Background. It is known about wide variety of individual reactions to stress explained by genetics factors. On the other hand, it is also known about aerobic fitness variability between individuals. From the above it follows the hypothesis that inter-individual differences in normal conditions determine the characteristics of the body's response to acute stress. The purpose of this study is to test the hypothesis. Material and methods. The experiment is at 58 rats (28 males) Wistar line. Animals were tested for resistance to hypoxic hypoxia and aerobic muscular performance by swimming test. On the basis of the received data two qualitatively equivalent groups in a ratio 10/48 were formed. After a week of recovery over the next 10 days, one animal remained intact and 5 other rats were exposed to water-immersion and restraint stress. The next day after stress, the ECG recorded and some endocrine, metabolic and immune parameters determined as well as erosive-ulcerative lesions of the gastric mucosa evaluated. Results. Four clusters by hypoxic and swimming tests were created retrospectively: normal resistance to hypoxia and muscular endurance (n=11); moderately reduced resistance to hypoxia and normal swimming test (n=25); drastic increased swimming test and normal hypoxic test (n=3); significantly increased resistance to hypoxia and normal swimming test (n=9). Each cluster is characterized by specific (correctness of classification 100%) post-stress changes in 6 neuro-endocrine, 12 immune, 10 metabolic and 2 ECGs parameters, as well as the index of damage to the gastric mucosa. The swimming test determines the post-stress state of the registered parameters by 63,8%, the hypoxic test - by 57,5%, and taken together - by 79,1%. Conclusion. The post-stress neuro-endocrine, immune and metabolic parameters as well as injuries of myocardium and gastric mucosa in rats are determined significantly by innate muscular endurance and resistance to hypoxia.

The first scientific publication on general adaption syndrome, or as we know today biologic stress has been published in Nature in 1936 by the 29-year old Hans Selye.¹ Szabo et al² in the anniversary review "Stress" is 80 Years Old” conclude that despite the extensive and multidisciplinary research on stress during the last 80 years, a lot of basic and clinical research is needed to better understand the manifestations, central and peripheral molecular regulators of stress response, especially the modes of prevention/management of distress or its transformation into eustress and the treatment of stress-related diseases.

In the vast majority of publications on stress, the HPA-, HPG- and autonomous systems are the objects of research, while the place in the general adaptation syndrome of such important hormones as calcitonin and PTH has been studied only in a few publications. Another methodological shortcoming of most studies is that the subjects of analysis are limited to a single neuro-endocrine system.

Therefore, we set ourselves the goal: to analyze relationships between some adaptation hormones, HRV, calcitonin, and PTH as well as electrocardiogram and gastric mucosal damage in naїve and post stressed rats.

Abstract

Pathogenetic mechanisms of diabetic retinopathy are associated with the toxic effects of hyperglycemia and subsequent activation of stress-sensitive systems. The purpose was to determine the features of immune dysfunction in patients with diabetic retinopathy against the background of metabolic syndrome. Clinical and laboratory examinations of 130 patients with diabetic retinopathy have been carried out (70 insulin-dependent patients – group 1 and 60 insulin-independent patients – group 2). In determining the surveyed individuals’ contents of the lymphocyte populations and subpopulations, the monoclonal antibodies were used to CD3 +, CD4 +, CD8 +, CD19 +, CD23 +, CD25 +, CD56 + in the reaction of indirect immunofluorescence with fluorescein-isothiocyanate labeled antibodies and indices were calculated – the ratio of the lymphocyte populations and subpopulations. The population and subpopulation composition of blood lymphocytes were studied, and the ratio of cellular factors of immunity in patients with diabetic retinopathy was calculated. The immune status of patients with diabetic retinopathy is characterized by more pronounced changes in insulin-dependent patients’ cellular immunity – the activation of nonspecific killer immunity, suppressor potential and humoral immunity than in insulin-independent patients. The results allow the pathogenetic correction of diabetic retinopathy with the immune imbalance.

ABSTRACT
Introduction and aim. Information concerning lactoferrin and interleukin-8 (IL-8) local levels in breast milk are not numerous and requires further research. The aim of this study was to determine the content of lactoferrin and interleukin-8 in the breast milk of patients with lactational mastitis, and to identify new potential markers for assessing the activity of the inflammatory process in the mammary gland. Material and methods. This study analyzed the breast milk of 30 women with lactostasis (group I), 37 women with lactational mastitis (group II) and 30 healthy lactating women (age 26±5 years old). The milk content of lactoferrin and interleukin-8 (IL-8) was determined by enzyme-linked immunosorbent assay. Results. The average value of lactoferrin in breast milk of healthy women was 4.78±0.47 mg/mL, exceeding levels in group I 1.8 times (p<0.05). The level of lactoferrin in group II exceeds the control values 3.1 times (p<0.05). The content of IL-8 in breast milk of women in group I was 7.3 times higher than the control (3.63±0.12 pg/mL, p<0.05). In lactational mastitis, the concentration of IL-8 in breast milk exceeded the group I 13.9 times (p<0.05) and was 1.9 times higher than group I (p<0.05). Conclusion. The analysis has revealed an increase of lactoferrin and IL-8 in breast milk of the test groups, which indicates the activation of non-specific protection.

УДК : 616.36:615.244:611-092.4/.9

Вступ. На cьогодні немає однонаправленого формулювання щодо механізмів патогенезу стеатогепатозу та його зв’язку із cупутніми патологіями, що в цілому визначає актуальніcть доcліджень. З’яcування біохімічних процеcів, що лежать в оcнові розвитку ожиріння, дозволить впровадити в медичну практику нові ефективні заcоби для корекції цього захворювання і cупутніх патологій.
Мета дослідження – оцінити корекційний вплив мультипробітика “Симбітер ацидофільний” концентрований або нанокристалічного діоксиду церію на формування стеатогепатозу, індукованого неонатальним введенням глутамату натрію.
Методи дослідження. Досліди проведено на білих нелінійних щурах-самцях. Напрямок включав дослідження механізмів розвитку стеатогепатозу у тварин протягом 16 тижнів, яким у неонатальний період
вводили глутамат натрію, та дослідження структурно-функціонального стану печінки у щурів після
неонатального введення глутамату натрію на тлі періодичного введення мультипробіотика або нанокристалічного діоксиду церію.
Результати й обговорення. Встановлено, що неонатальне введення глутамату натрію викликало у щурів віком 16 тижнів метаболічні зміни, які проявлялися диспропорціональним накопиченням жиру з розвитком вісцерального ожиріння без гіперфагії, дисліпідемії, стеатогепатозу. Після неонатального
введення глутамату натрію у тварин порушувався ліпідний обмін, що проявлялося підвищенням концентрації триацилгліцеролів, загального холестеролу, ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності та
зниженням концентрації ліпопротеїнів високої щільності. Періодичне введення щурам мультипробіотика
або нанокристалічного діоксиду церію після неонатального введення глутамату натрію суттєво нормалізувало показники ліпідного обміну.
Висновки. У щурів, яким у неонатальний період вводили глутамат натрію, періодичне застосування
мультипробіотика “Симбітер ацидофільний” концентрований або нанокристалічного діоксиду церію
суттєво відновлювало морфофункціональний стан печінки, зменшувало прояви оксидативного стресу і
запобігало розвитку стеатогепатозу, що свідчить про антиоксидантну дію цих препаратів та можливість їх використання для профілактики стеатогепатозу.