Синдром Стівенса‐Джонсона – це тяжке імунокомплексне захворювання, що характеризується утворенням пузирів (бул) на слизових оболонках порожнини рота, горла, очей, статевих органів та інших ділянках шкіри і слизових оболонок, причиною якого є реакція організму на різноманітні фактори, що мають біологічне або хімічне походження. Визначальну роль в патогенезі різноманітних патологічних станів (запалення, шоків різного ґенезу тощо) має унікальний поза‐ і внутрішньоклітинний месенджер – система оксид азоту (NO), яка виконує функцію ендогенного регулятора при різних дерматозах.
Вивчення показників реактивної та особистісної тривожності в жінок з різним клінічним перебігом акне
На сучасному етапі акне відносять до групи дерматозів, які викликають соматопсихічний резонанс внаслідок реального або передба‐ чуваного естетичного дискомфорту. Дані літератури свідчать, що рубцеві зміни шкіри внаслідок акне формуються у 25% пацієнтів. При цьому дана проблема в разі психологічної фіксації на своєму захворюванні є психотравмуючим фактором. Виявлено негативний вплив акне на самооцінку і самосприйняття хворих, оцінку стану власного здоров’я, міжособистісні взаємодії дії і соціальні функції. Відповідно, всі негативні впливи акне вказують на необхідність своєчасної та адекватної терапії. У літературних джерелах є поодинокі повідомлення щодо можливої ролі тривоги, стресу, нейроендокринної патології та розвитку метаболічного синдрому у патогенезі акне, але наведені дані часто суперечливі та недостатньо аргументовані, що й визначає актуальність подальших досліджень з метою оптимізації лікування дерматозу.
Існує група інгібіторів згортання, що являють собою антифософоліпідні антитіла (АФЛА). У пацієнтів з різними антитілами проти фосфоліпідів спостерігаються рецидивуючі тромболітичні ускладнення, ураження головного мозку, патологія вагітності, що і дозво‐ лило виділити синдром АФЛА. Дерматологічна маніфестація охоплює ліведо, дистальну шкірну ішемію та обширні некрози шкіри. Як відомо в біоптатах з вогнищ ураження описують зміни характерні для локального внутрішньосудинного згортання крові (ЛВЗ).
Для дерматологів важливим є цілеспрямований пошук АФЛА, зокрема вовчакового антикоагулянта (ВА) при системному черво‐ ному вовчаку та вовчакоподібних синдромах нез’ясованої етіології, ліведо‐церебральному синдромі, а також при ураженнях, що су‐ проводжуються тромбозом судин шкіри, синдромі Бехчета, злоякісному атрофічному папульозі (хворобі Кельмейера‐Дегоса), вуз‐ ликовому періартеріїті.
Taking into account actuality of psoriasis morbidity problem, specialists point out differentiated individual approach to diagnostic and therapeutic stages as a key aspect in the management of patients. Investigation of main points of etiopathogenesis and elaboration of target influence on its key aspects will enable to achieve a set goal. Both rapid epidermal proliferation and dermal inflammatory infiltration are accompanied by numerous formations of new blood vessels, which start during the early changes of psoriasis and vanish after skin lesion clearance. These observations highlighted that angiogenesis is the chief distinguishing feature during the pathogenesis of psoriasis. Among non-specific stimulants of angiogenesis, matrix metalloproteinase (MMP) should be singled out, which is a group of matrix-destructing enzymes, the source of which are fibroblasts, macrophages, neutrophils and other cells that play an important role in tissue remodelling, including neoangiogenesis processes.
Increasing incidence of dermatosis at the background of reduced immunological response to the impact of exo- and endogenous pathogenic agents dictate the necessity of a more profound research of the problem. In addition, antibiotic and immunosuppressive therapy led to activation of saprobic and conventionally pathogenic microflora which is believed to play a prevalent role in the development of dermatosis and, in particular, psoriasis.