Introduction. A typical manifestation of anemia is a decrease in the blood's hemoglobin content, which, in combination with the changes in the color index and other indicators of the blood, allows us to assume its nature. Deficiency of vitamin B12 and folic acid in patients with diabetes mellitus requires the attention of clinicians because it can be accompanied by usual clinical manifestations, but it may also disguise itself as other diseases and be pathogenetically related to them. It is extremely important to detect anemia caused by a deficiency of vitamin B12 and folic acid in time. Therefore, clinicians need to pay attention to the problem of comprehensive assessment of the condition of patients with diabetes mellitus and to the use of reliable diagnostic methods aimed at studying the status of vitamin B12 and folic acid.
The aim of the study was to demonstrate the peculiarities of the clinical course and the patient's own experience in the diagnosis of vitamin B12 and folate deficiency anemia in a patient with diabetes mellitus.
Materials and methods. A 77-year-old woman with diabetes mellitus was under our observation; at the time of hospitalization, she complained of dizziness, general weakness, episodes of loss of consciousness, yellowing of the skin and sclera, nausea, dry mouth, discomfort in the right hypochondrium, and weight loss over the last month. To establish the diagnosis, a thorough anamnesis was collected, a complex of laboratory and instrumental studies was performed, and related specialists consulted the patient. For the diagnosis of anemia, in addition to the usual complete blood count, the content of vitamin B12 and folic acid in the blood, as well as the concentration of methylmalonic acid in the urine and the content of homocysteine in the blood were determined.
Results and discussion. During the thorough examination, hyperchromic anemia, increased blood content of vitamin B12, folic acid, and homocysteine, and an increase in the concentration of methylmalonic acid in the urine were revealed. The patient had no damage to the nervous system, and damage to the gastrointestinal tract was manifested by gastric hyperplastic polyps. The patient's clinical diagnosis was verified, and treatment was prescribed, considering vitamin B12 and folate deficiency as well as the underlying pathology. A reticulocyte crisis was noted as a result of correct tactics. As a result of the treatment, her condition improved, and she was discharged from the hospital with a recommendation to continue treatment at home. Conclusions. A comprehensive approach, taking into account the peculiarities of the clinical course, the determination of vitamin B12, folic acid, as well as methylmalonic acid and homocysteine are decisive for the differentiation and diagnosis of vitamin B12 and folate deficiency anemia in patients with diabetes mellitus.
KEYWORDS: anemia, vitamin B12 deficiency, folate deficiency, diabetes mellitus, polymorbid pathology.

УДК 57.088.7:616.34-088.8:579.842.1/2

Кишкова мікрофлора є однією з найскладніших еконіш, часто розглядається як окремий орган людського організму. В роботі представлено дослідження наявності і кількості плазмід, виділених із штамів Е.coli, ізольованих з кишечника пацієнтів різної вікової категорії. Особливо акцентується увага на бактеріоцинах (коліцинах).
Бактеріоцини – це антимікробні пептиди, які виробляються бактеріями для конкуренції з іншими бактеріями за поживні речовини та екологічні ніші. Антимікробна дія цих пептидів на популяції бактерій у кишечнику, ймовірно, є динамічною, оскільки виживання мікробів у цьому середовищі залежить як від конкуренції, так і від співіснування. 

Мікроорганізми існують в складних багатокомпонентних спільнотах - біоценозах, всередині яких формуються характерні взаємовідношення, які сприяють збереженню життєздатності мікробних популяцій, утворюючи єдину екологічну систему взаємовигідних симбіотичних відносин. Однією зі стратегій, які використовують бактерії, щоб гарантувати свій ріст у спільнотах, є антагонізм, який ефективно обмежує ріст інших
мікроорганізмів [1]. Сучасні молекулярно-генетичні методи дозволили виявити близько 500 видів бактерій в кишечнику людини, серед яких Escherichia coli (E.coli) є одним з найважливіших симбіонтів товстої кишки [2]. Неоднорідність популяції кишкової палички зумовлює її 
полігональність різноманітних фенотипових проявів, вивчення яких залишається актуальним і сьогодні [3].
Бактерії, археї, еукарії та віруси співіснують в кишечнику людини, і це співіснування функціонально врівноважується симбіотичними або антагоністичними відносинами. Антагонізм часто характеризується продукуванням антимікробних сполук проти інших організмів, які займають ту ж екологічну нішу. Така спільна еволюція в кишечнику є поштовхом до розробки спеціалізованих антимікробних препаратів, які привертають підвищену увагу, оскільки вони можуть служити новими альтернативами антибіотикам і таким чином допомогти вирішити глобальну проблему антимікробної стійкості. Шлунково-кишковий (ШКТ) особливо підходить для пошуку нових антимікробних препаратів завдяки величезній кількості мікробів, які його заселяють [4]. Плазміди –позахромосомні молекули ДНК, які в своєму складі несуть відповідні гени (наприклад стійкості до антибіотиків, продукції коліцинів, факторів патогенності, F-факторкон‘югативні плазміди (забезпечують процес формування пілів та транспорт ДНК) [5]. Так, R-плазміди - завжди несуть гени (один чи більше), що кодують білки, інактивуючі антибіотики [6]. Коліцинові плазміди кодують варіанти коліцинів та аналогічні білки (бактеріоцини). Останні відіграють велику роль в природних бактеріологічних спільнотах, синтез цих речовин має значення для конкуренції всередині популяції і між ними, тобто в інгібуванні розвитку інших бактерій, що володіють схожими поживними потребами [7]. Велике значення має використання бактеріоциногенії в медицині:
- при аналізі умов, які сприяють виникненню бактеріальних інфекцій [8];
- при вивченні динаміки мікрофлори в здорових і хворих людей [9];
- при розробці деяких питань патогенеза кишкових і інших інфекцій;
- з метою епідеміологічного аналізу;
- для нормалізації мікробного ценоза [10, 11].
Мета дослідження. Встановлення ролі E. coli в ентеробактеріальних асоціаціях товстої кишки. На основі фенотипових ознак, як плазмідний спектр, коліциногенність охарактеризувати штами кишкової палички, які персистують у пацієнтів з порушенням еубіоза кишечника.
Матеріали та методи досліджень. Обстежено мікробний пейзаж випорожнень 50 пацієнтів різного віку. Обстежені пацієнти були розділені на вікові групи: 1) діти до року - 21 особа; 2) діти до 14 років - 13 осіб; 3) підлітки (15-17 років) - 1 особа; 4) дорослі – 15 осіб.
Виділені мікроорганізми досліджували за морфологічними, культуральними, біохімічними властивостями відповідно до чинних методичних матеріалів. Виділену чисту культуру E.coli ідентифікували за допомогою тестів Lachema (Чехія) - Enterotest I та Enterotest II.
Досліджувані клони перевіряли на наявність плазмідної ДНК, за допомогою лужного методу [12]. Напруга електричного поля становила 6-10 В/см. Час розділення 4-6 години. Для визначення розміру в якості стандарту використовували ДНК плазміди F (E. coli К12).
При виявленні біосинтезу коліцинів користувались методом, розробленим співробітниками ІЕІХ АМН України [13,14]. З метою виявлення спектру активності в якості індикаторних штамів використовували стандартні лабораторні штами E. coli: К12, ВЕ та  E.coli М-17 (виділений з пробіотику „Колібактерин”).

Висновки та перспективи. В 14 з 50 пацієнтів ізольовано E coli в монокультурі, 36 пацієнтів - в ізоляції з іншими ентеробактеріями. Виявлено найбільшу кількість поліплазмідних штамів кишкової палички в асоціації з іншими ентеробактеріями (88%), в монокультурі (67%). Штами кишкової палички, виділені з асоціації, частіше (81%) містять великі плазміди. Однаковою виявилась кількість бактеріоциногенних штамів монокультурі та в асоціації – 64%. В асоціації кишкових ентеробактерій зростає частота виявлення плазмідних штамів E coli, розширюється спектр активності коліцинів. Можливо, що саме ці властивості є ключовими для створення ефективних пробіотиків для тих видів бактерій, яким складно підібрати пребіотічні стимулятори. Окрім того, бактеріоцини мають великі перспективи для лікування захворювань, викликаних патогенними бактеріями, і можуть використовуватися в майбутньому як альтернатива існуючим антибіотикам; потенційне терапевтичне застосування цих сполук для підтримки гомеостазу в кишечнику та біоконтролю патогенних бактерій.

УДК 159.964.21

Осмислення поняття та феномену часу є важливою складовою частиною формування професійної ідентичності психоаналітика, а також підвищення його майстерності та здатності розуміти психоаналітичні змісти в темпоральному вимірі. Метою цієї статті є висвітлення результатів теоретичного осмислення феномену часу в психоаналітичній практиці, уточнення значення часу як складової сеттінгу психоаналітичної психотерапії, котра одночасно і обмежує, і захищає терапевтичний процес, визначення окремих часових вимірів («пластів часу») у психоаналітичній практиці. Це дослідження проводилося шляхом рефлексії про практичний досвід психоаналітика крізь призму феноменології часу з опорою на короткий огляд розуміння часу в різних філософських традиціях. Відштовхуючись від концептуалізації часу як плину подій, розглянуто чотири види подій, що можуть відбуватися в межах психоаналітичної сесії та поза нею: «помислені події», «непомислені події», «помислені неподії» та «непомислені неподії». У статті деталізовано, які саме феномени психоаналітичного процесу можна віднести до кожного з названих типів подій. Автор пропонує розглядати поняття «психоаналітичного часу» як поєднання окремих темпоральних пластів: «час свідомого» (наповнений помисленими подіями), «час передсвідомого» (наповнений непомисленими подіями та помисленими «неподіями») і «час позасвідомого» (наповнений непомисленими «неподіями»), які властиві як психоаналітикові, так і клієнтові. Проживання цих різних пластів часу аналітиком і аналізантом не завжди синхронізується, натомість може протікати як розрізнене, автономне і навіть протиставлене. Такий спосіб бачення та концептуалізації психоаналітичного процесу у вимірі протікання часу створює теоретичний каркас для контейнерування почуттів аналітика, дає йому додаткову можливість формулювати коректні інтервенції, витримувати моменти «розсинхронізації часів» та екологічно зберігати професійну позицію.

УДК: 159.964 

У статті висвітлено досвід реалізації проєкту арт-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО, колишніх в’язнів, які перебували у полоні на території так званих ДНР та ЛНР, а також членів їхніх родин. Аргументовано теоретичні та методичні основи психотерапії психічної травми у вимірах різних психотерапевтичних напрямків, на основі чого розроблено концептуальну та оргдіяльнісну структуру довершеного проєкту, створеного на методологічних засадах психодинамічної парадигми у поєднанні з арт-терапією. Реалізовано завдання виявлення закономірностей протікання психотерапевтичного мегапроцесу у сконструйованому та досліджуваному просторі, проаналізовано труднощі його здійснення і стратегії їх подолання. Обґрунтовано, що психологічні закономірності індивідуального та групового позасвідомого функціонування вмотивовано запускають цей мегапроцес, у результаті якого пропонований проєкт, разом зі всіма його учасниками, із часом починає діяти як єдина велика психотерапевтична група. Відтак забезпечення якості надання психотерапевтичної допомоги у такому форматі неможливе без регулярної супервізії, котра дозволяє психотерапевтам осмислювати свій досвід, екологічно проживати його травматичні складові, втримуватися в межах професійної позиції, а саме терплячого, доброзичливого та емпатичного супроводу процесу зцілення психічно враженої особи. Показано, що у подібних проєктах доречним є свідомий, планомірний, контрольований відхід психотерапевтів од жорсткого психоаналітичного сетингу, для якого притаманна доброзичлива нейтральність, спокійне емоційне долучення і чітке дотримання рамок у бік більшої підтримки, почуттєвої прозорості, гнучкості психотерапевтів щодо витримування прийнятних нормативних умов. Отримані результати, потребуючи подальшого осмислення, все ж є надійною емпіричною базою для розвитку психодинамічної психотерапії травми та розуміння групових соціальних процесів суспільства, задіяного у війну і змушеного відновлювати свою психодуховну рівновагу.