УДК 340.6
Проведено аналіз нормативних змін у трансплантології, пов’язаних із прийняттям Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Розкрито право неповнолітніх осіб бути донорами гемопоетичних стовбурових клітин за умови їх поінформованості та отримання від них згоди. Досліджено законодавчі положення про порядок отримання згоди та відмови від трансплантації донорами та їхніми законними представниками.
УДК: 347.15/.17
Проаналізовано поняття дифамації та склад дифамаційного делікту. Наведено приклади дифамації із зарубіжного досвіду та судової практики. Підкреслено необхідність дотримуватись принципу забезпечення балансу між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та пере- конань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, – з іншого. Сформульовано дифамаційний баланс між лікарською колегіальністю та критичною оцінкою діяльності лікарів.
УДК: 343.13:004
З’ясовано особливості реалізації конституційного права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування в умовах воєнного стану й висвітлено межі його здійснення. Встановлено, що за законодавством України в умовах запровадженого воєнного стану право, гарантоване у ст. 49 Конституції України, не підля- гає обмеженню. Досліджено нормативну регламентацію порядку залучення до надання допомоги постраждалим, які надходять до закладів охорони здоров’я, лікарів та інших медичних працівників – іноземців, а також осіб без громадянства, що сповнена нормативних колізій і дефектів.
УДК: 343.13:004
Запропоновано юридичний аналіз імплементації в національному законодавстві Керівних принципів Всесвітньої організації охорони здоров’я з трансплантації людських клітин, тканин і органів (2010). Порівняльний аналіз тексту Керівних принципів і профільного закону з трансплантації дає підстави стверджувати, що для імплементації перших законодавець використав комплекс правових засобів, а саме різних форм трансформації та рецепції. Керівні принципи імплементовано не в повному обсязі через несприйняття національним законодавцем ідеї емоційного зв’язку між донором і реципієнтом як підстави, що легітимізує медичне втручання.
УДК 616.441-006.6-036
Резюме. На частку медулярного раку щитоподібної залози (МРЩЗ) припадає 5–10 % від усіх випадків раку щитоподібної залози. Більшість випадків (75 %) мають спорадичний характер, однак частка пацієнтів з МРЩЗ і синдромом сімейної схильності є найвищою серед хворих з будь-яким синдромом спадкового раку (близько 25 %), і цю можливість слід ураховувати при оцінці пацієнта з МРЩЗ. До сімейних синдромів належать множинна ендокринна неоплазія (MEН) 2A, MEН 2B і сімейний не-MEН МРЩЗ (сімейний МРЩЗ). Сімейні синдроми МРЩЗ трапляються приблизно в одному випадку на 30 тис. населення. Знижена пенетрантність і клінічна мінливість є загальновизнаними особливостями багатьох моногенних розладів, зокрема фенотипів, пов’язаних з RET-протоонкогеном. Вони потребують індивідуальної оцінки патогенних ефектів і клінічного значення будьякої ідентифікованої нової послідовності RET-варіанта як передумови індивідуального генетичного консультування і планування медичного спостереження і лікування. Висвітлено діагностичні критерії захворювання, розглянуто молекулярно-генетичні аспекти, визначено тактику лікування і подальшого спостереження. У статті описаний клінічний випадок рідкісного варіанта МРЩЗ. Розглядається лікування даної патології з проведенням радикальної екстрафасціальної тиреоїдектомії. З огляду на неефективність радіойод- і хіміотерапії основним завданням у лікуванні МРЩЗ є рання діагностика, радикальне хірургічне втручання, активний моніторинг з метою раннього виявлення рецидиву хвороби. При плануванні профілактичної тиреоїдектомії рекомендовано орієнтуватися на стратифікацію рівня мутацій гена RET і терміни проведення профілактичної тиреоїдектомії, запропоновані Американською тиреоїдною асоціацією. Упровадження в клінічну практику молекулярно-генетичного дослідження з метою діагностики МРЩЗ дає змогу об’єктивізувати генетичну лінію захворювання в біологічної родини. Своєчасно встановлений діагноз МРЩЗ дає змогу призначити адекватне лікування на етапі доклінічних проявів захворювання, що може значно поліпшити якість і тривалість життя