У дослідженні представлені результати аналізу особливостей ліпідного обміну у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

Матеріали та методи.

Обстежено 125 пацієнтів віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98± 0,81 років), госпіталізованих з приводу ГКС. В залежності від функції ЩЗ усі хворі були поділені на дві групи: І група – хворі зі зниженою функцією ЩЗ (рівень ТТГ>4 мкМО/мл), середній вік - 62,51±1,18 роки (n=51 (40,8%)), ІІ група – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл), середній вік - 59,93±1,08 років (n= 74 (59,2%)). Частка осіб з інфарктом міокарда (ІМ) складала 71,2%, з нестабільною стенокардією (НС) – 28,8%. Зокрема, в І групі питома вага пацієнтів з ІМ складала 76,47%, з НС – 23,53%. У ІІ групі частка хворих з ІМ – 67,57%, та з НС – 32,43%, p>0,05 між І і ІІ групами. Визначали наступні показники ліпідного обміну: загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ), холестерин не-ліпопротеїдів високої щільності (ХС не-ЛПВЩ). Для вивчення функції ЩЗ у пацієнтів з ГКС визначали рівень ТТГ.

Результати. Встановлено достовірно вищі середні рівні ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС не-ЛПВЩ у хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І) порівняно з хворими без порушення фунції ЩЗ (ІІ): ЗХС – на 25,17% (5,76 ±1,19 ммоль/л (І) проти 4,31 ±1,30 (ІІ), р< 0,001), ХС ЛПНЩ – на 31,64 % (3,54 ±1,10 ммоль/л (І) проти 2,42 ±1,08 (ІІ), р< 0,001), ТГ – на 21,95 % (2,05 ±1,61 ммоль/л (І) проти 1,60 ±1,24 (ІІ), р< 0,05) та ХС не-ЛПВЩ на 25,78 % (4,46 ±1,18 ммоль/л (І) проти 3,31 ±1,31 (ІІ) р< 0,001), відповідно.

Питома вага осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ достовірно більша у І групі хворих: на 39,46 % (92,16 ±3,76 проти 52,70 ±5,80%), 16,96 % (98,04 ±1,94 проти 81,08 ±4,55%) та 10,34 % (94,12 ±3,29 проти 83,78 ±4,28%), відповідно, порівняно з ІІ групою.

Висновки.

1). У хворих з ГКС та зі зниженою функцією ЩЗ (І) виявлено на 20-30% достовірно вищі середні рівні проатерогенних фракцій ліпідів (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС-неЛПВЩ), порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ (ІІ).

2). У пацієнтів з ГКС та гіпофункцією ЩЗ (ТТГ більше 4,0 мкМО/мл) (І) реєструються достовірно більші частки осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ, у порівнянні з хворими без порушення функції ЩЗ (ТТГ 0,4-4 мкМО/мл) (ІІ), зокрема на: 39,46%, 16,96 % та 10,34 %, відповідно.

УДК: 616.12-008.331.1:616.132.2-008.64:616.441]-6

Мета. Провести порівняльну оцінку показників добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ), залежно від рівня ТТГ у пацієнтів з ГКС.

Матеріали та методи. В дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98± 0,81 років). За станом функції щитоподібної залози (ЩЗ) всіх хворих було розподілено у дві групи. Першу (І) групу склала 51 особа (40,8%) – хворі зі зниженою функцією ЩЗ (рівень ТТГ>4 мкМО/мл), середній вік - 62,51±1,18 роки; ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 4-0,4 мкМО/мл), середній вік 59,93±1,08 років. В загальній групі частка осіб з нестабільною стенокардією (НС) становила 28,8%, з інфарктом міокарда (ІМ) – 71,2%. Зокрема, в І групі питома вага хворих з НС складала 23,53%, з ІМ - 76,47%. У ІІ групі частка хворих з НС - 32,43%, та з ІМ - 67,57%, p>0,05 між І і ІІ групами. Після стабілізації стану пацієнта, в 1-2 добу госпіталізації, проводили добовий моніторинг АТ за допомогою приладу Biomed ВАТ41-2. Визначали наступні показники: систолічний АТ (САТ), денний, нічний та середньодобовий (24 години) (САТд, САТн, САТдоб); діастолічний АТ (ДАТд, ДАТн, ДАТдоб); пульсовий АТ (ПАТд, ПАТн, ПАТдоб); індекс часу (ІЧ) для САТд та САТн, САТдоб (ІЧ САТд, ІЧ САТн, ІЧ САТдоб) і ДАТ (ІЧ ДАТд, ІЧ ДАТн, ІЧ ДАТдоб); варіабельність для САТд та САТн, САТдоб (вар САТд, вар САТн, вар САТдоб) і ДАТ (вар ДАТд, вар ДАТн, вар ДАТдоб); добовий індекс САТ (ДІ САТ), ДАТ (ДІ ДАТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС). Для вивчення функції ЩЗ у включених у дослідження хворих, визначали рівень ТТГ методом хемілюмінесцентного імуноаналізу на аналізаторі ARCHITECT iSystem із використанням набору реактивів для кількісного визначення ТТГ (ARCHITECT TSH).

Результати. На початку дослідження виявлено достовірно вищі середні рівні САТн та ДАТн у І групі хворих порівняно з ІІ групою: САТн – на 6,27% (125,44±2,98 мм рт.ст. (І) проти 117,58±2,26 (ІІ), p=0,018), ДАТн – на 6,15% (73,65±1,91 мм рт.ст. (І) проти 69,12±1,62 (ІІ), p=0,036). Середнє значення ІЧ ДАТн також виявилося достовірно вищим у І групі проти ІІ групи на 33,69% (42,47±4,60 % (І) проти 28,16±3,60 (ІІ), p=0,007). Також, виявлено достовірну різницю середніх показників ДІ САТ та ДІ ДАТ у групі хворих з гіпотиреозом (І) проти хворих з еутиреозом (ІІ): ДІ САТ (І) = 2,52±1,25 % проти ДІ САТ (ІІ) = 5,99±0,98, p= 0,014; та ДІ ДАТ (І) = 4,69±1,38% проти ДІ ДАТ (ІІ) = 8,88±1,32, p= 0,015.

Висновки. 1). У групі пацієнтів зі зниженою функцією ЩЗ з ГКС виявлено достовірно вищі середні рівні нічних показників АТ: САТн, ДАТн та ІЧ ДАТн порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ. При цьому, середні рівні САТ та ДАТ в нічний час перевищували припустимі значення (САТ <120, ДАТ <70 мм рт.ст.) у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ, тоді як у групі хворих без порушення функції ЩЗ ці показники знаходились в межах оптимальних значень.

2). У кожного третього пацієнта зі зниженою функцією ЩЗ (І) (37,25% за ДІ САТ, та 31,37% за ДІ ДАТ) спостерігається вкрай прогностично несприятливий добовий профіль АТ, що характеризується підвищенням, а не зниженням АТ вночі ( «night-peaker» ). Отримані результати можуть свідчити про несприятливий вплив дисфункції ЩЗ на стан регуляції АТ та високий ризик ускладнень при перебігу ГКС.

Toxic epidermal necrolysis (TEN) is one of the most severe reactions of the body to
the action of various xenobiotics with necrosis of the epidermis, mucous membranes and damage to internal
organs, which is accompanied by profound disorders of hemodynamics and homeostasis, often leading to death.
A wide range of bioregulatory effects of nitric oxide, in particular, participation in the development and course of
allergic inflammation (cytotoxic, immunocomplex reactions), suggest the participation of nitric oxide in the
pathogenesis of TEN

Introduction & Objectives: . The most common in dermatological practice are psoriasis and acne, the
pathogenesis of which today is considered from the standpoint of immunopathological diseases. The article
analyses features of anamnesis, clinical, instrumental and laboratory tests related to chronic dermatitis (acne,
psoriasis, arthropathic psoriasis (АР)), considers the relationship of probable mechanisms of disease aggravation
and progression.
Objective. The objective of our work was to improve the diagnostics of common chronic dermatoses (acne,
psoriasis, АР) taking into account some indicators of the immune system and features of the disease course to
specify their role in pathogenesis of these disease. 

Некротична інфекція шкіри і м'яких тканин це невідкладна хірургічна патологія, яка характеризується прихованим початком, швидким наростанням симптоматики та високим рівнем летальності.
Мета. Вивчити та проаналізувати світовий досвід і критично переосмислити власні клінічні результати лікування пацієнтів з гнійно-некротичними інфекційними ураженнями м'яких тканин.
Матеріали і методи. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи аналізу та пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, а також дані власних результатів імплементації сучасних алгоритмів діагностики та пошуку актуальних клінічних настанов щодо
лікування зазначеної когорти пацієнтів.
Результати та їх обговорення. Основними передумовами незадовільних клінічних результатів лікування залишаються: пізня діагностика через атипову маніфестацію захворювання та відсутність чітких однозначних показників на ранніх стадіях процесу. Допоміжні тести, які спрямовані на виявлення некротичного процесу потребують обізнаності та високої кваліфікації клініцистів, або ж базуються на загально-клінічних
неспецифічних лабораторних маркерах. В роботі наведені основні погляди на епідеміологічні, клінічні і лабораторні особливості некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин (НІШМТ); критично проаналізовані сучасні алгоритми лікування та представлений власний досвід клінічної роботи з випадком некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин. Також, авторами визначені найперспективніші напрямки подальших досліджень на основі об’єктивної оцінки переваг і недоліків різних методів діагностики та лікування зазначеної патології.
Висновки. НІШМТ – актуальна проблема сучасної гнійносептичної хірургії, яка характеризується схильністю до
генералізації, гіпореактивною маніфестацією та полірезистентною полімікробною етіологією, з розвитком імуносупресивного стану у пацієнтів. Рання діагностика в поєднанні з невідкладною антибактеріальною терапією, агресивним хірургічним лікуванням і спільною роботою хірургів та лікарів інтенсивної терапії є
наріжним каменем досягнення позитивних клінічних результатів при НІШМТ. Шкали прогнозування (LRINEC, SIARI, Wall) є важливими компонентами діагностичного пошуку, але їх слід використовувати з обережністю в процесі прийняття рішень. Зрештою, діагностика НІШМТ визначається обізнаністю хірурга та спроможністю до виконання ранньої інтервенції. Повноцінний об'єм хірургічного втручання та адекватна антибіотикотерапія
дозволяє знизити рівень летальності при НІШМТ.
Список ключових слів: некротична інфекція м'яких тканин, некротичний фасціїт, LRINEC.

Necrotizing skin and soft-tissue infections (NSTI) is an urgent surgical pathology. NSTI are potentially life-threatening and disabling infections. It has an insidious onset, rapid onset of symptoms, and a high fatality rate.
Objectives: to review all aspects of care for patients with NSTI; to present one's own clinical observations on the results of treatment of patients with NSTI.
Materials and methods. We applied information, bibliographic and analytical methods of analysis and search in international medical information electronic databases, data of our own results of implementation of modern diagnostic algorithms and search for current clinical guidelines for the treatment of the specified group of patients
with NSTI.
Results. The main reasons for the unsatisfactory clinical results of treatment of patients with NSTI are: late diagnosis due to atypical symptoms of the disease and the lack of unambiguous manifestations of NSTI in the early stages of the disease. Qualified clinicians experienced in the diagnosis and treatment of NSTI can make full use of NSTI early diagnosis tests. Scales for early diagnosis of NSTI are based on general clinical non-specific laboratory markers. We presented the main views on epidemiological, clinical and laboratory NSTI; modern treatment algorithms are critically analyzed and personal experience of clinical work with the case of NSTI is
presented. Also, the authors identified promising directions for further research based on an objective assessment of the advantages and disadvantages of various methods of diagnosis and treatment of NSTI.
Conclusions. NSTI is an actual problem of modern surgery soft tissue infections. NSTI is characterized by a tendency to generalization, hyporeactive manifestations in patients and polyresistant polymicrobial etiology. Immunosuppressive status often occurs in patients with NSTI.
Early diagnosis, urgent antibacterial therapy, aggressive surgical treatment, joint work of surgeons and intensive care physicians are the cornerstone for achieving positive clinical results in NSTI. Prediction scales (LRINEC, SIARI, Wall) are important components of early diagnosis of NSTI. These scales should be used with caution in the
decision-making process. Ultimately, the diagnosis of NSTI is determined by the surgeon's awareness and ability to perform early intervention. Adequate surgical intervention and adequate antibiotic therapy can reduce the mortality rate in NSTI.
Keywords: necrotizing soft tissue infection, necrotizing fasciitis, LRINEC.