Ресинхронізаційна терапія – сучасний метод лікування пацієнтів із серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлуночка в поєднанні з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності. Суть ресинхронізаційної терапії полягає у відновленні передсердно шлуночкової, внутрішньошлуночкової та міжшлуночкової синхронії, що дає змогу забезпечити координацію роботи шлуночків та покращити їх систолічну функцію. Існує два основних методи ресинхронізаційної терапії – бівентрикулярна кардіостимуляція та стимуляція провідної системи серця. «Класичним» методом ресинхронізаційної терапії з найбільшою доказовою базою є бівентрикулярна кардіостимуляція. Проте останнім часом велика увага приділяється стимуляції провідної системи, що є відносно новим методом ресинхронізації. За багатьма критеріями стимуляція провідної системи, а особливо зони лівої ніжки пучка Гіса, не лише зіставна з бівентрикулярною кардіостимуляцією, а навіть має переваги порівняно з нею. У деяких випадках для
досягнення кращого ресинхронізаційного ефекту застосовують методи оптимізації ресинхронізаційної терапії, які полягають в одночасній стимуляції більшої кількості локусів, а також у поєднанні бівентрикулярної кардіостимуляції та стимуляції провідної системи (LOT CRT, HOT CRT). У цьому огляді проаналізовано клінічні аспекти та особливості застосування різних методик ресинхронізації, їх переваги і недоліки.

Conduction system pacing (CSP), which includes His bundle pacing (HBP) and left bundle branch area pacing (LBBAP), is
increasingly recognized as a physiological and clinically effective alternative to conventional right ventricular pacing
(RVP) and biventricular pacing (BiVP). The 2023 EHRA consensus provided a detailed overview of implantation
techniques and procedural endpoints, while the 2025 EHRA/ESC clinical consensus expands the discussion to clinical
decision-making and patient selection across various scenarios.
This review highlights the evolving role of CSP specifically in the context of bradycardia management and cardiac
resynchronization therapy (CRT). We focus on how recent recommendations guide the choice of pacing strategy or
resynchronization modality depending on individual clinical scenarios.

У практичній діяльності лікарів часто трапляються складні пацієнти, які потребують «мозгового штурму» за участю багатьох лікарів різних спеціальностей. У таких випадках ми говоримо про потребу консиліуму – наради кількох лікарів однієї чи різних спеціальностей (лат. consilium – згода, порозуміння, обговорення). На жаль, в останні роки ми все частіше забуваємо про консилярне обговорення, ігноруємо потребу «думати разом». Консиліуми часто необхідні для оцінки стану здоров'я обстежуваного, діагнозу хвороби, визначення медичного прогнозу, тактики подальшого
обстеження та лікування, доцільності скерування у спеціалізоване відділення чи інший, профільний, лікувальний заклад. Спільне обговорення серйозних медичних проблем не лише скорочує шлях до правильного діагнозу, але й оптимізує лікувальну тактику.

Хронічна ідіопатична кропив’янка (ХІК) клінічно проявляється почервонінням і свербежем шкіри, в деяких випадках з набряками і триває не менше 6 місяців. Дане захворювання не несе загрози для життя пацієнта, однак значно знижує якість життя. Тому виявлення провокаційного фактору та його усунення або призначення відповідного лікування є дуже важливим для пацієнтів з ХІК. У більшої частини пацієнтів із хронічною кропив’янкою ми не можемо визначити провокаційний фактор, а отже не можемо досягнути ремісію. Використання високих доз антигістамінних препаратів другого покоління, їх комбінації, використання симптоматичної терапії та імуносупресорів у частини пацієнтів не дає досягти контролю над хворобою. Упродовж останніх років з’являється все більше інформації про автоімунну природу хронічної кропив’янки. На жаль, лабораторна діагностика з визначенням специфічних антитіл та імуноглобулінів, тест активації базофілів тощо сьогодні не є доступним для наших пацієнтів. Однак нині ми маємо можливість проводити шкірний тест з автосироваткою, який рекомендований європейськими й американськими асоціаціями алергологів для діагностики пацієнтів з автоімунною кропив’янкою.  

Алергічний риніт (АР) – це поширене захворювання, яке становить значний тягар для суспільства, оскільки може призвести до зниження якості життя пацієнтів, а також до розвитку ускладнень. У багатьох випадках АР не сприймається як серйозна хвороба, хоча насправді він суттєво впливає на здоров'я пацієнтів. Діти і дорослі, які страждають на це захворювання, часто мають проблеми зі сном, підвищену стомлюваність, дратівливість, а також труднощі з концентрацією уваги. Це може сприяти зниженню академічної успішності та пропускам навчання школярів і студентів.