних мигдаликів, слинних залоз, сторонні тіла і злоякісні новоутворення.

Мета. Презентація клінічного випадку важкого інфекційного ураження шиї у пацієнта на фоні незадовільного стану зубних рядів і параноїдною шизофренією для зосередження уваги лікарів різних спеціальностей першого контакту (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, психіатрів, лікарів всіх суміжних спеціальностей і стоматологічних команд щодо попередження грізних гнійно-септичних ускладнень у таких пацієнтів.

Матеріали і методи дослідження. Пацієнт поступив в отоларингологічне відділення КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» зі скаргами на підвищення температури тіла до 38 ºС, наявність набряку м’яких тканин шиї зліва. Захворювання почалося гостро, тиждень тому, із підвищення температури, утрудненого ковтання, відмовою від їжі, що пов’язували із психіатричним розладом. Проводилося симптоматичне лікування амбулаторно без ефекту. За три дні до звернення у лікарню виник набряк в надключичній ділянці, почервоніння шиї.

Результати дослідження та їх обговорення. Заключний діагноз: «Флегмона шиї зліва. Лівобічна шийна та надключична лімфаденопатія. Параноїдна шизофренія». Проведено хірургічне, комплексне медикаментозне лікування. Стаціонарне лікування 18 днів, 10 днів пацієнт отримував лікування амбулаторно, проведена стоматологічна санація. Катамнез захворювання через 1 місяць: дренажні отвори загоїлися, зберігається ущільнення післяопераційних рубців.

Висновки. Одонтогенні цервікальні ускладнення у пацієнта на фоні імуносупресії через недостатнє харчування із-за параноїдної шизофренії були пізно діагностовані. Лікування включало оперативне втручання, антибактеріальну і патогенетичну терапію, було тривалим в стаціонарі і амбулаторно. Тому вчасна стоматологічна санація диспансерних хворих є запорукою попередження важких загрозливих життю гнійно-септичних ускладнень, операцій і тривалого дороговартісного лікування. Підвищення обізнаності щодо цього лікарів першого контакту різних спеціальностей (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), психіатрів тощо може скоротити терміни звертання і діагностики, а згодом – лікування мультидисциплінарними командами фахівців (отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, стоматологічних команд). Раннє розпізнавання та швидке лікування таких загрозливих життю ускладень скорочує терміни лікування, фінансові витрати і покращує результати.

Ключові слова: абсцес шиї, флегмона шиї, одонтогенне ускладення,шизофренія

УДК: 616.311.2+616.314.17]-008.811.9-003.93-018-092.9

Проведення порівняльного аналізу морфологічних ознак норми, ушкодження та регенерації тканин пародонта, зокрема – на ультраструктурному рівні, є надзвичайно актуальним і вимагає належного анатомічного обґрунтування, оскільки відіграє важливу роль у процесі опрацювання та удосконалення методів діагностики та вибору раціональних способів фармакотерапевтичної корекції.

Мета дослідження. Виявлення морфологічних ознак ураження та особливостей відновлення пародонтального комплексу нижньої щелепи щурів на метаболічній моделі пародонтиту.

Матеріали і методи дослідження. У роботі використали 80 білих безпородних статевозрілих щурів-самців, яких розділили на п’ять груп (по 16 тварин у кожній): дві контрольні – ІК (негативний контроль) і ІІК (умовно позитивний контроль) та три дослідні: ІД, ІІД, ІІІД. Експеримент проходив у два етапи. На 1-му етапі щодня окремо від основного корму щурам групи ІІК і дослідних груп вводили per os 0,04% розчин хлориду амонію (400 мг/кг) – ацидотична модель пародонтиту, ІК групи – per os ізотонічний сольовий розчин (400 мг/кг). На 2-му етапі щурам обох контрольних груп вводили ізотонічний сольовий розчин (400 мг/кг), ІД групи – в/м 5% розчин мельдонію дигідрату – препарат метаболічної дії, ІІД – per os кальцію гліцерофосфат – 133 мг/кг; ІІІД – в/м 5% одночасно розчин мельдонію дигідрату і кальцію гліцерофосфат per os. Після закінчення експерименту виділяли блоки нижніх щелеп із зубами, тканини фіксували протягом 48 годин у 10% розчині нейтрального формаліну. Парафінові зрізи завтовшки 5-7 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином за ван Гізон. Звільнені від парафіну зрізи після обробки аніліновим спиртом фарбували «азаном» М. Гайденгайна. Окремі ділянки препаратів фотографували за допомогою цифрової фотонасадки під мікроскопом Leica DFC 420. Провели порівняльне гістологічне дослідження фрагментів коміркових відростків нижньої щелепи, зафарбованих гематоксиліном і еозином та азаном за М. Гайденгайном.

Результати. На ацидотичній моделі пародонтиту (28 діб) у щурів ІІК групи, на відміну від тварин ІК групи, міжзубні сосочки гіперемовані, набряклі і набули згладженої куполоподібної форми. Внаслідок посиленого злущення клітин рогового та зернистого шарів епітелію епітеліальний пласт ясен збережений частково, ділянки ерозування вкриті грануляційною тканиною. Міжклітинні простори поліморфних клітин шипуватого та базального шарів також розширені, на окремих ділянках контакти між клітинами відсутні. У гемокапілярах ясен спостерігається набряк ендотелію. Відбулася резорбція колагенових волокон та кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи щура, наявні лейкоцитарні інфільтрати – як основні прояви запально-дистрофічних ушкоджень. У результаті метаболічної корекції на 42-ий день експерименту відбулась неповна регенерація епітелію ясен і завершена перебудова кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи щурів, ущільнення міжклітинних контактів і базальної мембрани епітелію ясен, поява новоутворених тонкостінних судин, а також ділянок замісного склерозу в субепітеліальній сполучній тканині.

Висновки. Проведеними дослідженнями встановлено, що застосуваннязапропонованого лікувального комплексу дозволяє нормалізувати процеси регенерації епітелію ясен та кісткової тканини коміркової частини нижньої  щелепи щурів на метаболічній моделі пародонтиту. Результати, що отримані в даному дослідженні можуть бути використані для опрацювання та аналізу ефективних способів лікування запальних захворювань пародонта  в хворих із метаболічними порушеннями.

Ключові слова: експеримент, модель пародонтиту, метаболічна корекція, епітелій ясен, сполучна тканина, коміркова кістка.

MORPHOLOGICAL VERIFICATION OF PERIODONTAL TISSUE DESTRUCTION PROCESSES AND THEIR REGENERATION AFTER METABOLIC CORRECTION IN EXPERIMENTAL PERIODONTITIS

Conducting a comparative analysis of the morphological features of normal, damaged, and regenerating periodontal tissues – particularly at the ultrastructural level – is extremely relevant and requires appropriate anatomical substantiation, as it plays an important role in the development and improvement of diagnostic methods and the choice of rational pharmacotherapeutic approaches.

Aim of the study. To investigate the morphological signs of damage and the features of recovery of the periodontal complex of the rat mandible using a metabolic model of periodontitis.

Materials and methods. This study used 80 mature male Wistar rats, which were divided into five groups (16 animals in each): two control groups - IC (negative control) and IIC (conditional positive control) – and three experimental groups: ID, IID, and IIID. The experiment was conducted in two stages. In the first stage, rats in the IIC and experimental groups received a 0.04% aqueous solution of ammonium chloride (400 mg/kg) per os daily – an acidotic model of periodontitis – separately from the main feed, while the IC group received an isotonic saline solution (400 mg/kg) per os. In the second stage, rats in both control groups were administered isotonic saline solution (400 mg/kg), group ID received an intramuscular injection of 5% meldonium dihydrate solution (a metabolic agent), group IID received calcium glycerophosphate per os (133 mg/kg), and group IIID received both 5% meldonium dihydrate solution intramuscularly and calcium glycerophosphate per os simultaneously. At the end of the experiment, blocks of the mandible with teeth were collected, and the tissues were fixed for 48 hours in 10% neutral formalin solution. Paraffin sections (5–7 µm thick) were stained with hematoxylin and eosin according to van Gieson. Deparaffinized sections were treated with aniline alcohol and then stained using M. Heidenhain’s “azan” technique. Selected areas of the specimens were photographed using a Leica DFC 420 digital camera mounted on a microscope. A comparative histological examination of fragments of the alveolar processes of the mandible, stained with hematoxylin and eosin and with azan by M. Heidenhain, was carried out.

Results. In the acidotic model of periodontitis (28 days) in rats of the IIC group, unlike in the IC group, the interdental papillae were hyperemic, edematous, and acquired a smooth, dome-like shape. Due to enhanced desquamation of the cells of the horny and granular layers of the epithelium, the gingival epithelial layer remained only partially; eroded areas were covered with granulation tissue. The intercellular spaces of the polymorphic cells of the spinous and basal layers were also enlarged, and in certain areas there was a lack of contact between cells. Endothelial swelling was observed in the gingival capillaries. Resorption of collagen fibers and the alveolar bone tissue of the rat mandible occurred, and leukocyte infiltrates were present – key indicators of inflammatory-dystrophic lesions. As a result of metabolic correction on the 42nd day of the experiment, there was incomplete regeneration of the gingival epithelium and complete remodeling of the bone tissue in the alveolar part of the mandible in rats. This was accompanied by the tightening of intercellular contacts and the basal membrane of the gingival epithelium, the emergence of newly formed thin-walled vessels, and the appearance of areas of replacement sclerosis in the subepithelial connective tissue.

Conclusions. The conducted research has established that the application of the proposed therapeutic complex helps to normalize the processes of gingival epithelium and alveolar bone tissue regeneration in the mandibles of rats on a metabolic model of periodontitis. The results obtained in this study can be used for the development and analysis of effective treatment methods for inflammatory periodontal diseases in patients with metabolic disorders.

Key words: experiment, periodontitis model, metabolic correction, gingival epithelium, connective tissue, alveolar bone.

УДК 616.314 - 08:616.89

Вступ. Однією з найактуальніших проблем сучасного громадського здоров'я є психічне здоров'я, яке входить до п'яти найзначніших глобальних викликів сьогодення та майбутнього [1, 2]. За даними ВООЗ, у 2019 році кожна восьма людина, або 970 мільйонів людей у світі, жила з психічним розладом, причому найпоширенішими є тривожні та депресивні розлади [3]. Серед численних проблем організацій медичного обслуговування психіатрична допомога завжди займала особливе місце. Багатогранна, зі значними
морально-етичними та правовими складовими, дуже чутлива для суспільства проблема поширення психічних розладів серед населення, а надання своєчасної та якісної психіатричної допомоги стало актуальнішим, ніж будь-коли, в
Україні у зв'язку з воєнними подіями [1].
   У зв’язку зі значною поширеністю та великим різноманіттям психічних захворювань стоматологічна служба психіатричних лікарень та диспансерів не може справитися зі всім потоком пацієнтів і частина хворих з порушенням психіки попадає в звичайні стоматологічні поліклініки. Досвід роботи лікарів-стоматологів при наданні стоматологічної допомоги психічно хворим показав, що для роботи з даним контингентом хворих необхідні не тільки компетентність та особисті якості лікаря, а й спеціальне навчання [4, 5, 6]. Також при наданні стоматологічної допомоги психічно хворим виникають проблеми пов’язані з непередбаченою поведінкою хворих і складністю спілкування.

   Дослідження стоматологічного статусу та надання комплексної стоматологічної допомоги психічно хворим є маловивченим питанням, досліджування проводились лише поодинокими вченими [6, 7, 8, 9]. У практичній стоматології немає даних про централізоване надання стоматологічної допомоги в повному об’ємі хворим із психічними розладами. Стоматологічна допомога даному контингенту хворих практично надається тільки при звертанні з гострою біллю або при ускладненнях, крім того, в силу специфіки психічного захворювання не проводиться санація порожнини рота.

Вступ. У статті наведені результати експериментального дослідження з використанням сучасних цифрових гістоморфометричних методів для оцінювання регенераційної активності периімплантної кісткової тканини у пришийковій, середній та приверхівковій локаціях кістково-імплантатного інтерфейсу (КІІ) після тривалого функціонального навантаження (1-1,5 року). Отримані результати підтверджують гіпотезу про те, що нахил
імплантата модулює процеси ремоделювання кістки та регенераційний потенціал, що має клінічне значення для планування лікування з метою довготривалого успіху імплантації та підтримання стабільного функціонування стоматогнатичної системи.

Матеріали та методи. Гістоморфометрична оцінка базувалася на припущенні, що інтенсивність флуоресценції при певних довжинах хвиль прямо пропорційна концентрації тетрациклінового барвника, інкорпорованого в мінеральну матрицю новоутвореної кісткової тканини. У кожному зразку була визначена фонова локація (background) для порівняння та кореляції інтенсивностей флуоресцентних сигналів

Висновки. Гістоморфометрична оцінка підтверджує, що встановлення імплантатів під кутом зумовлює істотно відмінну регенераційну відповідь периімплантної кісткової тканини порівняно з параосьовим встановленням після тривалого функціонального навантаження. Регенераційна активність у приверхівковій і середній локаціях КІІ при кутовому встановленні ДІ була відповідно у 2,2 та 1,11 раза вища, ніж у ДІ, встановлених у
параосьовому розташуванні, тоді як у пришийковій локації простежувалися незначні відмінності. Загальний RE-індекс ДІ, встановлених у кутовому розташуванні, визначали у межах 312,96%–374,78%, що у середньому в 1,6 раза вища за показники RE при параосьовому розташуванні ДІ (156,44%). Виявлена варіативність індексу RE підкреслює необхідність клінічного та інструментального моніторингу просторової остеоінтеграції
при різному розташуванні ДІ.