УДК 616-056.5:616-003.236:547.93:543.544]-092.9

Проблема ожиріння стає все актуальнішою, що пояснюється збільшенням частоти цього захворювання у зв’язку із надлишковим та незбалансованим харчуванням та зменшенням фізичної активності.Мета дослідження – вивчити вплив нанокристалічного діоксиду церію на спектр жовчних кислот у жовчі щурів із змодельованим глутамат-індукованим ожирінням.Матеріал і методи. За допомогою методу тонкошарової хроматографії вивчали спектр жовчних кислот у жовчі щурів із глутамат-індукованим ожирінням та за умови корекції даної патології нанокристалічним діоксидом церію. Розраховували і аналізували зміни коефіцієнтів кон’югації та гідроксилювання жовчних кислот у півгодинних пробах жовчі, одержаних упродовж тригодинного експерименту.Результати. У щурів із глутамат-індукованим ожирінням виявлено зменшення холерезу, зростання концентрації холевої кислоти, вірогідне зниження концентрації таурохолевої і глікохолевої кислот у всіх пробах жовчі. Введення щурам нанокристалічного діоксиду церію приводить до посилення холерезу, зниження концентрації холевої кислоти та вірогідного зростання вмісту глікохолевої кислоти. Нанокристалічний діоксид церію знижує концентрацію вільних жовчних кислот у жовчі, що призводить до збільшення коефіцієнта кон’югації щодо значень у групі тварин із глутамат-індукованим ожирінням. Коефіцієнт гідроксилювання збільшується внаслідок зменшення концентрації дигідроксихоланових кислот у жовчі.Висновок. У щурів із глутамат-індукованим ожирінням виявлено зменшення холерезу та дисбаланс між жовчними кислотами: підвищення концентрації холевої кислоти (р<0,05), зниження таурохолевої (р<0,05) та глікохолевої кислоти (р<0,05), зниження концентрації сумарних таурохенодезоксихолевої та тауродезоксихолевої кислот (р<0,05). Під впливом нанокристалічного діоксиду церію у щурів із глутамат-індукованим ожирінням посилюється холерез, знижується концентрація холевої кислоти, зростає вміст глікохолевої кислоти (р<0,05), збільшуються коефіцієнт кон’югації та коефіцієнт гідроксилювання.

Наше дослідження стосується тривалого впливу налбуфіну (опіоїду) на стан ендотеліоцитів судин гемомікроциркуляторного русла ободової кишки на субмікроскопічному рівні. Результати експериментального дослідження свідчать, що тривалий вплив опіоїду призводить до дезорганізації ендотеліоцитів на субмікроскопічному рівні вже через 2 тижні експерименту і наростають впродовж наступних термінів дослідження. Зокрема, виявляли збільшені, неправильної форми ядра ендотеліоцитів, набряк цитоплазми з пошкодженими органелами, базальна мембрана була потовщена, що є підгрунтям для погіршення кровопостачання досліджуваного органу та розвитку кишкової патології.
Ключові слова: ендотеліоцити, ультраструктура, ободова кишка, налбуфін, експеримент.
Abstract. The research is about the prolonged exposure to the nalbuphine (opioid) on the endotheliоcytes of the vessels of the haemomicrocirculatory bed of colon at the submicroscopic level. The results of the investigation show that the prolonged opioids exposure leads to disorganization of endotheliocytes at the submicroscopic level already after 2 weeks of the experiment and grew over the next periods of the investigation. Specifically, we observed enlarged, irregularly shaped of endotheliocytes nuclei, their cytoplasm swollen and organelles are damaged in it, the basement membrane thickened, that plays an important role in the interruption of the blood supply to examined organ and development of intestinal pathology.
Key words: endotheliocytes, ultrastructure, colon, nalbuphine, experiment.

Invitation to take part in "Global", "International", and "Worldwide" conferences seem attractive and prestigious and often with affiliation in Europe, USA, Japan or other well-developed Asia countries. Moreover, the possibility of sharing a stage with a "top speaker" and/or eligibility for reduced registration and accommodation fees and being listed in the abstract book on the "international" level might be a hook not only for young researchers but even for experienced ones. A broad range of submissions, low processing fees, increasing authors' citations, high "local" impact factor, an invitation to write an article for money, "gift-authorship”, suboptimal author guidelines or special offers.

The article investigates the historical significance of Lviv, a longstanding intellectual center in Eastern Europe, particularly as the former capital of the Kingdom of Galicia and Lodomeria. Despite its academic prominence, especially in anatomical sciences, there is a notable gap in international research concerning the University of Lviv and figures like Henryk Karol Klemens Kadyi (1851–1912), a key anatomist and university rector (1898–1899). The study provides an overview of Lviv University’s history and explores Kadyi’s academic impact, emphasizing his crucial role in re-establishing the Medical Faculty in 1894. Kadyi’s contributions to anatomical sciences and his role in shaping Lviv’s medical education are highlighted. Despite his significance, Kadyi remains understudied in international historical research, prompting the authors to initiate a collaborative international project to delve into various aspects of his professional life and his influence on the medical field in the Habsburg Monarchy between the late 19th and early 20th century.

УДК 616.441:616.379-008.65:616.61]-06

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) - це метаболічне захворювання, яке характеризується системними ураженнями та призводить до хронічних ускладнень. Одним з поширених мікросудинних ускладнень ЦД2 є діабетична хвороба нирок (ДХН). Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) та ЦД2 взаємопов’язані та двонаправлені ендокринні розлади. Пацієнти із ЦД2 можуть мати різноманітні структурні зміни в ЩЗ, що вимагають оцінки за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД). Крім того, зміни функціонального стану нирок прямо впливають на роботу ЩЗ, проте немає достатньо інформації про взаємозв’язок саме ДХН та морфологічних змін ЩЗ. 

Мета - дослідити особливості структурних змін ЩЗ у пацієнтів із ЦД2 та ДХН.

Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 125 пацієнтів із ЦД2 та ДХН, які перебували на стаціонарному лікуванні у ЛОДКЛДЕЦ в період з лютого 2022 р. по квітень 2023 р. Відповідно до ступеня ризику прогресування ДХН сформовано 4 групи, та проведено УЗД ЩЗ з метою обчислення об’єму та оцінки структури залози. Статистичні порівняння проводили за допомогою t-тестів незалежних вибірок для даних із нормальним розподілом і χ2-тестів для відсотків.

Результати. Виявлено збільшення об’єму ЩЗ відповідно до стадії прогресування ДХН (17,24±4,01, 18,36±30, 20,06±4,21 см³, р < 0,05). Доведено пряму кореляцію між ІМТ та об’ємом ЩЗ (r = 0,013; 0,137 та 0,85 відповідно до груп). Спостерігався позитивний кореляційний зв’язок у всі групах між креатиніном та об’ємом ЩЗ (r = 0,094; 0,372; 0,045, p < 0,01), а також між САК й об’ємом ЩЗ (r = 0,004; 0,097; 0,552, p < 0,01 відповідно). Крім того було відзначено негативний кореляційний зв’язок між рШКФ та об’ємом ЩЗ           (r=-0,278; -0,351; -0,362; р<0,01). Підтверджено прямий вплив збільшення рівня ТТГ на об’єм ЩЗ (r = 0,291; 0,231; 0,245, <0,05)  у всіх групах відповідно. Частка пацієнтів із вузловими утвореннями ЩЗ становила (36,8%, 51,5%, 68,8%, р < 0,05) та з ознаками АІТ (22,4 %, 18,2 %, 31,2%) у всіх групах відповідно.

Висновки. У пацієнтів із ЦД2 відповідно до ризику прогресування ДХН вірогідно збільшувався об’єм й поширеність вузлів ЩЗ, тоді як частота виявлення ознак АІТ була незначною.