УДК [616.24-002.5:615.015.8]:616-085.33:612.017.1

Анотація. Проведено дослідження змін імуно-метаболічного гомеостазу у хворих з новими випадками деструктивних форм мультирезистентного туберкульозу легень (МРТБЛ) після застосування режимів лікування бедаквеліном та лінезолідом. Встановлено, що до початку лікування у хворих виявлявся Т-клітинний імунодефіцит з достовірним зниженням рівня Т-хелперів (у 2,0 рази проти контролю), а також виявлено реакцію гіперчутливості першого типу за рівнем зростання CD23+ (у 2,5 раза від рівня у групі контролю) та виражену активацію гуморальної та кілерної ланки імунітету. За результатами комплексного клініко імунологічного обстеження хворих з новими випадками МРТБЛ після завершення інтенсивної фази лікування констатовано активацію Т- клітинної ланки імунітету за рахунок збільшення рівня Т-супресорів, особливо у групі хворих у схемі хіміотерапії яких було введено бедаквелін та лінезолід.

Abstract. The aim of the study was to investigatethe changes in immuno-metabolic homeostasis in the management of a new case of destructive forms of multidrug-resistant pulmonary tuberculosis with the use of individual chemotherapy regimens. In patients with new cases of multidrug-resistant pulmonary tuberculosis before treatment, Tcell immunodeficiency was found, with a significant decrease in the level of T-helpers (2,0 times against control, and revealed a hypersensitivity reaction of the first type with increasing levels of CD23 + (2.5 times relative to control group) and pronounced activation of the humoral and killer parts of the immune system. According to the results of a comprehensive clinical immunological examination of patients with new cases of multidrug-resistant pulmonary tuberculosis after the intensive phase of treatment revealed activation of the T-cell immune system due to increased levels of T-suppressors, especially in the group of patients who received chemotherapy bedaquiline and linezolid.

Мета.  Порівняти  закритий  та  відкритий  хірургічний  методи  корекції  сідловидної деформації носа (СДН) за власним досвідом, визначити можливості і ефективність  застосування  реберних  аутотрансплантатів (РА)  для усунення сідловидної деформації носа (СДН) при функціональній риносептопластиці (РСП) у військовослужбовців Збройних сил України. 
Матеріали та методи. У п’яти випадках СДН пацієнтам застосовано РА. Три операції при СДН виконано за закритою методикою (основна група), дві операції виконано  за  відкритою  методикою (контрольна  група).  Всі  пацієнти  були чоловічої  статі.  Середній  вік  пацієнтів  основної  групи (35,0±7,1)  року,  контрольної – (32,0±6,3)  року,  різниця  віку  статистично  незначима. Усім  пацієнтам для  реімплантації  використано  ділянку  правого 6-го  реберного  хряща (РХ),  а першим  етапом  операції  виконано  класичну  ендоскопічну  септопластику  з лазерною вазотомією нижніх носових раковин. 

Результати  та  їх  обговорення.  В  усіх  пацієнтів  обох  груп  досягнуто  естетичної  форми  носа,  відновлено функцію  носового  дихання.  Рани  у  всіх  прооперованих  загоїлись  первинним  натягом.  Реактивні  набрякові  явища  зі  сторони м’яких  тканин  при  закритій  методиці  регресували  швидше,  реабілітаційний період  скоротився  на (19,0±2,1)  доби  в  основній  групі  порівняно  із  пацієнтами  з контрольної  групи (p<0,05).  Серед  пацієнтів  основної  групи 2 (66,7%)  осіб  були  задоволені  результатом,  а 1  пацієнт (33,4%) –  частково  задоволений  через розходження  результату  із  власними  сподіваннями.  З  контрольної  групи 1 пацієнт (50%) був незадоволений результатом. 

Висновки.  СДН –  складна  патологія,  яка  потребує  кваліфікації  хірурга  і матеріалу  для  імплантації. Закрита  РСП  з  імплантанцією  РХ  пацієнта  має переваги  перед  відкритою.  Гарний  косметичний  та функціональний  результат дає  змогу  військовослужбовцям  якісно  виконувати  свої  службові  обов’язки,  підтримувати  фізичний  стан  на  відповідному  рівні,  зменшити  частоту захворюваності супутньої патології, бути придатним до проходження військової служби в спеціальних підрозділах, зменшити ризик психологічних розладів. 

ІІ  Міжнародна  науково-практична  конференція  «Лікарі  та  медсестринство: трансформація в умовах війни та поствоєнне відновлення», що відбулася у Луцьку 16-17 травня  2024  року  (далі  –  Конференція),  стала  гідним продовженням  започаткованої  Волинським  медичним  інститутом  у  2023  році  першої  конференції  «Лікарі та медсестринство – медичний фронт в Україні та світі». Традиційно проведення медичного форуму приурочене до Міжнародного дня медичної сестри, який відзначається щорічно 12  травня.  Завданнями  конференції  було привернення  уваги  медичної  спільноти  до важливості  медсестринської  професії,  висвітлення  актуальності наукових  досліджень  у галузі медицини і медсестринства у світі та в Україні, популяризація досягнень медичної  науки та практики на теренах Волинської області. 

Гіпертрофія мигдаликів кільця Пирогова-Вальдейера у дорослих діагностується рідко, найчастіше вона спостерігається у дітей віком до 15 років. Клінічна картина даного стану мигдаликів у дорослих і дітей значно відрізняється, а скарги дорослих пацієнтів є менш вираженими. Проте, слід пам’ятати про гіпертрофію  мигдаликів у дорослих пацієнтів для правильної диференційної діагностики та вибору лікувальної тактики. 

Синдром Ігла-Стерлінга - це патологія, для якої характерна зміна положення,  форми  та розмірів шилоподібного відростка, що відходить від скроневої кістки, а також деформація  шило-під'язикової зв'язки. Основними причинами захворювання є подовження шилоподібного відростка, а також окостеніння шило-під'язикової зв'язки, спазм м'язів, що прикріплюються до шилоподібного відростка. Напруга м'язової мускулатури може бути зумовлена різким позіханням, тривалим відкриванням рота (при проведенні стоматологічного лікування) тощо. 
Діагностика і встановлення діагнозу  - Синдрому Ігла-Стерлінга часто викликає труднощі, що зумовлено широким спектром його клінічних проявів, а середня тривалість захворювання до встановлення правильного діагнозу, може тривати роки.  Дані пацієнти звертаються до сімейного лікаря, отоларинголога, стоматолога, невропатолога, хірурга, онколога. Найчастіше їм виставляють діагноз: хронічний отит, хронічний тонзиліт, невралгія трійчастого нерва, артрозо-артрит скронево-нижньощелепного суглоба тощо.