УДК 619:612.174:612.1:636.4

Abstract

The primary aim of the work was to study the peculiarities of the influence of endogenous factors (products of inflammatory processes occurring in the tissues of female genitals) in the biological system of type “environment (uterine-vaginal mucus) – substance (water, organic and inorganic substances)” on the indicators of mass (g, mg) of its components. The results of the experiments indicate that their harmful effect changes the color and density of mucus released during estrus (UVM); reduces the parameters of the mass content of H₂O and inorganic substances (IS), but increases – organic (OS). Under these circumstances, the distribution of the parameters of the mass of the components of the dry residue (DR, dried at 105 ^oC) of UVM of cows of the experimental group is presented in a row where the mass of ОS₁ (burn at 520–530 ^oC) ˃IS ˃ОS₂ (burn at 650 ^оС), but for control is another as well as mass of IS˃ОS₁˃ОS₂. This means that the harmful effects of inflammatory products on the genital tissues of females negatively affect the distribution of the mass of OS and IS in the system “environment-substance”.

УДК 616.288.7–089.197.7–06–038–084

Резюме. Вродженою клаповухістю страждає близько 5% людства, що, як правило, є причиною виражених психо-соматичних розладів. Незважаючи на багаторічний досвід естетичної хірургії, дотепер не існує оптимального способу отопластики. Мета. Розробити методику хірургічної корекції вродженої відстовбурченості вух задля оптимізації безпосередніх та віддалених результатів отопластики. Матеріал і методи. Нами обстежено 120 пацієнтів з вродженою клаповухістю. Віддаль від соскоподібного відростка до вушної чаші більше за 20 мм та аурікуло-цефальний кут понад 30° вважали об'єктивною ознакою клаповухості. Хірургічну корекцію саме високої чаші та збільшеного аурікуло-цефального кута визначено
провідними векторами у розробці оригінальної методики отопластики. Під місцевою анестезією «S» – подібним розрізом шкіри просуваємось на глибину до охрястя задньої поверхні вушного хряща. Проводимо дугоподібний розріз хряща чаші на усю глибину, мобілізуємо за допомогою распатора охрястя та шкіру передньої поверхні вушної раковини від хрящової «пелюстки» до межі зовнішнього слухового проходу. Основу хрящової «пелюстки» розсікаємо на 2/3 товщини по вертикальній осі між ніжкою завитка та протикозелком. Завершальним етапом операції є ощадлива резекція надлишків шкіри, зашивання рани обвивним швом, ліквідація «мертвого» простору з метою профілактики гематом.
Результати. Використання запропонованої методики «пелюстки» 98 (81,3%) пацієнтів оцінили результат отопластики, як добрий, 17 (14,3%) пацієнтів оперованих оцінили результат корекції клаповухості, як задовільний. Незадоволеними результатом були 5 (4,3%) оперованих.
Висновки. Можна констатувати, що розроблена методика «пелюстки» надійно ліквідовує «пружини пам’ять форми», створюючи стабільний хрящовий каркас та природню форму зовнішнього вуха, одночасно мінімізуючи рецидивів клаповухості в майбутньому.
Ключові слова: естетична хірургія, клаповухість, отопластика, ускладнення, рецидиви, профілактика.

УДК 616.288.7-018.3-002:616-001.17-06

Мета роботи: прошаиізуваш результати лікування пацієнтів з хондроперихондритом, викликаним опік-,з: ? : траженням.
Матеріали і ш о р , Прсшшзвшо 18 пацієнтів, які перезвеш опіки толовії, у 12 (66,66 %) з них перебц захворювання усклад­
нився імрихондрнгом, хощроперихондригом - у 6 (33,34 %) хворих. Вік пацієнтів становив від 18 до б- рс кіз. Чаювіків було 16
(88,88 %), жінок—2 (11,12 %), У 15(83,33 Ж) пацієнтів було одностороннє ураження, у 3 (16,67 % ) - дзсстороанє.
Результати. У всіх пацієнтів лікування нернховдриту починали з місцевого застосування антисептик.; хлоргексцдин, розчин
бетадину/опейісєпт, декасав, мазі з аевомежмем, сульфцціазином срібла; та інші). Пацієнтам із поширеними опіками тіла про­
водиш інфузійну терапію для покращення мітфоциркуляції в рані сольовими, безсольовими і, за показаннями, білковими пре­
паатами, пацієнти отримували реосорбілакг, рінгер-лактаг пентоксифітін, трентал, актовегін, антиб^кіероноьні препарати. При
вираженому набряку проводили раннє дренування розрізом із видаленням некротичних тканин. Пре фодаг.-ванні некротичного
струпа виконували недрєкгомію з видаленням частини хряща в межах здорових тканин. При оголених хзящах, коли формування
грануляційної тканини було неможливим, проводили реваскулярнзадію оголеного хряща клаптем темюральної фасції на судин­
ній ніжці. Найпоширенішою причиною глибокого ошву* вушної раковини був опік полум'ям. В vds пацієнтів, у яких розвинувся
перихондрит, було діагностовано глибом опіки. Перихондрит і хоццроперихондрит вушної раковини - це дуже складне захворю­
вання, же вимагає комплексного медикаментозного лікування і швидкого оперативного втручання - дренування. В усіх випадках
наманишся зберегти оголений хрящ і -закрити його місцевими тканинами, нас

УДК: 616.61-036.12-06:/616.12-008.331.1+616.379-008.64+616.61-002-036.12/-036

Резюме. Хронічна хвороба нирок (ХХН), особливо її термінальна стадія, – серйозна проблема в сучасній медицині. Певні особливості перебігу
ХХН є у пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ), цукровим діабетом (ЦД) та хронічним гломерулонефритом (ХГН). Метою дослідження було вивчити перебіг ХХН на тлі АГ, ЦД та ХГН за даними клініко-лабораторних обстежень для оцінки важкості стану пацієнтів.
Матеріали та методи. Обстежено 86 пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) V стадії, яких було розділено на 3 групи, залежно від
наявного супутнього захворювання. У 1 групу (n – 35) увійшли пацієнти з ХНН та АГ, у 2 групу (n – 28) – пацієнти з ХНН та ЦД, у 3 групу (n – 23) –
пацієнти з ХНН та ХГН. Усім хворим проводили антропометричні, з гальноклінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналізуючи дані загального аналізу крові, у 100 % пацієнтів у всіх трьох групах зазначено зниження
рівнів гемоглобіну та еритроцитів. Також виявлено достовірне зниження рівня альбуміну (p < 0,05) та зростання рівнів сечовини (p < 0,001) і кре-
атиніну (p < 0,001), що вказувало на виражене зниження функції нирок і на значне їх ураження. Аналізуючи результати іонного складу крові, ви-
явлено достовірне зростання рівнів фосфору та паратгормону у пацієнтів ІІІ групи (ХНН та ХГН).
Висновки:
1. У всіх групах пацієнтів із ХНН V ст. на тлі супутніх АГ, ЦД чи ХГН зазначено стійку анемію, яка проявлялася прогресуючим падінням гемог-
лобіну до рівнів 86,22 ± 3,61 г/л, 83,89 ± 3,06 г/л та 83,22 ± 3,49 г/л відповідно.
2. У таких пацієнтів констатовано виражене зниження функції нирок, що проявлялося затримкою виділення продуктів білкового обміну з крові
через зниження рівнів альбуміну (p < 0,05), значного зростання рівнів сечовини (p < 0,001), креатиніну (p < 0,001) та падіння ШКФ.
3. У групі пацієнтів із поєднанням ХНН V ст. та ХГН виявлено достовірне зростання рівнів фосфору та паратгормону (p < 0,01). Таке підвищення
рівня паратгормону у сироватці крові може бути пов’язане з падінням рівня кальцію в крові таких пацієнтів та подальшим прогресуючим підвищенням рівня неорганічного фосфату і розвитку гіперфосфатемії.

 УДК 616.329/.33-002-06-07-08

Мета — проаналізувати результати діагностики та лікування ускладненої гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів діагностики та лікування 1232 пацієнтів з ускладненою ГЕРХ у Львівському обласному клінічному діагностичному центрі та лікарні швидкої медичної допомоги Святого Пантелеймона м. Львова — базі кафедри хірургії, пластичної хірургії та ендоскопії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в період із 2018 до 2023 р. Жінок було 690 (56 %), чоловіків — 542 (44 %). Середній вік пацієнтів становив (57,0 ± 4,5) року. Середній індекс маси тіла — 32,7 кг/ м 2 . Аналізували скарги й анамнез пацієнтів, тривалість симптомів, результати інструментальних досліджень (езофагогастродуоденоскопія, рентге-
носкопія шлунково-кишкового тракту зі сульфатом барію), способи та техніки операцій. Статистичний аналіз даних проведено за допомогою програми Statistica 10.0 (StatSoft).
Результати. Хворі з пептичною виразкою стравоходу отримували інгібітори протонної помпи, прокінетики. Через 4 — 16 тиж після консервативного лікування їм виконано лапароскопічну антирефлюксну операцію. У 4 хворих із пептичною стриктурою стравоходу проведено балонну дилатацію і консервативне лікування впродовж 12 тиж, у 9 хворих із верифікованим стравоходом Барретта — аргоноплазмову коагуляцію і/або радіочастотну абляцію. До операції впродовж 8 — 12 тиж усі пацієнти отримували інгібітори протонної помпи, 2 пацієнтів — після операції. У 10 пацієнтів із гострою кровотечею з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту виконано комбінований гемостаз (ін’єкційний + аргоноплазмова коагуляція) у поєднанні з інфузійною гемостатичною та противиразковою терапією. Прооперовано лапароскопічним методом 105 пацієнтів.
Висновки. Із ускладнень ГЕРХ стравохідно-шлункову кровотечу діагностовано у 14,3 % пацієнтів, грижу стравохідного отвору діафрагми — 90,5 %, стравохід Барретта з циліндричною стовпчастою метаплазією (columnar-lined esophagus, CLE) — у 7,9 %. Виконання комбінованого гемостазу (ін’єкційний + аргоноплазмова коагуляція) у поєднанні з інфузійною гемостатичною та противиразковою терапією дало
змогу зупинити кровотечу й підготувати пацієнтів до планового операційного втручання.
Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта, кровотеча, пептична стриктура стравоходу, діагностика, лікування.