УДК 616.514-078:57.083.3]-053.2-085
У дітей із ГК рівень загального IgE значно вищий, ніж у здорових осіб, і достовірно корелює з виразністю
клінічних проявів та рецидивністю перебігу. Включення цього показника до діагностичного алгоритму дає змогу виявляти IgE-опосередковану реакцію та підбирати індивідуалізовану терапію. Злагоджена співпраця педіатра і дерматолога дає можливість підвищити якість медичної допомоги та запобігти ускладненням і хронізації процесу
УДК 616.8-008.615/.64-036.82
РЕЗЮМЕ. За спостереженнями багатьох дослідників, у перебігу цереброваскулярної хвороби домінує комп-лекс нейропсихологічних розладів, а основним проявом є когнітивна дисфункція. При тривалому перебігу патоло-гічного процесу когнітивні розлади прогресують та розглядаються як основні фактори розвитку інсульту та/або деменції. Висока питома вага когнітивних розладів при цереброваскулярній патології вказує на необхідність спря-мованих реабілітаційних заходів, що мають вирішальне значення для покращення здоров’я та якості життя дано-го контингенту хворих.
Мета роботи – оцінка якості життя та психоемоційного стану пацієнтів з цереброваскулярною хворобою I і II ступенів тяжкості та визначення стану і важкості клінічного перебігу захворювання для врахування індивідуаль-них особливостей пацієнтів при розробці комплексної програми фізичної та медичної реабілітації.
Матеріал і методи. У дослідження залучені пацієнти віком 40–59 років з цереброваскулярною хворобою I та II стадій. Визначали психоемоційні особливості та якість життя обстежених із дотриманням принципів біомедич-ної етики на підставі інформованої згоди, які функціонували у звичному режимі.
Результати. Оцінка психоемоційного стану та якості життя дала можливість визначити стан і тяжкість клі-нічного перебігу захворювання, а саме за даними короткої шкали ментального статусу (MMSE) у більшості об-стежених хворих (76,0 %) реєстрували когнітивні порушення різного ступеня вираження. Відсутність депресив-них проявів за шкалою BDI спостерігалася лише у 24,0 % хворих. Якість життя обстежених пацієнтів з хронічним порушенням мозкового кровообігу була низькою, стан здоров’я обмежував виконання фізичних навантажень. За шкалою TAI високий рівень як реактивної, так і особистісної тривожності визначався лише у хворих з II стадією (29,8 % та 38,6 % відповідно). Оцінка порушення мислення реєструвалася більшою мірою при компенсованій стадії.
Висновки. Під час дослідження встановлено значну поширеність когнітивної дисфункції у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями, що збігається з літературними даними. Низькі показники якості життя, які були зафіксовані в анкеті, дають можливість враховувати індивідуальні особливості кожного пацієнта при розроб-ці комплексної програми медикофізичної реабілітації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: цереброваскулярна хвороба; якість життя; психоемоційний стан.
Wheelchair users face significant daily challenges, many of which are the result of physical, social, and attitudinal barriers in society rather than their impairment alone. Public attitudes toward this group are shaped by personal experience, awareness, and the availability of accessible infrastructure. In Ukraine, the number of people with disabilities has increased due to the ongoing war, highlighting the relevance of student perspectives in this context.
To compare the attitudes of students from Ukraine and the Visegrad Group (V4) countries—Poland, Czech Republic, and Slovakia—toward wheelchair users.
In 2024, a total of 997 students from Poland, 1222 from the Czech Republic, 918 from Slovakia, and 986 from Ukraine participated in a survey using the standardized Multidimensional Attitudes Scale Toward Persons With Disabilities (MAS). Sampling was non-random and based on convenience, which limits the representativeness of the findings.
Cognitive and behavioral components of attitudes were generally stable and comparable across all four groups. However, significant differences were observed in the emotional subscale, with Ukrainian students demonstrating more positive attitudes. The median total MAS score was lower (indicating more favorable attitudes) for Ukrainian students (60) compared to Poland, Slovakia (68), and the Czech Republic (71).
Ukrainian students reported more positive emotional attitudes toward wheelchair users compared to peers from Poland, Slovakia, and the Czech Republic. These results highlight the influence of social context on attitudes toward people with disabilities.
Attitudes toward people with disabilities reflect the level of moral and cultural development of societies, their cohesion, and their ability to coexist harmoniously. Studying students’ attitudes toward wheelchair users in the context of the armed conflict in Ukraine is an important step in exploring the sociodemographic determinants of those attitudes and the evolution of social awareness among young people. The research was conducted twice, in 2022 and 2024, covering 1,453 and 986 Ukrainian students, respectively, from medical, humanities, and social science programmes at universities in Kyiv, Ternopil, Ivano-Frankivsk, and Lviv. The method used was a diagnostic survey with a standardised questionnaire, the Multidimensional Attitudes Scale Toward Persons With Disabilities (MAS-UA). Results are presented in subscales, with higher values indicating more negative attitudes toward individuals with disabilities. The results indicate significant differences in the first subscale of the MAS (39.94 ± 5.97 in 2022 vs. 33.76 ± 10.07 in 2024), suggesting an increase in positive emotional-evaluative attitudes in the later study. The overall assessment of social attitudes has also improved (79.22 ± 11.98 vs. 74.02 ± 18.31). The cognitive and behavioural aspects of attitudes are more stable and change relatively slowly. The armed conflict has triggered the mobilisation of the Ukrainian youth to increase efforts for the benefit of people with physical disabilities. The sociodemographic ‘profile’ plays a role in shaping emotional attitudes and the overall MAS score. Older students, women, those living in large cities, married individuals, students in medical fields, and those who identify with a religion exhibit a more positive attitude. The increase in positive emotions, reduction in tension, stress, helplessness, and shame indicate an improvement in mental well-being. However, a decline has been noted in feelings of relaxation, calmness, and composure. A daily visual or direct contact with people with physical disabilities has significantly improved affective attitudes, highlighting the importance of direct interactions in fostering empathy and understanding.
Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є найпоширенішим метаболічним захворюванням, яке призводить до численних ускладнень. Діабетична хвороба нирок (ДХН) є одним із найчастіших хронічних ускладнень ЦД та охоплює функціональні, структурні та клінічні порушення нирок. У пацієнтів із ДХН часто спостерігається дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), яка ускладнює вже наявні метаболічні порушення. Мета роботи: дослідити характер функціональних порушень ЩЗ в пацієнтів із ЦД2 та ДХН. Матеріал і методи. У дослідження було включено 125 пацієнтів із ЦД2 та ДХН. Пацієнтів було розділено на три групи згідно зі ступенем ризику прогресування ДХН. Група з помірним ризиком (група 1) включала 76 осіб, група з високим ризиком (група 2) мала 33 учасника, а група з дуже високим ризиком (група 3) об'єднувала 16 осіб. Всім учасникам було визначено індекс маси тіла (ІМТ) та проведено лабораторні дослідження, а саме: глікований гемоглобін (HbA1c), загальний холестерин, креатинін, сечовину, тиреотропний гормон (ТТГ), вільний трийодтиронін (вТ3), вільний тироксин (вТ4). Для оцінки функціонального стану нирок було розраховано швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) та визначено співвідношення альбумін-креатиніну (САК). Результати. За даними дослідження було встановлено, що частота прогресування ДХН була вищою серед жінок. Середній вік усіх пацієнтів становив 56±0,77 року; однак, вищий ризик прогресування ДХН спостерігався переважно в осіб старшого віку (55,11±0,91, 57,93±1,56 і 61,13±2,28 року відповідно; p<0,01); а також у пацієнтів із довшою тривалістю ЦД2 (7,75±1,31, 8,39±0,84 і 10,15±1,23 року відповідно; p<0,01). У всіх учасників дослідження було виявлено ожиріння (ІМТ≥30 кг/м2) та мали незадовільний глікемічний контроль ЦД2, оскільки рівень HbA1c перевищував 9% (p<0,05). Важливо відзначити, що рівень загального холестерину був підвищений лише в групі 2 (6,07±0,29 ммоль/л) і групі 3 (6,11±0,36 ммоль/л) (р>0,05). У розглянутих групах пацієнтів виявлено підвищення рівня показників функціонального стану нирок, таких як креатинін (85,93±1,98, 102,02±3,71 і 133,82±6,52 мкмоль/л), сечовина (5,34±0,99, 6,26±0,33 і 9,35±0,87 ммоль/л) та САК (120,85±7,09, 214,00±13,40 і 334,38±17,15 мг/г) (для всіх показників p<0,01). Також відмічено зниження рівня рШКФ у всіх групах (79,11±1,75, 60,76±2,78 і 41,33±2,34 мл/хв/1,73 м2 відповідно; p<0,01), що відображає ступінь ризику прогресування ДХН. Також, варто зазначити в усіх групах поступове підвищення рівня ТТГ (2,69±0,35, 3,12±0,57 і 4,89±0,80 мкМО/мл; р<0,05) та водночас зниження рівня вТ3 (2,48±0,21, 2,35±0,36 і 1,18± ±0,15 пг/мл; p<0,05) і вТ4 (15,03±1,21, 12,40±1,81 і 6,14±0,83 пмоль/л; p<0,05) пропорційні ступеню ризику прогресування ДХН. Висновки. Встановлено, що в пацієнтів із ЦД2 та ДХН спостерігається порушення функції ЩЗ, що проявляється змінами рівня тиреоїдних гормонів, і свідчить про взаємозв'язок між функцією ЩЗ та прогресування ДХН. Саме тому важливо вчасно діагностувати та запобігати розвитку цих захворювань.