Досліджено випадки порушення права жінок на медичну допомогу в умовах воєнного часу з проєктуванням на концепцію медичного нейтралітету, констатовано порушення її принципів, зокрема доступності та гуманізму. Відзначено, що порушення принципів медичного нейтралітету є воєнним злочином за ч. 2 (b) ст. 8 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, а також те, що навіть в умовах воєнного часу конституційне право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування в Україні, не обмежено, що дозволяє кожній жінці в повному обсязі здійснювати свої права, якби не протиправні дії агресора. Проаналізовано окремі державницькі заходи, які покликані максимально сприяти в здійсненні права жінок на медичну допомогу в Україні, зокрема ліквідуючи негативні наслідки збройного конфлікту.

Briefly describe the current legal framework (all sources of law) regarding the protection and empowerment of vulnerable adults and situate this within your legal system as a whole. Consider state-ordered, voluntary and ex lege measures if applicable. Also address briefly any interaction between these measures.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України), привід полягає у примусовому упроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Не часто під юридичний дослідний мікроскоп потрапляє сфера паліативної допомоги, проте проблематика заслуговує спектральних підходів і залучення мультидисциплінарної команди для вироблення дорожньої мапи розвитку цієї царини в Україні та забезпечення прав паліативних пацієнтів, членів їхніх сімей і надавачів послуг. У межах дослідження привернемо увагу до окремих питань нормативного забезпечення паліативної допомоги.

Відомчий нормотворець підготував численні зміни до провадження господарської діяльності з медичної практики, чи навіть зміни в змінах, за принципом «мотрійчиного» законодавства, що вже стало традиційним стилем нормопроєктування для МОЗ України. Яскравим прикладом такого трансформаційного оновлення є обов’язок усіх суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики до набрання чинності Постановою КМУ від 27.12.2023 №1393, тобто 30.03.2024, подати до МОЗ України «Відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня». Строк виконання цього обов’язку встановлено не пізніше ніж протягом року з дня опублікування Постанови КМУ №1393, тобто не пізніше 30.12.2024.