Aim: to investigate the factors of bacterial virulence of oral microbiotopes against the background of long-term experimental action of an opioid analgesic.
Materials and Methods:The study was performed on 72 white outbred rats, which were injected “Nalbuphine” with a gradual increase in dose for 12 weeks.
The microbial composition and virulence factors of bacteria in the microbiotopes of the oral cavity were studied.
Results: At the end of the 4th week of opioid exposure, the appearance of hemolytic escherichia was noted. At the end of the 8th week the appearance of
capsular bacteria Klebsiella was registered, as a virulence factor. The production of staphylococcal virulence factors – lecithinase, was noted. At the end of the
12th week of opioid use, the appearance of phycomycete fungi was noted, Gram-negative diplococci, Klebsiella, Hemolytic Escherichia coli and Pseudomonas
aureginosa. These changes indicated the development of dysbiotic changes, as well as the gradual formation of foci of the inflammatory process in the oral cavity.
   Conclusions: In the short-term stages of opioid exposure, changes in biocenoses were manifested in an increase in the contamination of certain types of
microorganisms. In the long-term effects of the opioid, the activation of bacterial elements of the microbiocenosis was revealed, which were characterized by
increased expression of virulence factors. At the later stages of opioid exposure, the predominance of gram-negative microflora and the activation of cytotoxic action against the background of suppressed activity of the body’s protective response were established.
KEY WORDS: experiment, oral cavity, microbiotopes, opioid, rats, microorganisms, virulence factors

Проблема антибіотикорезистентності має глобальні масштаби і загрожує повернути нас у доантибіотичну еру. Нераціональне використання
антибіотиків, як у медицині, так і в тваринництві, призводить до появи бактерій, стійких до дії цих препаратів. Це означає, що навіть незначні інфекції можуть стати смертельними, а хірургічні операції – надзвичайно ризикованими. Крім того, антибіотикорезистентність завдає значної шкоди економіці, збільшуючи витрати на охорону здоров’я, знижуючи продуктивність праці та гальмуючи розвиток багатьох галузей. Щоб протистояти цій загрозі, необхідно вживати комплексних заходів, включаючи посилення контролю за використанням антибіотиків, розробку нових препаратів, а також проведення масштабних освітніх кампаній.

Епідемія туберкульозу (ТБ) має місце в усьому Світі. Дана хвороба не подолана в жодній країні. Вона відбувається відповідно до певних
закономірностей. Однак швидкість, з якою ТБ виникає в конкретному регіоні, та її масштаби можуть різнитись залежно від певних чинників: початкових епідеміологічних показників, часу початку впровадження систематичних заходів щодо боротьби з цією хворобою та їх
ефективності, матеріальних можливостей системи охорони здоров’я та соціально-економічного розвитку країни, стану захворюваності на різні хвороби і таке інше.

Порушення вуглеводного обміну — одна з найпоширеніших патологій метаболізму, яка супроводжується значними змінами в гомеостазі організму та серйозними системними ускладненнями. Цукровий діабет, як найбільш відома форма таких порушень, характеризується хронічною гіперглікемією, що виникає внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну. У процесі прогресування захворювання уражаються серцево-судинна, нервова, сечовидільна системи, що відображається на показниках крові.

Оцінка клінічних та біохімічних показників крові є важливим інструментом для раннього виявлення ускладнень, контролю за перебігом хвороби та корекції терапії. Наразі існує потреба у систематизації даних про стан деяких показників крові пацієнтів із порушеннями вуглеводного обміну для формування ефективної моделі моніторингу. Актуальність дослідження полягає в необхідності поглибленого аналізу змін у показниках крові як маркерів метаболічного дисбалансу, що дозволяє поліпшити якість лікувально-діагностичних підходів до пацієнтів з цукровим діабетом.

Згідно звіту Всесвітньої організації охорони здоров`я «Епідемічний нагляд і моніторинг за туберкульозом в Європі», Україна
входить до пятірки європейських країн із найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз [6]. Порівняно з 2007 роком, коли захворюваність на туберкульоз становила 79,8 на 100 тис. населення України, у 2023 р. цей показник знизився до 48,4 на 100 тис. населення [5]. Показники поширеності туберкульозу протягом останніх шести років мали тенденцію до зниження. У 2020 р. тенденція до зменшення кількості всіх форм туберкульозу зберігалася, що експерти пояснили епідемією COVID-19 та, відповідно, зменшенням кількості звернень за медичною допомогою через впровадження обмежувальних заходів [3,4,7]. Таким чином, епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Україні не є стабільною та такою що не викликає стурбованості, а відтак – потребує подальшого вивчення та покращення.