Синдром полікістозних яєчників зустрічається в 13-18% жінок репродуктивного віку і у 50% жінок із порушенням менструального циклу. У 50₋75% випадків він призводить до розвитку ендокринного безпліддя.

Мета. Оцінити клінічне, діагностичне та прогностичне значення антимюллерового гормону у пацієнток з синдромом полікістозних яєчників.

Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 108 історій хвороби пацієнток з синдромом полікістозних яєчників. Клінічні дані включали визначення ваги, зросту, індексу маси тіла, систолічного та діастолічного артеріального тиску. Лабораторні дані включали визначення антимюллерового гормону, тестостерону, глобуліну, що зв’язує статеві гормони, біодоступного тестостерону, вільного тестостерону, дегідроепіандростендіону сульфату, 17-гідроксипрогестерону, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, пролактину, тиреотропного гормону, глікованого гемоглобіну, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності і тригліцеридів.

Результати. Рівні антимюллерового гормону обернено корелювали із величинами віку, ваги та індексу маси тіла і безпосередньо із рівнями загального тестостерону, вільного тестостерону та біодоступного тестостерону. Жінки у найвищому квартилі (антимюллеровий гормон: 19,5 ± 9,9 нг/мл; n = 27) мали нижчий індекс маси тіла (29,5 ± 6,9 проти 34,6 ± 10,6–36,8 ± 7,2 кг/м²), але вищий загальний тестостерон (52,3 ± 27,2 проти 25,5 ± 10,4–35,2 ± 16,3 нг/дл), вільний тестостерон (7,6 ± 6,0 проти 4,5 ± 2,3–5,5 ± 3,2 нг/дл) і біодоступний тестостерон (21,1 ± 17,0 проти 12,3 ± 6,6–16,4 ± 8,7 нг/дл) порівняно зі значеннями в інших квартилях.

Висновки. Поєднання високих рівнів антимюллерова гормону та тестостерону може вказувати на репродуктивний підтип синдрому полікістозних яєчників. Визначення підтипів синдрому полікістозних яєчників на основі антимюллерова гормону може бути кроком до розуміння гетерогенності синдрому та надання допомоги, орієнтованої на пацієнта.

УДК 616.127-002.28-018-008.1:(616.127-005.8+616.12-008.331.1+[616.98:578.834.1])

З’ясувати особливості структурно-функціонального стану міокарда та проявів системного запалення в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST за наявності таких чинників ризику як артеріальна гіпертензія й перенесений COVID-19.

Матеріал і методи. У дослідження включено 68 пацієнтів зі STEMI у віці від 45 до 83 років (середній вік 63,80±9,30 роки), яким упродовж 24 годин з моменту виникнення клінічних проявів було проведено первинне черезшкірне коронарне втручання із стентуванням інфарктпов’язаної коронарної артерії. Частка чоловіків склала 71,43 (60,36-81,33) %, жінок – 28,57 (18,67-39,64) %. Артеріальна гіпертензія була наявна у 46 осіб, COVID-19 в анамнезі – у 26 (67,64 (56,14-78,17) % та 38,24 (27,12-50,01) % серед усіх обстежених відповідно); 17 пацієнтів мали обидва чинники ризику, їх частка в загальній вибірці складала 25,00 (15,51-35,90) %.

Усім пацієнтам здійснювались загальноприйняті обстеження згідно локальних клінічних протоколів. Додатково визначався вміст у крові натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) та С-реактивного протеїну, а також проводилось ультразвукове обстеження серця – на стаціонарному етапі лікування та через 6 тижнів спостереження. Результати оцінювали із застосуванням описових методів статистичного аналізу (середнє арифметичне та його стандартне відхилення; медіана та процентиль, частки та їхні 95 % довірчі інтервали, розраховані за методами Вальда та Фішера), непарного критерію Стьюдента, кореляційного аналізу за Пірсоном.

Результати й обговорення. У більшості пацієнтів з артеріальною гіпертензієюпри поступленні в стаціонар з приводу STEMI наявне патологічне ремоделювання міокарда, яке у 32,61 (19,97-46,69) % випадків представлене концентричною гіпертрофією, а в 26,09 (14,56-39,59) % – концентричним ремоделюванням лівого шлуночка. В цих осіб на момент госпіталізації достовірно знижена фракція викиду лівого шлуночка (50,00±9,40 %; p<0,001) і вищий від референтних значень вміст у крові NT-proBNP (0,50 (0,30;3,30) нг/мл) та С-реактивного протеїну (8,98 (2,30;18,60) МО/мл), р<0,05. Упродовж 6 тижнів спостереження фракція викиду лівого шлуночка зросла до 55,30±6,80 % (р=0,003), рівень С-реактивного протеїну набув нормальних значень (2,25 (2,30;3,20) МО/мл, p<0,001), однак практично не змінився вміст у крові NT-proBNP (0,50 (0,40;1,30) нг/мл, р=0,19), що свідчить про збереження проявів серцевої недостатності в цих пацієнтів. Кореляційний зв’язок між NT-proBNP та фракцією викиду за наявності артеріальної гіпертензії обернений і слабкий (r=-0,29; р=0,06). У пацієнтів, що перенесли COVID-19, нормальну геометрію лівого шлуночка при госпіталізації відмічено лише в 23,08 (9,24-40,84) % випадків; переважали, як і в осіб з артеріальною гіпертензією, концентрична гіпертрофія (42,31 (24,34-61,40) % випадків) та концентричне ремоделювання (у 34,62 (17,90-53,58) % хворих). У динаміці спостереження фракція викиду лівого шлуночка у цієї категорії пацієнтів, достовірно знижена на момент поступлення в стаціонар (48,50±9,00 %, p<0,001), а також дещо менша, ніж в осіб з артеріальною гіпертензією (р=0,43), зростала до 51,00±9,80 % (р=0,20); значення С-реактивного протеїну нормалізувались, знижуючись від 8,20 (5,30;14,30) до 2,25 (1,30;2,60) МО/мл (р=0,006); вміст у крові NT-proBNP, який при госпіталізації достовірно перевищував норму та відповідні значення у хворих з артеріальною гіпертензією (p=0,039), статистично значуще зменшувався (від 0,61 (0,30;1,30) до 0,55 (0,40;0,80) нг/мл, р=0,021), що вказує на відчутніше відновлення функції міокарда за наявності перенесеного COVID-19, у порівнянні з таким чинником ризику як артеріальна гіпертензія. Застосування в складі комплексного лікування інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (дапагліфлозину чи емпагліфлозину) сприяло досягненню кращих результатів щодо геометрії лівого шлуночка та значень NT-proBNP й С-реактивного протеїну, в порівнянні з особами, які не приймали вказаних лікарських засобів, однак достовірних відмінностей між цими категоріями пацієнтів не отримано.

Висновки. Патологічне ремоделювання міокарда (з переважанням концентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання лівого шлуночка), притаманне пацієнтам з артеріальною гіпертензією, погіршує (згідно динаміки вмісту в крові NT-proBNP) за наявності STEMI перебіг раннього післяінфарктного періоду, сприяючи збереженню проявів серцевої недостатності. У пацієнтів, що перенесли COVID-19, на момент появи STEMI реєструються концентрична гіпертрофія (майже в половини хворих) та концентричне ремоделювання (практично в третини осіб) лівого шлуночка, що супроводжується значнішим зниженням фракції викиду лівого шлуночка та достовірно вищими значеннями NT-proBNP, у порівнянні з пацієнтами з артеріальною гіпертензією (р=0,50 та p=0,039, відповідно). Перенесений COVID-19 слід розглядати, поряд з артеріальною гіпертензією, важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI.

To find out the features of the structural and functional state of the myocardium and manifestations of systemic inflammation in patients with acute ST-elevation myocardial infarction in the presence of such risk factors as arterial hypertension and COVID-19.

Material and Methods. The study included 68 patients with STEMI aged 45 to 83 years (mean age 63,80±9,30 years) who underwent primary percutaneous coronary intervention with stenting of the infarcted coronary artery within 24 hours of the onset of clinical manifestations. The proportion of men was 71,43 (60,36-81,33) %, women – 28,57 (18,67-39,64) %. Hypertension was present in 46 patients, and a history of COVID-19 in 26 (67,64 (56,14-78,17) % and 38,24 (27,12-50,01) %; 17 patients had both risk factors, their proportion in the total sample was 25,00 (15,51-35,90) %.

All patients underwent conventional examinations in accordance with local clinical protocols. In addition, the blood levels of natriuretic peptide (NT-proBNP) and C-reactive protein were determined, and an ultrasound examination of the heart was performed at the inpatient stage of treatment and after 6 weeks of follow-up. The results were evaluated using descriptive statistical analysis (arithmetic mean and its standard deviation; median and percentile, proportions and their 95 % confidence intervals calculated using the Wald and Fisher methods), unpaired Student's t-test, and Pearson correlation analysis.

Results and discussion. Most patients with hypertension on admission to the hospital for STEMI have pathological myocardial remodeling, which in 32,61 (19,97-46,69) % of cases is represented by concentric hypertrophy, and in 26,09 (14,56-39,59) % - by concentric left ventricular remodeling. At the time of hospitalization, these patients had a significantly reduced left ventricular ejection fraction (50,00±9,40 %; p<0,001) and higher than the reference values of NT-proBNP (0,50 (0,30;3,30) ng/ml) and C-reactive protein (8,98 (2,30;18,60) IU/ml), p<0,05. During 6 weeks of observation, the left ventricular ejection fraction increased to 55,30±6,80 % (p=0,003), the level of C-reactive protein reached normal values (2,25 (2,30;3,20) IU/mL, p<0,001), but the blood level of NT-proBNP (0,50 (0,40;1,30) ng/mL, p=0,19) remained practically unchanged, indicating the persistence of heart failure in these patients. The correlation between NT-proBNP and ejection fraction in the presence of hypertension is inverse and weak (r=-0,29; p=0,06). In patients with COVID-19, normal left ventricular geometry at hospitalization was noted in only 23,08 (9,24-40,84) % of cases; concentric hypertrophy (42,31 (24,34-61,40) % of cases) and concentric remodeling (34,62 (17,90-53,58) % of patients) prevailed, as in patients with hypertension. In the dynamics of observation, the left ventricular ejection fraction in this category of patients, which was significantly reduced at the time of admission to the hospital (48,50±9,00 %, p<0,001), and also slightly lower than in patients with arterial hypertension (p=0,43), increased to 51,00±9,80 % (p=0,20); C-reactive protein values were normalized, decreasing from 8,20 (5,30;14,30) tо 2,25 (1,30;2,60) IU/mL (p=0,006); the blood content of NT-proBNP, which at hospitalization significantly exceeded the norm and the corresponding values in patients with hypertension (p=0,039), statistically significantly decreased (from 061 (0,30;1,30) to 0,55 (0,40;0.80) ng/ml, p=0,021), indicating a more significant recovery of myocardial function in the presence of COVID-19 compared with such a risk factor as hypertension. The use of sodium-dependent glucose cotransporter type 2 inhibitors (dapagliflozin or empagliflozin) as part of complex treatment contributed to better results in left ventricular geometry and NT-proBNP and C-reactive protein values compared with patients who did not take these drugs, but no significant differences were obtained between these categories of patients.

Conclusions. Pathologic myocardial remodeling (with predominance of concentric hypertrophy and concentric remodeling of the left ventricle), inherent in patients with hypertension, worsens (according to the dynamics of NT-proBNP in the blood) the course of the early postinfarction period in the presence of STEMI, contributing to the preservation of heart failure. In patients with COVID-19, at the time of STEMI, concentric hypertrophy (in almost half of patients) and concentric remodeling (in almost a third of patients) of the left ventricle are recorded, accompanied by a significant decrease in left ventricular ejection fraction and significantly higher NT-proBNP values compared with patients with hypertension (p=0,50 and p=0,039, respectively). COVID-19 should be considered, along with arterial hypertension, an important risk factor for adverse STEMI.

УДК 618.11-006.2-085

Актуальність. Аденоміоз — різновид генітального ендометріозу, при якому гетеротопії ендометріоїдної тканини виявляються у міометрії, що супроводжується значними порушеннями репродуктивної та менструальної функцій, стійким больовим синдромом, дисфункцією суміжних органів, погіршенням загального стану пацієнток і зниженням працездатності. Незаперечним учасником патологічного процесу в генезі аденоміозу є зміни у нейроендокринній ланці репродуктивної системи, характеристика та глибина вираженості яких залишаються не з’ясованими.

Мета: провести дослідження стану гормонального балансу у жінок з аденоміозом у фолікулярній і лютеїновій фазах менструального циклу та з’ясувати його зв’язок зі стадією та клінічними проявами захворювання.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 97 жінок репродуктивного віку, з них 67 були з діагнозом «аденоміоз» (основна група) та 30 здорових (контрольна група). Стадію аденоміозу оцінювали за критеріями, описаними Squtrito і співавт. Гормональні дослідження включали визначення фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, сексстероїдзв’язуючого глобуліну, прогестерону, естрадіолу, пролактину, кортизолу, тестостерону, андростендіону, дегідроепіандростерону, антимюллерового гормону, лептину у фолікулярній і лютеїновій фазах менструального циклу. Для моніторингу якості життя пацієнток проводили оцінку больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою. Статистична обробка одержаних даних проводилася за допомогою стандартного пакета програм StatSoft Statistica for Windows 13.0.

Результати. У фолікулярній фазі менструального циклу зазнали змін усі гормони гіпофізарно-яєчникової осі, глибина яких корелює з тяжкістю захворювання. Вміст естрогенів невпинно зростає у сироватці крові жінок з аденоміозом порівняно з контрольною групою (р < 0,0001), особливо помітним є зростання вмісту не тільки естрадіолу, що є фізіологічним за даних умов, але й естрону. Виявили зниження вмісту прогестерону й андрогенів, що поглиблювалося зі зростанням стадії захворювання. Вміст стресових гормонів був найвищим у другій фазі менструального циклу та корелював із больовим синдромом (r = 0,91; p < 0,01). У дослідженні виявили підвищення вмісту лептину у жінок основної групи порівняно з контрольною, яке починається з ІІ стадії (р < 0,0001), прогресивно зростає з тяжкістю аденоміозу, перевищуючи референтні норми більш як утричі при ІІІ стадії захворювання (р < 0,0001), що свідчить про залученість до патогенезу обмінно-метаболічних процесів. 

Висновки. Роль змін метаболізму і режиму статевих гормонів, нейроендокринних порушень системи «гіпоталамус — гіпофіз — яєчники» у патогенезі аденоміозу є безсумнівною. Найвираженішими є зміни в естроген-гестагенній системі, тяжкість яких корелює зі стадією захворювання. У всіх хворих на аденоміоз ІІІ стадії є підвищення вмісту стресових гормонів, що корелює із силою больового синдрому (r= –0,82; p < 0,05). Вміст тестостерону при аденоміозі є зниженим і корелює із вмістом кортизолу (r= –0,67; p < 0,05). Виявлене вірогідне підвищення вмісту лептину у жінок з аденоміозом порівняно зі здоровими зростає зі ступенем тяжкості захворювання і дозволяє вважати аденоміоз мультисистемним захворюванням.

Background. Adenomyosis is a type of genital endometriosis in which heterotopias of endometrioid tissue are found in the myometrium that is accompanied by significant disorders of reproductive and menstrual functions, persistent pain syndrome, dysfunction of adjacent organs, deterioration of the general condition of patients, and decreased work capacity. An undeniable participant in the pathological process in the adenomyosis origin are changes in the neuroendocrine link of the reproductive system whose characteristics and depth of manifestation remain unclear.

Aim: to conduct a study of the state of hormonal balance in women with adenomyosis in the follicular and luteal phases of the menstrual cycle and to determine its relationship with the stage and clinical manifestations of the disease.

Materials and methods. Ninety-seven women of reproductive age were under observation: 67 were diagnosed with adenomyosis (main group) and 30 were healthy women (control group). The stage of adenomyosis was assessed according to the criteria described by M. Squatrito et al. Hormonal studies included determination of follicle-stimula­ting hormone, luteinizing hormone, sex hormone-binding globulin, progesterone, estradiol, prolactin, cortisol, testosterone, androstenedione, dehydroepiandrosterone, anti-Müllerian hormone, leptin in the follicular and luteal phases of the menstrual cycle. To monitor the quality of life of patients, pain was assessed using a visual analog scale. Statistical processing of the obtained data was carried out using the standard StatSoft Statistica for Windows 13.0 software package. Results. In the follicular phase of the menstrual cycle, all hormones of the pituitary-ovarian axis underwent changes whose depth correlated with the severity of the disease (p < 0.05). The content of estrogens is constantly increasing in the blood serum of women with adenomyosis compared to the control group (p < 0.0001), with especially noticeable increase not only in the content of estradiol, which is physiological under these conditions, but also estrone. A decrease in progesterone and androgen levels was found, which deepened with increasing stage of the disease. The content of stress hormones was highest in the se­cond phase of the menstrual cycle and correlated with pain syndrome (r = 0.91; p < 0.01). The study revealed an increase in leptin levels in women of the main group compared to the control one, which begins with stage II (p < 0.0001), progressively increases with the severity of adenomyosis, exceeding the reference norms by more than 3 times in stage III of the disease (p < 0.0001) that indicates the involvement of metabolic processes in the pathogenesis.

Conclusions. The role of changes in metabolism and sex hormones, neuroendocrine disorders of the hypothalamic-pituitary-ovarian axis in the pathogenesis of adenomyosis is undoubted. The most pronounced are changes in the estrogen-gestagen system whose severity correlates with the stage of the disease. All patients with stage III adenomyosis have an increase in the content of stress hormones, which correlates with the severity of the pain syndrome (r = –0.82; p < 0.05). Testosterone levels in adenomyosis are reduced and correlate with cortisol levels (r = –0.67; p < 0.05). The detected increase in leptin levels in women with adenomyosis compared to healthy women (p < 0.0001) occurs with an increase in disease severity and allows us to consider adenomyosis as a multisystem disease.

УДК 616.127-005.8-06:(616.12 - 008.46-036.4 + 616-002- 039.54)]-038 

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) та серцева недостатність (СН) на грунті цієї патології – складна та до кінця не з’ясована проблема кардіології. Важливим є виявлення ранніх проявів СН та оптимізація лікування, з метою попередження прогресування патологічного ремоделювання міокарда й виникнення небажаних подій. Сприяють появі СН зростання активності системного запалення (АСЗ), а також наявна в пацієнта коморбідність.

Мета - дослідити вплив чинників ризику (ЧР) – артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету (ЦД), перенесеного COVID-19 та ожиріння на виникнення СН та АСЗ у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI), які піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).

Матеріали і методи. Вдослідження залучено 50 пацієнтів відділення кардіології та реперфузійної терапії Лікарні Святого Пантелеймона м. Львова (66,00 (52,43-78,35) % чоловіків та 34 (21,65-47,57) % жінок), середній вік яких склав 62,01±10,30 років. Проаналізовано вміст у крові NT-proBNP (біомаркера СН) та С-реактивного протеїну (CRP) (біомаркера АСЗ) в день госпіталізації хворих з приводу STEMI (1-а доба з моменту виникнення клінічних проявів хвороби, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, ІПКА). Результати оцінювали із застосуванням описових методів статистичного аналізу (середнє арифметичне та його стандартне відхилення; медіана та процентиль, частки та їхні 95% довірчі інтервали, розраховані за методами Вальда та Фішера), непарного критерію Стьюдента, кореляційного аналізу за Пірсоном.

Результати. Середні значення NT-proBNP у досліджуваних пацієнтів склали 0,50(0,30;2,60) нг/мл, CRP – 10,50(6,00;20,80) МО/мл (р<0,05, у порівнянні з параметрами норми). Рівні NT-proBNP достовірно (р<0,05) перевищували верхню межу референтних значень за наявності АГ (0,50(0,30;3,30) нг/мл); ЦД (0,61(0,30;4,37) нг/мл); перенесеного COVID-19 (0,61(0,32;3,36) нг/мл) (а також без наявності цього ЧР – 0,49(0,15;1,37) нг/мл); ожиріння (0,31(0,19;3,80) нг/мл). Середні значення NT-proBNP у пацієнтів з перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без його наявності в анамнезі.      

Вміст у крові CRP був достовірно (р<0,05) вищим від нормальних значень у пацієнтів з АГ (11,05(5,60;25,90) МО/мл); ЦД (15,20(7,06;25,20) МО/мл) (а також без наявності цього ЧР – 9,50(5,54;18,20) МО/мл); перенесеним COVID-19 (12,52(8,20;19,65) МО/мл) (а також без його наявності в анамнезі - 9,99(5,60;20,06) МО/мл); ожирінням (9,63(6,52;35,00) МО/мл) (а також без цього ЧР – 10,50(5,81;18,40) МО/мл). Середні значення CRP у пацієнтів із ЦД та перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без наявності цих ЧР.

Кореляційний зв’язок між значеннями NT-proBNP та CRP був прямим – сильним за наявності ЦД (r=0,78; р=0,012) та перенесеного COVID-19 (r=0,69; р=0,001), середньої сили - у пацієнтів з АГ (r=0,55; р=0,0004).                       

Висновки. У пацієнтів зі STEMI, яким проводилась реваскуляризація міокарда, вже в першу добу захворювання виникають прояви СН та значно зростає АСЗ, чому сприяють такі чинники ризику як АГ, ЦД, перенесений COVID-19 та ожиріння. За наявності ЦД та перенесеного COVID-19 раннім маркером виникнення СН, поряд з NT-proBNP, слід розглядати CRP, на що вказує прямий сильний кореляційний зв’язок між цими показниками у такої категорії осіб.    

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, серцева недостатність, NT-proBNP, активність системного запалення, С-реактивний протеїн, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, перенесений COVID-19, ожиріння.

Acute myocardial infarction (AMI) and heart failure (HF) resulting from this condition remain complex and not fully understood problems in cardiology. It is important to detect early manifestations of HF and optimize treatment to prevent pathological myocardial remodeling and the occurrence of adverse events. The increase in systemic inflammation activity (SIA) and the presence of comorbidities in patients contribute to the development of HF.

The aim of the study- to investigate the impact of risk factors (RF) such as arterial hypertension (AH), diabetes mellitus (DM), history of COVID-19, and obesity on the occurrence of HF and SIA in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) who underwent percutaneous coronary intervention (PCI).

Materials and Methods. The study involved 50 patients from the cardiology and reperfusion therapy department of St. Panteleimon Hospital in Lviv (66.00 (52.43-78.35) % men and 34 (21.65-47.57) % women), with an average age of 62.01±10.30 years. Blood levels of NT-proBNP (a biomarker of HF) and C-reactive protein (CRP) (a biomarker of SIA) were analyzed on the day of hospitalization for STEMI (the first day from the onset of clinical symptoms, stenting of the infarct-related coronary artery, IRCA). Results were evaluated using descriptive statistical analysis methods (mean and standard deviation; median and percentile, fractions and their 95% confidence intervals, calculated by the Wald and Fisher methods), unpaired Student's t-test, and Pearson correlation analysis.

Results. The average NT-proBNP levels in the studied patients were 0.50 (0.30; 2.60) ng/ml, and CRP levels were 10.50 (6.00; 20.80) IU/ml (p<0.05, compared to normal parameters). NT-proBNP levels significantly (p<0.05) exceeded the upper reference limit in the presence of AH (0.50 (0.30; 3.30) ng/ml); DM (0.61 (0.30; 4.37) ng/ml); history of COVID-19 (0.61 (0.32; 3.36) ng/ml) (as well as without this RF – 0.49 (0.15; 1.37) ng/ml); obesity (0.31 (0.19; 3.80) ng/ml). The average NT-proBNP levels in patients with a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those in patients without it.

CRP levels in blood were significantly (p<0.05) higher than normal values in patients with AH (11.05 (5.60; 25.90) IU/ml); DM (15.20 (7.06; 25.20) IU/ml) (as well as without this RF – 9.50 (5.54; 18.20) IU/ml); history of COVID-19 (12.52 (8.20; 19.65) IU/ml) (as well as without it in history – 9.99 (5.60; 20.06) IU/ml); obesity (9.63 (6.52; 35.00) IU/ml) (as well as without this RF – 10.50 (5.81; 18.40) IU/ml). Average CRP levels in patients with DM and a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those without these RFs.

The correlation between NT-proBNP and CRP levels was direct – strong in the presence of DM (r=0.78; p=0.012) and history of COVID-19 (r=0.69; p=0.001), medium strength in patients with AH (r=0.55; p=0.0004).

Conclusions. In patients with STEMI who underwent myocardial revascularization, early manifestations of HF and a significant increase in SIA occur within the first day of the disease, promoted by such risk factors as AH, DM, history of COVID-19, and obesity. In the presence of DM and history of COVID-19, CRP should be considered an early marker of HF occurrence alongside NT-proBNP, as indicated by a strong direct correlation between these indicators in this category of individuals.

Keywords: ST-segment elevation acute myocardial infarction, heart failure, NT-proBNP, systemic inflammatory activity, C-reactive protein, hypertension, diabetes, COVID-19, obesity.

 УДК 616.127–005.8–036.11–073.97–08–039.57–06–037 

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction – STEMI), не зважаючи на застосування інтервенційних методів лікування, продовжує залишатись загрозливою для життя хворобою. Важливим аспектом ведення пацієнтів із STEMI є оцінка ризиків появи ускладнень, виявлення яких дає змогу своєчасно скоригувати лікувальну тактику і попередити виникнення небажаних подій.

Мета. З’ясувати ускладнення STEMI на стаціонарному етапі та в амбулаторних умовах і визначити предиктори несприятливого прогнозу.

Матеріяли й методи. У дослідженні взяло участь 126 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин з моменту появи симптомів піддавались первинному черезшкірному коронарному втручанню (ПЧКВ). Визначали вміст у крові NT-proBNP (N-кінцевого про-натрійуретичного пептиду В-типу / N-terminal pro-B-type natriuretic peptide – NT-proBNP) та С-реактивного протеїну (СРП) (при ушпиталенні); проводили добовий моніторинг (ДМ) електрокардіограми (ЕКГ) (упродовж 24 годин після стентування інфарктасоційованої коронарної артерії (ІАКА), ехокардіографію (ЕхоКГ) (після реваскуляризації міокарда).

Результати. З’ясовано, що вже в 1-у добу STEMI присутні прояви серцевої недостатности (СН) (згідно значень NT-proBNP) та суттєво зростає активність системного запалення (згідно значень СРП). Встановлено (згідно з даними ДМ ЕКГ), що у хворих із STEMI впродовж 24 годин після стентування ІАКА виникають аритмії, як надшлуночкові, так і шлуночкові – екстрасистоли, епізоди тахікардій, що є свідченням електричної нестабільности міокарда. Виявлено (за результатами ЕхоКГ в перші дні ушпиталення) ознаки ремоделювання міокарда з достовірним збільшенням кінцево-діастолічного розміру та зниженням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) (у порівнянні з групою практично здорових осіб). Згідно з ангіографічними критеріями, оптимальна перфузія міокарда була досягнута лише в 73,02 % пацієнтів, у 18,25 % випадків спостерігали недостатнє відновлення перфузії, а у 8,73 % - феномен невідновленого кровоплину. Серед ускладнень, які виникали на стаціонарному етапі лікування – рецидив інфаркту міокарда (ІМ), повторна ішемія, гостра СН, тромбоз стента, асистолія, гостра аневризма ЛШ, епізоди стійкої шлуночкової тахікардії, фібриляція шлуночків. На амбулаторному етапі спостерігались повторні госпіталізації з приводу кардіовакуляних (повторний ІМ, нестабільна стенокардія, гіпертензивний криз, декомпенсація СН, гостра лівошлуночкова недостатність) та некардіоваскулярних подій. Статистично значущі предиктори виникнення ускладнень: NT-proBNP при виникненні STEMI – предиктор появи гострої СН на стаціонарному етапі лікування (порогове значення ≥2,10 нг/мл); СРП (порогове значення ≥8,09 МО/мл) та ФВ ЛШ (порогове значення ≤57,00 %) при поступленні в стаціонар – предиктори виникнення повторних госпіталізацій з приводу кардіоваскулярних подій.

Висновки Реваскуляризація міокарда шляхом стентування ІАКА не відновлює в повній мірі його електричну стабільність та функціональну здатність, що є підгрунтям для виникнення кардіальних подій у ранній та віддалений післяінфарктний період. Зростання значень NT-proBNP та СРП, а також зниження ФВ ЛШ при ушпиталенні є предикторами несприятливого прогнозу пацієнта. Збільшує кількість повторних госпіталізацій з приводу кардіоваскулярних подій недостатнє відновлення перфузії міокарда під час ПЧКВ.          

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перфузія міокарда, NT-proBNP, С-реактивний протеїн, аритмії, ремоделювання міокарда, ускладнення, предиктори прогнозу.

Despite the widespread use of interventional treatment methods, acute myocardial infarction with ST segment elevation (STEMI) remains a life-threatening condition. An important aspect of managing patients with STEMI is the assessment of the risks of complications, the detection of which allows timely adjustment of treatment tactics and prevention of adverse events.

Objective.To identify complications associated with STEMI during hospitalization and outpatient setting and to determine predictors of unfavorable prognosis.

Materialsand Methods. The study included 126 patients with STEMI who underwent primary percutaneous coronary intervention (PCI) within 24 hours of symptom onset. Blood levels of N-terminal pro-B-type natriuretic peptide (NT-proBNP) and C-reactive protein (CRP) were measured upon admission, daily monitoring (DM) of ECG was performed (within 24 hours after stenting of the  infarct-related artery (IRA)) and echocardiography (Echo) was performed after myocardial revascularization.

Results. It was found that already on the 1st day of STEMI there are early manifestations of heart failure (HF) (based on NT-proBNP levels) and a significant increase in systemic inflammation activity (according to CRP levels). According to to the results of the 24-hour ECG monitoring, patients with STEMI during the first day after PCI with stenting of the IRA, arrhythmias occur, both supraventricular and ventricular premature contractions, tachycardia episodes, which is evidence of electrical instability of the myocardium. Echo performed early during hospitalization showed signs of myocardial remodeling, with a significant increase end-diastolic size left ventricular and decreased ejection fraction (EF) compared to a group of practically healthy individuals. According to angiographic criteria, optimal myocardial perfusion was achieved only in 73.02% of patients, while 18.25% had insufficient reperfusion, and 8.73% experienced no-reflow phenomenon. Complications that occurred during hospitalization included recurrent myocardial infarction (MI), recurrent ischemia, acute HF, stent thrombosis, asystole, acute left ventricular aneurysm, sustained ventricular tachycardia (VT), and ventricular fibrillation. During outpatient stage, there were recurrent hospitalizations due to cardiovascular (recurrent MI, unstable angina, hypertensive crisis, decompensated heart failure, acute left ventricular failure) and non-cardiovascular events. Statistically significant predictors of complications were: NT-proBNP levels at onset of STEMI (threshold value ≥2.10 ng/mL) predicted acute heart failure during hospitalization; CRP (threshold value ≥8.09 mg/mL) and left ventricular EF (threshold value ≤57.00%) at admission to the hospital are predictors of repeated hospitalizations for cardiovascular events.

Conclusions. Myocardial revascularization by stenting of the IRA reduces myocardial ischemia but does not fully restore its electrical stability and functional capacity, which is the basis for the occurrence of cardiac events in the early and late post-infarction period. Elevated NT-proBNP and CRP levels and reduced EF upon hospital admission serve as predictors of an unfavorable prognosis for the patient. Insufficient myocardial perfusion recovery during PCI increases the rate of repeated hospitalizations for cardiovascular events.

Keywords: ST-elevation myocardial infarction, myocardial perfusion, NT-proBNP, C-reactive protein, arrhythmias, myocardial remodeling, complications, prognostic predictors.