УДК 616.831-001.34:616.831.22]-097-037

Черепно-мозкова травма залишається однією з провідних причин стійкої інвалідизації та тривалого неврологічного дефіциту. Мета — узагальнити сучасні дані щодо діагностичної та прогностичної цінності біологічних та інструментальних біомаркерів після ЧМТ з акцентом на передбачення моторного відновлення. Проаналізовано роль NfL, GFAP, UCH-L1, Tau, S100B, BDNF, дифузійно-тензорної МРТ та транскраніальної магнітної стимуляції. Більшість біохімічних маркерів відображають загальну тяжкість ушкодження, однак не мають достатньої специфічності щодо моторного прогнозу; інструментальні методи оцінки кортикоспінального тракту мають вищу прогностичну цінність. Жоден біомаркер поки не має достатньої доказової бази для рутинного індивідуального прогнозу.

 

УДК 616.831-001.31-06:616.89-008.454-008.441.13-057.36

Черепно-мозкова травма легкого ступеня тяжкості є найбільш поширеним видом нейротравми серед військовослужбовців із досвідом бойових дій та часто супроводжується тривалими післятравматичними психоемоційними і когнітивними порушеннями. Обстежено 144 військовослужбовці чоловічої статі віком 20–55 років після струсу головного мозку. У військовослужбовців виявлено достовірно вищі показники депресії та тривожності, нижчий когнітивний статус і настрій. Встановлено кореляційні зв’язки між депресією, тривожністю, когнітивними функціями та якістю життя. Депресія після легкої бойової ЧМТ є поширеним і прогностично несприятливим ускладненням; комплексне застосування стандартизованих шкал є доцільним для ранньої діагностики та оптимізації реабілітації.

Objective: To summarize current international and national evidence regarding the mechanisms underlying posttraumatic seizures and posttraumatic epilepsy following traumatic brain injury, to identify the main clinically relevant risk factors, and to outline approaches to seizure prophylaxis, neurophysiological monitoring, and prediction of long-term outcomes. Materials and methods: Publications from the PubMed, Scopus, and Web of Science databases, published predominantly between 2020 and 2025, as well as relevant national sources, were analyzed. The review included clinical practice guidelines, systematic reviews, meta-analyses, and key original studies addressing posttraumatic seizures and epileptogenesis after traumatic brain injury. Results: Early posttraumatic seizures were found to be primarily associated with acute metabolic and structural brain disturbances, whereas late seizures are usually considered a clinical manifestation of established posttraumatic epilepsy resulting from prolonged processes of epileptogenesis, neuroinflammation, microglial activation, and synaptic network remodeling. Prophylactic use of antiseizure medications is associated with a reduction in the incidence of early posttraumatic seizures but does not prevent the development of posttraumatic epilepsy. Electroencephalography and continuous EEG monitoring play an important role in risk stratification and in the detection of subclinical seizures. Conclusions: Management requires a differentiated multidisciplinary approach integrating clinical, neurophysiological, and neuroimaging risk factors.

УДК 579.842.23:612.017.1-02-06:616.1

У статті подано сучасні дані щодо ролі молекулярної мімікрії між антигенами Yersinia enterocolitica та тиреоїдними структурами, зокрема тиреотропним рецептором і тиреоїдною пероксидазою. Показано, що перехресна імунна реактивність сприяє активації гуморальної та клітинної імунної відповіді, включаючи стимуляцію Th1- та Th17-ланок, порушення функції регуляторних Т-клітин і надмірну продукцію автоантитіл. Окрему увагу приділено системним наслідкам тиреоїдної дисфункції, зокрема її впливу на серцево-судинну систему. Зміни рівня тиреоїдних гормонів призводять до електрофізіологічного ремоделювання міокарда через модифікацію іонних каналів, β-адренергічної чутливості та процесів реполяризації. Це створює передумови для розвитку широкого спектра аритмій — від синусової брадикардії та порушень провідності при гіпотиреозі до тахіаритмій, зокрема фібриляції передсердь у тиреотоксичних станах. Крім того, розглядається роль імунозапальних механізмів у формуванні так
званих автоімунних каналопатій, що безпосередньо впливають на електрофізіологічні властивості кардіоміоцитів.
Таким чином, молекулярна мімікрія між Yersinia enterocolitica та тиреоїдними антигенами є ключовим патогенетичним механізмом, що пов’язує інфекційний тригер із розвитком автоімунного тиреоїдиту і його серцево-судинних ускладнень. Формується єдиний патофізіологічний континуум «інфекція–автоімунітет– тиреоїдна дисфункція–кардіальні порушення», що визначає необхідність міждисциплінарного підходу до діагностики та лікування пацієнтів.
Ключові слова: автоімунний тиреоїдит, Yersinia enterocolitica, патогенез, аритмії.

УДК 616.127-002-036-073.788.97

У статті представлено два клінічні випадки МРТ-верифікованого міокардиту з різним ступенем кардіального ремоделювання та порушенням систолічної функції лівого шлуночка. Проведено порівняльний аналіз клінічних проявів, лабораторних та інструментальних даних відповідно до сучасних рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC, 2025).
У першому випадку відзначалося виражене ремоделювання міокарда зі значним зниженням фракції викиду лівого шлуночка та наявністю пізнього накопичення гадолінію, що відповідало постзапальному фіброзу міокарда. Другий випадок характеризувався хронічним перебігом міокардиту з помірним ремоделюванням та менш вираженим порушенням систолічної функції. Представлені клінічні випадки ілюструють гетерогенність перебігу міокардиту та підкреслюють діагностичну цінність МРТ серця у виявленні запалення, фіброзу та стратифікації прогнозу пацієнтів. Додатково, спекл-трекінг ехокардіографія може розглядатися як перспективний метод для раннього виявлення субклінічної дисфункції міокарда та стратифікації ризику в пацієнтів із міокардитом.
Ключові слова: міокардит, магнітно-резонансна томографія серця, серцева недостатність, ремоделювання міокарда, NT-proBNP, спекл-трекінг ехокардіографія.