Aim: To evaluate the effectiveness of Buteyko breathing in the comprehensive treatment of bronchial asthma in school-age children.
Materials and Methods: The study included 48 children with bronchial asthma aged 12 to 18 years. The main group included children who received drug therapy for bronchial asthma in combination with Buteyko breathing (n=24). The comparison group consisted of children who received only drug therapy for bronchial asthma (n=24). The patients were followed up for one year during five scheduled visits at 3-month intervals.
At all visits, the dynamics of clinical symptoms and the results of the asthma control test were assessed. At the first and last visits, respiratory function andquality of life were evaluated.
Results: The study demonstrated improvement in quality of life and disease control in patients with bronchial asthma who, in addition to medication, used Buteyko breathing.
Conclusions: In patients with bronchial asthma who used Buteyko breathing along with medical treatment, asthma control improved after 3 months of treatment (p=0.01) and continued to increase during the year of observation more than in the comparison group (p<0.001). There was also a significant increase in the mean quality of life score in the main group after one year of treatment, in contrast to the comparison group (p<0.001). Assessment of respiratory function showed a significant increase in FEV1 in both groups after one year of treatment, without a statistically significant difference between the groups (p>0.05).

УДК: 616-056.3-001.36:613.26/.29]-07-083.9-053.2

Abstract. This article presents the current paradigm for the diagnosis and active management of patients with food allergies and anaphylaxis in pediatric practice. It analyzes the evolution of the WAO and EAACI 2025 clinical criteria, the specific “masks” of anaphylaxis in young children, and the elimination of strict time frames for symptom manifestation. A step-by-step algorithm for emergency care in accordance with the latest ERC 2025 recommendations (Pediatric Life Support), the principles of risk stratification for biphasic reactions, and the prospects for the use of nasal epinephrine are provided. The aim of this study is to analyze two clinical cases of patients with anaphylaxis and to find opportunities for developing food tolerance, taking into account current algorithms. Research materials and methods. Analysis of the patients` medical records and the results of clinical and laboratory tests. Research Results. A 4-year-old girl had two episodes of anaphylaxis (at the ages of 11 months and 1 year and 3 months of age) following the consumption of a lysozyme-containing lozenge and an egg, respectively. After a prolonged adhehernce to the elimination diet and oral provocation tests, treatment using the egg ladder method was initiated. The dynamics showed a decrease in the levels of specific antibodies to egg components: ovomucoid (Gal d 1) from 3.53 to 0.2 kU/L, ovalbumin (Gal d 2) from 9.47 to 1.59 kU/L, and
lysozyme (Gal d 4) from 9.9 to 1.81 kU/L. The child successfully began to tolerate eggs that had been thoroughly cooked. A 2-year-and-3-month-old boy suffered two episodes of anaphylaxis (at the ages of 8 months and 1 year and 3 months) following the consumption of dairy products. The results of molecular diagnostics revealed high levels of specific IgE to the major protein components of cow’s milk: α-lactalbumin (Bos d 4) — 37.45 kUA/L, β-lactoglobulin (Bos d 5) — 28.25 kUA/L, and casein (Bos d 6) — 32.45 kUA/L. Taking into account the patient’s medical history, clinical presentation, and laboratory test results, it was recommended to completely eliminate milk and all dairy products for at least six months. Conclusions. 1. Treating a patient with a history of food anaphylaxis allows for the identification of a “window of opportunity” to consider the reintroduction of the product, but this must be supported by an accurate diagnosis, supervision of an experienced team in a hospital setting, and only after an elimination period lasting at least 6 months. 2. Patients at high risk for anaphylaxis should
be provided with a first-line medication — epinephrine — and given clear instructions on actions to take.

У статті висвітлено сучасну парадигму діагностики та активного ведення пацієнтів із харчовою алергією й
анафілаксією у педіатричній практиці. Проаналізовано еволюцію клінічних критеріїв WAO та EAACI 2025 року, специфіку «масок» анафілаксії у дітей раннього віку та скасування жорстких часових рамок маніфестації. Наведено покроковий алгоритм невідкладної допомоги відповідно до найновіших рекомендацій ERC 2025 (Paediatric Life Support), принципи стратифікації ризику біфазних реакцій та перспективи використання назального адреналіну.
Мета дослідження проаналізувати два клінічні випадки пацієнтів з анафілаксією та пошук можливостей формування харчової толерантності, враховуючи сучасні алгоритми.
Матеріали та методи дослідження. Аналіз даних історій хвороби пацієнтів, результатів клінічних та лабораторних досліджень.
Результати дослідження. У дівчинки віком 4 роки було два випадки анафілаксії (11 місяців, 1 рік 3 місяці) після вживання льодяника з лізоцимом та після вживання яйця. Після тривалої елімінаційної дієти і проведених орально-провокаційних проб було розпочато лікування методом яєчної драбини. В динаміці состерігалося зменшення рівня специфічних антитіл до компонентів яйця: овомукоїд (Gal d 1) із 3,53 до 0,2 kU/L, овальбумін (Gal d 2) із 9,47 до 1,59 kU/L, лізоцим (Gal d 4) із 9,9 до 1,81 kU/L. Дитина успішно почала толерувати яйце з добрим рівнем термічної обробки. У хлопчика віком 2 роки 3 місяці зафіксовано два випадки анафілаксії (8 місяців, 1 рік 3 місяці) після вживання молочних продуктів. Результати проведеної
молекулярної діагностики дозволили виявити високі рівні специфічних IgE до основних білкових компонентів коров’ячого молока: α-лактальбуміну (Bos d 4) — 37,45 kUA/L, β-лактоглобуліну (Bos d 5) – 28,25 kUA/L та казеїну (Bos d 6) — 32,45 kUA/L. З урахуванням анамнестичних даних, клінічної картини та результатів лабораторного дослідження рекомендовано повністю виключити молоко та всі продукти щонайменше на шість місяців.
Висновки. 1. Лікування пацієнта з харчовою анафілаксією в анамнезі, дозволяє шукати «вікно можливостей» для перегляду питання повторного введення продукту, але все це повинно бути підкріплене точною діагностикою, супроводом досвідченої команди в умовах стаціонару та виключно після періоду елімінації, яка має тривати щонайменше 6 місяців.

2. Пацієнти з високим ризиком анафілаксії мають бути забезпечені препаратом першої лінії – адреналіном і мати чіткі інструкції щодо дій.

This study explored IgG N-glycosylation pattern differences in maternal and infant serum in the context of gestational diabetes mellitus (GDM). Serum samples from 15 mother– infant pairs were collected at 12 weeks postpartum and categorized according to maternal body mass index (BMI) and GDM status. The N-glycosylation patterns of the isolated IgG pools were analyzed by capillary electrophoresis with laser-induced fluorescence
detection (CE-LIF). Descriptive comparison of the relative area percentage of IgG N-glycan structures revealed differences between the groups. Comparison of the maternal and infant sialo-form/neutral-form ratio (SF/NF) of the N-glycans suggested differences between control mothers and their children, as well as between obese mothers and their children. The maternal SF/NF ratio of IgG varied between the obese and normal-weight GDM mothers. The SF/NF ratios of IgG from the infants showed variation between infants of control mothers and infants of obese mothers, between infants of obese and infants of obese GDM mothers, and between infants of GDM with normal-weight and GDM with obese mothers. The observed differences in maternal and infant IgG N-glycosylation profiles suggest potentially selective placental transfer mechanisms.

Актуальність проблеми автизму (розладів автистичного спектра, РАС) у світі сьогодні дуже висока і продовжує
зростати. Це пов’язано не лише з медичними, але і соціальними, освітніми та економічними чинниками.
За даними ВООЗ, поширеність РАС становить близько 1% дитячого населення світу. Водночас результати
сучасних епідеміологічних досліджень свідчать про вищі показники в окремих країнах. Зокрема, за даними Autism and Developmental Disabilities Monitoring Network (ADDM, США), у 2022 році поширеність РАС серед 8-річних дітей становила 1 випадок на 31 дитину [13]. Відмінності між оцінками пояснюються
різними діагностичними критеріями, методологією досліджень, доступністю скринінгу та рівнем виявлення випадків, тому коректно враховувати глобальну оцінку ВООЗ [7,18,19]. У чому причина такого критичного
щорічного зростання реєстрованих випадків РАС? Серед основних факторів - вдосконалення методів скринінгу та діагностики; розширення критеріїв діагнозу; підвищення обізнаності суспільства. Проте слід розуміти, що це не означає «епідемію» у класичному сенсі, а радше те, що раніше багато випадків залишалися недіагностованими за рахунок маскінгу (переважно у дівчат), а також установлення іншого діагнозу (розумова відсталість, шизофренія). Висока частота РАС має як медичний, так і соціальний вплив на суспільство, і саме пошуки причин цього явища стимулюють безліч досліджень з метою знизити частоту, раннього виявлення та планування ефективних методів корекції. Економічне та соціальне навантаження на рівні держави є величезним, адже разом з дитиною з порушенням розвитку або інвалідністю з усіх сфер активності випадають інші працездатні члени сім’ї, які змушені забезпечувати цілодобовий догляд за
дитиною чи дорослою особою з інвалідністю, що, насамперед, є значною фінансовою втратою на рівні держави. Економічні дослідження демонструють значну ефективність раннього втручання. Звісно, це витрати на етапі навчання та адаптації до самостійного життя (спеціалісти з інклюзивного навчання, асистенти, медичний супровід, виплати соціальної сфери, виключені і з сфери праці батьки). Проте велике фінансове та кадрове навантаження є виправданим, адже дитина з РАС, яка отримала ранню корекційну підтримку, у дорослому віці потребуватиме меншої підтримки , матиме повну або часткову здатність самостійно забезпечувати себе, а батьки такої особи з РАС теж зможуть працювати, сплачувати податки, реалізовувати свій потенціал. Порівняння витрат чітко демонструє, що раннє втручання значно дешевше для держави, ніж довічна підтримка дорослої людини з інвалідністю. Точне співвідношення різниться за країнами, але узагальнені оцінки у довгостроковій перспективі: загальні витрати без раннього втручання можуть бути в 2–5
разів вищими.