Визначення впливу індивідуально підібраного комплексу спеціальних фізичних вправ у стрільбі з лука та засобів фізичної реабілітації на функціональний стан серцево-судинної, нервово- м’язової та сенсорної систем і спортивні досягнення паралімпійців. Матеріал. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використано: теоретичні – пошуково-бібліографічний метод; емпіричні – науково-педагогічні та медико-біологічні методи дослідження; методи математичної статистики. Результати. Аналіз науково-методичної літератури практично здорових спортсменів стрільців з лука дозволив встановити важливу роль нервової, м’язової і сенсорних систем у реалізації спортивного результату лучника. Фізичні навантаження у стрільбі з лука мають статичний характер і добре вивчені у практично здорових спортсменів, але у паралімпійців вони ще недостатньо вивчені, також не вивчено вплив засобів фізичної реабілітації та спеціальних фізичних вправ зі стріль- би з лука на процеси відновлення у післятренувальний та післязмагальний періоди, від того було проведено наукове дослідження паралімпійців. Установлено у паралімпійців експериментальної та контрольної групи на вогневому рубежі до та після першого навчально-тренувального заняття першого етапу (фонові показники) відсутність достовірних розбіжностей між всіма показниками, що вивчалися. Визначено достовірні відмінності паралімпійців між першим та другим і між першим та третім етапами дослідження лише у паралімпійців експериментальної групи. Доведено позитивний вплив використання комплексу спеціальних фізичних вправ зі стрільби з лука та засобів фізичної реабілітації на підвищення психоемоційної стійкості та покращення спортивного результату. Дове- дено, що паралімпійці експериментальної групи були більш стабільними у виконанні пострілів та переважали паралімпійців контрольної групи за результатами пострілів, що також є аргументом, щодо застосування запропонованих змін до планів навчально-тренувальних занять. Висновки. Для покращення і стабілізації спортивного результату, підвищення психоемоційної стійкості у підготовчій частині навчально-тренувальних занять підготовчого та змагального періодів застосовувати комплекс спеціальних фізичних вправ зі стрільби з лука та у заключній частині засоби фізичної реабілітації – масаж м’язів спини, масаж м’язів плечового пояса і верхніх кінцівок та у вільний від занять день оздоровче плавання.

УДК 616.441-092:616.379-008.64:616.61-036.12]-079.4

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) — метаболічне захворювання, яке спричиняє порушення всіх видів обміну. На даний час спостерігається зростання поширеності не тільки ЦД, але і його грізних ускладнень. Одним з досить поширених хронічних ускладнень ЦД є діабетична хвороба нирок (ДХН). Станом на сьогодні також відомо про вплив ЦД на інші ендокринні органи, зокрема щитоподібну залозу (ЩЗ). Дисфункція ЩЗ, ЦД 2-го типу і ДХН є взаємопов’язаними станами. В огляді літератури висвітлено причини, теорії розвитку, стадії, перебіг та критерії встановлення діагнозу ДХН, описані ймовірні механізми розвитку фенотипів. Продемонстровано вплив патофізіологічних механізмів метаболічних і секреторних порушень на роботу ЩЗ. З метою пошуку літературних даних використано бази даних PubMed і Google Scholar. Мета дослідження: дослідити частоту і поширеність фенотипових форм ДХН і функціональний стан ЩЗ. Матеріали та методи. Нами проаналізовано дані 1874 пацієнтів із ЦД 2-го типу, які перебували на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний діагностичний центр», філія «Центр ендокринологічного здоров’я населення», впродовж 2022 року і перших трьох кварталів 2023 р. Серед них жінок було 56 %, чоловіків — 44 %. Середній вік пацієнтів становив 56,1 ± 8,2 року. Досліджували частоту і поширеність фенотипових форм ДХН, функціональний стан ЩЗ у таких пацієнтів. Результати. Частка пацієнтів з підтвердженою ДХН становила 26 % (487 пацієнтів). За результатами досліджень, ДХН розвивається за фенотипом неальбумінурійного порушення функції нирок (НАПФН) в 59 % (288 хворих), за альбумінурійним фенотипом (АФ) — у 39,6 % (192 пацієнти), а за фенотипом прогресуючого зниження функції нирок — у 1,4 % (7 хворих). Поширеність фенотипу НАПФН є в 1,5 рази більшою, ніж АФ. Дисфункції ЩЗ у пацієнтів з ДХН діагностовані в 34 % (166 пацієнтів). Отримані дані підтверджують більшу поширеність гіпотиреозу порівняно з гіпертиреозом у пацієнтів з ДХН. Це дає підстави запідозрити, що структурно-функціональні зміни нирок при ЦД 2-го типу, які призводять до зниження фільтраційної здатності нирок, можуть бути незалежними від альбумінурії. Висновки. Наявність ДХН, незалежно від стадії ЦД і фенотипу, справляє прямий і опосередкований вплив на регуляцію та роботу ЩЗ. У свою чергу, адекватна продукція гормонів ЩЗ необхідна для злагодженого метаболізму, енергетичного гомеостазу й ренопротекції. Наявність дисфункції ЩЗ може бути причиною незадовільного контролю ЦД і призводити до розвитку ускладнень.

УДК: 616-053.3:613.287.1

У статті представлені переваги природнього вигодовування, сучасні рекомендації з грудного вигодовування дітей, отримані шляхом аналізу наукової літератури. Деталізовані сучаcні дані, що підкреслюють значущість, унікальність якісного і кількісного складу грудного молока – найкращого виду вигодовування немовлят. Акцентована увага на існуючі науково визначені факти, що пояснюють значення природного вигодовування як природну модель, яка яскраво ілюструє основні положення концепції оптимального вигодовування немовлят. Зосереджена увага на тому, що адекватне вигодовування вважається однією з головних складових здоров’я і оптимального росту новонародженої дитини. Підкреслена важливість молозива у початку ентерального харчування для організму новонародженого. Описані властивості молозива, що повністю відповідають морфо-функціональним потребам немовляти.
Зосереджена увага на нові, науково-доповнені за останні кілька років, переваги жіночого молока: оптимальний і збалансований рівень харчових речовин; високу засвоюваність жіночого молока організмом дитини; наявність широкого спектру біологічно активних речовин, незамінних жирних кислот і амінокислот, ферментів, вітамінів і захисних факторів; сприятливий вплив на мікрофлору кишечника. А саме, показано, що у грудному молоці містяться в потрібній кількості для забезпечення індивідуальних, не тільки харчових, але й імунологічних, ендокринних потреб дитини, залежно від віку: білки альфа-лактальбумін, бета-лактоглобулін, казеїни, ензими, фактор росту, гормони, лактоферин, лізоцим, секреторний IgA, IgG та IgM. Небілкові компоненти: альфа-амінонітроген, креатин, креатинін, глюкоза мін, ненуклеарні кислоти, поліаміни, сечовина, сечова кислота. Склад зрілого молока: ліпіди, жиророзчинні вітаміни (А та каротин, Д, Е, К), жирні кислоти, фосфоліпіди, стероли і гідрокарбонати, тригліцериди, карбогідрати, водорозчинні вітаміни, біотин, фолін, холат, інозітол, ніацин, пантотенова кислота, рибофлавін, тіамін, вітаміни В12, В6, С. Клітини: фрагменти цитоплазми, епітеліальні клітини, лімфоцити, лейкоцити, макрофаги, нейтрофіли, мінерали, бікарбонати, кальцій, хлорид, цитрат, магній, калій, сода, сульфат, мікроелементи: хром, кобальт, мідь, йод, залізо, марганець, молібден, нікель, селен, цинк.
Біологічно активні речовини, які входять до складу грудного молока: гормони, ферменти, імунні комплекси допомагають новонародженим швидше подолати пологовий стрес та краще адаптуватись до нових умов життя.
Зазначено, що характер вигодовування на першому році життя, значною мірою, визначає стан здоров’я дитини не тільки в ранньому віці, але й у наступні періоди її життя.

In this issue, we are featuring an interview with two medical doctors from Ukraine, who are specialists in breastfeeding, and work with the implementation of the Baby-Friendly Hospital Initiative (BFHI) in Ukraine. The authors met during the Eleventh BFHI Network Meeting of Country Coordinators from Industrialized Countries, Eastern Europe, and the Commonwealth of Independent States, in Brussels in June 2022 (Hernández-Aguilar, M. T. ,2022). Ukrainian citizens have lived in a war situation since February 24, 2022, when Russia first attacked; this has had a huge impact on infant feeding issues.

УДК: 616.711-007.55-053.32-036.882-08

Кількість новонароджених, в яких вже при народженні знаходять різні вади розвитку складає, у відповідності з даними ВООЗ, 2,5-3 %. Майже 1 % з них – це прояви моногенних захворювань, близько 0,5% - хромосомних захворювань, 1,5-2 % припадає на долю природжених вад розвитку (ПВР), спричинених впливом несприятливих факторів екзогенного і ендогенного походження. Частота ПВР збільшується до кінця першого року життя дитини і сягає 5-7 % за рахунок проявів недіагностованих при народженні вад розвитку зору, слуху, нервової та ендокринної систем. Оцінка частоти вроджених аномалій хребта (ВАХ) у загальній популяції становить 0,13-0,5/1000 новонароджених. Близько 10-12 % дітей мають сколіоз. У частини дітей ця патологія є вродженою і належить до складних неонатальних патологій вад розвитку хребта.
Актуальність і пріоритетність питань профілактики та ранньої терапії природженого сколіозу обумовлена розвитком тяжких деформацій, порушень в роботі внутрішніх органів, а також косметичними дефектами.
У статті представлений опис клінічного випадку природженого сколіозу у передчасно народженої дитини з іншими патологіями, специфічними для перинатального періоду, що були виявлені й підтверджені до завершення першого тижня життя дитини: респіраторний дистресс-синдром новонародженого, внутрішньошлуночковий крововилив ІІІ ступеня, ознаки перивентрикулярної лейкомаляції з дискретними крововиливами в ділянці спинного мозку, дизморфний синдром, анемія недоношених, метаболічні порушення (гіперкаліємія), недоношеність 28 тижнів.
Опис даного клінічного випадку поставив актуальні питання, що неминуче виникли у команди лікарів, які були залучені до надання допомоги дитині з екстремально малою масою тіла при народженні. Виділено складові проведення первинної, вторинної та третинної профілактики розвитку спадкової патології, як на етапі планування вагітності, так і у пренатальному періоді. Визначальна роль в комплексі заходів з профілактики природжених і спадкових захворювань сьогодні належить пренатальній діагностиці, що дозволяє попереджати народження дітей з важкими неконтрольованими вадами розвитку, соціально значимими смертельними генними і хромосомними захворюваннями. При забезпеченні медичної допомоги дітям з важкою природженою, комбінованою патологією важливим є обговорення питання надання паліативної допомоги дітям.
Невід’ємною частиною прийняття терапевтичних рішень щодо виду і способу медичної допомоги дитині є урахування волі батьків, за умови, що думка батьків є свідомою і ґрунтується на отриманій вичерпній інформації про всі можливі дії медичних працівників із зазначенням не лише сприятливих, а й несприятливих наслідків у довгостроковій перспективі життя хворого новонародженого.