Вступ.
У 1820 році вперше патологоанатом В. Расселл виявив у клітинах пухлини мікроорганізми, назвавши їх фуксиновими тільцями. На сьогоднішній день стверджувалися спочатку поодинокі дані [3], проте роль мікроорганізмів у патогенезі канцерогенезу є так само досить дискутабельною [3-5,11-15]. Так наприклад, не доведеною та і не відкидається роль Helicobacter pylori у розвитку раку шлунку, так само як і Chlamydia psittaciпричетна до виникнення злоякісної лімфоми ока, а бо ж Chlamydia trachomatis яку вважають одним з найпоширеніших патогенів в утворенні злоякісних пухлин шийки матки і яєчників. Наведені дані про асоціацію Propionibacterium асnes з розвитком раку простати.
Цей список можна продовжувати, проте так і незрозуміло яким же чином все таки ці бактерії викликають проліферативний процес і які механізми, що задіянні в цьому процесі, є первинними, а які опосередкованими [8, 11, 15, 19].
Серед аналізованих літературних даних, зустрічаються гіпотези про прямий вплив збудника за рахунок безпосередньої дії його факторів
патогенності. Наприклад, Bacteroides fragilis активує β-катенін та впливає на клітинну сигналізацію з залученням MAPK (Mitogen-Activated Protein Kinase) шляху. Однак, визначають і його опосередкований вплив, зокрема, активація продукції ROS та реактивних форм азоту, які спричиняють пошкодження ДНК. Всі ці процеси асоціюють Bacteroides fragilis з раком товстої кишки [18]. Іншим прикладом є Porphyromonas gingivalis, що завдяки своїм ферментним системам гальмує апоптоз клітини та маніпулює циклінами та циклін-залежними кіназами. Проте, опосередкована дія пов’язана з звичайним хронічним інфекційним процесом, що зрештою призводить до карциноми стравоходу [11, 13]. Такий же варіант опосередкованої дії у розвитку раку яєчника, що пов'язаний з хронічним запаленням описують і для Mycoplasma genitalium [27, 29-32].
