Background: In the late nineteenth century, Lemberg (Lviv) and Graz were important provincial capitals of the Habsburg Empire, sharing common administrative and academic structures. Academic mobility within the empire was high, yet political upheavals of the 20th century caused many prominent scholars to fade from collective memory. This study examines Julius Planer von Plann (1827–1881), whose work significantly influenced the development of anatomical science in present-day Ukraine and Austria.
Material and Methods: Ukrainian, Polish and Austrian archival sources pertaining to the academic career of Julius Planer von Plann were consulted and contextualized.
Results: Julius Planer von Plann was a central figure in nineteenth-century anatomical science in Vienna, Lemberg, and Graz. From 1855–1863, he headed the Department of Descriptive Anatomy at the Medical-Surgical Institute and University of Lemberg, where he emphasized the practical surgical relevance of anatomy and supervised dissections. His research included early observations of blood pigment granules related to intermittent fever (1854) – later linked to malaria – and the first description of liquid-crystal behavior (1861). From 1863 until his death in 1881, Planer founded and directed the first Anatomical Institute in Graz, overseeing teaching, dissection exercises, and the construction of a modern anatomical building, while also contributing to faculty administration.
Conclusion: This study positions Julius Planer von Plann as a Central European anatomist, emphasizing his contributions to anatomical education and institutions in Lemberg (Lviv) and Graz, his involvement with emerging biophysical phenomena, and his role in exemplifying transregional academic mobility in the 19th century.

УДК 81’373:616-08

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз термінів фізичної терапії та реабілітації як структурно-семантичних і функційно-комунікативних складників сучасного біомедичного дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією медичної парадигми, переходом до біопсихосоціальної моделі охорони здоров’я та активною інтеграцією українського професійного мовлення у міжнародний науково-клінічний простір. Обґрунтовано, що терміни фізичної терапії та реабілітації функціюють не лише як номінативні одиниці терміносистеми, а як інструменти міждисциплінарної взаємодії, клінічної комунікації та людиноцентричного підходу до пацієнта. У роботі окреслено місце реабілітаційної термінології в структурі біомедичного дискурсу, проаналізовано її міждисциплінарний характер, зумовлений помежів’ям медицини, фізичної терапії, ерготерапії, психології, соціальної роботи та мовної терапії. Здійснено класифікацію термінів за галузевою належністю, структурою, походженням і семантикою, виявлено продуктивні моделі термінотворення та способи адаптації іншомовних запозичень в українській фаховій мові. Особливу увагу приділено метафоричним і епонімним термінам, їхній когнітивній доцільності та нормативності у клінічній документації.
Проаналізовано типові семантичні неточності, кальки, зросійщені й застарілі одиниці та запропоновано нормативні варіанти відповідно до сучасних мовних, етичних і правових стандартів. Зроблено висновок, що системне впорядкування термінів фізичної терапії та реабілітації як складників біомедичного дискурсу є необхідною умовою уніфікації реабілітаційних протоколів, підвищення якості професійної комунікації та подальшого розвитку української біомедичної терміносистеми. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, термінологія, терміносистема, біомедичний дискурс, міждисциплінарна комунікація, нормативність, людиноцентричний підхід

Pulmonary embolism (PE) is a notorious life-threatening condition. It is currently the third most common cardiovascular cause of death worldwide, after myocardial infarction and stroke (1). Recognized as an entity two hundred years ago, it will very likely continue to retain its grim statistics for centuries to come.

Objective: Isolated complete right bundle branch block (CRBBB) is a known ECG finding in apparently healthy adults. However, the etiology of CRBBB is studied poorly and its prognosis still debatable.
We aimed to demonstrate speckle-tracking imaging findings in a patient with CRBBB.
Case presentation: An apparently healthy lady was found to have a CRBBB on an incidental ECG. Routine echocardiography showed normal cardiac anatomy and function. Speckle-tracking echocardiography depicted preserved global strain of the left ventricle with depressed peak systolic strain of septal apical and mid-septal segments. We present a focal myocardial insult in the area corresponding to the anatomy the right bundle of His. Such correlation may explain the CRBBB present in the otherwise healthy patient.
Conclusion: Speckle-tracking echocardiography in complete right bundle branch block may help to identify the etiology of this conduction disturbance and assist in making the prognosis.

УДК 81’42 :616-051:355.01

У статті проаналізовано медичний наратив війни як особливий різновид сучасного українськомовного медичного дискурсу, що формується в умовах повномасштабної збройної агресії та відображає досвід тілесної й психічної травми. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення мовних механізмів репрезентації травматичного досвіду в текстах лікарів і пацієнтів, а також трансформації традиційних моделей клінічної комунікації в екстремальних умовах. Метою статті є виявлення та опис основних лінгвістичних стратегій опису травми в лікарських і пацієнтських наративах воєнного часу. Теоретичним підґрунтям дослідження слугують положення когнітивної лінгвістики, дискурс-аналізу та наративної лінгвістики, а також психолінгвістичні підходи до аналізу травматичного мовлення. Установлено, що в текстах лікарів домінують стратегії деперсоналізації, етичної нейтралізації та наративної компресії, які забезпечують професійну дистанцію, мовну економію та психологічний захист мовця. Натомість пацієнтські наративи характеризуються високим рівнем суб’єктивності, емоційної експресивності, фрагментарності й повторюваності, а також активною метафоризацією. Особливу увагу приділено концептуалізації ТРАВМИ крізь тілесні, предметні та агентні метафори, що відображають спроби осмислення досвіду на помежів’ї. Зроблено висновок, що медичний наратив війни є багаторівневою системою, у якій мова виконує не лише інформативну, а й адаптивну та терапевтичну функції. Перспектива подальших досліджень убачається в корпусному та міжмовному аналізі медичних текстів воєнного часу. Ключові слова: медичний наратив, воєнний дискурс, травма, лінгвістичні стратегії, когнітивна метафора, лікарський і пацієнтський наративи.