ABSTRACT
In the context of combat operations, military personnel are constantly in situations that require psychological resilience. Encountering combat stress is an integral part of military activity, ac-companied by significant physical and psycho-emotional strain, and often leads to the deteriora-tion of soldiers' mental health, complicating the decision-making process. This creates an urgent need to develop effective strategies for psychological support and adaptation after combat stress exposure. The aim of this study is to search for and analyse modern scientific literature to sys-tematise data concerning the cognitive and emotional features of decision-making by military personnel under combat stress. In the process of research, the method of system analysis, com-parative and bibliosemantic methods were used. The cognitive and emotional characteristics of decision-making under combat stress were examined. The study highlights the complexity and variability of behavioural, cognitive, and emotional reactions to combat stress. It was found that cognitive and emotional factors are key components of the decision-making process, emphasising the importance of timely and effective psychological support following combat stress. It is em-phasised that personal traits of military personnel – such as psychological resilience, adaptability, resilience (hardiness), internal potential, emotional regulation, motivation and persistence, as well as high levels of positive emotions and low levels of anger, impulsivity, anxiety, and vulnerabi-lity – contribute to effective decision-making in stressful conditions. It was established that the effects of combat stress can vary significantly depending on individual traits and the cognitive and emotional characteristics of the military personnel. Further research will focus on studying the effectiveness of various psychological interventions aimed at reducing the negative conse-quences of combat stress, as well as analysing their impact on the cognitive and emotional cha-racteristics of military personnel.
Keywords: post-traumatic stress disorder, stress management, stress resistance, individual characteristics.

UDC 616.8

Анотація. Інтеграція роботизованих технологій, таких як екзоскелети, допоміжні тренажерии та системи "мозок-комп’ютер", має значний потенціал для покращення функціонального відновлення та підвищення автономії пацієнтів після інсульту. Фізична реабілітація відіграє ключову
роль у процесі відновлення та покращенні якості життя пацієнтів. Роботизовані системи сприяють відновленню рухових функцій, підтримуючи нейропластичність і допомагаючи пацієнтам відновити втрачені навички. Вони забезпечують точні, контрольовані та повторювані вправи,
що є важливими для ефективної реабілітації. Завдяки сучасним технологіям пацієнти отримують можливість швидше повернутися до активного життя, що робить реабілітаційний процес більш ефективним і доступним. Метою дослідження є аналіз ролі фізичної терапії у реабілітації пацієн-
тів після інсульту та оцінка ефективності новітніх підходів для відновлення рухових функцій. У дослідженні застосовано методи контент-аналізу та SWOT-аналізу. У статті розглянуто традиційні та інноваційні методи реабілітації пацієнтів після інсульту. Встановлено, що сучасні техно-
логії сприяють покращенню координації, м’язової сили та балансу. Обґрунтовано, що використання новітніх підходів значно прискорює процес відновлення. За результатами SWOT-аналізу доведено ключову роль фізичної терапії у реабілітації після інсульту, підтверджено, що роботизовані
терапії суттєво покращують рухову функцію, координацію та спритність. Встановлено, що роботизовані системи ефективно сприяють відновленню рухових здібностей верхніх і нижніх кінцівок, надаючи пацієнтам нові можливості для відновлення та підвищення якості життя.
Важливим напрямком подальших досліджень є персоналізація терапії з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта, що дозволить підвищити ефективність реабілітації.
Ключові слова: фізична реабілітація; інноваційні методи; роботизовані технології; рухові порушення; моторні функції; відновлення; інсульт.

УДК 615.8:616-001.3:616.89-008.441.3:355.233:616-082

Резюме. У наш час життя населення України суттєво змінилося, відбулися серйозні зміни в усіх сферах життя людей і суспільства в цілому. Причиною цього стало широкомасштабне вторгнення російських військ на територію України в лютому 2022 року та збільшення військового персоналу. Окрім бойового досвіду, військо-вослужбовці отримують фізичні та психологічні травми, які суттєво змінюють їхній стан. Внаслідок цього учас-ники бойових дій страждають від важких фізичних та психічних розладів і важко повертаються до нормального життя. Серед психологічних наслідків війни найбільш значущими є збільшення рівня посттравматичного стре-сового розладу, тривоги та депресії. Тому необхідно знайти ефективні методи адаптації, фізичної та психологіч-ної реабілітації після бойової травми.
Для вирішення завдання було проведено систематичний огляд наукової літератури та вивчено питання ефективності та прийнятності фізичних та психологічних методів лікування бойових травм у військових, ви-вчено як зарубіжний, так і вітчизняний досвід.
Встановлено складові медичної, психологічної, соціальної, професійної реабілітації та показана необ-хідність консультативної підтримки. Психологічні інтервенції є ефективними для лікування посттравматичних стресових розладів, тривоги та депресії, покращення сну у людей з історією бойових травматичних подій. Дове-дено, що ефективна допомога подолання стресу та посттравматичних розладів здійснюється при поєднанні ро-боти фахівців з соціальної підтримки та психологічною допомогою.
Отже, мультидисциплінарні команди, які здійснюють фізичні та психологічні заходи, спрямовані на роботу з травмою, ефективні для лікування проблем психічного здоров’я та супутніх захворювань у людей, які зазнали бойової травми. Саме злагоджена робота хірургів, реабілітологів, психологів може сприяти більш шви-дкій реабілітації.
Ключові слова: війна, військові, фізичне здоров’я, психологічний стан, порушення, спеціалізована до-помога, медицина, хронічний біль, посттравматичний стресовий розлад.

УДК 616-006.484.04:577.21]-036-037-07-08

Гліобластома (ГБМ) ‒ це пухлина головного мозку за критеріями ВООЗ 4-го класу злоякісності з поганим прогнозом. Це найпоширеніша серед первинних злоякісних пухлин головного мозку в дорослих. За оцінками, загальна виживаність пацієнтів, які страждають від ГБМ, становить менше 1,5 року, а коефіцієнт виживаності за 5 років – близько 5 %. Сучасні стандарти лікування передбачають максимальну резекцію (Gross total), але цього досягають украй рідко через дифузно-інвазивний характер поширення цих пухлин, радіотерапію із супутньою хіміотерапією, наприклад, темозоломідом. Нові технології, зокрема генетичні дослідження й передові статистичні методи, сприяють вдосконаленню терапевтичного підходу та створюють нові можливості для лікування. Деякі гени мають важливе значення для розуміння туморогенезу прогнозу пухлини, а кожен із підтипів гліобластом пов’язаний із певними генетичнимитта епігенетичними змінами. Представлено огляд молекулярних маркерів, а саме ізоцитратдегідрогенази 1 та 2 типу (IDH1/2), O-6-метилгуанін-ДНК-метилтрансферази (MGMT), білок p53, рецептора епідермального фактора росту (EGFR), рецептора тромбоцитарного фактора росту (PDGFR), коделеція 1p/19q, зворотної транскриптази теломерази (TERT), циркулюючих пухлинних клітин і мікроРНК, які широко застосовують у клінічній практиці *Conflict of Interest Statement (We declare that we have no conflict of interest).
*Заява про конфлікт інтересів (Ми заявляємо, що у нас немає ніякого конфлікту інтересів). *No human/animal subjects policy requirements or funding disclosures. *Жодний із об’єктів дослідження (людина/тварина) не підпадає під вимоги політики щодо розкриття інформації фінансування.

Ключові слова: гліома; гліобластома; пухлина головного мозку; молекулярні біомар-
кери; хірургічне лікування; хіміотерапія.