УДК 618.173:616.89-008.1:616.895-036.12

Актуальність. Стаття  розкриває  мало  досліджену  тему  впливу  зниження  рівня жіночих гормонів на процес старіння головного мозку, появу когнітивних порушень, розвитку деменції та хвороби Альцгеймера. І хоча в суспільстві менопауза все ще переважно  асоціюється  з  припливами  та  порушеннями  психоемоційного  стану, когнітивні розлади у жінок середнього віку є однією з частих причин звернення до сімейного лікаря, невролога, психіатра та гінеколога.

Мета  роботи –  звернути  увагу  лікарів  різних  спеціальностей  для  вчасного надання  науково  обгрунтованих  рекомендацій  щодо  покращення  когнітивних функцій  у  жінок  під  час  періоду  менопаузального  переходу  до  постменопаузи. Спонукати  науково-лікарську  спільноту  давати  рекомендації  щодо  коригованих факторів ризику когнітивного зниження таких як ожиріння, цукровий діабет, куріння, підвищений  рівень  холестерину  та  гіпертонічна  хвороба.  Акцентувати  увагу гінекологів щодо можливого призначення замісної гормонотерапії після настання хірургічної  менопаузи,  щоб  знизити  ризик  виникнення  хвороби  Альцгеймера та хвороби Паркінсона у жінок.

Матеріали  та  методи.  На  основі  огляду  сучасних  даних  за  темою  нашого дослідження  були  проаналізовані  оригінальні  статті,  метааналізи  та  літературні  джерела.  Нами  були  використані  нейроендокринологічні,  біохімічні, нейровізуалізаційні дослідження.

Результати та їх обговорення. Під  час  менопаузального  переходу  приблизно половина жінок повідомляють про проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги, наприклад,  не  можуть  згадати,  куди  вони  клали  речі,  що  їм  говорили  люди, та  що  вони  говорили  іншим.  Згідно  з  дослідженнями  вербальна  пам’ять  і  вербальне  навчання  знижуються  від  пременопаузи  до  перименопаузи,  незалежно від  віку  та  інших  потенційних  факторів.  Інші  дослідники,  які  визначили  взаємозв’язок з рівнем фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та когнітивними здібностями,  дійшли  висновку,  що  психомоторна  швидкість,  робоча  пам’ять,  зміна налаштувань  і  продуктивність  зорової  пам’яті,  покращилися  в  постменопаузі у порівнянні з ранньою або пізньою перименопаузою, хоча плавність мовлення залишилася на тому ж рівні.

Нейровізуалізаційно  підтверджені  атрофічні  зміни  головного  мозку  у  жінок з  природньою  та  хірургічною  менопаузою  стимулюють  лікарів  до  призначення замісної  гормональної  терапії  та  скринінгу  когнівних  порушень.  Так,  у  жінок з  хірургічною  менопаузою  спостерігається  атрофія  мигдалеподібного  тіла та гіпокампу порівняно з жінками з фізіологічною менопаузою, що можна вважати своєрідним  біологічним  маркером.  Жінки  в  постменопаузі  становлять  понад 60%  від  усіх  хворих  на  хворобу  Альцгеймера  (ХА)  у  світі.  Нові  дані  вказують на  синергічний  ефект  APOE4  генотипу  і  жіночої  статі,  які  разом  підвищують ризик ХА.

Висновки.  Менопауза,  як  ознака  завершення  репродуктивного  періоду  в  житті кожної  жінки,  не  обмежується  лише  припливами  та  зниженням  настрою. Вона  також  супроводжується  когнітивними  проблемами,  які  пов’язують  із  коливанням  рівня  гормону  естрадіолу.  Хірургічну  менопаузу  також  пов’язують з вищим ризиком розвитку ХА, депресії та хвороби Паркінсона. Згідно з даними нейровізуалізації,  у  жінок,  які  перенесли  хірургічну  менопаузу,  виявляються структурно  інші  зміни  в  головному  мозку  у  порівнянні  з  жінками,  що  мали фізіологічну менопаузу, зокрема атрофія мигдалеподібного тіла та гіпокампу.

Background.  This  article  explores  the  under-investigated  topic  of  how  declining levels of female sex hormones affect brain aging, the onset of cognitive impairment, and  the  development  of  dementia  and  Alzheimer’s  disease.  Although  menopause is still widely associated in public discourse with hot flashes and violation of psychoemotional   state,   cognitive   complaints   have   become   a   common   reason   for middle-aged  women  to  seek  care  from  family  physicians,  neurologists,  psychiatrists, and gynecologists.

Purpose –  To  draw  the  attention  of  doctors  of  various  specialties  to  timely  provide scientifically  based  recommendations  on  improving  cognitive  functions  in  women during  the  menopausal  transition  to  postmenopause.  To  encourage  the  scientific and  medical  community  to  provide  recommendations  on  modifiable  risk  factors  for cognitive  decline  such  as  obesity,  diabetes  mellitus,  smoking,  hypercholesterolemia and  hypertension.  To  focus  the  attention  of  gynecologists  on  the  possible  prescribe of  hormone  replacement  therapy  after  the  onset  of  surgical  menopause  to  reduce the risk of Alzheimer’s disease and Parkinson’s disease in women.

Materials and Methods.  Based  on  a  review  of  current  data  on  the  topic  of  our  study, original articles, meta-analyses, and literature sources were analyzed. We used neuroendocrinological, biochemical, and neuroimaging studies.

Results.  During  the  menopausal  transition,  approximately  half  of  women  report difficulties with memory and attention. Studies have demonstrated that verbal memory and  learning  decline  during  the  transition  from  premenopause  to  perimenopause, independent   of   age   and   other   potential   confounding   variables.   Other   studies examining  the  relationship  between  follicle-stimulating  hormone  (FSH)  levels  and cognitive   function   have   found   that   psychomotor   speed,   working   memory,   task switching,  and  visual  memory  performance  improve  in  the  postmenopausal  phase compared to early or late perimenopause, while verbal fluency remains unchanged. Neuroimaging-confirmed atrophic changes in the brains of women undergoing natural or  surgical  menopause  have  prompted  clinicians  to  consider  hormone  replacement therapy (HRT) and cognitive screening. Women who experience surgical menopause exhibit  more  pronounced  atrophy  of  the  amygdala  and  hippocampus  compared to those with physiological menopause – changes that may serve as biological markers. Postmenopausal women account for more than 60% of all Alzheimer’s disease (AD) cases  worldwide.  Emerging  evidence  highlights  a  synergistic  effect  between  the APOE4  genotype  and  female  sex,  which  together  significantly  increase  the  risk of developing AD.

Conclusions.  Menopause,  as  a  marker  of  the  end  of  the  reproductive  period  in a woman’s life, is not limited to vasomotor symptoms and mood changes. It is also accompanied by cognitive difficulties, which are associated with fluctuations in estradiol hormone levels. Surgical menopause is also linked to an increased risk of Alzheimer’s disease,  depression,  and  Parkinson’s  disease.  Neuroimaging  studies  demonstrate that women who have undergone surgical menopause exhibit structurally distinct brain  changes  compared  to  those  experiencing  natural  menopause,  notably  atrophy of the amygdala and hippocampus.

УДК 618.15+618.146)-053.1]-036-053.6

Вроджені вади жіночих статевих органів складаються з групи різноманітних відхилень від нормальної анатомічної будови. Лікування вроджених вад розвитку жіночих статевих органів залежить від типу аномалії та охоплює як ендоскопічні, так і відкриті оперативні втручання.

Метою роботи було представити випадок вродженої атрезії піхви в поєднанні з атрезією шийки матки в дівчини-підлітка, якій проведено гістеректомію.

Клінічний випадок. Під час хірургічного втручання у дівчини з розумовою відсталістю з приводу гострого апендициту запідозрено вроджену патологію розвитку матки. Під час подальшого обстеження встановлено діагноз – аплазію піхви та шийки матки. Дитина отримувала консервативну терапію (гормональні контрацептиви), проте були порушення режиму лікування, що зумовило необхідність у повторній госпіталізації та ургентному хірургічному втручанні – гістеректомії з правобічною тубектомією та лівобічною аднексектомією. Післяопераційний перебіг пройшов без ускладнень.

Висновки. Дівчата препубертатного і пубертатного віку з первинною аменореєю та циклічним абдомінальним болем обов’язково повинні оглядатись дитячим гінекологом із метою підтвердження/виключення обструктивних аномалій розвитку матки або статевих шляхів, їхнього своєчасного лікування та запобігання розвитку можливих ускладнень. Вибір тактики хірургічного лікування атрезії піхви поєднаної з аплазією шийки матки має бути індивідуальним у кожному випадку із урахуванням супутньої патології та соціального статусу дитини.

Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Congenital malformations of the female genital organs consist of a group of various deviations from normal anatomical structure. Management of the congenital abnormalities of the female genital tract depends on the type of malformation and includes both endoscopic and conventional surgeries.

The aim of this study was to present the case of congenital vaginal atresia associated with cervical atresia in adolescent female patient, in which hysterectomy was performed.

Clinical case. During surgery, due to the acute appendicitis in a female patient with mental retardation, the uterine congenital malformation was suspected. After further investigation, the diagnosis of vaginal and cervical aplasia was established. She received conservative therapy (peroral contraceptives), but there were disturbances in the medication regime that caused the necessity of rehospitalization and emergent surgery – hysterectomy with the right-side tubectomy and left-side adnexectomy. The postoperative course was uncomplicated.

Conclusion. Girls of prepubertal and pubertal age with primary amenorrhea and cyclic abdominal pain should always consulted by a gynecologist in order to confirm/exclude malformations of uterus and genital tracts, their timely treatment, and prevention of possible complications. The choice of surgical treatment for vaginal atresia combined with cervical atresia should be individual in each case, bearing in mind associated pathology and social status of the child.

The research was carried out in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The research protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the work. The informed consent of the patients was obtained for the research.

No conflict of interests was declared by the authors.

УДК 618.11-006.2:616-053]-06

Однією з актуальних проблем сучасної гінекології є своєчасна діагностика новоутворень яєчників, з огляду на їхній вплив як на репродуктивне здоров’я жінки, так і на ризик розвитку злоякісного процесу. Останніми роками у жі-нок спостерігається збільшення частоти утворення функціональних кіст яєчників (ФКЯ). Це пояснюється впливом зовнішніх  факторів  (шкідливі  звички,  екологія,  психічні  та  фізичні  стреси),  а  також  загальним  зростанням  рівня  гінекологічної захворюваності, зокрема запальних процесів органів малого таза, спайкового процесу, ендометріозу. Особливе занепокоєння викликають не лише збільшення частоти новоутворень яєчників у структурі гінекологічної патології, а й необґрунтована хірургічна активність, що зумовлює ризик зниження фертильності жінок.

Мета дослідження: вивчення вікових, клінічних і медико-соціальних особливостей жінок із доброякісними ново-утвореннями яєчників.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 164 жінки репродуктивного віку з доброякісними новоутвореннями яєчників. Вік пацієнток коливався від 19 до 48 років. Аналізували скарги, дані анамнезу, попередні методи діа-гностики та лікування. Комплексне обстеження передбачало проведення клініко-антропометричного дослідження, трансвагінального ультразвукового дослідження (УЗД) на 5–7-й день менструального циклу (МЦ) при включенні у дослідження та в динаміці спостереження. Дані УЗД яєчників стратифікували за системою O-RADS. Пацієнток розподілено на 3 клінічні підгрупи на основі даних УЗД.

Результати. Фолікулярні кісти сонографічно верифіковані у 36,6% випадків, у 30,5% – виявлені кісти жовтого тіла, у 15,2% – ендометріоми яєчників, у 9,1% – серозні цистаденоми. 85,5% виявлених новоутворень за характеристика-ми класифіковані відповідно до O-RADS 2, 15,5% – до O-RADS 3. Для усіх пацієнток характерними були порушення МЦ, больовий синдром різного характеру, при цьому біль внизу живота був найбільш притаманним пацієнткам із кістами жовтого тіла та геморагічними, а також ендометріомами яєчників. Уперше діагноз ФКЯ було встановлено у 60,9% пацієнток. Рецидив ФКЯ відзначався у 39,1% жінок. Оперативні втручання у зв’язку з новоутвореннями яєчника в минулому перенесли 31,7% пацієнток, при цьому лише у 28,9% випадків була рекомендована терапія комбінованими оральними контрацептивами (КОК).

Висновки. Група жінок репродуктивного віку з новоутвореннями яєчників є неоднорідною, що передбачає проведен-ня ретельного клініко-сонографічного обстеження для вибору оптимальної тактики менеджменту лікування. Відсутність активного менеджменту, методика спостереження зумовлюють як значну частоту рецидивів ФКЯ (39,1%), так і ризик ургентної госпіталізації (30,0%) та оперативних втручань (54,5%). Терапія КОК для запобігання рецидиву ФКЯ (як за наявності оперативного втручання в анамнезі, так і без нього) застосовується недостатньо – менш ніж у третини жінок із діагностованими ФКЯ (28,9%).

One of the pressing problems of modern gynecology is the timely diagnosis of ovarian neoplasms in view of both their impact on reproductive health and the risk of malignant process. In recent years, there has been an increase of functional ovarian cysts rate. It is explained both by the influence of external factors (bad habits, ecology, mental, physical stress), and by the general increased  level  of  gynecological  morbidity,  in  particular,  pelvic  inflammatory  diseases,  adhesions,  endometriosis.  Concern  is  caused not only by the increase in the frequency of ovarian neoplasms in the structure of gynecological pathology, but also by unjustified surgical activity, which poses a risk of reduced female fertility.

The objective: to study the age-related, clinical and medical-social characteristics of women with benign ovarian neoplasms.

Materials and methods. The study included 164 women of reproductive age with benign ovarian neoplasms. The patients’ ages ranged from 19 to 48 years. Complaints, anamnesis data, previous diagnostic and treatment methods were analyzed. The compre-hensive examination included a clinical and anthropometric examination, transvaginal ultrasound on the 5–7thdays of the men-strual cycle upon inclusion in the study and in the dynamics of observation. The data of ultrasound examination of the ovaries were stratified according to the O-RADS system. Patients were divided into three clinical groups based on ultrasound results.

Results. Follicular cysts were sonographically verified in 36.6% of cases, corpus luteum cysts were detected in 30.5% of women, ovarian endometriomas – in 15.2%, and serous cystadenomas – in 9.1%. 85.5% of the detected neoplasms were classified ac-cording  to  O-RADS  2,  15.5%  –  according  to  O-RADS  3.  All  patients  were  characterized  by  menstrual  cycle  disorders  and  various types of pain, the lower abdominal pain was most common in patients with corpus luteum cysts, hemorrhagic cysts, and ovarian endometriomas. The diagnosis of functional ovarian cysts was established for the first time in 60.9% of patients. Recur-rence of functional ovarian cysts occurred in 39.1% of women. 31.7% of patients had undergone surgical interventions for ovarian neoplasms in anamnesis, while only in 28.9% of cases the therapy with combined oral contraceptives (COC) was recommended.

Conclusions. The women of reproductive age with ovarian neoplasms are heterogeneous, which requires careful clinical and sonographic examination to select the optimal management tactics. The lack of active management, observed tactics causes both a significant frequency of recurrence of functional ovarian cysts (39.1%) and the risk of urgent hospitalization (30.0%) and surgical interventions (54.5%). COC therapy to prevent recurrence of functional ovarian cysts, both with and without a history of surgical intervention, is used insufficiently, less than in a third of cases (28.9%).

Прогестерон є ключовим гормоном, необхідним для підтримки вагітності. Його дефіцит може призводити до загрози викидня, звичного невиношування та невдалих спроб екстракорпорального запліднення. У клінічній практиці прогестагени застосовують для лютеїнової підтримки вагітності, особливо в жінок із недостатністю жовтого тіла або в циклах допоміжних репродуктивних технологій. Після того як із фармацевтичного ринку був відкликаний синтетичний прогестаген 17-оксипрогестерону капроат через свою низьку ефективність та низку побічних ефектів, у сфері акушерства та репродуктології лишилось два дієві засоби – прогестерон і дидрогестерон. Дидрогестерон є синтетичним аналогом природного прогестерону, який має високу біодоступність при пероральному прийомі, що робить його зручною альтернативою іншим формам прогестагенів. Він вибірково зв’язується з прогестероновими рецепторами, забезпечуючи стабільну підтримку ендометрія та ранніх етапів гестації. На відміну від деяких інших прогестагенів, дидрогестерон не має андрогенних, естрогенних або глюкокортикоїдних ефектів, що сприяє його кращій переносності. Доказова база щодо ефективності дидрогестерону охоплює численні рандомізовані контрольовані дослідження, зокрема LOTUS I та LOTUS II, які показали, що пероральний дидрогестерон є не менш ефективним, ніж вагінальний прогестерон у підтримці лютеїнової фази під час екстракорпорального запліднення. Також численні метааналізи підтверджують, що використання дидрогестерону в першому триместрі значно знижує ризик самовільного переривання вагітності, а понад 70 досліджень засвідчили високу ефективність і безпеку його молекули як для жінок, так і для плода. Безпечність дидрогестерону є особливо важливою. Міжнародна експертна група з безпеки використання прогестагенів на ранніх термінах вагітності REASSURE дійшла висновку, що нині відсутні підстави

для тверджень про причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням дидрогестерону в І триместрі й ризиком вроджених вад розвитку.

Отже, завдяки своїй ефективності та високому профілю безпеки, підтвердженими понад 60-річним досвідом застосування, дидрогестерон є оптимальним вибором для лютеїнової підтримки вагітності як у природних циклах, так і за застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Progesterone is a key hormone essential for maintaining pregnancy. Its deficiency can lead to the risk of miscarriage, recurrent pregnancy loss, and unsuccessful attempts at in vitro fertilization. In clinical practice, progestogens are used for luteal phase support, particularly in women with corpus luteum insufficiency or in assisted reproductive technologies cycles. After the synthetic progestogen 17-hydroxyprogesterone caproate was withdrawn from the pharmaceutical market due to low efficacy and multiple side effects, only two effective agents remain in obstetrics and reproductive medicine – progesterone and dydrogesterone. Dydrogesterone is a synthetic analog of natural progesterone with high oral bioavailability, making it a convenient alternative to other forms of progestogens. It selectively binds to progesterone receptors, ensuring stable endometrial support and promoting early pregnancy maintenance. Unlike some other progestogens, dydrogesterone has no androgenic, estrogenic, or glucocorticoid effects, which contributes to its better

tolerability. The evidence base supporting dydrogesterone’s efficacy includes numerous randomized controlled trials, particularly LOTUS I and LOTUS II, which demonstrated that oral dydrogesterone is as effective as vaginal progesterone for luteal phase support at in vitro fertilization cycles. Additionally, multiple meta-analyses confirm that dydrogesterone use in the first trimester significantly reduces the risk of miscarriage, and over 70 studies have confirmed the high efficacy and safety of its molecule for both women and fetuses. The safety of dydrogesterone is particularly important. The international expert group on the safety of progestogens in early pregnancy REASSURE concluded that there is currently no basis for making statements about a causal relationship between the use of dydrogesterone in the first trimester and the risk of congenital malformations.

Thus, due to its proven efficacy and excellent safety profile, supported by over 60 years of clinical use, dydrogesterone is the optimal choice for luteal phase support in both natural cycles and assisted reproductive technologies.

УДК 618.177:618.14-072.1-084

Широке впровадження гістероскопії в клінічну практику суттєво розширило можливості діагностики гінекологічної внутрішньоматкової патології. Гістероскопія є інвазивним хірургічним втручанням, яке має певний ризик ускладнень як під час виконання, так і в післяопераційному періоді. Серед всіх ускладнень гістероскопії, частота яких коливається від 0,4 до 6,0%, інфекційно-запальні ускладнення зустрічаються найчастіше (0,6–2,5%). Внутрішньоматкові втручання порушують «шийковий» бар’єр захисту, що, за наявності дисбіотичних або запальних процесів генітального тракту, збільшує ризик запальних ускладнень. З огляду на зростання частоти внутрішньоматкової патології та, відповідно, частоти діагностично-операційних внутрішньоматкових втручань у жінок репродуктивного віку, актуальною є розробка заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Мета дослідження: порівняльне оцінювання заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Матеріали та методи. До дослідження увійшли 98 жінок віком від 22 до 48 років. Пацієнтки були розподілені на

дві групи залежно від алгоритму профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії. Пацієнткам І групи (60 жінок) на етапі планування гістероскопії проводили комплексне оцінювання стану цервіко-

вагінальної мікробіоти, що передбачало pH-метрію вагінального вмісту, бактеріоскопічне, бактеріологічне та молекулярно-біологічне дослідження матеріалу з цервікального каналу та піхви; застосовували вагінальні антисептики до і після гістероскопії та лікарські засоби, що сприяють зміцненню імунітету. Пацієнткам ІІ групи (38 жінок) відповідно до розроблених настанов проводили бактеріоскопічне дослідження вагінальних виділень, обробку нижніх відділів генітального тракту й піхви антисептиками перед операційним втручанням та одноразове внутрішньовенне введення 1,0 г цефазоліну в процесі виконання гістероскопії.

Результати дослідження. Серед пацієнток І групи 25,0% скаржилися на незначний ниючий біль унизу живота у першу добу після гістероскопії, який зберігався у 3,3% випадках до 3-ї доби; 8,3% жінок відмічали підвищення

температури тіла до 38 °С одноразово у першу добу після гістероскопії, а в 1 пацієнтки спостерігався субфебрилітет до 3-ї доби (р < 0,05 порівняно з ІІ групою). Пацієнтки ІІ групи вірогідно частіше та довше, порівняно з І групою

(р < 0,05), висловлювали скарги на біль унизу живота, запальні зміни вагінальних виділень, субфебрилітет. У разі поєднання збільшення до 106-7 КУО/л умовно-патогенних мікроорганізмів та появи понад 100 лейкоцитів у полі зору в цервікальних виділеннях, у 28,9% пацієнток визначались мінімальні діагностичні критерії запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ) з 3-ї доби після гістероскопії, що вимагало проведення антибактеріальної та симпто-

матичної терапії, у 10,5% пацієнток ІІ групи на 6-ту добу після гістероскопії розвинулася картина гострого ЗЗОМТ з подальшим стаціонарним лікуванням.

Висновки. При розробці заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після внутрішньоматкових інвазійних втручань слід звертати увагу, що майже у 80% пацієнток в анамнезі відзначають запальні захворювання нижнього відділу генітального тракту та органів малого таза (28,2%). Відносний ризик розвитку ЗЗОМТ після гістероскопії за відсутності комплексного підходу до профілактики інфекційно-запальних ускладнень становить 7,895 (довірчий інтервал – 1,828–34,09), кількість пацієнтів, яку необхідно пролікувати (NNT) – 4,351. Ефективність комплексних заходів профілактики запальних ускладнень після гістероскопії сягала 96,7% при 71,1%

за умови проведення антибіотикопрофілактики шляхом одноразового введення антибіотика широкого спектра дії в процесі гістероскопії без поглибленого дослідження стану цервіко-вагінальної мікробіоти.

The widespread of hysteroscopy into clinical practice has significantly expanded the possibilities of diagnosing gynecological intrauterine pathology. Hysteroscopy is an invasive surgical intervention that has a certain risk of complications both during

and in the postoperative period. Among all complications of hysteroscopy, the frequency of which ranges from 0.4 to 6.0%, infectious and inflammatory complications are the most common problems (0.6–2.5%). Intrauterine interventions disturb the “cervical” barrier of protection, which, in the presence of dysbiotic or inflammatory processes of the genital tract, increases the risk of inflammatory complications. Given the increasing frequency of intrauterine pathology, and, accordingly, the frequency of diagnostic and surgical intrauterine interventions in women of reproductive age, the development of preventive measures for infectious and inflammatory complications after hysteroscopy is relevant.

The objective: to compare the preventive measures of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy.

Materials and methods. The study included 98 women aged from 22 to 48 years. Patients were divided into two groups depending on the algorithm for the prevention of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy. Patients in the I group (60 women) had a comprehensive examination of the state of the cervical and vaginal microbiota at the hysteroscopy planning stage, which included pH-metry of vaginal contents, bacterioscopic, bacteriological and molecular biological examination of material from the cervical canal and vagina, vaginal antiseptics were used before and after hysteroscopy and drugs for immunity strengthen. Patients in the II group (38 women) had bacterioscopic examination of vaginal discharge,

treatment of the lower genital tract and vagina with antiseptics before surgery, and a single intravenous injection of 1.0 g of cefazolin during hysteroscopy, in accordance with the developed guidelines.

Results. 25.0% patients in the I group complained of slight aching pain in the lower abdomen on the first day after hysteroscopy, which persisted in 3.3% of cases until the 3rd day; 8.3% of women had an increased body temperature to 38 °C once

on the first day after hysteroscopy, and 1 patient had subfebrile temperature until the third day (p < 0.05 compared to the II group). Patients of the II group significantly more often and longer, compared to group I (p < 0.05), expressed complaints of

pain in the lower abdomen, inflammatory changes in vaginal discharge, and subfebrile temperature. In the case of a combination of an increased number of opportunistic microorganisms to 106-7 CFU/l and the appearance of more than 100 leukocytes in the field of view in cervical secretions, 28.9% of patients had the minimum diagnostic criteria for pelvic inflammatory disease (PID) on the third day after hysteroscopy, which required antibacterial and symptomatic therapy, and in 10.5% of patients in the II group acute PIDs on the 6th day after hysteroscopy were developed, which needed the follow-up inpatient treatment.

Conclusions. When developing preventive measures of infectious and inflammatory complications after intrauterine invasive interventions, it should be noted that almost 80% of patients have a history of inflammatory diseases of the lower genital tract

and pelvic organs (28.2%). The relative risk of PID development after hysteroscopy in the absence of a comprehensive approach to the prevention of infectious and inflammatory complications is 7.895 (confidence interval 1.828–34.09), NNT 4.351.

The effectiveness of complex measures to prevent inflammatory complications after hysteroscopy reached 96.7% at 71.1% provided that antibiotic prophylaxis was carried out by a single administration of a wide-spectrum antibiotic during hysteroscopy without an in-depth study of the state of the cervical and vaginal microbiota.