Bafilomycin A1 inhibits V-type H+ ATPases on the molecular level, which acidifies endolysosomes. The main objective of the study was to assess the effect of bafilomycin A1 on Ca2+content, NAADP-induced Ca2+ release, and ATPase activity in rat hepatocytes and human colon
cancer samples. Chlortetracycline (CTC) was used for a quantitative measure of stored calcium in permeabilized rat hepatocytes. ATPase activity was determined by orthophosphate content released after ATP hydrolysis in subcellular post-mitochondrial fraction obtained from rat liver as well as from patients’ samples of colon mucosa and colorectal cancer samples. In rat hepatocytes, bafilomycin A1 decreased stored Ca2+ and prevented the effect of NAADP on stored Ca2+. This effect was dependent on EGTA–Ca2+ buffers in the medium. Bafilomycin A1 significantly increased the activity of Ca2+ATPases of endoplasmic reticulum (EPR), but not plasma membrane (PM) Ca2+ ATPases in rat liver.
Bafilomycin A1 also prevented the effect of NAADP on these pumps. In addition, bafilomycin A1 reduced Na+/K+ ATPase activity and increased basal Mg2+ ATPase activity in the subcellular fraction of rat liver. Concomitant administration of bafilomycin A1 and NAADP enhanced these effects. Bafilomycin A1 increased the activity of the Ca2+ ATPase of EPR in the subcellular fraction of normal human colon mucosa and also in colon cancer tissue samples. In contrast, it decreased Ca2+ ATPase PM activity in samples of normal human colon mucosa and caused no changes in colon cancer. Bafilomycin A1 decreased Na+/K+ ATPase activity and increased basal Mg2+ ATPase activity
in normal colon mucosa samples and in human colon cancer samples. It can be concluded that bafilomycin A1 targets NAADP-sensitive acidic Ca2+ stores, effectively modulates ATPase activity, and assumes the link between acidic stores and EPR. Bafilomycin A1 may be useful for cancer therapy.
Keywords: molecular mechanisms; colon cancer; ATPase; autophagy; hepatocytes; liver; NAADP; biomarkers; bafilomycin A1; Ca2+ store 

UDC 577.352:616-006.44:542.978

Endo-lysosomal system through the process of autophagy 
is involved in the pathogenesis of many diseases. Acidification of these organelles is carried out by V-type H+-ATPases, which is inhibited by bafilomycin A1. Endosomes and lysosomes are also important Ca2+-storage in a cell. Nіcotіnіc acіd adenіne dіnucleotіde phosphate (NAADP) releases Cа2+ from endo-lysosomes. The main purpose of the study was to found out the effect of bafilomycin A1 and NAADP on stored Ca2+ and on the ATPase activity of rat hepatocytes. The stored Ca2+ was estimated using chlorotetracycline in permeabilized hepatocytes of rats. ATPase activity was determined by level of orthophosphate spectrophotometrically. It was found that bafilomycin A1 reduces stored Ca2+ in permeabilized hepatocytes of rats in the micromolar range of concentration (20 and 0.04 mkM) and averted the effect of NAADP on calcium content. Lower concentrations of bafilomycin A1 (0.001 mkM) did not alter the content of stored calcium, but prevented the influence of NAADP in permeabilized hepatocytes of rats. In the subcellular fraction of rat liver bafilomycin A1 (0.001 mkM) increased Ca2+-ATPase and basal Mg2+-ATPase activities and reduced Na+/K+-ATPase activity. Preincubation of the subcellular fraction with bafilomycin A1 completely averts any changes in the activity of estimated ATPases by means of NAADP. It was concluded that the bafilomycin-sensitive store in hepatocytes of rats is NAADP-sensitive endo-lysosomal Ca2+-store. Using of bafilomycin A1 may be useful in treating autophagy-depended diseases. 

Мета роботи. Вивчити концентрацію неорганічного фосфору слини у хворих на СПК та практично здорових осіб.

Матеріали та методи. Проаналізовано зразки слини 10 хворих, у яких діагностовано СПК. Для дослідження брали нестимульовану слину, зібрану через 30 хвилин після чищення зубів і ретельного ополіскування порожнини рота дистильованою водою. Для виключення патології зубів та ротової порожнини хворі були консультовані стоматологом.

Вміст неорганічного фосфору вимірювали за методом Фіске-Суббароу та виражали у мкг/мл. Нормальні значення рівня фосфору у слині людини встановлені на 10 практично здорових добровольцях.

Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу. Для виключення запальної патології кишечника проводили CITO TEST Calprotectin-Lactoferrin (компанія «Фармаско»). Обов’язково звертали увагу на відсутність симптомів тривоги.

Результати. Серед обстежених хворих було 5 жінок (50,0%) і 5 (50,0%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 36,9±1,2 років.

У слині пацієнтів виявлено достовірне зниження рівня фосфору на 21,9% порівняно з контрольною групою (41,3±2,4 мкг/мл проти 52,9±8,2 мкг/мл, р<0,05). ROC-крива дозволила знайти оптимальну ″точку розподілу″ когорт ″хворий-здоровий″, що у даному випадку знаходиться на рівні 41,3 мкг/мл.

Таким чином, серед хворих з СПК виявлено зміни у складі слини, яка представляє собою складний полікомпонентний секрет та відіграє важливу роль у гомеостазі шлунково-кишкового каналу

УДК 618.2(075.8)

Мета роботи. Вивчити рівень фосфору слини у пацієнтів з СПК та ожирінням.

Матеріали та методи. Проаналізовано зразки слини 10 хворих, у яких встановлено поєднання ожиріння та СПК. Для дослідження брали нестимульовану слину, зібрану через 30 хвилин після чищення зубів і ретельного ополіскування порожнини рота дистильованою водою. Для виключення патології зубів та ротової порожнини хворі були консультовані стоматологом.

Вміст неорганічного фосфору вимірювали за методом Фіске-Суббароу та виражали у мкг/мл. Нормальні значення рівня фосфору у слині людини встановлені на 10 практично здорових добровольцях.

Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих було 5 жінок (50,0%) і 5 (50,0%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 56,9±1,6 років. Тривалість ожиріння становила від 1 до 10 років. Індекс маси тіла в середньому склав 35,1±3,3кг/м². Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу.

У слині пацієнтів, які мали поєднання ожиріння та СПК, виявлено достовірне зниження рівня фосфору на 34,4% порівняно з контрольною групою (34,7±6,8 мкг/мл проти 52,9±8,2 мкг/мл, р<0,05).

Таким чином, серед хворих з комбінованою патологією виявлено зміни у складі слини, яка представляє собою складний полікомпонентний секрет та відіграє важливу роль у гомеостазі шлунково-кишкового каналу.

УДK 616.1/.4-036-07-08(063)

Мета роботи – оцінити поширеність синдрому подразненої кишки у хворих з ожирінням.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати спостережень за 110 хворими з ожирінням. Серед обстежених хворих було 68 жінок (61,8%) і 42 (38,2%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 36,6±1,1 років. Шляхом опитування проводили ретельний збір скарг, анамнезу захворювання та життя, аналізували дані об'єктивного обстеження. Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу.

Результати досліджень. Тривалість ожиріння становила від 1 до 10 років. Індекс маси тіла в середньому склав 33,9±0,3кг/м². Надлишкову масу тіла виявлено у 4 (3,63%) пацієнтів. Ожиріння І ступеня діагностовано у 70 (63,64%) хворих, ІІ ступеня у 27 хворих (24,54%), ІІІ ступеня у 9 хворих (8,19%). Ожиріння абдомінального типу виявлено у 106 (96,37%) пацієнтів.

На важкість або дискомфорт у животі скаржились 93 (84,5%) хворих, 35 (31,8%) пацієнтів відмічали періодичну нудоту, у 49 (44,5%) осіб виникало періодичне здуття живота. Рецидивуючий абдомінальний біль впродовж останніх 3-х місяців встановлено у 60 (54,5%) пацієнтів: жінки – 35 (51,5%), чоловіки – 25 (59,5%).

Таким чином, практично у кожного другого пацієнта з надлишковою масою тіла незалежно від статі діагностовано СПК. Виявлена коморбідна патологія вимагає корекції терапевтичних підходів для запобігання її прогресування.