Резюме. технологія «Стратегічна імплантація», яка полягає у встановленні бікортикальних імплантатів у кортикальні та стійкі до резорбції ділянки верхньої та нижньої щелеп із їх негайним функціональним навантаженням, є сучасною та добре задокументованою методикою. однак реставрація однієї зубної дуги, що виконується за наявності у пацієнта на протилежній щелепі власних зубів, коронок чи мостоподібних конструкцій, знімних пластинкових протезів вимагає ретельного підходу до діагностики та планування лікувальних заходів. так, екструдовані, інтрудовані, дистоповані або навіть сильно нахилені зуби в протилежній дузі повинні бути вирівняні або видалені. міжзубні проміжки, що існують, необхідно закрити, а знімні протези повинні бути замінені фіксованими ортопедичними конструкціями, щоб досягти стабільних гармонійних контактів та успішного результату імплантації на протилежній щелепі. Часто коронки та мостоподібні конструкції, що існують, повинні бути скориговані відносно протилежної дуги або навіть замінені з метою вирівнювання оклюзійної площини та пристосування щелепи, на якій наявні природні зуби, до протилежної щелепи, на якій буде встановлено імплантати. У дослідженні перераховано низку критеріїв, які необхідно брати
до уваги, вирішуючи питання тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження, а також обґрунтовано доцільність проведення допоміжних втручань на протилежній щелепі відповідно до вимог стратегічної імплантації, невиконання яких є підставою до відмови пацієнту в лікуванні. Мета дослідження – на основі аналізу фахової літератури та серії клінічних випадків сформулювати вимоги до тотального протезування верхньої щелепи за наявності повністю/частково збереженого зубного ряду на нижній щелепі. матеріали і методи. описано та проаналізовано 4 випадки тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження з обґрунтуванням проведення коригуючих втручань на нижній щелепі. Результати досліджень та їх обговорення. На основі аналізу фахової літератури, власного досвіду та наведених клінічних прикладів сформульовано 7 основних вимог до протезування на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження з огляду на можливість досягнення оптимальних оклюзійних співвідношень:  – однакова довжина жувальної площини з обох боків;

– однакова ширина жувальної площини з обох боків (близько8 мм);
– уникнення контактів між фронтальними зубами верхньої і нижньої щелеп під час оклюзії та жування;
– симетрична крива Шпеє з обох боків;
– ідентичний функціональний жувальний кут Планаса з обох боків (цей аспект включає довжину та положення горбків, які спрямовують жувальний рух);
– паралельність або близькість жувальної площини до горизонталі Кемпера;
– видалення всіх зубів мудрості.
обґрунтовано доцільність проведення коригуючих операцій/маніпуляцій на нижній щелепі у випадку виготовлення верхньощелепної циркулярної мостоподібної конструкції на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження.
Висновки. На відміну від протезування на традиційних двоетапних остеоінтегрованих імплантатах, вимоги до тотальної протетичної реабілітації щелеп на бікортикальних імплантатах згідно з концепцією «Стратегічна імплантація» є набагато суворішими. З іншого боку, ці вимоги на сьогодні зрозумілі, прийнятні, логічні й чітко визначені. Довгостроковий успіх реабілітації залежить не лише від ретельного дотримання хірургічного протоколу бікортикальної імплантації, але й від адекватного протезування з урахуванням дентального статусу антагонуючої щелепи. 

Background: The tendency of premature infants to develop an excessive inflammation in the intestines can lead to morbidities such as necrotizing enterocolitis (NEC) or sepsis. Lactoferrin theoretically can downregulate the intestinal inflammatory status of preterm newborns. In a randomized study, we investigated the effect of enteral bovine lactoferrin (bLF) supplementation on fecal calprotectin (FC) levels in premature infants.

Methods: The study included 26 preterm neonates with a gestational age of ≤ 32 weeks and a birthweight of ≤1500 g. All babies were aged less than 72 h and tolerating minimal enteral feeds. Eleven infants were receiving bLF at a dose of 100 mg/day with enteral feeds until postmenstrual age (PMA) of 36 weeks (lactoferrin group), 15 infants were receiving standard medical care (control group). Stool samples were collected twice: during the first 7 days of life (before administration of bLF) and at PMA of 36 weeks. FC measurements were done with an ELISA method.

Results: The baseline characteristics of the groups were not different. The initial median (IQR) FC level was lower in the lactoferrin group, but the difference was not statistically significant (264.9 (211.0–689.4) vs. 413.5 (274.2–800.0) μg/g, respectively, p > 0.05). At PMA of 36 weeks, FC concentrations increased in the lactoferrin group (p > 0.05) but were not different as compared to the control group (631.1 (232.0–800.0) vs 274.7 (144.8-599.6) μg/g, respectively, p > 0.05). Initial FC concentrations were higher in infants with early-onset sepsis (EOS) (rS = 0.44; p < 0.05) but did not correlate with the incidence of NEC or late-onset sepsis (LOS). FC levels were not significantly different in patients with NEC or LOS compared to infants without these morbidities, both initially and at PMA of 36 weeks. Supplementation with bLF did not affect the incidence of either NEC or sepsis.

Conclusions: Daily enteral intake bLF at a dose of 100 mg until PMA of 36 weeks was associated with the increase of FC levels but this effect was not statistically significant. FC levels during the first week of life do not predict the development of NEC or LOS but might be an additional tool for diagnosing EOS.

УДК: 616-053.2:378.046.4[477]

Мета публікації – проаналізувати особливості післядипломної освіти в різних європейських країнах та запропонувати шляхи оптимізації розвитку медицини в Україні в умовах сьогодення. Матеріали і методи. Проведено огляд літератури за тематикою отримання медичної освіти в різних країнах, використано дані офіційних Інтернет-ресурсів та дані Міністерства охорони здоров’я України. Результати і обговорення. Наведено короткі відомості про сучасні особливості післядипломної освіти в Україні та світі. Проведено паралелі на різних етапах навчання, проаналізовано їх тривалість, напрями та основні характеристики. Термін підготовки практикуючого лікаря в Україні є одним із найкоротших у світі – 6–9 років, а найдовшим серед європейських країн – у Франції – 9–14 років. Висновки. У процесі реалізації реформування післядипломної освіти в Україні потрібно орієнтуватися на уніфікацію робочих навчальних програм та наближення стандартів післядипломної освіти. Упровадження поступової трансформації системи шляхом збільшення тривалості підготовки післядипломної підготовки дасть змогу наблизити рівень освіти до європейських стандартів і готувати конкурентних спеціалістів.
Ключові слова: післядипломна освіта, медицина, шляхи оптимізації, інтернатура, резидентура.

УДК 616.314-002/-008.1:616-002.7]-06(048.8)

Резюме. Зв’язок запально-дистрофічних процесів у тканинах пародонта з рядом системних захворювань не одноразово описано в науковій літературі. Високий показник розповсюдження захворювань пародонта відмічається у поєднанні з різними загальносоматичними захворюваннями на тлі значного зниження захисних сил організму. Інтерес до виявлення такого зв’язку зріс, оскільки професія охорони здоров’я шукає кращого розуміння патогенезу різних захворювань та їх зв’язку з пародонтом та іншими хворобами порожнини рота. 
Мета дослідження – проаналізувати дані наукових джерел літератури та надати свіжу інформацію про зв’язок між пародонтитом і системними захворюваннями, такими, як: аномалії серцево-судинної, дихальної, ендокринної, кістково-м’язової та репродуктивної систем.
Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів. 
Результати досліджень та їх обговорення. Часте поєднання та взаємообтяжливий вплив захворювань пародонта із хворобами внутрішніх органів свідчить про їх патогенетичну єдність, що виражається складними порушеннями гомеостазу. Системні порушення збільшують частоту і тяжкість захворювань пародонта шляхом зміни імунної відповіді організму на дію пародонтопатогенних мікроорганізмів і продуктів їх обміну, а також переважно генералізований та швидкопрогресуючий перебіг захворювань пародонта. 
Висновки. Методи діагностики повинні ідентифікувати можливі ключові етіологічні чинники, що дозволить на ранніх етапах виявити захворювання пародонта, тим самим покращуючи прогноз хвороби, а у комплексному лікуванні необхідно враховувати не тільки стан тканин пародонта, зубів, порожнини рота, а й організму пацієнта в цілому.

Development and progression of chronic kidney disease (CKD) in patients with renal cell carcinoma (RCC) after radical nephrectomy remains an extremely pressing contemporary issue.
Postoperative changes of the ultrasound resistance index (RI) in the contralateral kidney not affected by the tumor after surgical treatment of RCC, as well as correlations between changes in IR and in glomerular filtration rate (GFR) remain far from being comprehensively investigated.
The RI changes in the parenchyma of the intact (unaffected by the tumor) kidney before and after surgical treatment for RCC, and establishing correlations between RI changes and creatinine-dependent GFR remain unexplored issues.
Objective. To assess the correlation between RI and GFR in the kidney not affected by the RCC before and after radical nephrectomy.

Materials and methods. The study enrolled 49 patients. Group I included 37 patients with an initial diagnosis of RCC (on the right), Stage III of the disease, and without signs of chronic renal failure (GFR was ≥ 90 ml/min/1.73 m2).
In patients with RCC, six months after surgery, the RI increase in the contralateral kidney unaffected by the tumor was significantly associated with a significant reduction in GFR. Thus, RI can be potentially used to predict the development of CKD in this patient population.