Створення безбар’єрного середовища для маломобільних груп населення до яких відносяться особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, з дитячими візками, вагітні жінки, громадяни похилого віку є важливими показниками розвитку суспільства. 

Сучасні джерела літератури вказують на тенденцію до зростання частоти виникнення спазму акомодації серед спортсменів, що зумовлює необхідність пошуку ефективних профілактичних та корекційних підходів . Основною причиною розвитку даного стану є зорове перенавантаження, особливо під час роботи на близькій відстані. В умовах стрільби з луку це пов’язано з необхідністю тривалого фокусування зору на мішені. З огляду на специфіку цього виду спорту, важливо враховувати фізіологічні особливості, чинники ризику, клінічні прояви спазму акомодації, а також адаптувати профілактичні та корекційні заходи до потреб спортсменів-лучників. 

Підвищення рівня показників біологічного віку прямо вказує на темпи біологічного старіння, від чого прямо залежить функціонування основних систем організму, насамперед 95 серцево-судинної системи, із якою тісно пов’язані пристосувальні процеси в організмі, певним маркером яких є адаптаційний потенціал. Вивчення показників біологічного віку, адаптаційного потенціалу та ступеня прояву вегетативної дисфункції може дати загальне уявлення про напруження механізмів адаптації та темпи біологічного старіння для подальшої розробки певних профілактичних чи лікарських заходів з метою покращення здоров’я молоді.

Chest injury in military personnel is one of the most common combat injuries among military personnel. This is the result of explosive waves, falls, contusion or compression with heavy objects withoutpenetration into the chest cavity. The most typical clinical manifestations include the contusion of the chest wall, fractures of the ribs, lung damage, ventilation disorders and respiratory failure. These conditions canlead to a decrease in physical activity, impaired respiratory function and reduce the quality of life in the affected persons. The aim is to analyze current scientific evidence and clinical guidelines regarding physical therapy for military personnel after blast-related thoracic trauma. Materials and methods. Storing,analysis and systematization of scientific literature published between 2019 and 2024 based on search inPubMed, Scopus and Web of Science Databases. Results. Clinical recommendations, protocols, systematic examinations and results of original physical therapy studies after a blast-related thoracic trauma of chest in military personnel illuminate the need to supplement traditional methods of physical therapy such as early mobilization, breathing gymnastics, posture drainage daily activities. Individualized physical therapyprograms are developed and implemented to address the specific needs of patients during the pre-operative,in-hospital, and post-hospital periods, focusing on the prevention of long-term complications. This systematic approach effectively contributes to the restoration of respiratory function, improved physical capacity,and reduced risk of complications.Conclusions. Physical therapy – including breathing exercises, positional treatment, occupational therapy and motor rehabilitation – is a key component in the recovery process after breastfeeding. Despite itsprevalence, the rehabilitation management of the military after breast trauma remains a lot of investigated,especially in the context of constant military conflict.

Introduction Stress urinary incontinence (SUI) is a common complication following radical prostatectomy, affecting up to 60.0% of men. The artificial urinary sphincter (AUS) has been the gold standard for treating severe SUI since its introduction in 1973. Despite its efficacy, long-term complications such
as device failure and recurrent incontinence are relatively common, often necessitating revision surgeries. This review focuses on cuff downsizing as a revision strategy for non-mechanical AUS failure.
Material and methods A literature review was conducted using PubMed/Medline, covering studies published between January 2000 and December 2023. Key words included: “artificial urinary sphincter”, “cuff downsizing”, “urethral atrophy”, “non-mechanical failure” and "male urinary incontinence revision”.
Inclusion criteria were studies addressing cuff downsizing as a primary revision for non-mechanical failures. Only English-language studies were reviewed. We analyzed the timing of revisions, follow-up duration, and outcomes such as continence rates, complication rates, and device survival.
Results Six retrospective studies involving 206 patients were included in the present review. Cuff downsizing was performed as the sole intervention in 3 studies and in combination with other approaches in the remaining 3 studies. The median cuff size decreased from 4.5 cm preoperatively to 4.0 cm postoperatively, with 8.0–12.0% of patients receiving a cuff downsized by more than 1.0 cm. Across all studies, continence rates after revision surgery ranged from 52.0% to 90.0% based on patientreported outcome measures (PROMs). Device survival rates varied from 64.0% to 95.0%, with infection and urethral erosion being the leading causes of device explantation.
Conclusions Cuff downsizing is a reasonable revision strategy for non-mechanical AUS failure, offering similar continence outcomes and complication rates compared to alternative techniques.