618.19-009.7-085

More than 82 % of women of reproductive age note pain in the mammary gland. Every fifth woman feels severe pain(mastalgia) and swelling (mastodynia) in the mammary gland. Cyclic mastalgia is combined with hyperprolactinemia.Hyperprolactinemia occurs when dopamine does not suppress pituitary function enough to reduce prolactin release. Agni castifructus, known for its dopaminergic activity, relieves pain and discomfort in the mammary glands. 50 patients were underobservation. Only 10 % of patients felt mild pain, 32 % experienced moderate pain, 50 % assessed it as severe, and 8 % experiencedextreme pain. After the treatment, the complete absence of pain was noted by 76 % of patients. The results of the conducted studiesindicate a high efficiency of 76 % and the safety of using Agni casti fructus in treating mastalgia and mastodynia. The highefficiency in the treatment of mastalgia and mastodynia with the herbal medicine Agni casti fructus without the additional use of
hormonal drugs can be explained by the fact that this drug normalizes the hormonal balance of a woman. 

Новину відредагував: library-lnmu - 28-10-2025, 15:25

UDC 618.2/.3–036.864–071.1:303.62+114=09"
Вступ. Третій триместр вагітности, зокрема його завершальний етап, характеризується високою фізіологічною і психоемоційною вразливістю жінки, що суттєво впливає на її суб’єктивне сприйняття якости життя. Саме тому оцінка якости життя у цей період є надзвичайно важливою не лише як показник суб’єктивного добробуту, а й як індикатор подальшої післяпологової адаптації. 
Мета. Проаналізувати кількісні біостатистичні показники самооцінки якости життя вагітних жінок в останні чотири тижні вагітности як передумову створення ефективних профілактичних і реабілітаційних програм у сфері материнського здоров’я на завершальному етапі гестаційного періоду. 
Матеріяли й методи. Проведено одноразове епідеміологічне аналітично-описове соціологічне дослідження серед n = 432 респонденток із-поміж породіль (∑n = 15447) віком 18–48 років, які народжували в 2024 р. у спеціялізованих закладах охорони здоров’я Львівської области. Добір анкетованих був репрезентативним із рівнем довіри Р = 95 %  та з допустимою похибкою р = ± 5 % . Дослідження виконано згідно з адаптованою версією «Короткого опитувальника ВООЗ-26 для оцінки якості життя» (World Health Organization Quality Of Life Brief - WHOQOL-BREF) з дотриманням етичних принципів і за умови отримання добровільної інформованої згоди опитаних на участь відповідно до Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» (Гельсінкі, Фінляндія, 1964/2025) та глави II статті 5 «Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину» (Україна, 2005). Біостатистичне опрацювання отриманих даних здійснювали з використанням програмного забезпечення на базі C# (.Net 9), а також комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021), застосувавши низку наукових медично-біостатистичних методів, що базуються на принципах системности й відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціяльне забезпечення». 
Результати. Аналіз показників якости життя жінок упродовж останніх чотирьох тижнів вагітности свідчить, що Р = 72,69 %  жінок оцінили власну якість життя як незадовільну. Лише Р = 16,20 %  відчували її на високому рівні, Р = 11,11 %  – як задовільну. Індекс якости життя становив n = 0,218, що суттєво нижче за умовний середній показник (n = 0,5) і підтверджує низький рівень життєвого функціювання вагітних жінок у досліджуваному періоді. Ключовими негативними детермінантами, що впливали на якість життя, були: високий показник тривожности (P = 47,69 % ); відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %); часті порушення сну (P = 56,94 %); недостатня соціяльна підтримка (P = 91,20 %), коли опитані не відчули сприяння оточення; низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (лише Р = 10,18 %  відвідували заняття). Більш ніж половина респонденток відчували обмеження у фінансових можливостях (Р = 54,17 %) і мали труднощі з виконанням побутових обов’язків. 
Позитивними чинниками стали висока емоційна залученість (Р = 91,2 %  респонденток відчули новий сенс життя завдяки вагітности), моральна підтримка друзів (Р = 69,91 %) та задоволення особистими стосунками (Р = 73,15 % ). Проте ці позитивні чинники не компенсували загальний тягар труднощів, пов’язаних із фізичним і психоемоційним станом у завершальному триместрі вагітности. 
Висновки. 1. Доведено, що більшість респонденток (Р = 72,69 %; n = 314 з ∑n = 432) оцінюють якість власного життя упродовж останніх чотирьох тижнів гестації як незадовільну, що й підтверджується, згідно з класифікацією WHOQOL (1998), низьким показником інтегрального індексу якости життя (n = 0,218; Р = 21,76 %), а це свідчить про ймовірне системне погіршення загального стану жінки на пізніх термінах 
вагітности внаслідок сукупного впливу низки негативних чинників. 
2. Констатовано ймовірний багатофакторний вплив біопсихосоціяльних детермінант на якість життя досліджуваної когорти жінок, серед яких виокремлено такі: недостатній рівень соціяльної підтримки (P = 91,20 %), низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (P = 89,82 %), дозвілля та суб’єктивна продуктивність (P = 79,89 %), психоемоційна адаптація (P = 61,23 %), відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %), фізичне благополуччя (P = 60,42 %), часті порушення сну (P = 56,94 %), обмежені фінансові можливости (P = 54,17 %), високий рівень тривожности (P = 47,69 %), що разом могло спричинити погіршення суб’єктивного самопочуття та фізичного стану жінок в останній місяць вагітности. 
3. Це емпіричне спостереження слугує підґрунтям для подальшого комплексного біостатистично-матема аналізу та формування наукових гіпотез у межах парадигми доказової медицини, що уможливить визначити домінантні ревалентні чинники ризику, які впливають на якість життя вагітних жінок в останній місяць гестації, обґрунтувати необхідність створення ефективних міждисциплінарних програм підтримки вагітних жінок і плода.

УДК [616.98:616.1/.4]:314.8]:001.891
 Вступ. Демографічні процеси були й є архіактуальною проблемою, адже попри політичний і соціяльно-економічний розвиток у світі не спостерігаємо  безперервного якісного відновлення та зміни людських поколінь, що впливає на стан трудового, освітнього й оборонного ресурсу та здоров’я населення як у просторовій, так і часовій визначености. Як наслідок, аналіз сутности концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та окреслення її ролі у практичному розв’язанні проблем урегулювання природного руху й кількісного відтворення населення робить це дослідження актуальним у власному змісті.
 Мета. Проаналізувати складники концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та її роль у дослідженні проблем щодо врегулювання природного руху і кількісного відтворення населення. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження наявного та доступного масиву науково-інформаційних літературних джерел, дотичного до окресленої теми. Використано методи: ретроспективний, порівняння, узагальнення та абстрактний, а також дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности.  
Результати. З’ясовано, що концепція «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) не применшує ваги інших теорій «демографічних революцій», окреслює науковий напрям до розв’язання проблеми природного руху і кількісного відтворення населення. Доведено, що значущість аналізованого наукового нововведення Abdel Omran полягає у твердженні про радикальну зміну структури смертности з причин, коли на зміну переважання екзогенних причин смерти (інфекційні хвороби) прийшла першість ендогенних і квазіендогенних (неепідемічні хвороби), що й засвід
чило епідеміологічний перехід в стані захворюваности й смертности, коли неінфекційна патологія є основною причиною  врегулювання проблем природного руху та кількісного відтворення населення. Аргументовано, що згідно з екзо- і ендогенною природою причин смертности Абдель Омран окреслив як стадії, моделі, так і чинники / детермінанти, на які суспільство чи окремі громадяни чинять прямий вплив на  недопущення виникнення неінфекційних хвороб. Обґрунтовано, що лише через 30 років світова медична спільнота спромоглася  рекомендувати наукові 
здобутки Абделя Омрана до практичної реалізації в галузі охорони здоров’я на рівні ВООЗ, що й стало «наріжним каменем» сьогодні у напрацюванні мотивів для профілактики неінфекційних хвороб. 
Висновки. Концепція «епідеміологічного переходу» (Abdel Omran,1971) вказує на прямий шлях для світу до врегулювання проблеми природного руху та кількісного відтворення населення, де основну роль у стані захворюваности й смертности відіграють ендогенні та квазіендогенні детермінанти, що й формують групу неінфекційної патології серед населення. В Україні неінфекційні хвороби домінують у стані захворюваности й смертности порівняно з іншими країнами Європи, що вимагає безкомпромісного виконання заходів Генерального плану дій ВООЗ із «Профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на період до 2030 року».
 Ключові слова: населення, природний рух, відтворення, чисельність, концепція, теорія, демографічна революція, епідеміологічний перехід, неінфекційні хвороби, чинники ризику, детермінанти, захворюваність, смертність, лікар загальної практики – сімейний лікар.

УДК [614.2:001.891]:[001.36:005.336]
 Вступ. На етапі попереднього / пілотного дослідження, за умов значної фінансової затратности, основним ключовим аспектом, що безпосередньо впливає на якість отриманих наукових результатів, є використання чітких і стандартизованих показників медичного ефекту.
 Мета. Сформувати науково-методичний погляд щодо доцільности використання біостатистичної методики медичного ефекту на етапі попереднього / пілотного наукового дослідження як інструменту довершеної доцільности в реалізації наукової гіпотези. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне наукове дослідження наявного та доступного масиву науков інформаційних  літературних джерел щодо окресленої теми та мети наукової роботи із застосуванням низки наукових бібліографічних та медично-біостатистичних методів з урахуванням принципів системности. 
Результати. Аргументовано нагальну потребу в коригуванні як методики дослідження в медицині, із запровадженням рандомізованих контрольованих досліджень – «золотого стандарту» доказової медицини, так і плану та програми наукової роботи, із долученням до другого етапу стадії проведення попередніх / пілотних досліджень, які забезпечать отримання відповідних результатів згідно з низкою коефіцієнтів ме
дичного ефекту. Обґрунтовано зміст терміна «медичний ефект» у контексті попереднього / пілотного дослідження, наведено приклади обчислення й інтерпретації таких основних показників медичного ефекту, як коефіцієнт медичного ефекту Км. еф. , коефіцієнт відсоткового медичного ефекту К% м. еф. , коефіцієнт медичного ефекту у кореляції Км. еф. к. , а також низку інших спеціяльних коефіцієнтів, що підтверджують потребу в конкретному дослідженні.
 Висновки. Біостатистичні методики та оцінювання результатів медичного ефекту на етапі попереднього / пілотного дослідження є надзвичайно важливим науково-методичним інструментом, що забезпечує доказовість, валідність і ефективність прогнозованих результатів у реалізації наукової гіпотези, а також їхнє використання у галузі охорони здоров’я.
 Ключові слова: медична наука, доказова медицина, ефективність, корекція, медичний ефект, показники, попереднє / пілотне дослідження, результати, наукова гіпотеза.

UDC 616–07–08–036.8]:000.1:005.336.1
Вступ. Актуальність дослідження базується на розкритті науково обґрунтованої методології доказової медицини, де клінічна ефективність слугує основним критерієм оцінювання досягнення в очікуванні медичного результату досліджуваної інтервенції в реальних умовах простору й часу, що, власне, відображає поступ у виконанні медичних досліджень за наявности обмежених фінансових ресурсів і прагнення досягти світових 
стандартів, забезпечити отримання достовірних і науково обґрунтованих результатів для застосування до медичної практики. 
Мета. Переформатувати науково-методичний світогляд науковців від медицини до клінічної ефективности як концептуальної зміни в медичній науці через оцінку досягнення очікуваного доказового результату. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, наукове дослідження наявного й доступного науково-інформаційного масиву літературних джерел із застосуванням низки наукових бібліографічних і медично-біостатистичних методів з урахуванням принципів системности. 
Результати. Обґрунтовано потребу трансформації свідомости дослідника від медицини щодо науково методичного підходу на четвертому етапі плану виконання наукової роботи на імплементацію методів оцінювання клінічної ефективности. Арґументовано зміст терміна «клінічна ефективність» у контексті  наукового медичного дослідження. Подано мотивований аналіз, наведено приклади обчислення й інтерпретації 
основних коефіцієнтів клінічної ефективности, а також охарактеризовано їхній різновид. Саме цим скеровуються науковий світогляд і розмисел дослідника до методології доказової медицини, що фінально забезпечить отримання вірогідних, доказових і практично вагомих наукових медичних доказів за реальних умов часу та простору, що будуть підтверджені біостатистичними коефіцієнтами клінічної ефективности. 
Висновок. Результати дослідження демонструють, що клінічна ефективність є важливою трансформа цією у медичній науці, яка скеровує наукове мислення дослідника до методології доказової медицини, під тверджуючи природну довершеність проведеного дослідження завдяки отриманим доказовим даним і їхній реальній практичній значущости, що безпосередньо впливатиме на вдосконалення медичної практики та забезпечен
ня високої якости медичних послуг. 
Ключові слова: медичне дослідження, доказова медицина, клінічна ефективність, трансформація, методологія, четвертий етап дослідження, результати, оцінка, біостатистичні коефіцієнти, медична практика.