УДК: 546.221

Гідроген сульфід (H₂S) належить до «газових медіаторів» і синтезується ензиматичними системами, а також утворюється неензиматично та за фізіологічних концентрацій регулює низку біологічних функцій у різних органах і тканинах. H₂S залучений до біохімічних змін, що відіграють важливу роль у патогенезі таких захворювань, як рак, COVID-19, цукровий діабет, нейродегенеративні патології. При канцерогенезі H₂S впливає на проліферацію ракових клітин, гальмуючи їх апоптоз, регулюючи клітинний цикл, внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, стимулює ангіогенез та аутофагію ракових клітин. При запаленні легенів, спричиненому COVID-19, H₂S розриває дисульфідні зв’язки муцину, зменшуючи в’язкість слизу, блокує активацію шляху NF-κB, перешкоджаючи виникненню «цитокінового шторму», сприяє активації Nrf2, підвищуючи експресію антиоксидантних молекул і ферментів, активує калієві канали та блокує Na+/K+-ATPaзу, що сприяє поглинанню електролітів. У підшлунковій залозі H₂S регулює виділення інсуліну, а також відіграє суттєву роль у регуляції чутливості інсулінзалежних тканин; він інгібує поглинання глюкози та накопичення глікогену, що є дуже важливим при цукровому діабеті. У жировій тканині H₂S сприяє адипогенезу, інгібує ліполіз і регулює виділення адипонектину та MCP-1 при цукровому діабеті ІІ типу. У нервовій тканині H₂S чинить нейромодуляторний вплив, підвищує експресію ГАМК, спричинює зростання концентрації Ca2+, бере участь у довготривалому потенціюванні та модуляції різних нейротрансмітерів, впливає на рівень НАДФН, чинить епігенетичний вплив. Розуміння ролі H₂S може бути важливим для розробки ефективних стратегій терапії різноманітних захворювань.
Ключові слова: гідроген сульфід, цистатіонін-β-синтетаза, цистатіонін-γ-ліаза, рак, цукровий діабет, COVID-19, нейродегенеративні захворювання.

Hydrogen sulfide (H₂S) belongs to the family of «gasotransmitters» can by synthesized by enzymatic systems and also formed non-enzymatically. At physiological concentrations, it regulates a range of biological functions in various organs and tissues. H₂S is involved in biochemical changes that play an important role in the pathogenesis of diseases such as cancer, COVID-19,dia betes mellitus, and neurodegenerative pathologies. In carcinogenesis, H₂S
influences cancer cell proliferation, inhibits cancer cell apoptosis, regulates the cell cycle, intracellular signaling pathways, stimulates angiogenesis, and autophagy of cancer cells. In lung inflammation caused by COVID-19, H₂S disrupts disulfide bonds in mucus, reducing its viscosity, blocks NF-κB pathway activation, preventing the onset of a «cytokine storm», promotes Nrf2 activation, increasing the expression of antioxidant molecules and enzymes,
activates potassium channels, and blocks Na+/K+-ATPase, promoting electrolyte absorption. In the pancreas, H2S regulates insulin secretion and plays a significant role in insulin sensitivity regulation in insulin-responsive tissues. It inhibits glucose uptake and glycogen accumulation, which is crucial in diabetes mellitus. In adipose tissue, H₂S promotes adipogenesis, inhibits lipolysis, and regulates the secretion of adiponectin and MCP-1 in type 2 diabetes. In neural tissue, H₂S acts as a neuromodulator, increases GABA expression, induces Ca²⁺concentration increase, participates in long-term potentiation, neurotransmitter modulation, affects NADPH levels, and exerts epigenetic effects. Understanding the role of H₂S may be crucial in developing effective therapy strategies for various diseases.
Keywords: hydrogen sulfide, cystathionine-β-synthase, cystathionine-γlyase, cancer, diabetes mellitus, COVID-19, neurodegenerative diseases.

Background: Berberine is the main active compound of different herbs and is defined as an isoquinoline quaternary botanical alkaloid found in barks and roots of numerous plants. It exhibits a wide range of pharmacological effects, such as anti-obesity and antidiabetic effects. Berberine has antibacterial activity against a variety of microbiota, including many bacterial species, protozoa, plasmodia, fungi, and trypanosomes.
Objective: This review describes the role of berberine and its metabolic effects. It also discusses how it plays a role in glucose metabolism, fat metabolism, weight loss, how it modulates the gut microbiota, and what are its antimicrobial properties along with its potential side effects with maximal tolerable dosage.
Methods: Representative studies were considered and analyzed from different scientific databases, including PubMed and Web of Science, for the years 1982-2022.
Results: Literature analysis shows that berberine affects many biochemical and pharmacological pathways that theoretically yield a positive effect on health and disease. Berberine exhibits neuroprotective properties in various neurodegenerative and neuropsychological ailments. Despite its low bioavailability after oral administration, berberine is a promising tool for several disorders. A possible hypothesis would be the modulation of the gut microbiome. While the evidence concerning the aging process in humans is more limited, preliminary studies have shown positive effects in several models.
Conclusion: Berberine could serve as a potential candidate for the treatment of several diseases. Previous literature has provided a basis for scientists to establish clinical trials in humans. However, for obesity, the evidence appears to be sufficient for handson use.

УДК 378.4:61:004.77

 Пандемія Covid-19, воєнний стан у країні стали поштовхом до ситуації, коли онлайн-заняття взяли верх над традиційним навчанням. Така ситуація принесла абсолютно новий аспект у навчання. Завдяки прогресу технологій і доступності Інтернету онлайн-заняття проводяться за допомогою різних програм, таких як Zoom, Google Classroom, Free Conference Call, Telegram, Skype, YouTube і FaceTime тощо, які надають інтерактивну платформу для навчання в розширеному режимі. Учасники освітнього процесу переходять і адаптуються до такого нового педагогічного підходу, повністю використовують ресурси, які пропонує віртуальний світ. Медична наука —сфера, де відбуваються нові відкриття та досягнення, що призводить до швидких інновацій в медичній інформації та технологіях. Студентам-медикам як і лікарям доведеться керувати значно більшою кількістю біомедичних і клінічних записів, незалежно від спеціальності, яку вони обрали. Тому, з метою забезпечення високої якості медичної освіти, необхідно переглянути звичні методи навчання, адаптувати динамічний формат навчання з урахуванням реалій сьогодення. Онлайн-навчання є потенційним освітнім методом, який може задовольнити цю потребу, надаючи студентам-медикам оновлену інформацію на постійній основі та навчаючи основних навичок біомедичної інформатики. Проте завжди постають питання: наскільки онлайн-навчання краще за традиційні дидактичні методи навчання в медичній освіті? Чи онлайн-викладання та навчання прийнятні для всіх у медичній співдружності? Як і де використовувати дистанційні технології в медичній освіті? Труднощі для розуміння та відсутність попередньої підготовки можуть бути основними прогалинами, на які посилаються викладачі. Що необхідно зробити, щоб доповнити чинні моделі викладання та підготовленість викладачів шляхом включення онлайн-завдань і методів оцінювання, зміцнення цифрової інфраструктури в медичних вишах. Хоча технологія змінила спосіб навчання, чи має вона достатньо передових цифрових інструментів, які можуть задовольнити потреби викладання та навчання медицини