UDC: 616.33/.342–002.446–018.73:612.32]–085.243]–037

Introduction. Evaluating acid-reducing medications through their effect on various gastric juice parameters in peptic ulcer patients provides deeper insight into the complex mechanism of gastric secretion, which includes acidity levels, pepsin, electrolytes, bicarbonates, and mucus.

The aim of the study. To determine the prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations for predicting parietal cell response to submaximal pentagastrin stimulation and the blocking effect of famotidine in patients with gastric and duodenal peptic ulcer disease.

Materials and methods. The study included 40 randomized Helicobacter pylori-positive patients (28 women, 12 men, aged 18-68) with endoscopically confirmed duodenal ulcer disease in the acute phase. Modified fractional probing was used to assess changes in gastric secretion.

Results. H⁺ debit in basal secretion showed a significant direct correlation with multiple parameters. Different acid responses to stimulation were associated with specific baseline parameter constellations. Weak response to H₂-blocker was confirmed in patients with hyperacidity after stimulation, combined with elevated HCl and increased total acidity in basal secretion. A strong response to H₂-blocker was confirmed in several parameter constellations, with the best predictive constellation (p < 0.01) including elevated N-acetylneuraminic acid, normal K⁺, normal pepsin debit, normal pepsin, and elevated Na⁺ in basal secretion.

Conclusions. The prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations allows tailoring blocker dosage: higher doses for patients predicted to have a weak response and lower doses for those predicted to have a strong response to stimulation.

УДК: 611.216.1/.2-002-073.75

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови приносових пазух та 
діагностичних критеріїв їх уражень. 
Мета роботи: дослідження та порівняння частоти ізольованих та поєднаних синуситів верхньощелепних 
та лобових пазух за даними рентгенографічного обстеження. 
Об’єкт і методи дослідження. Проаналізовано 100 анонімізованих рентгенограми осіб зрілого віку (50 
чоловіків та 50 жінок), які проходили обстеження з приводу запальних уражень приносових пазух. Всі знімки 
були виконані в потилично-підборідній проекції за Уотерсом.
Результати дослідження. В опрацьованій вибірці виявлено різні варіанти ізольованих або поєднаних 
запальних уражень верхньощелепних та лобових пазух. У 100% обстежених спостерігали ознаки одно- або 
двохстороннього гаймориту. У 84% обстежених осіб діагностовано ураження лише верхньощелепних пазух, 
у 16% – поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух. Частка чоловіків з одностороннім катараль-
ним гайморитом становила 22% з двостороннім катаральним гайморитом також 22%, з двостороннім ексуда-
тивним гайморитом – 24%, з одностороннім ексудативним гайморитом – 14%. Частка жінок з двостороннім 
катаральним гайморитом становила 30%, з одностороннім – 20%, з двостороннім ексудативним гайморитом I

– 16%, з односторонній – 20%. Двостороннє поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух виявлено у 4% обстежених, одностороннє – у 7%. Жодного випадку ізольованого фронтиту в опрацьованій вибірці не виявлено.
Висновки. За даними рентгенографічного обстеження запальні процеси у верхньощелепних пазухах спо-
стерігаються у 6 разів частіше, ніж у лобових. Ізольовані ураження верхньощелепних пазух виявлено у 5 разів частіше, ніж у поєднанні ураження верхньощелепної та лобової пазух.
Ключові слова: верхньощелепні пазухи, лобові пазухи, гайморит, фронтит, рентгенографія. 

 Практика показує, що болі лицевої ділянки голови сприймаються пацієнтами і лікарями, як прояв 
риносинуситу. Неможливість віддиференціювати риногенний від нериногенного болю голови  призводить до 
гіпердіагностики риносинуситу, а те, у свою чергу, до неадекватного лікування.
Метою нашого дослідження стало опрацювання клінічного випадку пацієнта з кластерними болями голо-
ви на тлі рецидивуючого риносинуситу.
Описано клінічний випадок пацієнта Х, 38 років, який звернувся із скаргами на приступоподібні, інтенсивні 
болі пекучого характеру у лобній ділянці голови зліва, що виникали вночі та супроводжувалися відчуттям за-
кладеності, лоскотання і свербіжу в носі та незначною кількістю слизових виділень. Болі тривали до 2-3 годин, їх інтенсивність не зменшувалася після прийому нестероїдних протизапальних препаратів. Також пацієнт відмічав одноразову блювоту на фоні болю, після чого остання дещо зменшилася і залишилося відчуття ниття (синяка) у ділянці брови зліва.
Проведено аналіз анамнезу, результати об’єктивного обстеження та комп’ютерної томографії порожнини  
носа і приносових пазух. З’ясовано  структурні та морфометричні особливості лобових, верхньощелепних, та 
клиноподібної пазух і комірок решітчастого лабіринту, проведено аналіз виявлених змін. Для корекції симп-
томатичного лікування призначено консультацію ненвропатолога. На підставі результатів огляду  пацієнту 
доповнено діагноз та відкориговано лікування. Після відкоректованого лікування, пацієнт відмітив зниження 
інтенсивності лицевого болю. Беручи до уваги полігамність симптомів риносинуситу, серед яких є і біль у лицевій ділянці  голови, інколи  важко віддифенціювати причину останнього. Тому пацієнтам із риносинуситами, у яких характер болю не є типовим, не відповідає важкості запалення слизової оболонки носової порожнини та приносових пазух та не піддається лікуванню,  необхідна консультації суміжних спеціалістів для визначення подальшої тактики лікування. 
Ключові слова: риносинусит, лобна пазуха, верхньощелепна пазуха, кластерний біль голови, носова перегородка.

 УДК 616.211+616.216)]-002.1-022-036-08

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови голосових зв`язок та діагностичних критеріїв їх уражень.  
Мета роботи – дослідження зміни якості голосу та стану голосових зв'язок у осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби.  
Матеріал і методи. Проаналізовано дані обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби. На кожного пацієнта заповнювалася 
карта дослідження фоніатричного хворого, у якій відмічалися паспортні дані, включаючи професію, скарги пацієнта, дані анамнезу життя, анамнезу захворювання і об'єктивного обстеження ЛОР-органів: фарингоскопії, риноскопії, отоскопії, непрямої ларингоскопії, яка виконувалася за допомогою 700 або 900 
 жорсткого ендоскопа.  
Результати дослідження. Аналіз даних обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби показав, що при контрольному огляді даних пацієнтів на 7-10-й день від початку лікування при непрямій ларингоскопії та стробоскопії виявлено: крововилив у одну складку – 3 випадки, передвузликові потовщення країв голосових складок  – 8 випадків. Рухомість складок була збережена у всіх пацієнтів, але при фонації між складками утворювалася щілина в 19 хворих, що супроводжувалося гіпертонусом вестибулярних складок у 3 випадках. При проведенні стробоскопії даній групі пацієнтів асинхронність роботи голосових складок виявлено у 21 випадку. 
ЧМФ був вкорочений у 21 пацієнта і становив 12 + 1,3 с (норма – 16с),  і  в чоловіків – 16 + 1,5 с(норма – 21с).  
Висновки. При лікуванні пацієнтів голосомовних професій з гострим вірусним чи бактерійним риносинуситом при збереженні голосового навантаження спостерігаються зміни в голосових складках, з можливим їх гіпертонусом. 

 Глибокі інфекції шиї (ГІШ) спричиняють значну захворюваність і смертність. Найбільш поширеними первинними джерелами ГІШ є запальні захворювання зубів, піднебінних мигдаликів, слинних залоз, сторонні тіла і злоякісні новоутворення.

Мета. Презентація клінічного випадку важкого інфекційного ураження шиї у пацієнта на фоні незадовільного стану зубних рядів і параноїдною шизофренією для зосередження уваги лікарів різних спеціальностей першого контакту (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, психіатрів, лікарів всіх суміжних спеціальностей і стоматологічних команд щодо попередження грізних гнійно-септичних ускладнень у таких пацієнтів.

Матеріали і методи дослідження. Пацієнт поступив в отоларингологічне відділення КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» зі скаргами на підвищення температури тіла до 38 ºС, наявність набряку м’яких тканин шиї зліва. Захворювання почалося гостро, тиждень тому, із підвищення температури, утрудненого ковтання, відмовою від їжі, що пов’язували із психіатричним розладом. Проводилося симптоматичне лікування амбулаторно без ефекту. За три дні до звернення у лікарню виник набряк в надключичній ділянці, почервоніння шиї.

Результати дослідження та їх обговорення. Заключний діагноз: «Флегмона шиї зліва. Лівобічна шийна та надключична лімфаденопатія. Параноїдна шизофренія». Проведено хірургічне, комплексне медикаментозне лікування. Стаціонарне лікування 18 днів, 10 днів пацієнт отримував лікування амбулаторно, проведена стоматологічна санація. Катамнез захворювання через 1 місяць: дренажні отвори загоїлися, зберігається ущільнення післяопераційних рубців.

Висновки. Одонтогенні цервікальні ускладнення у пацієнта на фоні імуносупресії через недостатнє харчування із-за параноїдної шизофренії були пізно діагностовані. Лікування включало оперативне втручання, антибактеріальну і патогенетичну терапію, було тривалим в стаціонарі і амбулаторно. Тому вчасна стоматологічна санація диспансерних хворих є запорукою попередження важких загрозливих життю гнійно-септичних ускладнень, операцій і тривалого дороговартісного лікування. Підвищення обізнаності щодо цього лікарів першого контакту різних спеціальностей (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), психіатрів тощо може скоротити терміни звертання і діагностики, а згодом – лікування мультидисциплінарними командами фахівців (отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, стоматологічних команд). Раннє розпізнавання та швидке лікування таких загрозливих життю ускладень скорочує терміни лікування, фінансові витрати і покращує результати.

Ключові слова: абсцес шиї, флегмона шиї, одонтогенне ускладення,шизофренія