УДК 617.75:331.582.2:008.1:159

Мета: проведення метааналізу щодо осіб із порушенням зору, яке впливає на психічне/ментальне здоров’я та якість життя, рухову поведінку, наявність супутніх захворювання, адаптацію до умов життя, на поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору; використання новітніх допоміжних технологій у навчанні, реабілітації, соціалізації, використання телеконсультацій.

Матеріали та методи. Проаналізовано статі наукометричних баз Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc щодо якості життя, яка впливає на психічне/ментальне здоров’я осіб із порушенням зору, рухової поведінки, наявності супутніх захворювання, що пов’язані зі здоров’ям, адаптації до умов життя, програм, які адаптовані до індивідуальних потреб, мультидисциплінарних програм/підходів, поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору, використання новітніх допоміжних технологій у навчанні та реабілітації осіб із вадами зору для соціалізації, використання телеконсультацій у сфері первинної медичної допомоги у 2015–2024 роках. У роботі використанні бібліосемантичний метод і контент-аналіз.

Результати. За результатами дослідження P. Гогате (2024 рік) установлено, що 80,0% осіб із цілковитою втратою зору мають супутні психіатричні розлади або переживають значний емоційний дистрес. У дослідженні T. Бонсаксен (2022 рік) установлено, що рівень поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору є вищим порівняно із загальною популяцією, серед чоловіків показник становив 9,0% порівняно із 3,8% у загальній групі, а серед жінок – 13,9% проти 8,5%. Дослідження Д. Хагелі (2017 рік) підкреслило значний вплив фізичної активності на якість життя, пов’язану зі здоров’ям, результати демонструють важливість фізичної активності для покращення якості життя осіб із порушеннями зору.

Висновки. Проведений аналіз наукових інформаційних джерел вказує на взаємозв’язок між порушенням зору та фізичною активністю в осіб, які мають вищу поширеність хронічних захворювань і більш схильні до виникнення психічних розладів, посттравматичного стресового розладу від травмівних подій, надзвичайних ситуацій та для яких необхідний мультидисциплінарний підхід до забезпечення реабілітаційних медико-психологічних послуг.

Purpose: the purpose of the study is to conduct a meta-analysis of people with visual impairment that affects mental/mental health and quality of life, motor behaviour, comorbidities, adaptation to living conditions, the spread of PTSD among people with visual impairment; the use of the latest assistive technologies in education, rehabilitation, socialisation, and the use of teleconsultations in modern times.

Materials and methods. We analyzed more than from the scientometric databases Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc on the quality of life that affects the mental/mental health of persons with visual impairment, motor behavior, the presence of comorbidities related to health, adaptation to living conditions, programs adapted to individual needs, multidisciplinary programs/approaches, teams, the prevalence of PTSD among PVI, the use of the latest assistive technologies in the training and rehabilitation of persons with visual impairments for socialization, the use of teleconsultations in primary health care among PVI the period 2015–2024. The bibliosemantic method and content analysis were used in the study.

Results. P. Gogate (2024) found that 80.0% of people with total vision loss have concomitant psychiatric disorders or experience significant emotional distress. The study by T. Bonsaksen (2022) found that the prevalence of PTSD among people with visual impairments is higher than in the general population, among men the rate was 9,0% compared to 3,8% in the general group, and among women – 13,9% against 8,5%. The study by D. Hageli (2017) highlighted the significant impact of physical activity on health-related quality of life, the results demonstrate the importance of physical activity in improving the quality of life of people with visual impairments.

Conclusions. The relationship between visual impairment and physical activity has been established, with a higher prevalence of chronic diseases and a higher incidence of mental disorders, PTSD from traumatic events and emergencies requiring a multidisciplinary approach to rehabilitation medical and psychological services.

UDC: 612.015.11:616.69-008.1:616-001

Abstract

Introduction. Most military personnel survive serious injuries, but many are left to live with long-term sexual and reproductive disorders. The injuries often result in psychological trauma and post-traumatic stress disorder, which negatively affect behavioral health and sexual function. There is emerging evidence linking erectile dysfunction (ED) to oxidative stress. Overall, combat trauma is characterized by a broad response of the body to harmful effects involving all body systems, leading to significant changes in the pro-oxidant-antioxidant balance.

Materials and Methods. The study was conducted on peripheral blood lymphocytes and serum of men with ED due to combat trauma (shrapnel and bullet wounds) and healthy men (control group). Both the study and control groups were divided into two age groups (young and middle age groups). Antioxidant activity was studied by measuring glutathione peroxidase (GP), glutathione reductase (GR) and glutathione-S-transferase (GsT).

Results. A comparison of the groups using the Kruskal–Wallis method revealed a significant decrease in the GPx and GR activity in blood lymphocytes and serum in men with ED due to combat trauma compared with healthy men of corresponding age groups. It was shown that GPx activity in peripheral blood lymphocytes of patients of the young age group was 1.64-fold lower, and in patients of the middle age group 1.70-fold lower than in the control group (P <0.001). Similar changes were observed in blood serum. GR activity in blood lymphocytes in patients of the young and middle age groups was 1.42-fold lower than in healthy men (P <0.001). In blood serum, GR activity in patients of the young age group was 1.70-fold (P <0.001) and in patients of the middle age group 1.56-fold lower than in healthy men (P <0.001). GsT activity in blood lymphocytes in both age groups increases by 1.2-fold, however these changes were not significant (P >0.05).

Conclusion. Erectile dysfunction caused by combat trauma is accompanied by a significant decrease in the activities of antioxidant defense enzymes – glutathione peroxidase and glutathione reductase. There is no difference between age groups of patients with erectile dysfunction due to combat trauma. However, the activity of glutathione S-transferase practically does not change, although there is a tendency for its increase.

Вступ. Більшість військових виживають після важких поранень, однак багато з них залишаються жити з тривалими сексуальними та статевими розладами. Унаслідок поранень часто виникають психологічні травми і посттравматичний стресовий розлад, що негативно впливають на поведінкове здоров’я та сексуальну функцію. З’являються дані про зв’язок між еректильною дисфункцією (ЕД) і розвитоком оксидативного стресу. Загалом, бойова травма призводить до загальної реакції організму на шкідливий вплив із залученням усіх систем організму, що значно змінює показники прооксидантно-антиоксидантного балансу. Матеріали та методи. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові та сироватці крові чоловіків з ЕД унаслідок бойової травми та здорових чоловіків (контрольна група). Основна та контрольна групи були поділені на дві вікові групи (молодша та середня вікові групи). Антиоксидантну активність досліджували за визначенням активності глутатіонпероксидази (GPx), глутатіонредуктази (GR) та глутатіон S-трансферази (GsT). Результати. Порівняння груп за допомогою непараметричного критерію Крускала–Волліса виявило достовірне зниження активності GPx і GR у лімфоцитах крові та сироватці крові між чоловіками з ЕД внаслідок бойової травми та здоровими чоловіками відповідної вікової групи. Виявлено, що активність GPx у лімфоцитах периферичної крові пацієнтів молодшої вікової групи була в 1,64 раза нижчою, а у пацієнтів середньої вікової групи в 1,70 раза нижчою, ніж у контрольній групі чоловіків (Р <0,001). Схожі зміни спостерігали і в сироватці крові. Активність GR у лімфоцитах крові у пацієнтів молодшої та середньої вікових груп була в 1,42 раза нижчою, ніж у здорових чоловіків (Р <0,001). У сироватці крові активність GR у пацієнтів молодшої вікової групи була в 1,70 раза (Р <0,001), а у пацієнтів середньої вікової групи в 1,56 раза нижчою, ніж у здорових чоловіків (Р <0,001). Активність GsT у лімфоцитах крові в обох вікових групах підвищується в 1,2 раза, однак ці зміни не є достовірними (Р >0,05). Висновки. Еректильна дисфункція, спричинена бойовою травмою, супроводжується значним зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту – глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази. Різниці між віковими групами пацієнтів з еректильною дисфункцією внаслідок бойової травми не виявлено. Активність глутатіон S-трансферази практично не змінюється, хоча є тенденція до її підвищення.

УДК 611.716.4-001-031-018.4

Резюме. До кісткових ушкоджень щелепно-лицевої ділянки належать травматичні злами щелеп різної етіології та постекстракційні кісткоруйнівні травми. Одним із критеріїв вибору оптимального алгоритму лікування кісткових дефектів та профілактики їх ускладнень є оцінка якості кісткової тканини щелеп, посттравматична динаміка якої залежить від виду травми та обраного способу відновлення цілісності кістки.
Мета дослідження – визначення нормативних показників щільності кісткової тканини різних ділянок нижньої щелепи в інтактного щура та з’ясування закономірностей їх динаміки після кісткоруйнівної травми.
Матеріал і методи. Дослідження виконано на 35 статевозрілих безпородних щурах-самцях віком 3-3,5 місяця та масою тіла 180–210 г.
Тварин розподілено на три групи по 10 особин, ще 5 тварин склали контрольну групу. Травму моделювали шляхом порушення цілісності кісткової тканини нижньої щелепи за допомогою стоматологічного бора в ділянці кута щелепи (1-ша група) і в міжзубному просторі (2-га група), та шляхом екстракції другого великого кутнього зуба (3-тя група). Контроль якості кісткової тканини травмованої, суміжних і симетричних ділянок нижньої щелепи проводили з використанням дентального радіовізіографа фірми «Siemens» з програмним забезпеченням TrophyRadiology через один, два і три тижні після нанесення травми. Показники щільності визначали в умовних одиницях сірості (УОС).
Результати. Встановлено, що найнижчі показники щільності кісткова тканина тіла нижньої щелепи має в ділянці кута, найвищі – у ділянці великих кутніх зубів. Всі показники є симетричними. Посттравматична динаміка якості кісткової тканини в різних ділянках нижньої щелепи є різною, залежно від локалізації та виду травми. У ділянках травми, незалежно від її локалізації та походження, спостерігали однакову динаміку щільності кісткової тканини – упродовж двох тижнів експерименту виявлено достовірне зростання досліджуваного показника та зниження його до кінця третього тижня. Після нанесення травми в ділянку кута щелепи зміни щільності кісткової тканини в інших досліджуваних ділянках не спостерігали. Після нанесення травми в ділянці міжзубного проміжку спостерігали зниження щільності кісткової тканини в симетричній до травмованої ділянки міжзубного проміжку зліва та в ділянках різців з обох боків і зростання досліджуваного показника в ділянці великих кутніх зубів з обох боків. Після екстракції другого великого кутнього зуба щільність кісткової тканини в симетричній ділянці з протилежного боку поступово зростала, з боку нанесення травми досліджуваний показник знижувався в ділянці міжзубного проміжку та в ділянці різців. Щільність кісткової тканини кута нижньої щелепи при нанесенні кісткоруйнівної травми в інших ділянках не має вираженої динаміки і впродовж трьох тижнів експерименту не відрізняється від показників інтактних тварин.
Висновок. Упродовж посттравматичного періоду спостерігали поєднання різних причин зміни якості кістки (регенерація та жувальне навантаження), що дозволяє пояснити різну динаміку щільності кісткової тканини різних ділянок тіла нижньої щелепи при кісткоруйнівних травмах різного походження і локалізації.

11 березня 2025 року у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького відбулась Урочиста академія з нагоди 211-х роковин від дня народження Т.Г. Шевченка «Шевченко понад простором і часом», організована Лікарською комісією Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). Шевченківські дні щороку відзначають заходами, присвяченими вшануванню пам’яті геніального поета, художника, письменника, скульптора та борця за волю України – Тараса Григоровича Шевченка.
На початку урочистої події гостей привітали голова Лікарської комісії НТШ професорка Зоряна Масна, ректор ЛНМУ імені Данила Галицького професор Орест Чемерис та голова Наукового товариства імені Шевченка академік Роман Кушнір, який розповів про більш як 150-річну діяльність НТШ.
У своїй доповіді завідувачка кафедри українознавства та філософії ЛНМУ імені Данила Галицького професорка Тетяна Єщенко «Шевченко – архітектор українського духу» означила вплив постаті Тараса Шевченка на сутність української нації та глибинний зміст його безсмертної творчості. А більш детально про біографію поета та феномен його «Кобзаря» розповів історик, знавець львівських старожитностей, письменник і музикант Ілько Лемко.
Також слухачі мали нагоду зачаруватися Шевченковою лірикою у виконанні актриси театру імені Марії Заньковецької, народної артистки України Олександри Гуменецької, та насолодитися музичною Шевченкіаною – від заслуженої академічної капели України «Трембіта» (художній керівник і головний диригент – народний артист України Микола Кулик, режисерка-постановниця – заслужена працівниця культури України Марія Христинич).
Ключові слова: Шевченко, Кобзар, капела «Трембіта».

УДК618.19-076:616-006.04:576.31/.32:519.2

Патологія грудної залози сьогодні посідає одне з чільних місць в рейтингу захворюваності жінок. З кожним роком в Україні та світі неухильно зростає кількість онкологічних процесів, що зумовлено впливом як ендогенних (спадкова схильність, зміна гормонального фону, метаболічні порушення), так і екзогенних (недотримання здо-рового способу життя, шкідливі звички, прийом медикаментів тощо) чинників [1-3]. До факторів ризику за даними літературних джерел також відносять менархе до 12 років, перші пологи після 30-ти, менопаузу після 55 років [4]. Ключову роль в процесі профілактики та лікування як доброякісних, так і злоякісних змін відіграє регулярне проходження профілактичних та скринінгових обсте-жень, а також своєчасна діагностика патологій на ранніх стадіях [5].
Найбільш універсальним, доступним та інформативним методом діагностики вважається рентгенівська мамографія, що рекомендована як скринінгове обстеження для жінок після 40 років, а також в молодшому віці за наявності показів [5, 6].
Проте при призначенні та проведенні мамографічного обстеження необхідно брати до уваги тип структури грудних залоз [1].
Зокрема, дані мамографічного обстеження є об’єктивними і доказовими при переважанні в структурі залози жирової тканини (тип A та B, коли фіброзно-залозиста тканина займає до 25% та 50% площі мамограми відповідно), тоді як при надмірній щільності грудних залоз (тип C та D – 50%-75%, та більше 75% площі мамограми) рекомендовано проведення УЗД або МРТ. Екстремально щільні грудні залози вважаються притаман-ними для жінок у період лактації, а також у жінок з невеликим розміром грудних залоз, та у віці до 40 років. Для остаточного ж уточнення діагнозу проводять гістологічне дослідження, при аналізі якого також необхідно враховувати тип структури грудної залози [7-10].