УДК 616-08-047.72:[616.24-002.5:615.015.8]:577

Анотація

Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку. Ефективне лікування – основна умова первинної профілактики ТБ. Україна продовжує впроваджувати коротші режими лікування мультирезистентного туберкульозу (МЛС-ТБ), що відповідає рекомендаціям ВООЗ. Розробка моделей прогнозування ефективності лікування дозволить вчасно коригувати етіотропну та патогенетичну терапію туберкульозу та підвищити ефективність лікування.
Мета. Визначити предикторну межу параметрів окремих біохімічних показників для прогнозу ефективності хіміотерапії («успішна» чи «неуспішна») у хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю (МЛС/Риф-ТБ).
Матеріал. Вивчення особливостей змін показників біохімічних процесів проведено у крові 144 хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю віком 33,5±2,9 роки до, під час та після завершення лікування. Хворих розподілили на дві групи – успішне (ефективне) лікування (І група – 99 хворих) і неуспішне лікування (ІІ група – 45 хворих).
Результати. Для досягнення мети, на підставі даних комплексного клініко-рентгенологічного та лабораторного обстежень, проведеного кореляційного аналізу визначено прогностично значимі параметри і розроблено критерії прогнозування успішності лікування. Проведений кореляційний аналіз між досліджуваними біохімічними тестами свідчить про предикторну інформативність більшості показників системи ПОЛ – АОЗ, протеінази – інгібітори протеіназ, МСМ – АДА, Нр, α1-АТ – АДА у відношенні вираженості деструктивних змін в легеневій тканині, рівня ендогенної інтоксикації і стану мембранозалежних процесів і, таким чином, ефективності лікування. Визначення цих показників є інформативним клініко-лабораторним доповненням до загально прийнятих методів обстеження.
Висновки. Запропоновані біохімічні критерії дозволяють здійснювати прогноз ефективності хіміотерапії хворих на МЛС/Риф-ТБ легень ще до призначення лікування, а також обґрунтовують доцільність проведення корекції лікування при несприятливому прогнозі хіміотерапії із застосуванням засобів патогенетичної дії, направлених на усунення ендогенної інтоксикації, відновлення реактивності організму, підвищення толерантності до протитуберкульозних препаратів і, відповідно, підвищення ефективності режимів хіміотерапії на стаціонарному етапі.

УДК:612.332:612.336:612.39

Анотація

У сучасній медицині та нутриціології зростає зацікавленість у проблематиці розладів харчової поведінки, ожиріння та метаболічного синдрому, що вказує на необхідність пошуку причин поза межами простого поняття «відсутності сили волі». Одним із ключових, але недостатньо вивчених аспектів є вплив ферментних систем бактерій і грибів кишкового мікробіому на біохімічні сигнали господаря, які регулюють енергетичні потреби та харчові пріоритети.
Метою дослідження було обґрунтування механізмів впливу ферментних систем мікробіоти на формування харчових вподобань людини. Актуальним є питання взаємозв’язку між енергетичним статусом бактерій, їхньою здатністю до персистенції в агресивному середовищі кишечника та опосередкованою модуляцією гормонів ситості й задоволення.
Мікробіом шлунково-кишкового тракту функціонує як потужний ендокринний орган. Для підтримки життєдіяльності в умовах перистальтики та конкуренції за субстрати бактерії витрачають значну кількість АТФ на синтез гормоноподібних та сигнальних молекул. Наприклад, β-глюкуронідаза, що продукується Bacteroides fragilis та Clostridium spp., активує інактивовані естрогени, що може призводити до циклічних гормональних коливань і формування харчових потягів, особливо до вуглеводів. Порушення балансу мікробіому може спричиняти патологічну активність ферментів і асоціюватися з ендокринними та репродуктивними порушеннями.
Харчова поведінка людини є результатом складного компромісу між власними фізіологічними потребами та метаболічними «інтересами» мікробіому. Гриби роду Candida spp. та Saccharomyces spp. здатні впливати на систему винагороди, стимулюючи викид нейротоксичних або сигнальних молекул при дефіциті цукру, що підвищує прагнення господаря до рафінованих вуглеводів. Визнання мікроорганізмів активними регуляторами харчової поведінки дозволяє розробляти терапевтичні стратегії, спрямовані не на просте обмеження харчування, а на біохімічну регуляцію мікробіому, що відкриває нові перспективи для лікування метаболічних та психоемоційних порушень.

УДК 579.861-09+579.61):616.33/.34-008.87

Анотація.

Мікробіом шлунково-кишкового тракту (ШКТ), мабуть, найбільш вивчений, проте всі дослідження донедавна ґрунтувалися лише на бактеріологічних методах, тому деякі топографічні зони є не вивчені, лише внаслідок того що матеріал для дослідження досить важко зібрати. Відомо, що ШКТ містить унікальний і динамічний мікробіом, оскільки, з одного боку, він постійно піддається зовнішнім подразникам, включаючи дієту, інфекційні агенти, антибіотики та ксенобіотики; з іншого – неперетравлювані вуглеводи, білки, жири, поліфеноли, пребіотичні продукти можуть викликати зміни в мікробіоти й впливати на імунологічні та метаболічні маркери господаря. Як наслідок, захворюваність на численні імуноопосередковані, метаболічні, нейродегенеративні й ендокринні захворювання неухильно зростає. Пацієнти із соматичними хворобами є більш вразливим до дії вірусних і бактеріальних агентів. Метою огляду є узагальнення сучасних даних щодо мікробіоому шлунково-кишкового тракту (ШКТ) людини в нормі та його якісних і кількісних змін. Також огляд має на меті проаналізувати причини й принципи класифікації дисбіозів і найпоширеніші патології, що призводять до дисбалансу кишкової мікрофлори. Ми проаналізували й узагальнили дані про мікробіоценози ШКТ, що проводили новітніми методами, зокрема й за допомогою ПЛР з використанням праймерів 16S рРНК. Також ми навели основні причини та представили принципи класифікації дисбіозів. Надали власні трактування й висновки стосовно цієї проблематики, що вказують на можливості мікроекологчних порушень у різних біотопах шлунково-кишкового тракту.

УДК 616.15-073.27:616.61:615.014.24

Анотація

Метою дослідження була оцінка подразнювальної дії лосьйонів, що містять 5% і 10% міноксидилу та концентратів для гемодіалізу з оцтовою і лимонною кислотами. Як тест-об’єкт використано судини хоріоалантоїсної оболонки курячих ембріонів з використанням цифрової мікрокамери. Випробування показало, що лосьйони зі вмістом 5% та 10% міноксидилу проявили виражену подразнювальну дію, концентрат для гемодіалізу з оцтовою кислотою проявив помірну подразнювальну дію, з лимонною кислотою – слабку подразнювальну дію. Для широкого впровадження альтернативного тесту HET-CAM в Україні необхідна його імплементація на державному рівні на підставі масиву даних, отриманих для різних за складом та фізико-хімічними характеристиками засобів.

УДК: 614.71:[661.493:546.33]:615.099-047.44

АНОТАЦІЯ:

Мета. Оцінка подразнюючих властивостей і обґрунтування гранично допустимої концентрації натрію перкарбонату у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Натрію перкарбонат. Методи досліджень – токсиколого-гігієнічні, гематологічні, біохімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення. Представлені результати оцінки подразнюючих властивостей натрію перкарбонату, який широко застосовується як екологічний кисневий відбілювач, плямовивідник, дезінфектор та очисник в побуті, промисловості (текстильній, хімічній, косметичній) медицині та сільському господарстві. Робота була проведена на білих щурах-самках, яким інтраназально вводили натрію перкарбонат в дозах, що відповідали в перерахунку на концентрації 90 мг/м3, 30 мг/м3 та 10 мг/м3. Визначення гематологічних і біохімічних показників, поведінкових реакцій і клітинного складу бронхоальвеолярного лаважу проводили на першу та третю добу після введення. Встановлено, що поріг однократної інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом складає 90 мг/м3, про що свідчать зміни гематологічних показників та поведінкових реакцій тварин при інтраназальному введенні натрію перкарбонату. Концентрацію 30 мг/м3 можна вважати порогом подразнюючої дії, оскільки вплив натрію перкарбонату на цьому рівні викликав значимі зміни у співвідношенні клітинних елементів бронхоальвеолярного лаважу та вагового коефіцієнту легень. Натрію перкарбонат викликає порушення функціонального стану дихальної системи у концентрації, які знаходяться нижче порогу інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом і відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією. З врахуванням порогу та зони подразнюючої дії натрію перкарбонату розраховано гранично допустиму концентрацію у повітрі робочої зони.

Висновки. Натрію перкарбонат відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією.

Гранично допустима концентрація натрію перкарбонату у повітрі робочої зони рекомендується на рівні 2 мг/м3, аерозоль, 3 клас небезпечності, позначка П – подразнююча дія.