Досліджено окремі проблемні аспекти кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у медичній діяльності. Актуальність теми обумовлена високим рівнем корупції у сфері охорони здоров’я та віднесенням її до пріориетних напрямів антикорупційної стратегії держави. З’ясовано особливості медичної діяльності та правового статусу медичних працівників.

Огляд судової практики засвідчив відсутність чіткого та однозначного розуміння питання щодо кримінально-правової кваліфікації корупційних кримінальних правопорушень, що вчиняються лікарями та іншими медичними працівниками у зв’язку із здійсненням професійних функцій. Запропоновано визначити зміст поняття організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у законі.

Ключові слова: корупція, корупційне кримінальне правопорушення, неправомірна вигода, службова особа, організаційно-розпорядчі функції,  медичні працівники, лікар.

УДК 616.28-002-036.11:614.253.89

Актуальність. Проблема діагностики і лікування зовнішнього отиту (ЗО) поставала перед лікарями давно, а до відкриття антибіотиків (АБ) і протигрибкових засобів (ПГЗ) залишалась невирішеною. ЗО може уражати до 10% людей в різні періоди їх життя, проявляючись у формі гострого ЗО (ГЗО) у 95% випадків у віці від 2-х р. Відмічається спад кількості звертань профільних пацієнтів з початком пандемії COVID-19 при збереженні структури патології, де ЗО – в трійці лідерів. Водночас, є повідомлення і про збільшення кількості випадків ЗО у пацієнтів з COVID-19.

Мета. Оцінити динаміку больового синдрому, потребу у додатковому призначенні знеболення, системної антибактеріальної терапії (АБТ) чи місцевої протигрибкової терапії (ПГТ), рівень комплаєнсу у пацієнтів із ГЗО при емпіричному лікуванні комплексним препаратом «Кандибіотик» у порівнянні з протокольним лікуванням.

Матеріал і методи. В дослідження включалися дорослі і діти від 2-х років з діагнозом ГЗО: 30 пацієнтів основної (17 дорослих і 13 дітей) і 25 пацієнтів контрольної (15 дорослих і 10 дітей) груп. Пацієнти основної групи в якості базового лікування отримувала місцево вушні краплі «Кандибіотик». Пацієнти контрольної групи отримували протокольне лікування. При потребі пацієнтам додатково призначалася протибольова терапія (ібупрофен у відповідній дозі), системна АБТ чи місцева ПГТ. Для суб’єктивної оцінки болю використовувалася візуально-аналогова шкала (ВАШ). Оцінку комплаєнсу проводили за допомогою опитувальника Моріски-Гріна. Отримані результати обробляли поширеними статистичними методиками.

Результати: В основній групі пацієнтів, які отримували «Кандибіоик», була менша потреба у додатковому системного знеболюванні, системній АБТ, ніхто не потребував додаткової місцевої ПГТ. Порівняння отриманих результатів (%) у вигляді довільних таблиць з використанням критерію хі-квадрат встановив, що зв'язок між факторною та результативною ознаками статистично не значимий (р>0,05). Середній бал комплаєнсу достовірно відрізнявся як між обома досліджуваними групами загалом, так і окремо між групами дорослих і дітей (p<0,05).

Висновки. У пацієнтів дорослого і дитячого віку із діагнозом ГЗО при стартовому емпіричному призначенні препарату «Кандибіотик» спостерігалася менша потреба у додатковому знеболенні, призначенні системної АБТ і ПГТ. Такі результати відрізнялися статистично не значимо від результатів у пацієнтів дорослого і дитячого віку, яким призначали протокольне лікування ГЗО. У пацієнтів з монотерапією «Кандибіотиком» встановлено достовірно більш високий середній бал комплаєнсу у порівнянні з контрольною групою, особливо серед батьків дітей із ГЗО. Комплексний склад вушних крапель «Кандибіотик» сприяє високій прихильності до лікування у пацієнтів, а відсутність абсолютного аналога робить його засобом вибору для стартового емпіричного лікування ГЗО у дорослих і дітей віком від 2-х років.

Ключові слова: гострий зовнішній отит, комплаєнс, дорослі, діти