УДК 342.1 (477):811.161.2:94(477):008

У збірнику уміщено матеріали учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна українська нація: мова, історія, культура». Подано розвідки, в яких проаналізовано феномен українства у світі, образ України у культурі та мистецтві, державну мову як предмет в національних навчальних закладах України, українознавство у площині політики і філософії держави; розглянуто нові інтелектуально-культурні ґенерації та їх роль у національно-духовному поступі України, українську національну ідею і християнство, сучасні інтерпретації народної культури українців, колективну пам’ять і національну ідентичність, мову як основу безпеки української нації; визначено роль творчої інтелігенції України в період системних змін 1985 – 2015 рр.; запропоновано шляхи дослідження, збереження та популяризації культурно-мистецької спадщини України.

Для науковців у галузі українознавства, істориків, культурологів, філологів.

УДК 342.1 (477):811.161.2:94(477):008

Пропонований збірник матеріалів уміщує наукові розвідки учасників усеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Тоталітаризм як система знищення національної пам’яті», яка відбулася дистанційно 11 – 12 червня 2020 року у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Особливістю цьогорічного заходу філологів, істориків, філософів, теологів, культурологів з України і Польщі було те, що дискусії проводилися в онлайн режимі. Географія учасників конференції охоплювала наукові центри: Київ, Львів, Переяслав-Хмельницький, Полтава, Одеса, Харків, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Вінниця, Тернопіль, Чернівці, Запоріжжя, Житомир, Миколаїв, Маріуполь, Рівне, Кам’янець-Подільський, Умань, Мелітополь, Краків (Польща), Варшава (Польща) та ін. З-поміж понад 150 учасників – вчені з науково-дослідних установ та провідних університетів України і Європи: Інституту народознавства НАН України (м. Львів), Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів), Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (м. Київ), Шевченківського національного за- повідника (м. Канів), Національного музею Голодомору-геноциду, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (м. Київ), Львівського історичного музею, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (м. Київ), Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Запорізького державного медичного університету, Івано-Франківського національного медичного університету, Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, ВНКЗ ЛОР «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського», Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету «Львів- ська політехніка», Одеської національної академії харчових технологій, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Української академії друкарства (м. Львів), Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця), Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка, Харківського національного університету внутрішніх справ, Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені акад. В. А. Лазаряна (Львівська філія), Львівського державного університету внутрішніх справ, Львівського державного університету безпеки життєді- яльності, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, Одеської філії Центру гуманітарної освіти НАН України, Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Подільського спеціального навчально-реабілітаційного соціально-економічного коледжу, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Запорізького національного університету, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Тернопільського національного економічного університету, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь), Національної академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, Національного авіаційного університету, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького, Харківського навчально-наукового інституту ДВНЗ «Університет банківської справи» та ін. Прикметою цьогорічного форуму є різнорідність представництва української наукової громади: фахівці з медицини, фармації, психології, біоетики, педагогіки, сільськогосподарських наук, культурології, соціальних комунікацій, політології, історії, філософії і теології, філології і фольклору, які доказово оприлюднюють факти злочинних дій комуністичної влади на прикладі власних родин, рідних міст і сіл, ведуть мову про вияви тоталітаризму щодо української інтелігенції у галузях: авіації, медицини, фармації, в науці, освіті, теології тощо. З-поміж авторів є науковці, які нині на Сході боронять кордони нашої України, дослідники-представники монаших чинів та згромаджень, священники, освітяни, музейники. У колі уваги обговорюваних проблем: міфи, символи й ідеологеми комуністичного тоталітаризму у мистецтві (художня література, музика, театр, кіно), науці й освіті; місця української національної пам’яті (топографічні, монументальні, символічні, функціональні); українське дисиденство: персоналії, події, громадські рухи; репресії проти церкви й українського духівництва за часів радянського сталінізму. Належну увагу у збірнику приділено аспектам ідеологічної цензури, тоталітарній риториці і новим маніпулятивним технологіям у пресі, на радіо, телебаченні, рекламі, в мережі інтернет; проблемам колективної пам’яті і наці- ональної ідентичності, рудиментам посттоталітарної ментальності у сучасній українській аксіосфері, духовності як основі державотворення. Актуальними залишаються студії, в яких визначено голод, репресії, державний терор, війни як засоби нищення української нації, визначено тоталітаризм як виклик і загрозу для сучасної України; дослідниками вивчено десемантизацію базових ідеологем радянської семіосфери в сучасній українській мові; русифікацію як інструмент експансії і (нео-)тоталітаризму. У збірнику подано цікаві погляди науковців щодо психотипів тоталітарної особистості, проблем деперсоналізації людини. Свого часу Микола Міхновський писав: «Як не можна спинити річку, що зламавши кригу на весні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани». Тож вкотре Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, один із найстаріших вишів Європи, став місцем наукового діалогу між ученими як України, так і далекого зарубіжжя, інтелектуально об’єднавши український світ у любові до рідної МОВИ, ІСТОРІЇ і КУЛЬТУРИ.

УДК 616.28-002-036.11:614.253.89

Актуальність. Проблема діагностики і лікування зовнішнього отиту (ЗО) поставала перед лікарями давно, а до відкриття антибіотиків (АБ) і протигрибкових засобів (ПГЗ) залишалась невирішеною. ЗО може уражати до 10% людей в різні періоди їх життя, проявляючись у формі гострого ЗО (ГЗО) у 95% випадків у віці від 2-х р. Відмічається спад кількості звертань профільних пацієнтів з початком пандемії COVID-19 при збереженні структури патології, де ЗО – в трійці лідерів. Водночас, є повідомлення і про збільшення кількості випадків ЗО у пацієнтів з COVID-19.

Мета. Оцінити динаміку больового синдрому, потребу у додатковому призначенні знеболення, системної антибактеріальної терапії (АБТ) чи місцевої протигрибкової терапії (ПГТ), рівень комплаєнсу у пацієнтів із ГЗО при емпіричному лікуванні комплексним препаратом «Кандибіотик» у порівнянні з протокольним лікуванням.

Матеріал і методи. В дослідження включалися дорослі і діти від 2-х років з діагнозом ГЗО: 30 пацієнтів основної (17 дорослих і 13 дітей) і 25 пацієнтів контрольної (15 дорослих і 10 дітей) груп. Пацієнти основної групи в якості базового лікування отримувала місцево вушні краплі «Кандибіотик». Пацієнти контрольної групи отримували протокольне лікування. При потребі пацієнтам додатково призначалася протибольова терапія (ібупрофен у відповідній дозі), системна АБТ чи місцева ПГТ. Для суб’єктивної оцінки болю використовувалася візуально-аналогова шкала (ВАШ). Оцінку комплаєнсу проводили за допомогою опитувальника Моріски-Гріна. Отримані результати обробляли поширеними статистичними методиками.

Результати: В основній групі пацієнтів, які отримували «Кандибіоик», була менша потреба у додатковому системного знеболюванні, системній АБТ, ніхто не потребував додаткової місцевої ПГТ. Порівняння отриманих результатів (%) у вигляді довільних таблиць з використанням критерію хі-квадрат встановив, що зв'язок між факторною та результативною ознаками статистично не значимий (р>0,05). Середній бал комплаєнсу достовірно відрізнявся як між обома досліджуваними групами загалом, так і окремо між групами дорослих і дітей (p<0,05).

Висновки. У пацієнтів дорослого і дитячого віку із діагнозом ГЗО при стартовому емпіричному призначенні препарату «Кандибіотик» спостерігалася менша потреба у додатковому знеболенні, призначенні системної АБТ і ПГТ. Такі результати відрізнялися статистично не значимо від результатів у пацієнтів дорослого і дитячого віку, яким призначали протокольне лікування ГЗО. У пацієнтів з монотерапією «Кандибіотиком» встановлено достовірно більш високий середній бал комплаєнсу у порівнянні з контрольною групою, особливо серед батьків дітей із ГЗО. Комплексний склад вушних крапель «Кандибіотик» сприяє високій прихильності до лікування у пацієнтів, а відсутність абсолютного аналога робить його засобом вибору для стартового емпіричного лікування ГЗО у дорослих і дітей віком від 2-х років.

Ключові слова: гострий зовнішній отит, комплаєнс, дорослі, діти