УДК 616.832-004.2-073.756.8-053.2(048.8)

У статті наведено клінічний випадок пацієнтки ТО років з розсіяним склерозом (РО), використання у діагностиці РС однієї з передових методик  магнітно-резонансної томографії (МРТ), а самепротонної магнітно-резонансної спектроскопії (ПІМРС). МРТ є невід'ємною частиною діагностичного.
алгоритму у хворих із розсіяним склерозом згідно з критеріями МеРопайа, останній перегляд яких відбувся у 2017році. Крім того, МРТ дозволяє оцінити перебіг захворювання, слугуючи критерієм підтвердження загострення патологічного процесу. Хоча критерії Ме Фопа/а стосуються дорослих, вони також використовуються для діагностики РС у дітей, водночас РС у дітей має свої особливості. Критерії МеРопаїд
включають традиційні (звичайні) МРТ-послідовності: Т2-зважені зображення, ТІ-зважені зображення, постконтрастні ТІ-зважені зображення. Із стрімким розвитком МРТ з'явилися передові (просунуті) її методики, які дозволяють краще зрозуміти зміни у мозковій речовині при РС: волюметрія головного мозку, зображення із перенесенням намагніченості, зображення для візуалізації кори, дифузно-тензорні зображення, протонна МР-спектроскопія; зображення, зважені за чутливістю. Зокрема, ПМРС дозволяє оцінити ступінь цілісності білої речовини шляхом виявлення підвищеного резонансу метаболітів розпаду мієліну. Проведені дослідження показали, що зміни при РС мають свою специфічність, однак консенсусу у цьому питанні немає. На сьогодні не існує погоджених рекомендацій, які включали б передові методики МРТ, проте саме вони, на нашу думку, довалять краще зрозуміти перебіг РС та прогнозувати розвиток захворювання. Такий підхід дозволить поліпшити менеджмент РС як у дорослих, так і у дітей та поліпшити якість їхнього життя.

According to the WHO estimates, severe periodontal disease affects about 19% of the world's adult population, accounting for more than one billion cases worldwide. The main risk factors for periodontal disease are poor oral hygiene and tobacco use. Oral diseases cover a range of diseases and conditions that include dental caries, periodontitis (gum disease), tooth loss, oral cancer, orodental injuries, nomas and birth defects such as cleft lip and palate. The relevance of conducting a study of structural and functional disorders of gingival microcirculation in generalized periodontitis is substantiated. Synchronous changes in indicators of the functional state of the periodontal vessels and the microcirculatory bed are observed in the periodontium. The study of structural and functional parallels of the hemomicrocirculatory channel of the periodontium shows that one of the links of the pathogenetic theory of generalized periodontitis is vascular. This study can be used for effective, targeted, comprehensive treatment of generalized periodontitis during pharmacotherapy using drugs of various clinical and pharmacological, nomenclature and legal, classification and legal groups; study of pharmacoeconomic indicators regarding the availability of medicines to this contingent of patients. It has been proven that ultrastructural changes in the plasmolemma of endotheliocytes, both on the side of the vessel lumen and on the side of the basal membrane, indicate a violation of vascular permeability.

Важливим досягненням у вирішенні патогенезу генералізованого пародонтиту стало вивчення дисфункцій ендотелію судин мікроциркуляторного русла пародонта, яка характеризується порушеною ендотелій залежною релаксацією судин і підвищеною адгезивністю ендотелію [2, 3, 4, 11]. Особлива увага приділяється вивченню гемомікроциркуляторних порушень, які ведуть до розвитку в пародонті метаболічних порушень, дистрофічних, дегенеративних змін, ініціюють запальні реакції [1, 5, 6, 7, 9, 12]. Оцінка ендотеліальної дисфункції є новим і перспективним напрямком сучасної медицини і розглядається не тільки як маркер судинних порушень. Встановлено її важливе значення в ініціюванні, прогресуванні і клінічних проявах чисельних захворювань [2, 4, 8, 10, 11]. В пародонтології механізми розвитку ендотеліальної дисфункції вивчені недостатньо, що вказує на необхідність глибокого вивчення цієї проблеми на сучасному медичному рівні.

Двостулковий клапан аорти – це вроджена вада серця, поширеність якої складає 0,9-1,37 у загальній популяції, і, можливо, вона є найчастішою серцево-судинною дисплазією. Дана вада втричі частіше зустрічається у чоловіків ніж у жінок [1]. Двостулковий клапан складається з двох стулок (передньоі і задньоі чи правої та лівої), зазвичай неоднакових за розміром, можливо, внаслідок неадекватної продукції фібриліну-1 в період пренатального онтогенезу. Стулки клапана з’єднані двома спайками, які можуть бути частково зрощеними [2]. Безсимптомний перебіг двостулкового клапана аорти впродовж багатьох років істотно підвищує ризик виникнення його ускладнень: аортального стенозу, недостатності аортального клапана, дилатації висхідної аорти, утворення аневризми аорти. Основним методом діагностики даної вади є ехокардіографія, яка може визначити остаточний діагноз у більшості пацієнтів