616.37-002-036.11-085.032.13

To diagnose complications of diabetes mellitus, it is essential to understand the structural features and blood
supply of the organs affected by diabetes mellitus. The vessels of the haemomicrocirculatory bed play an important
role in immune processes. The frequency of vascular damage (micro- and macroangiopathy) in diabetes mellitus
ranges from 68% to 91%. Peripheral vascular damage in these patients is observed 30 times more often than in
people of the same age without diabetes mellitus. Numerous studies have been devoted to this problem. Domestic
and foreign scientists have studied the mechanism of development of diabetic angiopathies. There are many unresolved
issues regarding morphological changes in organs and their haemomicrocirculatory bed in diabetes mellitus,
qualitative and quantitative changes in the angioarchitectonics of rat organs in experimental diabetes mellitus, and
the problems of successfully selecting the most effective methods of treating vascular disorders of organs in diabetes
mellitus, which is undoubtedly due to insufficient study of the morphological features of the pathogenesis of microcirculatory
disorders at different stages of diabetic microangiopathy. The paper presents the results of a study of the
blood vessels of the testicle of a white rat under normal conditions and the blood supply to the rat testicle under
conditions of experimental diabetes mellitus. The testicle of a white rat is supplied with blood by the testicular artery,
which branches off from the abdominal aorta, the seminal duct artery, and the artery of the testicular elevator
muscle. Morphological and morphometric analysis of the angiarchitectonics of the testicle allowed us to assess the
state of its vascularisation in normal conditions and under conditions of streptozotocin-induced diabetes mellitus.
The depth of structural changes in the blood vessels of the testis of white rats with diabetes mellitus correlates with
morphometric indicators.

Для діагностики ускладнень цукрового діабету, важливо розуміти особливості будови і кровопостачання
органів при цукровому діабеті. Судини гемомікроциркуляторного русла відіграють важливу роль в імунних
процесах. Частота уражень судин (мікро-, макроангіопатій) при цукровому діабеті cкладає 68-91%.
Ураження периферійних судин у даних хворих спостерігається у 30 разів частіше, ніж у осіб аналогічного
віку без цукрового діабету. Численні праці присвячені вивченню даної проблеми. Механізм розвитку
діабетичних ангіопатій досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці. Існує багато невирішених питань
щодо морфологічних змін органів та їхнього гемомікроциркуляторного русла за умов цукрового діабету,
якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки органів щура при експериментальній формі цукрового діабету,
проблем успішного вибору найефективніших методів лікування судинних порушень органів при цукровому
діабеті, що безперечно зумовлено недостатнім вивченням морфологічних особливостей патогенезу
мікроциркуляторних порушень на різних стадіях діабетичної мікроангіопатії. У роботі наведені
результати дослідження ланок кровоносного русла яєчка білого щура в нормі та шляхи кровопостачання
яєчка щура за умов експериментального цукрового діабету. Яєчко білого щура кровопостачається
яєчковою артерією, яка відгалужується від черевної частини аорти, артерією сім’явиносної протоки та
артерією м’яза підіймача яєчка. Морфологічний та морфометричний аналіз ангіоархітектоніки яєчка
дозволив оцінити стан його васкуляризації в нормі та за умов стрептозотоциніндукованого цукрового
діабету. Глибина структурних змін ланок кровоносного русла яєчка білого щура при цукровому діабеті
корелює з морфометричними показниками.

УДК 617. 72 - 005. 2 - 085.849.19 - 073.65

Термографічний та термометричний методи дослідження відіграють важливу роль в діагностиці офтальмологічних захворювань. Зміна тем-пературного балансу є одним з інтегральних феноменів, що відображає інтенсивність трофічних та біохімічних процесів [1]. Патологія органу зору, яка спричинена порушенням венозної гемодинаміки внаслідок тромбозу венозного русла зустрічається в офтальмоло-гії досить часто [2, 3]. Тому вивчення морфофункціональних основ компенсаторно-адаптаційних процесів, які можуть мати місце при порушенні відтоку венозної крові, та питання ранньої діагностики, контролю ефективності лікування та профілактики цієї патології, заслуговує відповідної уваги. Термографія стала одним із методів скринінг-діагностики, які дозволяють визначити ступінь активності патологічного процесу, виявити рецидиви захворювання на різних етапах, прогнозувати його перебіг і оцінювати ефективність консервативного лікування. Термографія часто застосовується як засіб диференціальної діагностики судинних невритів від банальних невритів зорового нерву [4], як додатковий критерій оцінки ступеня активності і поширеності увеїту у дітей [5].

Термографія характеризується високою точністю, чутливістю і не потребує великих затрат часу. Значного застосування в офтальмології набув і термометричний метод дослідження [6]. Термометрія ока використовується для діагностики та контролю ефективності лікування увеїтів та спазмів акомодації [7], в профілактиці післяопераційних ускладнень після екстракції катаракти [8]. Але в доступній літературі ми не виявили даних про те, чи можливим є застосування термометричного методу для ранньої діагностики, контролю ефективності лазеротерапії венозного застою в очному яблуці.

УДК 614.71:612.014.46:[546.717:546.33]:616-092.9:001.89

Анотація. Натрій перманганат – неорганічна сполука, сіль натрію та перманганатної кислоти. Застосовується в промислових процесах, водопідготовці й інших видах господарської діяльності як реагент (сильний окисник) і дезінфікуючий засіб. В умовах використання натрію перманганату чи його водних розчинів ця сполука може надходити в повітря робочої зони у вигляді диспергаційних аерозолів і негативно впливати на здоров’я працівників, що зумовлює необхідність розробки медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони.

Мета роботи – експериментальне встановлення параметрів токсичності натрію перманганату з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин і наукове обґрунтування медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Натрію перманганат досліджували в гострих і підгострих експериментах. Робота проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Експериментальними дослідженнями й аналізом літературних даних установлено, що натрій перманганат за параметрами гострої токсичності при одноразовому пероральному введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до надзвичайно небезпечних речовин (1 клас небезпечності). У клінічній картині гострого отруєння переважають симптоми ураження дихальної та центральної нервової систем. Натрій перманганат має сильну кумулятивну активність, проявляє помірну подразнювальну дію при потраплянні на шкіру й сильну подразнювальну дію при потраплянні на слизові оболонки, належить до речовин з вибірковою дратівливою дією. При довготривалому впливі натрію перманганат викликає неврологічні розлади, може впливати на репродуктивну функцію, сенсибілізуючим і мутагенним ефектом не володіє. Канцерогенний ефект не доведений. Медико-санітарний норматив натрію перманганату в повітрі робочої зони – 0,1 мг/м3, 1 клас небезпечності, аерозоль, позначка П – подразнююча дія.

Висновок. Установлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано медико-санітарний норматив допустимого вмісту натрію перманганату в повітрі робочої зони.

УДК 615.28:547.233.4:613.155:613.6.01

Анотація. Дидецилдиметиламоній хлорид – четвертинна амонієва сполука четвертого покоління, яка належить до групи катіонних поверхнево-активних речовин. Вони порушують міжмолекулярні взаємодії та дисоціацію ліпідних бішарів. Ця хімічна речовина має кілька біоцидних застосувань: мікробіостатичний дезінфікуючий препарат для профілактики цвілі, захисту деревини, знищення водоростей, фітопатогенних грибів і бактерій; активний діючий інгредієнт великої кількості дезінфекційних засобів, зареєстрованих в Агентстві з охорони навколишнього середовища США (USEPA) і маркованих як інактивуючі віруси пташиного грипу типу А на твердих поверхнях. Дидецилдиметиламоній хлорид використовується в гінекології, хірургії, офтальмології, педіатрії, а також для стерилізації хірургічних інструментів, ендоскопів і дезінфекції поверхонь. В умовах виробництва й застосування дидецилдиметиламоній хлорид може потрапляти в організм працюючих при вдиханні або через контакт зі шкірою, що вимагає обґрунтування гранично допустимої концентрації (ГДК) у повітрі виробничих приміщень.

Мета роботи. Аналіз літературних даних стосовно токсичності й характеру біологічної дії на організм дидецилдиметиламонію хлориду й обґрунтування ГДК у повітрі виробничих приміщень. Аналізом літературних даних установлено, що дидецилдиметиламонію хлорид за параметрами гострої токсичності при одноразовому внутрішньошлунковому введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до високо небезпечних речовин (1 клас небезпечності), при однократному нанесенні на шкіру – до малонебезпечних речовин (4 клас небезпечності), володіє резорбтивно-токсичною дією при нанесенні на шкіру, слабкими кумулятивними властивостями, проявляє подразнювальну дію при попаданні на шкіру та слизові оболонки, не викликає сенсибілізацію організму. Мутагенний, канцерогенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти й токсична дія на репродуктивну функцію не є лімітуючими критеріями шкідливості дидецилдиметиламонію хлориду. ГДК дидецилдиметиламонію хлориду в повітрі виробничих приміщень 0,1 мг/м3, аерозоль, 1 клас небезпечності, позначка + – потребує спеціального захисту шкіри й очей.

УДК 578.834: 615.281.8:616-092.4

Анотація. З огляду на широке розповсюдження у світі коронавірусної інфекції COVID-19, значні збитки, які завдає ця небезпечна хвороба населенню планети, постійне виникнення й циркуляція серед людей усе нових варіантів збудника цього захворювання та складність боротьби з цією недугою, пошук нових ефективних протикоронавірусних препаратів залишається актуальною проблемою. Метою дослідження було визначити противірусну активність вітчизняного препарату «Тетлонг-250» при експериментальній коронавірусній інфекції в лабораторних мишей, викликаній коронавірусом гепатиту мишей, щоналежить до тієї ж підгрупи коронавірусів (рід Betacoronavirus), до якої входить і збудник пандемії COVID-19 – вірус SARS-CoV-2. Визначення активності цього засобу проводили порівняно з дією на вказаний коронавірус відомого противірусного препарату «Аміксин». Установлено, що протиалкогольний препарат «Тетлонг-250» володіє високою статистично достовірною (Р<0,001) протикоронавірусною активністю, яка визначалася в межах 55,0–64,7% захисту порівняно з контрольними тваринами. Водночас інтерфероніндукуючий препарат «Аміксин» захищав лабораторних мишей від летальності, спричиненої коронавірусом, на рівні 20%. На високу достовірну протикоронавірусну ефективність досліджуваного засобу «Тетлонг-250» указують і показники середньої тривалості життя піддослідних тварин, які становили при всіх 6 схемах уведення в межах 9,8–11,7 днів, що на 4,7–6,6 дня були вищими від аналогічного показника в контрольних тварин і на 2,7–4,6 дня вищими, ніж при оптимальному застосуванні аміксину. Отримані результати дають підставу заявити про доцільність проведення відповідних широких клінічних випробувань препарату «Тетлонг-250» з метою його ймовірного ефективного використання для лікування хворих людей від багатьох коронавірусних інфекцій, у тому числі COVID-19.