Tlre possible role of viral persistence as an epigenetic factor in the development of
psoriasis is discussed when a specific antigen (virus, especially type 1,2 (HSV 1,2)) is considered as a trigger factor
for direct or indirect action on immunocompetent cells.
The purposeTo evaluate the peculiarities of blood lyrnphocytes phenotyping in patients with psoriasis and
activated chronic Herpes slmplex virus infection compared to patients with psoriasis, activated chronic Herpes
virus infection, and healthy persons during treatment

BACKGROUND: A decrease in the incidence of syphilis has been observed in the world and in Ukraine in recent years. At the same time, an increase in cases of neurosyphilis is recorded. Diagnosis of neurosyphilis is quite difficult and based on the correct interpretation of the complex of various diagnostic tests.
OBJECTIVES: The paper is aimed to determine diagnostic potential of treponemal tests (TTs) and evaluate effectiveness of Treponema pallidum immunoblot (TPI) while research on cerebrospinal fluid (CSF) in differential diagnosis of neurosyphilis.
MATERIALS AND METHODS: The research object was CSF of patients with late forms of syphilis. The regulated serological and immunological methods in accordance with current guidelines and orders of the Ministry of Healthcare of Ukraine were used for laboratory diagnosis of neurosyphilis: Enzyme immunoassays (EIA), fluorescent treponemal antibody (FTA), T. pallidum hemagglutination assay (TPHA), and TPI.
RESULTS: Effectiveness of TTs in the diagnosis of neurosyphilis while research on 23 samples of CSF was carried out by the following methods: EIA (Immunoglobulin [Ig]M + IgG), FTA, andTPHA. The above-mentioned TTs used in serological diagnosis of CSF do not always meet the problem of confirming neurosyphilis diagnosis. According to these investigations, both positive and false positive results were obtained. In order to verify the diagnosis, a study on positive and false positive samples of CSF by TPI method was carried out. Positive results were obtained in 13 samples with the established duration of the disease.
CONCLUSIONS: TPI is an optimal treponemal immunological method of examination of CSF to diagnose neurosyphilis with a high degree of reliability. The use of TPI while research on CSF makes it possible to verify the diagnosis of neurosyphilis by differentiated detection of antibodies to the most immunogenic antigens of T. pallidum eliminating the subjective factor of the reaction and simplifies diagnostic procedure.

Стаття присвячена дослідженню імунологічного статусу пацієнтів із переломами щелеп на тлі захворювань тканин пародонту.В роботі наведені нові дані щодо імунологічного статусу пацієнтів із переломами щелеп та супутніми захворюваннями в тканинах пародонту у результаті застосування розпрацьованої лікувальної схеми.Чітко показано вплив розпрацьованого алгоритму на імунологічний статус пацієнтів із переломами щелеп на тлі супутньої патології в тканинах пародонту.

Алкогольна кардіоміопатія - одна із вторинних дилатаційних кардіоміопатій, що виникає внаслідок токсичного впливу етанолу на міокард впродовж тривалого часу.

Пацієнт Ю., 68 років, звернувся зі скаргами на задишку, що посилюється при фізичному навантаженні та в горизонтальному положенні, серцебиття, набряки нижніх кінцівок, виражену загальну слабкість. В анамнезі - хворіє 13 років, коли почав періодично відмічати задишку та загальну слабкість, проте вважав це результатом поганої фізичної форми, почав відвідувати спортзал. Через 6 міс. стан значно погіршився, після чого звернувся за медичною допомогою. Встановлено діагноз «Ішемічна хвороба серця. Післяінфарктний кардіосклероз. Серцева недостатність ПА зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка» (фракція викиду, ФВ = 30 %). Систематично не лікувався. Зловживав міцним алкоголем (> 500 мл/7 д) впродовж останніх 25 років, до того - слабоалкогольні напої (пиво) 500-1000 мл/д. Об’єктивно: набряки нижніх кінцівок, розширення меж серця, ознаки застою у малому колі кровообігу. На ЕКГ: фібриляція передсердь з ЧСС=104-132’, знижений вольтаж, повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. За даними ЕхоКГ - дилатація усіх камер серця, муральний тромб у порожнині лівого шлуночка і зниження ФВ до 10 %. Пацієнту була проведена коронарографія, за даними якої ураження коронарних судин було відсутнє.

В результаті пацієнту був виставлений діагноз: Алкогольна кардіоміопатія. Фібриляція передсердь, постійна форма, тахісистолічний варіант. Серцева недостатність ПБ зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка, ПІ ФК за NYHA.

Отже, для встановлення вірного діагнозу важливе значення має детальний збір анамнезу, обстеження коронарних судин для диференційного діагнозу з ішемічною хворобою серця.

Вступ. Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) - захворювання, що характеризується розширенням камер серця та систолічною дисфункцією міокарда.

Мета роботи: проаналізувати особливості ремоделювання міокарда у пацієнтів із вторинними ДКМП алкогольного, токсичного і змішаного ґенезу.

Матеріали і методи. Було обстежено 82 пацієнтів із вторинними ДКМП, з них 66 чоловіків і 16 жінок. Середній вік обстежених становив (62,7 ± 1,4) років. Усім пацієнтам було проведено коронарографію, за даними якої не було

виявлено гемодинамічно значущих звужень коронарних артерій, а також ехокардіографію, за даними якої проводився аналіз ремоделювання міокарда - фракція викиду (ФВ), розміри лівого шлуночка (ЛШ), правого шлуночка (ПШ), лівого передсердя (ЛП), товщини перегородки та задньої стінки ЛШ та діаметр висхідної аорти. Було сформовано три групи дослідження, відповідно до ґенезу КМП: алкогольна - 30 осіб, токсична (професійні шкідливості) - 27 осіб та змішана (алкогольно-токсична) - 25 осіб.

Результати. Середня ФВ у пацієнтів із вторинними ДКМП становила 31,17 %. При цьому у групі ДКМП

алкогольного ґенезу вона була у 1,32 раза вищою, ніж у групі ДКМП токсичного ґенезу (p < 0,01) та у 1,72 раза, ніж у групі ДКМП змішаного ґенезу (p < 0,01). Розміри ЛШ були збільшені у 60,98 % пацієнтів, середній показник (5,89 ± 0,11) см; при цьому у групі ДКМП змішаного ґенезу вони були на 11,66 % більшими , ніж у групі з ДКМП алкогольного ґенезу (p < 0,05), проте достовірної різниці з групою ДКМП токсичного ґенезу виявлено не було. У групі ДКМП токсичного ґенезу показники ЛШ були на 7,31 % вищими, ніж у групі ДКМП алкогольного ґенезу (p < 0,05). Розміри ПШ були підвищені у 68,29 % пацієнтів, середній показник (2,71 ± 0,05) см; при цьому у групі ДКМП токсичного ґенезу вони були на 10,71 % менші у порівнянні з групою ДКМП алкогольного ґенезу (p < 0,05) та на 11,66 % у порівнянні з групою ДКМП змішаного ґенезу (p < 0,05). Розміри ЛП були підвищені у 86,59 % (M = 4,67 ± 0,07 см), товщина перегородки збільшена у 36,59 % (M = 1,14 ± 0,02 см), товщина задньої стінки ЛШ - у 40,24 % (M = 1,04 ± 0,03 см), діаметр висхідної аорти підвищений у 23,17 % (M = 3,39 ± 0,08 см); достовірної різниці між цими показниками у групах виявлено не було.

Висновки. У пацієнтів із ДКМП змішаного ґенезу спостерігаються нижчі показники ФВ, а також найбільші розміри ЛП і ПШ у порівнянні з ДКМП алкогольного ґенезу та ДКМП токсичного ґенезу. Проте при ДКМП токсичного ґенезу є достовірно більші розміри лівого шлуночка, а при ДКМП алкогольного ґенезу - правого шлуночка.