arrow_down arrow_left arrow_right ca compl cross fav like login meta_cat meta_coms meta_date meta_mail meta_pages meta_reply meta_user meta_views next prev search sort speedbar tags fb gp mail od tw vk ya

УДК 354:328.185

Війна  призводить  до  численних  людських  втрат,  травм  і поранень, що перевантажують систему охорони здоров'я. У зонах конфлікту медичні установи часто працюють на межі своїх можливостей, стикаючись з дефіцитом  лікарів,  медичного  персоналу,  медикаментів  і  обладнання.

Величезна кількість поранених потребує невідкладної хірургічної допомоги та довготривалої реабілітації, що значно ускладнює роботу лікарень та клінік. Стаття присвячена дослідженню проблем забезпечення здоров'я населення в умовах  війни  в  Україні. Війна  має  серйозні  наслідки  для  фізичного  та психічного здоров'я громадян, створюючи унікальні виклики для медичних установ та служб. У роботі розглянуто основні проблеми, з якими стикаються як медичні працівники, так і пацієнти. Це включає лікування фізичних травм, отриманих під час бойових дій, загострення хронічних захворювань, дефіцит медичних  ресурсів,  ліків  та  обладнання,  а  також  труднощі  в  доступі  до медичної допомоги в зонах конфлікту.Особлива увага приділяється психологічним наслідкам війни, таким як підвищений  рівень  тривожності,  депресія,  посттравматичний  стресовий розлад (ПТСР), а також іншим психологічним розладам серед різних категорій населення. Зокрема, розглянуто вплив війни на дітей, підлітків, літніх людей та внутрішньо переміщених осіб, які є особливо вразливими до психологічних травм.

У  статті  проаналізовано  ефективність  наявних  програм  медичної  та психологічної  допомоги,  включаючи  державні  ініціативи,  міжнародну допомогу та зусилля неурядових організацій. Виявлено, що поточні заходи, хоча  і  корисні,  потребують  вдосконалення  для  більш  повного  задоволення потреб постраждалого населення. Запропоновано рекомендації щодо покращення координації між державними установами, міжнародними організаціями та громадянським суспільством з метою створення більш ефективної та стійкої системи охорони здоров'я в умовах війни.

Висновки  підкреслюють  необхідність  комплексного  підходу  до вирішення проблеми збереження здоров'я населення, включаючи посилення психологічної  підтримки,  забезпечення  достатньої  кількості  медичних ресурсів  та  ліків,  а  також  впровадження  програм  реабілітації  та  соціальної адаптації для постраждалих  від конфлікту. Тільки завдяки скоординованим зусиллям можна мінімізувати негативні наслідки війни для здоров'я населення та сприяти його відновленню і стійкості.

УДК 597.551.2-131:577.3+621.384

Фотобіомодуляційна терапія широко застосовується з метою лікування різних патологічних станів. Дана терапія базується на використанні монохроматичного світлового випромінювання Світло видимого спектру індукує різноманітні – як терапевтичні, так і токсичні – біологічні ефекти на молекулярному та клітинному рівнях. Отриманий ефект залежить від довжини хвилі випромінювання, експозиції та ін. Один із можливих механізмів цього впливу – регуляція прооксидантно- антиоксидантного гомеостазу. Для з’ясування механізму дії електромагнітного випромінювання (ЕМВ) різного спектрального складу досліджено каталазну (КАТ) активність у зародкових клітинах в’юна Misgurnus fossilis L. упродовж ембріогенезу, оскільки зародки в’юна є адекватною системою, яка відображає фізіологічний стан клітини як у нормальних умовах, так і у результаті впливу різноманітних фармакологічних, фізичних та хімічних агентів. Отримані зиготи опромінювали (10 хв) синім і червоним світлодіодами (λ = 460 та 660 нм відповідно). Активність КАТ визначали за здатністю гідроген пероксиду утворювати зі солями молібдену стійкий забарвлений комплекс. Встановлено, що ЕМВ червоного спектру має найбільш виражені біологічні ефекти та викликає достовірні зміни каталазної активності упродовж ембріогенезу щодо контролю та синього світла. Максимум зростання показника припадає на стадію 16 бластомерів, а на стадії 8 і 10 поділів спостерігається поступове зменшення ензиматичної активності. Світло синього спектру тривалістю 10 хв не викликало достовірних змін каталазної активності щодо контролю на ранніх етапах ембріогенезу в’юна. Отримані результати дають змогу припустити, що КАТ, один із ключових ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ), піддається фотоактивацiї пiд впливом червоного світла.

УДК 577

Нафтохінони відіграють важливу роль серед природних речовин і їхніх синтетичних похідних, оскільки вони мають широкий спектр біологічної активності. Амінокислотні похідні 1,4-нафтохінону мають перспективи практичного використання в медицині та фармакології. Для з’ясування можливого механізму дії амінокислотних похідних 1,4-нафтохінону досліджено вміст ТБК-позитивних продуктів у зародкових клітинах в’юна Misgurnus fossilis L. упродовж ембріогенезу. Зародки прісноводної риби в’юна Misgurnus fossilis L. є зручною й адекватною системою для з’ясування механізмів дії фізичних і хімічних факторів.

Встановлено, що глутамінове похідне 1,4-нафтохінону має найкраще виражені біологічні ефекти та викликало достовірне зростання ТБК-позитивних продуктів упродовж ембріогенезу щодо контролю на стадії 2 та 256 бластомерів (60-та і 270- та хв розвитку зародків) на 47 % і 43 %, відповідно (р≥0,99). На стадіях 16 і 64 бластомери спостерігається тенденція до підвищення вмісту МДА за дії глутамінового похідного 1,4-нафтохінону в концентрації 10-5М, порівняно з контролем. Також на стадії 10-го поділу за впливу глутамінового похідного 1,4-нафтохінону вміст МДА щодо контрольного зразка знижується на 2 %, ймовірно, за рахунок активації ферментативних систем антиоксидантного захисту. Підвищення інтенсивності процесів ліпопероксидації стимулює активацію ферментів антиоксидантної системи. Тому для аналізу прооксидантно-антиоксидантного стану зародків в’юна необхідно дослідити активність ферментів, які забезпечують антиоксидантний захист.

Отримані результати дають змогу припустити, що за дії похідного 1,4-нафтохінону відбувається активація процесів перекисного окиснення ліпідів у зародкових клітинах в’юна Misgurnus fossilis L. упродовж ембріогенезу.

У статті визначали фізичний розвиток і стан серцево-судинної системи студентів біологічного факультету. У дослідженні взяло участь 45 студентів I курсу (36 жіночої та 9 чоловічої статі) та 17 студентів IV курсу (10 жіночої та 7 чоловічої статі). Провели розрахунки індексу розвитку мускулатури плеча, індексу відносної сили та кореляційний аналіз залежності адаптаційного потенціалу від індексу відносної сили.

Порівнюючи результати вимірювання індексу розвитку мускулатури серед дівчат, ми виявили, що слабкий і середній рівні цього показника переважали у студенток IV курсу порівняно зі студентками I курсу. Добрий розвиток мускулатури переважав у студенток I курсу.
Порівнюючи результати оцінки фізичного розвитку серед дівчат, ми виявили, що низький ступінь цього показника переважав у студенток IV курсу порівняно з I курсом, фізичний розвиток у межах норми виявле
ний тільки у студенток I курсу.

Поміж хлопців низький ступінь фізичного розвитку переважав у студентів I курсу, фізичний розвиток у межах норми спостерігався тільки у студентів IV курсу. Ми встановили, що серед хлопців I та IV курсів не було жодного студента з високим рівнем фізичного розвитку.
Одержані значення адаптаційного потенціалу використовували для оцінки адаптаційних можливостей студентів. Напруження механізмів адаптації мали 50% дівчат і 78% хлопців, тому їм рекомендовано займатися фізичними навантаженнями за спеціальною програмою, задовільну адаптацію мали 50% серед обстежених дівчат і 22% хлопців, рекомендовано заняття без обмежень.

Провівши кореляційний аналіз адаптаційного потенціалу й індексу відносної сили, можемо зазначити, що у дівчат, студенток I курсу, спостерігається достовірна слабка негативна кореляція (r = –0,3, p ≥ 0,95), у дівчат, студенток IV курсу, – достовірна середня негативна кореляція (r = –0,7, p ≥ 0,95). Із зниженням адаптаційного потенціалу достовірно зростає індекс відносної сили у дівчат першого та четвертого курсів. Отже, застосування методів кистьової динамометрії в поєднанні з індексом розвитку мускулатури дало змогу встановити, що у дівчат I та IV курсів переважають показники в межах і вище норми. За результатами кореляційного аналізу встановлено, що зі зниженням адаптаційного потенціалу достовірно зростає індекс відносної сили у дівчат першого та четвертого курсів.

Серед студенток спостерігався більший відсоток осіб із задовільною адаптацією, ніж серед студентів. Імовірно, це пояснюється більшою стійкістю до стресу, гормональними відмінностями, меншою кількістю осіб зі шкідливими звичками серед дівчат.
Студентам, які належать до першої групи здоров’я можна порекомендувати збільшення рухової актив
ності та відмовитись від звичок, які шкідливі для здоров’я. Особам, які входять до другої групи, потрібні профілактичні заходи, спрямовані на попередження розвитку різних захворювань (індивідуально в кожному окремому випадку).

УДК: 616.127-005.8-036.11-089:615.825.4

Резюме. У статті висвітлюються загальні теоретичні й практичні аспекти впливу кардіореабілітації (КР) на відновлення пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після перенесеного стентування. Проаналізовано роль фізичної терапії у відновленні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після перенесеного стентування та розроблено методику фізичної терапії й перевірено її ефективність.
Мета: розробити та перевірити ефективність запропонованої методики фізичної терапії для відновлення пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після проведеного стентування.
Матеріал і методи. Дослідження тривало 5 тижнів. Протягом цього часу в дослідженні взяли участь 8 пацієнтів.
Заняття за розробленою методикою фізичної терапії проводили з кожним пацієнтом упродовж 12 днів.
Критерії відбору пацієнтів для даного дослідження: вік 50-80 років; діагноз «гострий інфаркт міокарда»; період після проведеного стентування; відсутність протипоказань до фізичної терапії.
Результати та їх обговорення. Перевірено ефективність розробленої методики фізичної терапії для відновлення пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після проведеного стентування. Зміни показників у результаті проведених тестів: «Встань та йди», 10-метровий тест ходьби, 6-хвилинний тест ходьби вказують на покращення адаптації і толерантності дихальної та серцево-судинної системи до фізичного навантаження, а також нормалізацію артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і сатурації. Порівняння результатів тестів здійснено за критерієм Вілкоксона.
Висновки. Фізичні вправи як засіб фізичної терапії у відновленні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після
перенесеного стентування покращують загальний фізичний стан пацієнтів, підвищують їх функціональні можливості, поліпшують показники діяльності серцево-судинної та дихальної системи й позитивно впливають на якість життя. Дане дослідження підтвердило важливість ролі фізичної терапії у відновленні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після проведеного стентування.
Ключові слова: інфаркт міокарда, стентування, фізична терапія, кардіореабілітація.