Introduction. Almost all patients, who have experienced acute manifestations of COVID-19, regardless of the severity of the acute phase of the disease, are only at the beginning of a long way to recovery. According to experts, SARS-CoV-2 infection should affect almost 80% of the world's population, so all these patients to a greater or lesser extent will need a rehabilitation of certain manifestations of postcovid syndrome.

Purpose: to study the effectiveness of rehabilitation program and the dynamics of cognitive impair- ment and manifestations of chronic fatigue syndrome in patients after coronavirus disease.

Methods: The study design included 60 patients after SARS-Cov-2 infection. Among the examined patients there were 26 (43,3%) women and 34 (56,7%) men. An average age of the patients was 43,9±1,08 years. Patients were referred to the Department of Physical Rehabilitation after corona- virus disease with chronic fatigue and cognitive disorders syndromes. Accordingly, all patients, who participated in the study, were divided into two groups: group I - 28 patients with a general condition of moderate severity at the hospital stage and 32 patients - group II, with severe course of the disease and oxygen demand at the hospital stage. Depending on the duration of rehabilitation, two observation periods were used - on the 7th and 14th day of rehabilitation program.

Results: It has been proven, that patients, who didn’t need oxygen, were complaining about anos- mia, cephalgia, cognitive impairment, increased anxiety and fatigue. Dysgeusia, dyssomnia, and depression were more common in patients, requiring oxygen therapy at the hospital stage. Rehabil- itation program eliminated cognitive dysfunction, depression, cephalgia, drowsiness and dyssom- nia on the 7th day in patients, who did not require oxygen therapy (p>0,05), and in patients, who needed oxygen therapy - on the 14th day of the rehabilitation program (p>0,05). However, 2 (6,3%) and 3 (9,4%) patients, who needed oxygen therapy, even after 14 days of rehabilitation had mani- festations of minor recurrent headache and drowsiness.

Conclusion: Thus, patients after coronavirus disease, who needed oxygen therapy at the hospital stage, need long-term rehabilitation program.  
Keywords: postcovid syndrome, anxiety, depression, drowsiness, rehabilitation 

Мета. Окреслити оновлені підходи до хірургічного лікування пацієнтів із гострим панкреатитом у розвиток положень консенсусу Атланта–2012 та настанов Всесвітнього товариства з невідкладної хірургії.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування пацієнтів у Львівському міському панкреатологічному центрі. Використано загальноклінічні, лабораторні, біохімічні, променеві, інструментальні, патоморфологічні, бактеріологічні, рН–метричні, цитоморфологічні та математично–статистичні методи.
Результати. Встановлено, що місцеві ускладнення гострого панкреатиту виникають у вигляді як одиночних, так і множинних та поєднаних патологічних процесів. Для діагностики захворювання запропоновано діагностичний алгоритм з урахуванням найбільш інформативних (за критеріями «чутливість», «специфічність» та «діагностична ефективність») показників. Опрацьовано власні предиктори тяжкості захворювання – візуальний, рН–метричний, цитоморфологічний та бактеріологічний. Ураховуючи значення раннього ентерального харчування, запропоновано методики його череззондової трансінтестинальної реалізації, доведено їх ефективність. Напрацьовано способи аналгезії без препаратів–опіатів та з мінімізацією інвазивного шляху введення ліків. Описано хірургічну тактику з використанням мініінвазивних та стандартних операційних технологій.
Висновки. Оновлені підходи до діагностики та лікування гострого панкреатиту базуються на здобутках міжнародної та української хірургічної панкреатології.
Ключові слова: гострий панкреатит; Атланта–2012; нові підходи; лікування.

Предметом досліджень інфекційних процесів за сучасних умов все частіше стають випадки, пов’язані з мультирезис­тентною флорою. Етіологічні чинники, що представлені грамнегативними патогенами групи ESKAPE, у багатьох випадках корелюють із тяжким перебігом та незадовільними клінічними і мікробіологічними результатами лікування інфекційних хірургічних ускладнень, у тому числі й при поширених наразі бойових травмах. Відповідно, емпірична антибіотикотерапія в поєднанні з хірургічним лікуванням складає основу менеджменту зазначеної категорії пацієнтів, а підбір схеми протимікробного лікування слід здійснювати з урахуванням складної бактеріальної етіології хірургічної інфекції, активності та доступності компонентів антибіотикотерапії.

Стаття присвячена ефективності проведення післяопераційного знеболювання в хірургічних стаціонарах України. Описано багатоцентрове дослідження ефективності післяопераційного знеболення в Україні з використанням парацетамолу в хірургічних стаціонарах – “РОЗУМ”. Визначено ефективність мультимодальної аналгезії та інших методів знеболювання в післяопераційному періоді. Виявлено предик­тори виникнення неадекватного знеболювання хірургічних хворих, оцінено ризики розвитку больового син­дрому у хірургічному стаціонарі. Проведено оцінку використання парацетамолу в схемах мультимодаль­ної аналгезії в післяопераційному періоді.

У цьому клінічному дослідженні порівнювали ефективність Парацетамолу +ММА, НПЗП + опіоїди та опіоїдів у лікуванні болю, пов’язаного з хірургічними втручаннями. Біль, який відчуває пацієнт, є, як правило, різної інтенсивності, що вимагає призначення препаратів та схем, здатних боротися з помірним та інтенсивним болем. Станом на сьогодні парацетамол залишається найчастіше вживаними препаратом для знеболення з добовою дозою до 4000 мг [4]. Для збільшення ефективності даних препаратів їх часто комбінують з центрально діючими опіатними анальгетиками, такими як кодеїн або гідрокодон. Останні, хоч і мають адитивну дію, також помітно збільшують частоту побічних ефектів [20]. Результати даного багатоцентрового подвійного дослідження Багатоцентрове дослідження ефективності післяопераційного знеболення в Україні з використанням Парацетамолу в хірургічних стаціонарах – "РОЗУМ". Чутливість обраної моделі болю підтверджується тим фактом, що обидва види активного лікування були достовірно ефективніші, ніж опіоїдів. При оцінці показників тяжкості й ослаблення болю в кожній із точок часу, так само як і при оцінці сумарних 4 і 6год показників, ефективність схеми Парацетамолу+ММА чітко перевищувала показники у групах опіоїдів та НПЗП+опіоїди. Парацетамол у складі ММА переносився добре. Частота ускладнень у трьох групах склала 10, 10 і 14 % відповідно. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту; їх часто-та була однаковою при всіх трьох видах терапії. При виконанні цього дослідження в кожному з 20 медичних центрів були задіяні спеціально навчені медсестри. Валідність отриманих результатів пов’язана з великою кількістю чинників. Найважливішим з них є той факт, що всі медичні сестри були спеціально навчені і перебували під управлінням однієї науково-дослідної групи. Ми об’єднали дані, отримані в різних медичних центрах, оскільки, незважаючи на географічне розділення місць дослідження, в кожному з них за основу було взято один і той же протокол дослідження і однакову структуру проведення дослідження. Можливість об’єднання даних була також підтверджена статистично, оскільки показники ефективності,зареєстровані в різних дослідницьких центрах, були узгоджені між собою. Порівнянність і поєднуваність даних, отриманих у семи дослідних центрах, є хорошим аргументом на користь того, що дані цього дослідження можуть бути поширені на загальну популяцію всіх пацієнтів, що піддаються вищезгаданим видам оперативних втручань.

Висновок. Парацетамол (Інфулган) для післяопераційного знеболення може з успіхом використовуватися в практичній роботі відділень ІТ та профільних хірургічних відділеннях при різних інтенсивностях больового синдрому, а безпечною добовою дозою є 4 грами і тривалість використання до повного купірування больового синдрому. Даний препарат володіє власним достатньо вираженим знеболюючим ефектом. А його використання в схемі ММАяк базового компонента дає достатній ефект у лікуванні больових відчуттів у ранньому після-операційному періоді. Преемптив-аналгезія з Парацетамолом (Інфулганом) за 30 хв до операції сприяє:●стабільнішому рівню знеболення;●зниженню загальної дози опіоїдних анальгетиків;●менш вираженій стрес-реакції;●меншій інтенсивності болю в ранньому після -операційному періоді

УДК 617:615,33

У роботі наведено огляд наукових джерел стосовно фосфоміцину – препарату, який поновлює своє місце в арсеналі протимікробних засобів у лікуванні пацієнтів з хірургічною інфекцією.

Мета дослідження. Окреслити перспективи застосування фосфоміцину в сучасних схемах антибітикотерапії у лікуванні пацієнтів з різними проявами хірургічної інфекції.

У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з наукових публікацій з імпакт-фактором. Пошук здійснювався в базах даних Pubmed, medLine, ClinicalKey, пошук включав публікації за останні 10 років.

Фосфоміцин синтезований маже п’ять десятиліть тому і, на сьогодні, зберігає активність стосовно низки мультирезистентних штамів і збудників з розширеною резистентністю. Фосфоміцин характеризується мінімальним ступенем взаємодії з іншими лікарськими засобами і має відносно сприятливий профіль безпеки. Результатами численних клінічних дослідження доведена ефективність препарату при лікуванні пацієнтів не тільки з інфекцією сечовивідних і дихальних шляхів, але й інфекційним ураженням кісток, суглобів, шкіри і м’яких тканин, ЦНС. Водночас, було встановлено, що фосфоміцин має значний потенціал використання в кардіохірургії, трансплантології, профілактики хірургічної інфекції в колоректальній хірургії.

Висновки. Доведена клінічна ефективність фосфоміцину як при монотерапії, так і в комбінації з іншими антибактеріальними середниками при лікуванні пацієнтів з інфекційними процесами позашпитального та нозокоміального генезу різної локалізації в хірургічній практиці. Дані досліджень зі застосування фосфоміцину, які наведені у літературі, є багатообіцяючими, і свідчать про значний потенціал використання цього препарату як допоміжного засобу у випадках інфекційних ускладнень у пацієнтів відділень інтенсивної терапії.