УДК:616.311.2+616.314.17:615.242.014.4(048.8)

Значна поширеність захворювань тканин пародонта вказує на недостатню ефективність наявних методів
та засобів профілактики та лікування даної патології.
Мета. Представити й узагальнити сучасні дані наукової літератури щодо лікування захворювань тканин
пародонта.
Матеріали і методи дослідження. Дослідження було проведено за допомогою пошукових платформ
PubMed, Research Gate, Google Scholar, ScienceDirect, DOAJ. Застосовано бібліосемантичний метод дослідження публікацій згідно визначеної теми за останні 5 років (2020–2025 рр.).
Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження науковців свідчать про те, що у розвитку захворювань тканин пародонта вирішальна роль належить бактерійній інфекції. Проте сучасні дослідження вказують на те, що окрім мікробної інвазії, розвиток патологічних змін у тканинах пародонтального комплексу, безсумнівно залежить від низки супутніх факторів. У науковій літературі доволі часто зустрічаються праці, у яких доведена висока ефективність використання у пародонтологічній практиці лікарських засобів у формі гелю, що забезпечує добру фіксацію та дозволяє пролонгувати час експозиції терапевтичного середника в ділянці ураження. Науковцями показано у експериментальних та клінічних дослідженнях, що за рахунок тривалого впливу забезпечується ефективніша протизапальна та антисептична дія препарату, а також відбувається стимуляція природних захисних механізмів порожнини рота.
Висновки. Отже, аналізуючи результати проведеного нами дослідження, можна із впевненістю стверджувати, що проблема пародонтальної патології залишається актуальною у сучасній стоматології, враховуючи її поліетіологічну природу. Саме цьому, питання профілактики та лікування захворювань тканин пародонта вимагає глибокого вивчення та ретельного вибору методів та засобів терапії. Опрацьовування
наукових праць низки учених показало, що значно вищою терапевтичною ефективністю наділені лікарські препарати, які володіють пролонгованою дією.
Ключові слова: пародонт, захворювання тканин пародонта, лікування захворювань пародонта.

The significant prevalence of periodontal tissue diseases indicates the insuficient effectiveness of existing methods
and means of preventing and treating this pathology.
Aim. To present and summarise the modern data of scientific literature on the treatment of periodontal diseases.
Materials and methods. The study was conducted using the search platforms PubMed, Research Gate, Google
Scholar, ScienceDirect, DOAJ. The bibliosemantic method of researching publications on this topic over the past
5 years (2020–2025) was used.
The results of the study and their discussion. Scientific research shows that bacterial infection plays a crucial
role in the development of periodontal disease. However, modern studies indicate that in addition to microbial
invasion, the development of pathological changes in the periodontal tissues, undoubtedly, depends on a number of concomitant factors. In the scientific literature, there are often studies that prove the high effectiveness of using gel medicinesin the treatment of periodontal diseases, which provides good fixation and prolongs the exposure time of the therapeutic agent in the affected area. Many experimental and clinical studies have shown that prolonged exposure to the medicines, provides a more effective anti-inflammatory and antiseptic effect, as well as stimulation of the natural defence mechanisms of the oral cavity.
Conclusions. Thus, analysing the results of our study, we can confidently state, that the problem of periodontal
pathology remains relevant in modern dentistry, as it has a multiethiological nature. For this reason, the
issue of prevention and treatment of periodontal diseases requires in-depth study and careful selection of methods
and means of therapy. A study of the scientific works of a number of scientists has shown that medicines
with prolonged action have a much higher therapeutic effectiveness.
Key words: periodontium, periodontal tissue diseases, treatment of periodontal diseases

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є найпоширенішим метаболічним захворюванням, яке призводить до численних ускладнень. Діабетична хвороба нирок (ДХН) є одним із найчастіших хронічних ускладнень ЦД та охоплює функціональні, структурні та клінічні порушення нирок. У пацієнтів із ДХН часто спостерігається дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), яка ускладнює вже наявні метаболічні порушення. Мета роботи: дослідити характер функціональних порушень ЩЗ в пацієнтів із ЦД2 та ДХН. Матеріал і методи. У дослідження було включено 125 пацієнтів із ЦД2 та ДХН. Пацієнтів було розділено на три групи згідно зі ступенем ризику прогресування ДХН. Група з помірним ризиком (група 1) включала 76 осіб, група з високим ризиком (група 2) мала 33 учасника, а група з дуже високим ризиком (група 3) об'єднувала 16 осіб. Всім учасникам було визначено індекс маси тіла (ІМТ) та проведено лабораторні дослідження, а саме: глікований гемоглобін (HbA1c), загальний холестерин, креатинін, сечовину, тиреотропний гормон (ТТГ), вільний трийодтиронін (вТ3), вільний тироксин (вТ4). Для оцінки функціонального стану нирок було розраховано швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) та визначено співвідношення альбумін-креатиніну (САК). Результати. За даними дослідження було встановлено, що частота прогресування ДХН була вищою серед жінок. Середній вік усіх пацієнтів становив 56±0,77 року; однак, вищий ризик прогресування ДХН спостерігався переважно в осіб старшого віку (55,11±0,91, 57,93±1,56 і 61,13±2,28 року відповідно; p<0,01); а також у пацієнтів із довшою тривалістю ЦД2 (7,75±1,31, 8,39±0,84 і 10,15±1,23 року відповідно; p<0,01). У всіх учасників дослідження було виявлено ожиріння (ІМТ≥30 кг/м2) та мали незадовільний глікемічний контроль ЦД2, оскільки рівень HbA1c перевищував 9% (p<0,05). Важливо відзначити, що рівень загального холестерину був підвищений лише в групі 2 (6,07±0,29 ммоль/л) і групі 3 (6,11±0,36 ммоль/л) (р>0,05). У розглянутих групах пацієнтів виявлено підвищення рівня показників функціонального стану нирок, таких як креатинін (85,93±1,98, 102,02±3,71 і 133,82±6,52 мкмоль/л), сечовина (5,34±0,99, 6,26±0,33 і 9,35±0,87 ммоль/л) та САК (120,85±7,09, 214,00±13,40 і 334,38±17,15 мг/г) (для всіх показників p<0,01). Також відмічено зниження рівня рШКФ у всіх групах (79,11±1,75, 60,76±2,78 і 41,33±2,34 мл/хв/1,73 м2 відповідно; p<0,01), що відображає ступінь ризику прогресування ДХН. Також, варто зазначити в усіх групах поступове підвищення рівня ТТГ (2,69±0,35, 3,12±0,57 і 4,89±0,80 мкМО/мл; р<0,05) та водночас зниження рівня вТ3 (2,48±0,21, 2,35±0,36 і 1,18± ±0,15 пг/мл; p<0,05) і вТ4 (15,03±1,21, 12,40±1,81 і 6,14±0,83 пмоль/л; p<0,05) пропорційні ступеню ризику прогресування ДХН. Висновки. Встановлено, що в пацієнтів із ЦД2 та ДХН спостерігається порушення функції ЩЗ, що проявляється змінами рівня тиреоїдних гормонів, і свідчить про взаємозв'язок між функцією ЩЗ та прогресування ДХН. Саме тому важливо вчасно діагностувати та запобігати розвитку цих захворювань.

616.379-008.64:575.1

Type 1 diabetes (T1D) is a complex autoimmune disorder with a strong genetic component. While ge-nome-wide association studies have identified over 90 loci associated with T1D, the contribution of rare, coding, and population-specific variants remains poorly explored. A new international collaborative effort, based in Ukraine in partnership with Uzhhorod National University and coordinated with Oakland University, was launched to enrol 20,000 individuals (10,000 clinically confirmed T1D cases and 10,000 ethnically/geographically matched controls) from Ukraine and neighbouring Poland, generate high-coverage whole-exome sequences (WES) and genome-wide genotypes, and create an open, GDPR-compliant data resource.Genomics of Type 1 Diabetes in Ukraine initiative established a nationwide network of endocrinologists linked to a –80 °C biobank and REDCap phenotyping platform at Uzhhorod National University (Uzhhorod, Ukraine). Peripheral-blood DNA is extracted locally; WES (Illumina No-vaSeq X, Twist capture) and array genotyping are performed at the Regeneron Genetics Center (NY, USA), with joint calling and quality control on the HPC cluster (Oakland University, MI, USA).Despite wartime logistical constraints, more than 12,000 volunteer participants were recruited across Ukraine, and high-quality exome and genotype data were generated for 10,000 samples for a case-control genome-wide association study. Association testing is underway to confirm the known and identify several new Eastern-European-specific coding variants; re-analysis of exomes also enabled molecular re-diagnosis of monogenic diabetes in multiple families.

УДК: [616. 988 : 578. 834. 1] - 008. 6 : 612. 015.11 : 577. 21 : 577. 112. 385

Результати проведеного дослідження показують значні відмінності в значеннях перекисного окислення ліпідів, окисної модифікації
білків, концентраціях L-аргініну та рівнях середніх молекул (СМ) між контрольною групою (A), пацієнтами без постковідного синдрому (група B)
та пацієнтами з постковідним синдромом (група C). Ці дані підкреслюють важливість дослідження оксидативного стресу та біохімічних змін, пов’язаних із COVID-19, для розуміння його довгострокових наслідків на здоров’я пацієнтів. Значні відмінності у показниках, таких як рівні L-аргініну та середніх молекул, можуть вказувати на потенційні напрями для лікування та профілактики постковідного синдрому. Важливо продовжувати дослідження в цій галузі, щоб краще зрозуміти механізми, пов’язані з оксидативним стресом і його впливом на загальний стан здоров’я пацієнтів, а також для розвитку нових стратегій лікування, які могли б полегшити симптоми та поліпшити якість життя пацієнтів після COVID-19.
Ключові слова: COVID-19, коронавірусна хвороба, постковідний синдром, окисна модифікація білків, перикисне окислення ліпідів, середні
молекули, L-аргінін, оксидативний стрес.