УДК 616.857-008.6-036.86

Ще кілька десятиліть тому можливості фармакологічного лікування мігрені були вкрай обмеженими, що знижувало ефективність контролю симптомів у більшості пацієнтів. Проте останні роки
ознаменувалися суттєвим прогресом у розумінні патофізіології мігрені та розвитку нових терапевтичних
підходів. Враховуючи появу нових препаратів, багаторічне накопичення досвіду використання інших препаратів, важливо зрозуміти, яке місце займають триптани в сучасному абортивному лікуванні мігрені.
Мета статті: проаналізувати роль триптанів у сучасному абортивному лікуванні мігрені. Ця стаття
підготовлена у форматі наративного огляду. Пошук літератури проводився у базах даних PubMed,
Scopus та Web of Science. До аналізу були включені статті, опубліковані в період з 2015 до 2025 року.
Перевага надавалася клінічним настановам, систематичним оглядам, метааналізам, рандомізованим
контрольованим дослідженням та великим обсерваційним роботам. Огляд літератури та обговорення.
Одним з ключових кроків у лікуванні мігрені, який є необхідним для кожного пацієнта — підбір якісного
абортивного лікування. Виділяють 2 основних підходи до абортивного лікування мігрені — стратифікований підхід та поетапний підхід. В умовах спеціалізованої допомоги доцільніше застосовувати
стратифікований підхід, при якому вибір терапії залежить від тяжкості нападу та індивідуальних
потреб і особливостей пацієнта. На сьогодні порівняння між препаратами для абортивного лікування
мігрені значною мірою базується на систематичних оглядах та мережевих метааналізах. Під час аналізу
таких робіт бачимо, що є багато активних препаратів, які демонструють свою ефективність порівняно
з плацебо для досягнення знеболювання через 2 години. Найефективнішими серед них є триптани. При
цьому найвищу ефективність серед триптанів продемонстрував елетриптан. Нові препарати, як-от
ласмідитан, рімегепант і уброгепант, демонструють нижчу ефективність порівняно з триптанами. Але
при цьому у пацієнтів, які недостатньо реагують на триптани, вони можуть бути ефективними. Проте слід враховувати також побічні ефекти і профіль безпеки препаратів. Тут гепанти і НПЗП мають перевагу над триптанами і дитанами. Для досягнення оптимального ефекту від прийому триптанів і мінімізації побічних ефектів важливо дотримуватися правил їх прийому. Також потрібно враховувати ціну препаратів та її співвідношення з ефективністю. Є суттєва різниця в ціні між новими препаратами та триптанами в європейських країнах та в США. Висновки. Останніми роками з’явилися нові препарати для абортивного лікування мігрені, що розширює можливості більш персоніфікованого підходу до лікування. Триптани залишаються найефективнішими ліками для зняття та полегшення нападів мігрені. Водночас гепанти стають новою можливістю для пацієнтів, які не реагують на триптани або погано толерують їх побічні ефекти. При персоніфікованому підході до вибору абортивної терапії також слід враховувати значно нижчу ціну триптанів порівняно з новими препаратами.
Ключові слова: мігрень; лікування; триптани; біль

Background and Goal of Study: Fluid resuscitation is a critical component of early management in patients with septic shock. The 2021 Sepsis Surviving Campaign (SSC) guidelines recommend administering 30 mL/kg of balanced crystalloids within the first 3 hours of diagnosis. However, this standard approach does not fully align with the principles of personalized medicine.
This study aimed to investigate whether dynamic hemodynamic assessment methods can individualize fluid therapy during the early phase of septic shock.

УДК: 616.36-008.9:612.015.1:616.711/.714-001.3]-092.9

Мета роботи – визначити особливості ензимної та глутатіонової ланок антоксидантного захисту печінки щурів різноговіку за умов експериментальної краніоскелетної травми.
Матеріали і методи. У щурів трьох вікових груп (статевонезрілі, статевозрілі, старі) в умовах тіопентал-натрієвогонаркозу моделювали краніоскелетну травму (КСТ). Щурів виводили з експерименту в умовах наркозу через 3 і 7 діб посттравматичного періоду. В екстракті гомогенату печінки визначали супероксиддисмутазну та каталазну активність, глутатіонпероксидазну (ГП) і глутатіонредуктазу (ГР) активність, вміст відновленого глутатіону.
Результати. Встановлено, що незалежно від віку під впливом КСТ через 3 і 7 діб посттравматичного періоду в печінці піддослідних щурів істотно знижуються показники ензимної та глутатіонової ланок антиоксидантного захисту, що вивчали. Виявили, що показники старих щурів істотно знижені: через 7 діб каталазна активність менша на 30,8 % порівняно зі статевонезрілими, на 27,0 % – порівняно зі статевозрілими тваринами; ГП-активність – на 31,6 % щодо показників статевонезрілих, на 23,5 % – щодо статевозрілих щурів; ГР-активність – на 22,0 % порівняно зі статевозрілими тваринами.
Результати, що одержали, підтверджують системний прооксидантний вплив модельованої травми на органи, віддалені від місця безпосереднього травмування, а також на зниження антиоксидантної здатності печінки щурів зі збільшеннямтвіку.
Висновки. Під впливом КСТ у піддослідних щурів незалежно від віку через 3 і 7 діб поступово знижується активність ензимної та глутатіонової ланок антиоксидантного захисту печінки. За умов моделювання КСТ антиоксидантна здатність печінки старих щурів є нижчою, ніж у статевозрілих і статевонезрілих щурів.

ABSTRACT
Aim: To determine the effect of cell therapy on the intensity of lipid peroxidation processes in the liver, kidneys and lungs of rats of different ages under conditions of experimental cranio-skeletal trauma (CST).
Materials and Methods: In the experiments, 129 white male Wistar line rats of different age groups were used: immature rats aged 100-120 days and weighing 90-110 g; mature rats aged 6-8 months and weighing 180-200 g; and old rats aged 19-23 months and weighing 300-320 g. In each age group, CST was modeled under thiopental sodium anesthesia. The control rats were only injected with thiopental sodium anesthesia. For the purpose of correction, cryopreserved neuroblast cells (NBC) from Wistar line rats were injected intravenously at a dose of 0,5 ml*106 cells in groups of injured rats of different age groups. Additionally, in separate groups, rat mesenchymal stem cells (MSC) were injected intraperitoneally at a dose of 0,25 ml*105 cells per rat. The animals were taken out of the experiments using anesthesia after 14 days by total heart bleeding. The content of thiobarbituric acid reagents was determined in 10 % extract of liver, kidney and lung homogenate.
Results: In 14 days after the CST was applied in rats of different age groups, a significantly higher content of TBA-active lipid peroxidation products was observed compared to control groups of rats of the corresponding age. Under conditions of NBC monotherapy in experimental groups of different aged rats, a decrease in the content of TBA-active lipid peroxidation products occurred in the liver, kidney and lungs, but the result was statistically significant only in the group of mature rats. The injection of a combination of NBC and MSC for the purpose of correction was accompanied by a significantly greater effect compared to rats without correction. After 14 days of post-traumatic period, the content of TBA-active lipid peroxidation products in the liver and kidneys of different aged rats significantly decreased. In these organs, as well as in the lungs of mature rats, the combination therapy showed a greater antioxidant effect compared to rats without correction and rats with NBC monotherapy. The obtained results shed light on the specificity of the systemic antioxidant effect of combined NBC and MSC cell therapy in rats of different age groups with CST, which should be taken into account in the development of cell transplantation strategies under conditions of severe combined trauma. 
Conclusions: Combined transplantation of NBC and MSC during acute period of CST among rats of different age groups is accompanied by a systemic antioxidant effect, which is manifested by a significant decrease in the content of TBA-active lipid peroxidation products in the liver, kidney and lungs, the degree of which is mostly marked among mature rats.
KEY WORDS: cranio-cerebral trauma, skeletal trauma, liver, kidney, lungs, oxidative stress, cell therapy

ABSTRACT
Aim: The aim of the study was to determine the impact of cranioskeletal trauma (CST) on the development of endogenous intoxication syndrome in rats of different ages.
Materials and Methods: The experiments involved 147 white male Wistar rats of different age groups. The first experimental group included sexual immature rats aged 100-120 days. The second group includes sexually mature rats aged 6-8 months. The third group included old rats aged 19-23 months. In all experimental groups, CST was modelled under thiopentalonatrium anaesthesia. The control rats were only injected with thiopentalonatrium anaesthesia. The animals were withdrawn from the experiments under anaesthesia after 1, 3, 7, 14, 21 and 28 days by total bleeding from the heart. In blood serum, the content of fractions of molecules of middle mass was determined at a wavelength of 254 and 280 nm (MMM254, MMM280).
Results: As a result application of CST in rats of different age groups, an increase in the serum content of MMM254 and MMM280 was observed with a maximum after 14 days and a subsequent decrease by 28 days. At all times of the experiment, the indicators were statistically significantly higher compared to the control groups. The degree of growth of the MMM254 fraction after 1, 7 and 14 days was statistically significantly higher in sexual immature rats, and after 21 and 28 days – in old rats. In old rats after 21 and 28 days of the post-traumatic period, the content and degree of growth of the MMM280 fraction in the blood serum were also significantly higher.
Conclusions: Modelling of CST in rats of different age groups is accompanied by the development of endogenous intoxication syndrome, which is manifested by the accumulation of MMM254 and MMM280 fractions in the blood serum with a maximum after 14 days of the experiment. The content of the serum fraction of MMM254 in sexual immature rats in the dynamics of experimental CST exceeds other age groups after 1, 7 and 14 days, in old rats the content of the studied MMM fractions is significantly higher after 21-28 days.
KEY WORDS: traumatic brain injury, skeletal injury, endogenous intoxication of the kidney, age, molecular of middle mass