УДК 616-008.9-036-02:[612.014.482:547.221]

Вивчення дії екологічних чинників і можливостей корекції їхнього впливу, особливо під час війни, не може відбуватися без урахування змін енергетичного обміну організму. Актуальною стала проблема впливу малих доз радіації водночас з іншими екологічними чинниками, з огляду на їхню можливу потенціювальну взаємодію. Досить розповсюдженими забруднювачами ґрунтових і питних вод є фториди, а надходження їх у високих концентраціях призводить до посилення про-цесів пероксидного окиснення ліпідів, зниження антиоксидантного захисту й інтенсивності поглинання кисню мітохондріями. Метою нашого дослідження було оцінювання стану енергетичного обміну в щурів із хронічною дією фторидів, що піддавались дії іонізуючого випромінювання. Хронічну фторидну інтоксикацію спричиняли щоденним пероральним уведенням натрію фториду в дозі 10 мг/кг упродовж 30 днів. На четвертому тижні введення натрію фториду здійснювали радіацій-ний вплив чотири рази (через день) у разовій дозі 0,25 Гр (поглинена сумарна доза – 1 Гр). У тварин із хронічною фторидною інтоксикацією зафіксовано порушення анаеробного енергетичного обмі-ну, зокрема, вміст лактату знижений на 26,3%, пірувату – збільшений удвічі. За дії фторидів вияв-лено також зростання вмісту молекул середньої маси та збільшення Н2О2-індукованого гемолізу еритроцитів. Фракційне опромінення тварин у сумарній дозі 1 Гр спричинило зростання лактату у крові за високого вмісту піровиноградної кислоти, збільшення як гемолізу еритроцитів на 72%, так і вмісту молекул середньої маси на 25,4%, порівняно з контролем. Поєднана дія хронічної фторидної інтоксикації та малих доз радіації мала більш виражений ушкоджувальний ефект порівняно з одинарним впливом фтористої інтоксикації чи іонізуючого випромінювання. Зокрема, виявлено підвищення вмісту молочної та піровиноградної кислот у порівнянні з інтактними тваринами на 42,8%, у 2,2 раза відповідно. За сумісної дії іонізуючої радіації та фториду натрію суттєвий вплив на порушення енергетичного метаболізму виявляє іонізуюче випромінювання, а фторидна інток-сикація відображається в посиленні перекисного гемолізу еритроцитів, зростанні у крові вмісту молекул середньої маси.

The study of the effect of environmental factors and the possibilities of correcting their influence, especially during war, cannot occur without taking into account changes in the organism’s energy metabolism. The problem of exposure to small doses of radiation at the same time as other environmental factors, taking into account their possible potentiating interaction, has become relevant. Fluorides are fairly widespread pollutants of groundwater and drinking water, and their intake in high doses leads to increased lipid peroxidation processes, a decrease in antioxidant protection and the intensity of oxygen absorption by mitochondria. The aim of our research was to evaluate the state of energy metabolism in rats with chronic fluoride intoxication exposed to ionizing radiation. Fluoride intoxication was induced by oral administration of sodium fluoride (10 mg/kg) for 30 days. Rats were exposed to ionizing radiation four times (every other day) at a single dose of 0,25 Gy (total absorbed dose – 1 Gy) during the fourth week of sodium fluoride administration. It was revealed disturbances of anaerobic energetic metabolism in animals with chronic fluoride intoxication, in particular, the lactate content was reduced by 26,3%, and pyruvate was increased by 2 times. Besides, an increase in the content of medium-weight molecules and an increase in H2O2-induced hemolysis of erythrocytes under the influence of fluorides were also noted. The fractionated irradiation of animals in a total dose of 1 Gy caused an increase of lactic and pyruvic acids in blood, an increase in both erythrocyte hemolysis and the content of medium-mass molecules (by 72 and 25,4%, respectively). The joined effect of chronic fluoride intoxication and low doses of radiation had a more pronounced damaging effect compared to the single effect of fluoride intoxication or ionizing radiation. Particularly, an increase in the content of lactic and pyruvic acids in comparison with intact animals was found by 42,8% and 2,2 times, respectively. It is worth noting that a marked effect of a disturbance in the energy metabolism during the joined action of chronic fluoride intoxication and ionizing irradiation was indicated by ionizing radiation, but fluoride intoxication was demonstrated with the following effects: an increase of cell membrane resistance to hydrogen peroxide, as well as an enhance of medium-mass molecules content.

УДК: 616.69-008.1-06:616-001.45]-08

Combat injuries mostly cause post-traumatic stress disorder, which is accompanied by erectile dysfunction (ED), decreased sexual desire, premature ejaculation, etc. Neurotic mental disorders, blood vessel diseases, metabolic disor-ders, and partial androgen deficiency take precedence among the many pathological conditions preceding or compli-cating ED, especially for combatants.

The objective: optimization of treatment of psychogenic and mixed forms of ED in men with combat injuries.

Materials and methods. The study included the results of the examination and treatment of 136 men aged 20–53, partici-pants in combat operations with combat injuries, with sexual dysfunction and ED as the main complaint. According to the form of ED, patients were divided into two groups: Group 1 – patients with psychogenic ED after a combat injury (n=84); Group 2 – patients with ED of mixed genesis, included patients, participants in hostilities with endothelial dysfunction, metabolic syndrome, coronary heart disease, late hypogonadism (n=52). The treatment of all patients with sexual dysfunc-tion was carried out individually, depending on the etiopathogenesis of the main diseases and the combat trauma that led to it, as well as the development and course of the leading sexological syndromes, taking into account standardized protocols that allowed dividing patients by identity into groups and carrying our significant statistical calculations.

Results. It was shown that the treatment of men with psychogenic ED, which includes lifestyle modification, rational and explanatory psychotherapy, as well as the use of a PDE-5 inhibitor, such as sildenafil, leads to an increase in the mean IIEF-5 score from 10.8±0.9 (severe form of ED) to 19.6±1.7 (mild form of ED) (р<0.05). It is also advisable to use alpha-adreno-blockers that act on both peripheral and central adrenoceptors. In the treatment of patients with ED of mixed genesis, the best results are observed when androgen replacement therapy is performed with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful life-style; conducting rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil. Such treatment leads to an increase in the average IIEF-5 score from 11.5±0.9 (moderate form of ED) to 17.8±1.6 (mild form of ED) (р<0.05).

Conclusions. The disorders of general and mental health, role functioning at the physical and emotional levels are the main disorders health-related quality of life with psychogenic ED. Lifestyle modification, along with rational and explana-tory psychotherapy, as well as the use of the PDE-5 inhibitor sildenafil, gives positive results. Patients with ED of mixed genesis have impaired general and mental health, physical and emotional functioning, and vital activity. The best treat-ment results are observed when androgen replacement therapy is carried out with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful lifestyle; carrying out rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil.

УДК: 616-001.17:355.01-079.4:004:621.39:772.96

Резюме. Опікові травми залишаються однією з найсерйозніших проблем клінічної медицини через високий рівень ускладнень, складність лікування та потребу в точній оцінці глибини ураження. Особливої актуальності ця проблема набула в Україні в умовах військової агресії, коли опіки стали частою складовою бойової травми як у військових, так й в цивільного населення. Існуючі методи клінічної оцінки глибини опіків залишаються значною мірою суб’єктивними та обмеженими в точності. Це зумовлює потребу у впровадженні об’єктивних технологічних рішень, які забезпечують більш точну діагностику і покращують результати лікування.

Мета дослідження. Удосконалити метод тангенційного висічення опікових ран шляхом впровадження додаткових перед- чи інтраопераційних обстежень – безконтактної вульнерометрії за допомогою комп’ютерній програмі «Аналізатор рани» та оцінки глибини рани за допомогою безконтактної термографії.

Матеріал і методи. У роботі представлено клінічний випадок лікування 20-річного військовослужбовця з термічними опіками обличчя та кінцівок (20 % поверхні тіла, з них 11,2 % – поверхневі, 8,6 % – глибокі). Для передопераційної оцінки глибини ураження застосовано портативний термограф FLIR One. Для планування площі трансплантації використано авторське програмне забезпечення «Аналізатор рани», що забезпечило точну цифрову вульнерометрію та формування параметрів шкірного клаптя. Оперативне лікування включало тангенціальне висічення некротизованих тканин з подальшою аутодерматопластикою.

Результати. Запропонований метод дозволив досягти високої точності у визначенні глибини опікових уражень та мінімізувати травматизацію здорових тканин. Термографічна діагностика допомогла уникнути надмірного або недостатнього висічення, що є критичним для естетичних та функціональних ділянок. Програма «Аналізатор рани» забезпечила оптимальне планування обсягу трансплантації. Загоєння трансплантата розпочалося на 6-й день, повна реепітелізація – на 16-й день після операції. Пацієнт перебував у стаціонарі 21 день, без ускладнень.

Висновки. Комбіноване застосування термографії та цифрової вульнерометрії дозволяє значно підвищити об’єктивність діагностики, покращити результати хірургічного лікування та скоротити час загоєння при лікуванні опікових ран. Доступність обладнання та програмного забезпечення робить цю методику придатною для впровадження в умовах обмежених ресурсів, зокрема в українських медичних закладах під час війни.

УДК: 616.5:579.852:616-036.1

Некротизуючий фасціїт (НФ) – це швидкопрогресуюча, життєзагрозлива інфекція м’яких тканин, яка характеризується вираженим некрозом фасції, підшкірної клітковини та прилеглих структур з розвитком тяжкої системної інтоксикації.
Мета дослідження – на основі систематизації інтраопераційних ознак НФ сформулювати основні принципи виконання хірургічного втручання та охарактеризувати критерії ефективної або ж неефективної санації НФ.

Матеріал і методи. Дане дослідження ґрунтується на аналізі спостережень за пацієнтами, які перебували в лікувальних установах, що є базами клінік хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького протягом 1999-2024 років.

Результати та їх обговорення. На основі спостережень за даними пацієнтами нами встановлені основні інтраопераційні ознаки, що були характерними для НФ: відсутність кровотечі, наявність некротичних тканин, гній у вигляді «помийної рідини», газ у тканинах, легка дисекція. Дані інтраопераційні ознаки мають вирішальне значення для підтвердження діагнозу та визначення об’єму хірургічного втручання. Розпрацьовано «алгоритмічний» Протокол хірургічного втручання, який передбачає виконання чотирьох стандартизованих послідовних етапів операції: хірургічний доступ, верифікація НФ, ексцизійний етап (визначення меж поширення НФ), завершальний етап (гемостаз, санація ранових порожнин, пухке дренування).

Висновок. Некротизуючий фасціїт є тяжким поліетіологічним захворюванням, що часто має замаскований характер розвитку та перебігу, який потребує чітких виважених та послідовних хірургічних дій для забезпечення проведення адекватної діагностичної та лікувальної програми. Забезпечення алгоритмічної послідовності діагностично-лікувальних дій дає можливість зменшити летальність при НФ з 29,0% до 12,0%.

Мета роботи – оцінити ефективність системи контрольованого відведення випорожнень для зниження ризику контамінації ран у пацієнтів із некротизуючим фасциїтом промежини, періанальної ділянки та геніталій; проаналізувати доцільність її застосування для полегшення післяопераційного догляду та пластичного закриття ран. Проведено аналіз результатів лікування 150 пацієнтів із некротизуючим фасциїтом за період 1999–2024 років у клініках Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Серед них у 21 (14%) пацієнта патологічний процес локалізувався у періанальній ділянці та промежині. Для оцінки ефективності методик догляду за ранами провели порівняльний аналіз результатів у пацієнтів, яким зробили традиційну колостомію, спроби аутодермопластики без контролю калового забруднення та застосування систем контрольованого відведення випорожнень. Ускладнення догляду та пластичного закриття ран у ділянці промежини та періанальної ділянки пов’язані з їхнім частим забрудненням фекаліями, що призводить до неуспішних спроб аутодермопластики та тривалого загоєння вторинним натягом. Використання тимчасової колостоми дозволяло виконати пластичне закриття, але подовжувало лікування в середньому на 6 тижнів та супроводжувалось додатковими незручностями для пацієнта. У двох пацієнтів (9,5%) застосовано систему контрольованого відведення випорожнень, що забезпечило надійну ізоляцію рани від забруднень, успішну аутодермопластику та швидке загоєння (до 11 діб). Використання системи контрольованого відведення випорожнень у лікуванні некротизуючого фасциїту промежини та періанальної ділянки є ефективним методом профілактики фекальної контамінації ран. Це дозволяє успішно виконати пластичне закриття ран, спростити післяопераційний догляд та уникнути створення тимчасової колостоми.