Новину відредагував: library-lnmu - 22-03-2024, 10:59

УДК: 616.132.2-004.6-06:616.126.32]-07-089.843

У статті висвітлено діагностичні особливості та лікувальний підхід у клінічному випадку вроджених вад серця: коарктації аорти з відкритою артеріальною протокою і дефектом міжшлуночкової перегородки.

Результати. Виявлено рекоарктацію аорти через 23 роки після первинної хірургічної корекції вади та гемодина- мічно значущий дефект міжшлуночкової перегородки. Виконано оперативне втручання й визначено алгоритм подальшого спостереження.

Висновок. Вчасна діагностика та корекція вади серця спрямовані на запобігання ускладненням і продовження життя пацієнтів. Проте важливим залишається пожиттєве спостереження в кардіолога.

The article highlights the diagnostic features and treatment approach in the clinical case of congenital heart defects: coarctation of the aorta with accompanying open ductus arteriosus and ventricular septal defect.

Results. Recoarctation of the aorta 23 years after the primary surgical correction of the defect and a hemodynamically significant defect of the interventricular septum were detected. Surgical intervention was performed, and a follow-up algorithm was determined.

Conclusion. Timely diagnosis and correction are aimed at preventing complications and prolonging the life of patients.

However lifelong observation by a cardiologist remains important.

      Мета. Встановити соціально-психологічні та клінічні предиктори відмови від тютюнопаління на етапі санаторно-курортної реабілітації у пацієнтів, що нещодавно перенесли гостру коронарну подію. Матеріали і методи. Обстежено 68 пацієнтів віком 42–68 роки (середній вік 56,70±6,1 років), які після нещодавно перенесеного ГКС (не більше 28 днів назад) проходили програму кардіореабілітації у відділенні реабілітації після захворювань серця санаторно-курортного комплексу «Моршинкурорт». В залежності від звички куріння всі пацієнти були розподілені у дві групи. В першу (I) групу увійшли пацієнти-курці, які відмовились від куріння в процесі КР (n=38, середній вік 57,10±6,73 років), в другу (II) групу – курці, які продовжували курити впродовж санаторно-курортного лікування (n=30, середній вік 56,58±5,74 років). У пацієнтів досліджуваних груп визначали предиктори відмови від куріння за допомогою бінарної логістичної регресії. Результати. В ході дослідження було встановлено 5 незалежних предикторів відмови від куріння, які були статистично значимі  – індекс куріння, рівень тривоги, індекс маси тіла, коморбідність та сімейний стан. Шанси відмовитись від куріння були більшими на 79 %  (95% ДІ від 1,25 до 2,56) у кардіореабілітаційних хворих  з вищими показниками ІМТ та в 3 рази (95% ДІ від 0,57 до 18,40) більшими у пацієнтів, що перебувають у сімейному статусі. Висока коморбідність, вищий показник ІК та рівня тривоги достовірно асоціюється  із зменшенням ймовірності відмовитись від тютюнопаління. Висновки. Кардіореабілітаційні хворі без партнерів, з високою нікотиновою залежністю, нижчою масою тіла, значними тривожними проявами та множинними супутніми захворюваннями мають меншу ймовірність успішно відмовитись від куріння. Встановлені незалежні предиктори з відмови від куріння повинні обов’язково використовуватися при виборі стратегій лікування тютюнової залежності на етапі КР. Скринінг та лікування тривожних розладів має бути включений в програми по відмові від куріння для підвищення їх ефективності.

Aim. To establish socio-psychological and clinical smoking predictors cessation at the stage of sanatorium-resort rehabilitation in patients who have recently suffered an acute coronary event. Materials and methods. 68 patients aged 42–68 years (average age 56.70±6.1 years) who underwent a cardiorehabilitation program in the heart rehabilitation department of the sanatorium-resort complex "Morshinkurort" after a recent ACS (no more than 28 days ago) were examined. Depending on the smoking habit, all patients were divided into two groups. The first (I) group included smoking patients who gave up smoking in the course of CR (n=38, average age 57.10±6.73 years), the second (II) group included smokers who continued smoking during the sanatorium-resort stay treatment (n=30, average age 56.58±5.74 years). Predictors of smoking cessation were determined in patients of the studied groups using the method of binary logistic regression. Results. In the course of the study, 5 independent predictors of quitting smoking were established, which turned out to be statistically significant - smoking index, anxiety level, body mass index, comorbidity and marital status. The chances of quitting smoking were 1.79 times greater (95% CI from 1.25 to 2.56) in patients with higher BMI and 3.23 times (95% CI from 0.57 to 18.40) in those who are in family status. High comorbidity, higher SI score, and higher anxiety levels were significantly associated with a reduced likelihood of quitting smoking.

           У статті проведено порівняльну оцінку динаміки показників шкали Борга та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортного лікування (СКЛ) в залежності від статусу курця. В залежності від звички куріння всі пацієнти були розподілені у дві групи. В першу (I) групу увійшли пацієнти з фактором куріння (курці, n=64, середній вік 54,94±1,6 років), в другу (II) групу – хворі без фактору куріння (некурці, n=50, середній вік 58,64±1,4 років). Наприкінці санаторно-курортної реабілітації для оцінки динаміки досліджуваних показників група I була розподілена на дві підгрупи: IА – курці (n=36), які відмовились від куріння в процесі КР, та IБ – курці (n=28, які продовжували курити). У курців, що продовжували палити в процесі кардіореабілітаційного лікування спостерігалася найменш вираженіша позитивна динаміка клінічної толерантності до фізичних навантажень та результатів дистанційної ходьби, що ймовірно пов’язано з хронотропною некомпетентністю серця, підвищеною реактивністю і подальшим ремоделюванням  кровоносних судин під впливом хронічного тютюнопаління.

The article presents a comparative assessment of the dynamics of the Borg scale and the functional status of patients with a history of acute coronary syndrome (ACS) during cardiac rehabilitation treatment depending on smoking factor. All patients have been divided into 2 groups according to smoking habit. Patients with smoking factor (smokers, n=64, average age 54,94±1,6 years old) belonged to the 1st group, patients without smoking factor (non-smokers, n=50, average age, 58,64±1,4 years old) belonged to the 2nd group. The 1st group was divided into 2 subgroups in the end of resort rehabilitation in order to evaluate dynamic of researched indices: IA – smokers (n=36), that gave up smoking during the process of cardiac rehabilitation (CR), and IB – smokers (n=28) that continued smoking. Smokers who continued to smoke during cardiac rehabilitation showed the least positive dynamics of clinical tolerance to physical training and long-distance walking, which is probably associated with chronotropic heart incompetence and increased reactivity and remodeling of blood vessels under the influence of smoking.

The aim: To determine the diagnostic value of serum levels of ST2 in patients with the acute coronary syndrome (ACS) and its correlation with NT-proBNP levels. Materials and methods: NT-proBNP and ST2 concentration in serum of patients was measured on admission to the hospital and on the 10th day of the treatment using NT-proBNP ELISA (Biomedica, Slovakia) and Presage ST2 assay (Critical Diagnostics, USA), respectively. Results: Statistically significant direct correlations (p<0.05). The simultaneous increase of ST2 and NT-proBNP serum levels above their threshold in patients with ACSelST (sensitivity – 92.5 %, specificity – 74.2 %, AUC – 0.893, р<0.05) indicated a significant risk of cardiovascular (CV) complications of acute myocardial infarction (AMI) during the inpatient period, e.g. acute heart failure, acute LV aneurysm, recurrent AMI, as well as rhythm and conductivity disturbances. Conclusions: The data suggest that both ST2 and NT-proBNP may prove useful in predicting unfavorable prognosis during the inpatient care of AMI, as the simultaneous increase of these biomarkers above their threshold values indicates a significant risk of CV complications.