УДК : 614.27:615.

Фолієва кислота є ключовим мікронутрієнтом, особливо важливим у період вагітності через її роль у профілактиці вроджених вад розвитку плода, зокрема дефектів нервової трубки. Метою дослідження була комплексна оцінка аптечного асортименту лікарських засобів і дієтичних добавок, що містять фолієву кислоту, а також вивчення рівня обізнаності студентів-фармацевтів щодо її функціонального значення, нормативного регламентування застосування жінками. Об’єктом дослідження виступили дані Державного реєстру лікарських засобів України та платформи Tabletki.ua станом на 01.01.2025 р., а також результати анкетування 37 студентів IV–V курсів фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Встановлено обмежений асортимент лікарських засобів із фолієвою кислотою (6 позицій) та значну присутність дієтичних добавок з різним дозуванням і додатковими компонентами. Виробники представлені як вітчизняними, так і іноземними фірмами. Результати опитування студентів старших курсів фармацевтичного факультету показало недостатню обізнаність їх щодо профілактичної ролі фолієвої кислоти, позаяк майже половина опитаних (48,6 %) не орієнтується в оптимальних термінах її приймання, а низка респондентів зазначили інші свідповіді: вплив фолієвої кислоти на імунну систему (32,4 %), регуляцію функції щитоподібної залози (16,2 %) та покращення зору (2,7 %), що не належить до її встановлених властивостей. Власне більшість опитаних (понад 70 %) оцінили власну поінформованість про застосування фолієвої кислоти недостатньою. Зазначене свідчить про потребу в поглибленому вивченні теми в межах освіти і професійного розвитку та підтверджує доцільність обраної стратегії – інформування студентів після опитування про вітчизняні й міжнародні нормативи споживання фолієвої кислоти, що позитивно вплине на підвищення рівня їхньої обізнаності.

10 жовтня 1965 року народилася Оксана Левицька – доктор фармацевтичних наук, професор кафедри організації і економіки фармації ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького». Оксана Левицька – знана дослідниця, талановитий педагог і мудра наставниця. Вона гармонійно поєднала у собі глибокий інтелект науковця та невичерпну щирість і сердечність справжньої Українки. Життєвий та науковий шлях Оксани Романівни не просто відміряний роками, а наповнений світлом, беззавітною добротою та глибокою любов’ю до фармації.

УДК 61(091)

Стаття спрямована на комплексне дослідження взаємодії польських та українських медичних еліт у міжвоєнному Львові (1918 – 1939 рр.) крізь призму професійної етики та наукової солідарності. Авторка аналізує, як спільна лабораторна та клінічна діяльність ставала інструментом  деескалації міжнаціональної напруги та формою соціальної резистентності в умовах політичної кризи. Дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Використано історико-генетичний метод для простеження еволюції наукових шкіл, просопографічний аналіз для реконструкції мереж особистих контактів вчених та метод компаративістики для зіставлення стратегій розвитку українського і польського медичних середовищ. Особливу увагу приділено герменевтичному аналізу фахової періодики. Доведено, що лабораторна наука Львова функціонувала як інтегрована екосистема, де наукові здобутки світового рівня (школи Вайгля, Парнаса, Гіршфельда) ставали спільним надбанням. Встановлено, що неформальний трансфер знань між університетськими кафедрами та українськими установами (Наукове товариство імені Т.Шевченка, шпиталь «Народна лічниця») дозволив впровадити передові методи серології, імунології та біохімії. Виявлено, що професійний етос лікарів забезпечив високу інституційну стійкість медицини регіону. Вперше міжнаціональна співпраця медиків Львова розглянута як цілісна стратегія спільної спадщини. У науковий обіг введено дані про участь українських фахівців у роботі світових лабораторій та проаналізовано роль «Лікарського вісника» як майданчика наукової дипломатії.

УДК 576.8: 616.311.2-002:616.322-002.2]-06

Мета дослідження. Визначення поширеності умовно-патогенних мікроорганізмів (їх видового складу),
асоційованих із рекурентним тонзилітом (РТ), у групі пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом (ХКГ) та
статистичне порівняння частоти виділення окремих представників аеробних, факультативно-анаеробних
та мікроаерофільних умовно-патогенних мікроорганізмів із різних локусів.

Методи дослідження. Для дослідження біотопу задньої стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної
борозенки з обстежених 138 пацієнтів обох статей віком 19–40 років було сформовано три групи: групу
А становили 77 пацієнтів з ХКГ на тлі РТ; групу Б –51 пацієнт з ХКГ без ЛОР-патології. Група В слугувала контролем і включала 10 стоматологічно та соматично здорових пацієнтів. Посів матеріалу із задньої стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної борозенки здійснювали на поживні середовища. Ідентифікацію одержаних ізолятів мікроорганізмів проводили за схемами, наведеними у визначнику Берджі. Результати статистично опрацьовували. Наукова новизна. У мікробному пейзажі ясенної борозенки осіб групи А превалювали бета-гемолітичні стрептококи (68,83 ± 5,31 % проти 25,49 ± 6,16 % у групі Б, р < 0,01) за повної
відсутності їх у групі В. Мікроорганізм Str. pyogenes частіше виявляли з мазків слизової зіву, ніж з ясенної
борозенки. Інші представники аеробної мікрофлори S. aureus, S. epidermidis виявлені у 14,28 ± 4,01 % та 27,27 ± 5,11 % обстежених пацієнтів групи А, проте у групі Б ці види простежувалися у суттєво меншої кількості осіб (3,92 ± 2,24 % та 13,72 ± 4,86 %, р1 < 0,01). Разом із тим Str. mutans та S. salivarius виділяли в найменшій кількості від пацієнтів групи А (15,58 ± 4,16%), і в найбільшій – від осіб групи В (50,0 ± 15,81 %).
Висновки. Таким чином, отримані результати дали змогу виявити суттєві порушення біотопів задньої
стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної борозенки саме в пацієнтів із ХКГ на тлі РТ.
Ключові слова: мікробіоценоз, задня стінка глотки, піднебінні мигдалики, ясенна борозенка, гінгівіт,
рекурентний тонзиліт.

УДК 616.31:(377+378)(477.83)(091)
Мета дослідження. Представити історичні аспекти становлення стоматологічного факультету
у Львівському державному медичному інституті, науково-освітнє підґрунтя його формування, інформа-
цію про співробітників, які зробили свій внесок у створення факультету.
Методи дослідження. Використано бібліографічний метод вивчення бібліотечних каталогів; джерела
з історії медицини, педагогіки; хронологічний метод, що дозволив проаналізувати особливості станов-
лення і розвитку медичної освіти в різні історичні періоди.
Наукова новизна. Для підвищення якості освітнього процесу, забезпечення кадрових потреб прак-
тичної медицини була необхідність у створенні власного стоматологічного факультету, який очолив
проф. О.В. Коваль. У статті представлено ґрунтовну інформацію з питань еволюції формування стоматоло-
гічного факультету у Львові на історичному тлі того часу. Висвітлено особливості організації різних кафедр
факультету і забезпеченість навчального процесу, представлено імена патріотів-стоматологів, які відстою-
вали пріоритет української науки, розробляли залишену нам наукову спадщину. Тож пошук історичної істини
є вельми актуальним нині в умовах інтеграції України в ЄС та побудови демократичного суспільства.
Висновки. Основними визначальними критеріями процесу розвитку медичної освіти можна назвати:
поступове зростання мережі закладів медичної освіти, збільшення числа кафедр, збільшення кількості
студентів і викладачів у них, розширення змісту навчання, зміна рівня професійної підготовки медиків.

Purpose of the study. To present the historical aspects of the establishment of the Dentistry Faculty
at the Lviv State Medical Institute, the scientific and educational foundation of its formation, and information
about the staff who contributed to the creation of the faculty.
Research Methods: The bibliographic method was used to study library catalogs; sources on the history
of medicine, pedagogy; the chronological method, which allows to analyze the features of the formation
and development of medical education in different historical periods.
Scientific Novelty. The creation of the Dentistry Faculty, led by Prof. O.V. Koval, was essential to improve
educational quality and meet the personnel needs of practical medicine. Thus, the study provides comprehensive
information on the evolution of the Dentistry Faculty’s development in Lviv against the historical background
of that time. It also highlights the features of the organization of its departments and the provision of the educational process. It is important to identify the names of patriotic dentists who defended the priority of Ukrainian science and developed our scientific heritage. Therefore, the search for historical truth is particularly relevant today as Ukraine integrates into the EU and builds a democratic society.
Conclusions. The main determining criteria for the development of medical education can be identified as
the gradual expansion of medical educational institutions, the increase in departments, the growth in the number
of students and teachers, the broadening of educational content, and the improvement in the level of professional
training for medical professionals.