UDC: 617.77-002:616-056.3]-06-07 

Abstract. Blepharitis is a very common disease in ophthalmology, dermatology, and allergist practice. It can be acute or chronic. Acute blepharitis is most often caused by viruses (Herpes simplex and Varicella zoster) and bacteria (Staphylococcus). Chronic blepharitis is a symptom of allergies, metabolic syndromes most often associated with liver disease, autoimmune diseases, fungal infections, and Demodex. The liver is a vital organ that supports immunity, metabolism, digestion, stores vitamins, and is responsible for detoxification. Therefore, liver dysfunction can also cause skin lesions around the eyes. Stress, through the activation of the pituitary-hypothalamic-adrenal system, promotes cell activation and the release of biologically active cytokines, which in turn
is a factor in skin damage. Clinically, blepharitis is manifested by redness, itching, and swelling of the eyelids, sometimes the formation of scales on the eyelids. As a rule, both eyes are affected and the disease has a recurrent course. In most cases, blepharitis does not pose a threat to the patient's life, but it reduces the quality of life and is dangerous for the development of such complications as conjunctival lesions and the formation of corneal marginal ulcers.
The article presents clinical cases of patients with chronic blepharitis who had similar symptoms but differed in etiology and treatment regimens.
Key words: blepharitis, contact dermatitis, toxic blepharitis.

Резюме. Хронічні обструктивні захворювання бронхолегеневої системи є одними з найбільш поширених у світі. Бронхіальна астма (БА) та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) значно обмежують пацієнтів, знижують їхню працездатність і потребують чималих фінансових витрат. Сьогодні ми маємо можливість допомогти таким пацієнтам, призначивши доступні та дієві ліки. Однак частина пацієнтів не може досягти контролю над хворобою. Частою причиною цього є погана прихильність до лікування.
Мета дослідження: визначення прихильності до лікування та її вплив на перебіг хвороби
Матеріали та методи. У дослідження було включено 52 пацієнти з бронхіальною астмою та хронічним обструктивним захворюванням легень. Важкість захворювання визначали за допомогою шкали оцінки важкості задишки (MRC), спірометричними показниками. Прихильність до лікування оцінювали за допомогою опитувальника, що включає 7 запитань.
Результати. Оцінку результатів тестувань проводили на першому візиті, через 3 та 6 місяців після початку лікування. Через 6 місяців середні показники опитувальника MRC покращилися в обох групах, однак у групі пацієнтів БА кількість пацієнтів, які оцінювали свою задишку як важку, була значно меншою (7 пацієнтів у групі ХОЗЛ та 2 пацієнти в групі БА). Прихильність до лікування незначно відрізнялася в обох групах (4,5±0,1 бала проти 4,2±0,3 бала, р<0,05). Основними факторами, що впливають на прихильність, є вартість препарату, тривалість використання та
можливі побічні дії.
Ключові слова: бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, прихильність до лікування.  

Резюме. Дотепер не встановлені характеристики вуглеводного метаболізму на ранній стадії стеатотичної хвороби печінки, асоційованої з метаболічною дисфункцією стадії метаболічно-асоційованого стеатозу печінки (МАСП), оскільки наявні джерела літератури розглядають її разом зі стеатогепатитом, що зумовило актуальність та доцільність нашого дослідження.
Мета роботи – охарактеризувати параметри вуглеводного метаболізму та їх кореляційні зв’язки за умов МАСП та встановити їх діагностичну цінність.
Матеріал і методи. До дослідження залучені 450 пацієнтів із кардіоревматологічною патологією, які поділені на основні групи (n=324) із супутнім МАСП та контрольні групи (n=126) з інтактною печінкою, в яких оцінено вміст глюкози натще, її кореляційні зв’язки, частота гіперглікемії, діагностична цінність цієї ознаки. У групі 2 проведений стандартний пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ) та визначено чутливість печінки до інсуліну за індексом HOMA-IR та чутливість периферійних тканин до інсуліну за індексами Gutt та Cederholm. Результати опрацьовано статистично, за рівень істотності прийнято р<0,05.
Результати. У пацієнтів без цукрового діабету (ЦД) вміст глюкози натще за умов МАСП істотно перевищував аналогічний за умов інтактної печінки (5,67±0,26 проти 4,86±0,22 ммоль/л; р<0,05). Вміст глюкози натще за умов МАСП істотно корелював з іншими критеріями метаболічного синдрому, параметрами запалення, ендогенної інтоксикації та структурно-функціональними параметрами стану печінки та серця. Пацієнти з супутнім МАСП істотно відрізнялись від осіб з інтактною печінкою за вищими значеннями глюкози на 30 ́, 60 ́ та 120 ́ та площею під кривою глюкози, що супроводжувалось істотно нижчими значеннями індексів інсуліночутливості периферійних тканин Gutt та Cederholm. Гіперглікемія натще збільшувала ймовірність виникнення МАСП у 4,73 раза порівняно з інтактною печінкою (95% СI=1,83-12,22; Z-statistic 3,211; р=0,0013).
Висновки. Вуглеводний метаболізм змінюється вже на стадії стеатозу печінки, зі збільшенням інсулінорезистентності печінки та зменшенням інсулі-
ночутливості периферійних тканин; тому гіперглікемія є істотною ознакою диференціації інтактної печінки та стеатозу.
Ключові слова: метаболічно-асоційований стеатоз печінки, глюкоза натще, глюкозотолерантний тест, інсуліночутливість периферійних тканин, гіперглікемія.

Background and objectives. Recent evidence has demonstrated that mildly elevated bilirubin concentrations are protective against various oxidative stress-mediated diseases, including autoimmune disorders. Based on this, the present study aimed to investigate the association between serum bilirubin levels, albumin-based inflammatory ratios, and the presence of primary antiphospholipid syndrome (APS) in women with a history of spontaneous miscarriages.
Materials and methods. This cross-sectional observational study included 72 women aged 21–40 years (median age 27) with a history of spontaneous miscarriages in the first trimester. Based on clinical and laboratory findings, 47 women were diagnosed with APS, and 25 were classified as non-APS. All participants underwent a complete evaluation, including blood count, coagulation tests, glucose and lipid profiles, CRP, vitamin D, and assessments of thyroid, liver, and kidney function.
Results. A total bilirubin level below 8 μmol/L was observed in 53% of APS patients, significantly higher than in non-APS women (24%, p = 0.024). Total, direct, and indirect bilirubin concentrations were significantly lower, while inflammatory markers such as fibrinogen, CRP, and CRP/albumin ratio were significantly higher in APS patients (p < 0.05). Logistic regression and ROC analysis confirmed the diagnostic value of these markers. The AUC values for total bilirubin, bilirubin/albumin ratio, fibrinogen, albumin/fibrinogen ratio, CRP, and CRP/albumin ratio demonstrated moderate diagnostic
accuracy (AUC = 0.723, 0.793, 0.693, 0.828, 0.761, and 0.699, respectively).
Conclusions. Serum bilirubin levels and the bilirubin/albumin ratio were negatively associated with APS in women with a history of spontaneous miscarriage. These findings suggest impaired antioxidant and anti-inflammatory defenses in APS patients. Serum bilirubin combined with albumin-based inflammatory ratios may serve as additional screening tools for APS in this population.

Keywords: antiphospholipid syndrome, total bilirubin, total bilirubin to albumin ratio, oxidative stress

УДК 61:378:811.111:811.124

На сучасному етапі розвитку медичної освіти в Україні в умовах інтеграції у світовий освітній та інформа-ційний простір, спрямованості на міжнародні стандарти актуалізується проблема підвищення якості підго-товки фахівців медичної галузі. Якісна підготовка медичних працівників передбачає застосування інтегрованого підходу для формування цілісної системи знань, умінь, навичок і професійно значущих якостей, що вказує на актуальність інтеграції освітніх компонент «Латинська мова та медична термінологія» і «Англійська мова за професійним спрямуванням» у процесі навчання студентів-медиків.

Мета дослідження ‒ розкрити сутність міждисциплінарної інтеграції та обґрунтувати її необхідність у викладанні латинської та англійської мов у медичних вишах. Володіння міжнародною медичною термінологією та іноземною мовою на комунікаційному рівні є важливим чинником підвищення загальноосвітнього та фахового рівнів підготовки медиків і фармацевтів. Основними напрямами реалізації міждисциплінарної інтеграції є: чітке визначення її завдань і пошук оптимальних шляхів реалізації міжпредметної інтеграції латинської та англійської мов; розкриття інтегративного потенціалу латинської мови; використання новітніх технік навчання; удосконалення змісту навчання, створення арсеналу можливих форм і методів навчання; використання порів-няльних методик навчання, навичок розпізнавання спільнокореневих слів; виконання вправ на визначення латинсько-грецьких словотворчих елементів (префіксів, суфіксів), тлумачення етимології та семантики латинських медичних термінів, а також відпрацювання навичок правильного написання та вимови; спрямування роботи викладачів на забезпечення міжкафедральної взаємодії; якісне оновлення навчально-методичних матеріалів, у яких латинська й англійська мови стають засобами пізнання та здобуття інформації, а також інструментом закріплення умінь і навичок, розширення сфери застосування здобутих знань.

Ключові слова: латинська мова, англійська мова, медична термінологія, медична освіта, інтеграція освітніх компонент