A large number of spinal deformities with severe pain are treated with complex and traumatic spinal surgeries. The objectives of our study were to test the hypotheses that bilateral erector spinae plane block (BESPB) as a component of combined anaesthesia for spinal surgeries decreases the quantity of opioid analgesic used and reduces hyperalgesia in comparison with general anaesthesia. We additionally proposed the use of serum testosterone, cortisol, C-reactive protein (CRP), and glucose levels as laboratory markers for hyperalgesia. Methods: Fifty-two patients who underwent posterior transpedicular fixation of the spine were randomly assigned to either general anaesthesia – control group (CG) – or combined anaesthesia with BESPB – study group (SG). The main outcomes sought were quantity of opioid analgesic perioperatively; hyperalgesia measured with mechanical pain thresholds; and testosterone, cortisol, CRP, and glucose serum levels before and after surgery. Results: The quantity of fentanyl and morphine was lower in SG in comparison with CG. There was no difference in mechanical pain thresholds in the SG cohort as opposed to CG, where mechanical pain thresholds were lower on the fifth day after surgery. No difference was found before and after surgery in testosterone, cortisol, CRP, and glucose levels in SG. In the CG, the level of testosterone was significantly lower than baseline; the levels of cortisol, CRP, and glucose were significantly higher than baseline on the fifth day after surgery.
Conclusion: Bilateral erector spinae plane block as a component of combined anaesthesia for spinal surgeries reduces the quantity of opioid analgesic used and hyperalgesia. Also, we can propose to use the serum testosterone, cortisol, CRP, and glucose levels as the laboratory markers of hyperalgesia.

Велика кількість деформацій хребта з сильним болем лікується складним і травматичним спинномозковим методом. Завданнями нашого дослідження було перевірити гіпотези про те, що двосторонній блок, що випрямляє хребет (BESPB), як компонент комбінованої анестезії при операціях на хребті зменшує кількість використовуваного опіоїдного анальгетика та зменшує гіпералгезія в порівнянні із загальною анестезією. Ми додатково запропонували використовувати сироватковий тестостерон, кортизол, С-реактивний білок (СРБ) і рівень глюкози як лабораторні маркери гіпералгезії.
Методи: 52 пацієнти, які пройшли задню транспедикулярну фіксацію хребта, були розподілені випадковим чином: до загальної анестезії – контрольна група (КГ) – або комбінованої анестезії з БЕСПБ – дослідницька група (ДГ). Основними очікуваними результатами були кількість опіоїдних анальгетиків у періопераційний період; гіпералгезія, виміряна з механічним болем пороги; і рівні тестостерону, кортизолу, СРБ і глюкози в сироватці до і після операції. Результати: кількість фентанілу та морфіну була нижчою в СГ порівняно з КГ. Не було в мені різниці-
механічні больові пороги в когорті SG на відміну від CG, де механічні больові пороги були нижчими на п’ятому день після операції. Не було виявлено жодної різниці до та після операції в рівнях тестостерону, кортизолу, CRP та глюкози в СГ. У КГ рівень тестостерону був достовірно нижчим від вихідного; рівні кортизолу, СРБ і глюкози
були значно вищими за вихідні на п’ятий день після операції.
Висновок. Двосторонній плоский блок, що випрямляє хребет, як компонент комбінованої анестезії при операціях на хребті зменшує кількість використаного опіоїдного анальгетика та гіпералгезія. Також ми можемо запропонувати використовувати сироваткові тестостерон, кортизол, СРБ і рівень глюкози як лабораторні маркери гіпералгезії.

615.816.2:616.24-002-022.6-036.17

Актуальність. Висока частота захворюваності на тяжку пневмонію при інфікуванні грипом H5N1, A/H1N1, SARS, MERS та COVID-19 привертає особливу увагу та змушує переглядати та вдосконалювати сучасні ланки комплексної інтенсивної терапії. Мета: проаналізувати основні ланки інтенсивної терапії клінічного випадку тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії, наголосити на основні проблеми та запропонувати шляхи вирішення. Матеріали та методи. Ми проаналізували клінічний випадок лікування тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії пацієнта, який перебував на лікуванні у ВАІТ КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Львів, та виділили основні ключові аспекти інтенсивної терапії: респіраторну терапію, неінвазивну штучну вентиляцію легень (ШВЛ), вчасність інтубації, протективну ШВЛ та початок відлучення; cедацію, анальгезію та міорелаксацію; оцінку волемічного статусу, інфузійну терапію й ентеральне харчування. Результати. Загальний термін проведення ШВЛ становив 26 днів. З 16-го дня розпочато процес відлучення, який становив 10 днів. Основні режими ШВЛ, які застосовувались, такі: SIMV-PC (8 днів), BIPPV (7 днів), CPAP+PS (10 днів). Період застосування дексмедетомідину становив 12 днів. Використання NIV не забезпечило належного ефекту, про що свідчить погіршення стану пацієнта після 24 годин даної респіраторної підтримки. Волемічний статус у критичному періоді (перші 48 годин після інтубації) оцінювався за допомогою ультрасонографії функції серця та стану магістральних судин, що виявилось дуже ефективним. Висновки. Пацієнти з тяжкою негоспітальною вірусною пневмонією потребують раннього початку ШВЛ та обов’язкового застосування протективної стратегії. Саме респіраторна терапія є основною та першочерговою ланкою інтенсивної терапії. Забезпечення адекватної та комфортної седації для пацієнта є однією з важливих ланок комплексу інтенсивної терапії, яка вирішує проблему асинхронії. Ультразвукове дослідження дозволяє провести неінвазивну оцінку волемічного статусу, ризику набряку легень та передбачити відповідь пацієнта на інфузійну терапію. З цією метою слід проводити комплексний УЗД-моніторинг нижньої порожнистої вени, легень та серця у всіх пацієнтів у критичному стані, яким планується чи вже налагоджена інфузійна терапія.

Вторгнення російської армії на територію незалежної України стало великим стресом для всіх українців, спровокувало значну міграцію як в межах України так і за кордон. Звичайно, що це не може не впливати на якість життя, що є важливою концепцією в галузі охорони здоров’я та останнім часом активно вивчається її вплив на здоров’я людини. Метою дослідження було дослідити за допомогою короткого опитувальника ВООЗ WHOQOL-BREF чинники, котрі можуть мати вплив на якість життя молодих жінок у часі російсько-української війни. Для цього було опитано 376 жінок, що були поділені на дві групи: група 1 – жінки, що тимчасово проживають на території Євросоюзу, покинувши територію України, і група 2– жінки, які не покидали свої домівки. Оцінку проводили на основі 5-бальної шкали, де вищий бал вказує на вищу якість життя. Виявилося, що жінки котрі покинули Україну мають нижчу якість життя у порівнянні з жінками, що не виїжджали за кордон. Усі складові (сфери) якості життя, були істотно нижчими у жінок, котрі були змушені поїхати з рідного дому за кордон. Жінки, що за межами України мають краще відчуття безпеки, значно рідше відчувають негативні переживання. Жінки, що не покидали дім більше задоволені своїм здоров'ям, працездатністю, мають кращу концентрацію уваги, більше задоволені собою і більше насолоджуються життям, також вони відчувають більшу мікросоціальну підтримку. Погіршення якості життя може в подальшому мати вплив на здоров’я та загальне самопочуття жінки, що може спровокувати виникнення соматичних порушень та навіть захворювань.
Ключові слова: якість життя, війна, опитувальник, WHOQOL-BREF.

SARS-CoV-2 та побічні реакції на вакцинацію SARS-CoV-2 демонструють тропізм до структур нервової системи. Неврологічні побічні ефекти з боку центральної та периферичної нервової систем спостерігалися досить рідко після вакцинації проти COVID-19 у порівнянні з великою кількістю вакцинованих осіб. У статті наведено клінічний випадок одночасного ураження центральної та периферичної нервової систем у вигляді гострої аутоімунної запальної енцефаломієлополірадикулоневропатії, що виникла після отримання першої дози мРНК вакцини BNT162b2. Тяжкий перебіг енцефаломієлополірадикулоневропатії з периферійною тетраплегією, чутливими порушеннями, бульбарним синдромом, дизавтономією, з наступним виникненням пневмонії, вторинного бактерійного менінгоенцефаліту, потреба в тривалій штучній вентиляції легень призвели до виникнення пневматораксу та поліорганної недостатності, що спричинило летальний наслідок хворого через півтора місяці інтенсивної терапії.
Таким чином, гостру аутоімунну запальну енцефаломієлополірадикулоневропатію можна розглядати як ймовірне рідкісне неврологічне ускладнення внаслідок щеплення щодо SARS-CoV-2 вакцинами на основі мРНК. Енцефаломієлополірадикулоневропатія може мати тяжкий перебіг, що супроводжується множинними ускладненнями та призводить до летального наслідку. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків виникнення рідкісних патологічних станів з боку нервової системи близьких в часовому співвідношенні з проведенням щепленням щодо SARS-CoV-2 вакцинами на основі мРНК потребує додаткових подальших досліджень.
Ключові слова: SARS-CoV-2, вакцина BNT162b2, гостра аутоімунна запальна енцефаломієлополірадикулоневропатія.

616.24-002-08-039.71-06:(617.51+616.831)]-001-08

Вступ. Черепно-мозкова травма призводить до порушення глоткового рефлексу, ковтання, ритму та частоти дихання. Все це провокує виникнення респіраторних ускладнень, які, в свою чергу, стають незалежними факторами негативного наслідку лікування даної категорії хворих.
Мета роботи. Метою даної роботи було оцінити можливості захисту/лікування респіраторної системи на перебіг черепно-мозкової травми у постраждалих.
Матеріал та методи. Нами було обстежено 237 хворих з ЧМТ, котрим в ургентних умовах було проведено операційне втручання у вигляді декомпресійної трепанації черепа та видалення субдуральної та епідуральної гематом. Всі хворі вимагали пролонгованої механічної вентиляції легень. Хворі ретроспективно були розділені на дві групи: 1-ша група (132 хворих) – це хворі, яким було проведено трахеостомію на 5–6 добу перебування в клініці анестезіології та інтенсивної терапії. У 2-гу групу (105 хворих) ввійшли хворі, яким трахеостомію було проведено в 1–2 добу. Хворі обох груп не відрізнялися за гендерними ознаками, тяжкістю ЧМТ та загального стану. Всім хворим крім загально-клінічних та біохімічних показників крові проводилося бактеріологічне обстеження виділення з трахеостомічної трубки (в момент накладання трахеостоми, і в подальшому кожні 3–4 дні), крові та сечі. Паралельно контролювали кількість лейкоцитів в периферичній крові, кількість незрілих форм, рівень СРП та ПКТ. Оцінку неврологічного статусу хворих визначали за шкалами ком Глазго та Річмондською шкалою оцінки ажітації та седації (RASS). Візуалізацію тяжкості ЧМТ проводили за допомогою КТГ.
Результати дослідженння. Вже в момент трахеостомії частота колонізації трахеобронхіального дерева у хворих першої групи була значно вища, ніж у хворих другої групи. Така тенденція спостерігалася і надалі. В групі хворих, яким накладали трахеостому на 5–6 добу післяопераційного періоду частіше спостерігалися явища трахеобронхіту та пневмонії на відміну від хворих, яким трахеостому накладали в 1–2 добу післяопераційного періоду. В першій групі хворих частіше виявлялися мікроорганізми родини ентеробактерій з розширеним спектром ß-лактамаз та неферментуючих Грам-негативних бактерій.
Висновок. Раннє проведення трахеостомії у хворих з ЧМТ призводять не тільки до зменшення частоти позитивних бактеріальних дослідження виділень з трахео-брохіального дерева але й до зменшення частоти виявлення нозокоміальної пневмонії.
Ключові слова: черепно-мозкова травма, нозокоміальна інфекція, дихальна недостатність.