To summarize, being an attractive research topic, the radiogenomics of PCa currently is not a comprehensively investigated area of oncourology. According to preliminary research findings conducted in this field, the combination of genomics and radiomics (and presumably metabolomics, proteomics, and transcriptomics) as integrative parts of precision medicine in the future has the potential to become the foundation for a personalized approach to the management of PCa. However, there are a number of hindrances to achieving this goal, such as relatively small numbers of patients included in current studies, a lack of available large randomized controlled trials, the need to use complex integrated methods of big data analysis, the comparatively high cost of genomic profiling and imaging methods, and the question of whether, before we include any potential genomic or transcriptomic marker into radiogenomic analysis, it should first be validated in order to prove its separate clinical value. If so, it greatly and significantly shifts the horizon of the actual use of radiogenomics in clinical practice, owing to the need for a huge body of future research. 

Responding to the need for the verification of some experimental animal studies showing the involvement of oxidative stress in germ cell damage in the heat-induced testis, we investigated the possibility of a direct relationship between seminal oxidative stress markers (total antioxidant capacity, catalase activity, superoxide dismutase activity, and malondialdehyde concentration) and ejaculated sperm chromatin/DNA integrity (DNA fragmentation and chromatin condensation abnormalities) in distinct groups of men exposed and not exposed to prolonged scrotal hyperthermia. A statistical increase in the proportion of sperm with DNA fragmentation was observed in all the studied subgroups compared to the fertile men. In turn, the groups subjected to heat stress as professional drivers or infertile men with varicocele presented greater disturbances in the oxidative stress scavenging system than men not exposed to genital heat stress. Based on the comparative analysis of the studied parameters, we can conclude that alterations in the seminal oxidative stress scavenging system are directly engaged in the pathogenesis of ejaculated sperm DNA damage regardless of the intensity of the impact of thermal insult. To the best of our knowledge, this study, for the first time, revealed the co-existence of oxidative stress and sperm DNA damage in the semen of professional drivers. 

 Ультразвукове дослідження яєчок є інформативнішим за пальпацію. У хворих репродуктивного віку з лівобічним варикоцеле ІІ–ІІІ ст. сонографія дає змогу діагностувати ушкодження тестикулярної тканини на ранніх етапах захворювання. Її доцільно застосовувати як неінвазивний скринінговий метод комплексного обстеження для визначення уражень яєчок і для моніторингу в контексті прогнозу фертильності після варикоцелектомії. 

 Спосіб забору аутопсійного матеріалу серцево-судинної системи при проведенні розтину померлого від карантинної інфекції, що включає забір зразків серцевого м'яза, який відрізняється тим, що під час проведення розтину беруть окремі стерильні набори інструментів для вирізки та забору кожного зразка тканини, якими додатково висікають у чотирьох екземплярах тканини серцевого м'яза з ендокардом, серцевого м'яза з епікардом, перикарду, інтими устя аорти, інтими легеневого стовбура, потім у двох екземплярах здійснюють забір окремим стерильним набором рідкого вмісту перикарду, надалі всі забрані зразки сортують для наступного проведення етапів вірусологічного, бактеріологічного, гістологічного та електронно-мікроскопічного досліджень. 

У статті досліджено фактори ризику ускладненого перебігу ІМ у пацієнтів із нормальною масою тіла, які
курять та мають ІХС в анамнезі.
Мета роботи — проаналізувати вплив окремих чинників на ризик виникнення несприятливих подій (гостра
аневризма лівого шлуночка, гостра серцева недостатність (ІІІ-ІV ФК за Killip), порушення ритму та провідності серця, рання післяінфарктна стенокардія, тромбоз стента) у ранньому післяінфарктному періоді в пацієнтів із різною масою тіла.
Матеріал і методи. Пацієнтів (n=158) із гострим інфарктом міокарда з елевацію сегмента ST (STEMI) було розподілено на 3 групи залежно від індексу маси тіла (ІМТ): І групу становили 52 пацієнти з нормальною масою тіла (середній вік — 60,83±11,94 року); ІІ групу — 51 пацієнт із надмірною масою тіла (НМТ) (середній вік — 62,04±8,55 року); ІІІ групу — 55 пацієнтів з ожирінням І-ІІІ ступенів (середній вік — 60,96±11,31 року) (р>0,05).
Результати. Встановлено, що відносний ризик виникнення ускладнень у пацієнтів зі STEMI та нормальною масою тіла (І група), які курять, є в 1,48 раза більшим, ніж у пацієнтів без цієї шкідливої звички (RR=1,48, при 95% довірчому інтервалі (ДІ) від 0,77 до 2,82, р=0,014), а в осіб, що мають хронічну ішемічну хворобу серця в анамнезі, цей ризик є більшим на 25% (RR=1,25, при 95% ДІ від 0,55 до 2,83, p=0,050). З’ясовано, що в І групі пацієнтів за наявності одночасно 5-6 факторів ризику (ФР) ризик виникнення ускладнень зростає на 43% (RR=1,43 [0,19; 10,57], р=0,021). Запізніла госпіталізація (12 год від початку STEMI) збільшує цей ризик у пацієнтів із нормальною масою тіла на 43% (RR=1,43 [0,19; 10,57], р=0,021).
У групі осіб із НМТ відносний ризик виникнення ускладнень у 2,26 раза більший при абдомінальному ожирінні
(АО), ніж у пацієнтів без АО (RR=2,26 [0,52; 9,80], р=0,025), а в осіб, що мають дисліпідемію, цей ризик є більшим на 42% (RR=1,42 [0,87; 2,32], p=0,031). Ризик виникнення ускладнень у цій групі збільшується за наявності професійно-шкідливої праці (ПШП) у 2,15 раза (RR=2,15 [0,67; 6,87], р=0,016). Доведено (р=0,016), що за наявності в пацієнтів ІІ групи 5-6 ФР, відносний ризик виникнення ускладнень є більшим у 2,58 раза (RR=2,58 [0,61; 10,94]), а при госпіталізації після 12 годин — в 1,61 раза (RR=1,61 [0,89; 2,93], р=0,046). У пацієнтів ІІ групи відносний ризик виникнення 2 і більше ускладнень в осіб віком 60-69 років зростає на 33% (RR=1,33 [0,46; 3,91], р=0,048), а в осіб чоловічої статі — на 45% (RR=0,88 [0,35; 2,38], р=0,043).
У хворих зі STEMI та ожирінням відносний ризик виникнення ускладнень, пов’язаний із віком 60-69 років, є в
1,45 раза більшим, ніж у пацієнтів молодшого віку (RR=1,45 [0,77; 2,73], р=0,024), а в осіб, старших від 70 років,
цей ризик є більшим на 28% (RR=1,28 [0,07; 1,20], p=0,46). Також встановлено, що в цій групі пацієнтів при значенні індексу вісцерального ожиріння (ІВО) ≥1,1 ризик ускладнень зростає на 12% (RR=1,12 [0,99; 1,26], р=0,042). Доведено (p=0,017), що відносний ризик виникнення ускладнень за наявності дисліпідемії є в 1,23 раза більшим, ніж у пацієнтів без дисліпідемії (RR=1,23, при 95% ДІ від 0,91 до 1,65). Водночас наявність цукрового діабету 2-го типу збільшує цей ризик на 37% (RR=1,37 [0,83; 2,28], р=0,021), а куріння — аж у 8,37 раза (RR=8,37 [2,11; 33,16], р<0,001).
Висновки. У ранньому післяінфарктному періоді в усіх пацієнтів зі STEMI, незалежно від ІМТ, ризик виникнення
серцево-судинних ускладнень достовірно зростає за наявності поєднання 5-6 ФР. Цей ризик достовірно зростає в пацієнтів із нормальною масою тіла, які курять та мають ІХС в анамнезі. Такі чинники, як АО, госпіталізація після 12 год від початку захворювання, ПШП та дисліпідемія, достовірно збільшують ризик виникнення ускладнень в осіб із НМТ. А в пацієнтів із ожирінням І-ІІІ ступенів цей ризик достовірно зростає за наявності старшого віку, чоловічої статі, пізньої госпіталізації, ІВО ≥1,1, куріння, цукрового діабету 2-го типу та обтяженої спадковості.