Over the last decade, there has been an increase in illegal drug use and uncontrolled opioid abuse in patients with chronic pain, which is associated with unintentional trauma and is a major risk factor for tolerance and withdrawal, leading to overdose and death [1-5]. The attention of scientists in various fields of medicine is focused on the study of changes in organs and systems under the influence of drugs, in particular, both in clinical and experimental
areas [6-9]. In clinical studies it is indicated that when exposed to opioids there are signs of immunosuppression, which cause an increased risk of infectious diseases and the development of inflammation [5, 10, 11]. Toxic effects of drugs are manifested in all organs and systems, which
may have an indirect or direct effect on the organs of the oral cavity [6, 12-15]. The question of the role of bacterial flora in the etiology and initiation of periodontal disease is certainly actively studied as the improvement of microbiological methods and the accumulation of research results [16-19]. Today,
one of the main hypotheses remains that dental plaque microorganisms are a determining factor in the development and progression of the inflammatory process in the periodontium, which provoke the inflammatory process and directly affect the microbial status of the oral cavity [20- 23].There is also evidence that the role of microorganisms in the development of periodontitis is unclear, although some bacterial pathogens alone or as part of microbial groups may be particularly important [24]. Therefore, in order to prevent the development of periodontal disease and the occurrence of infectious foci in the oral cavity caused by bacterial biopellicle, it is important to determine the etiology and pathogenesis of this pathology in experimental animal models in order to further extrapolate these data to the clinic [25]. However, the relationship between the species and quantitative composition of the microbiota of tooth surface in the gingival margin and the development and progression of inflammation in the gingival mucosa under action of the opioid are controversial and needs further study using modern methods of microbiological research in the experiment.

Objective: To study the effectiveness of the biocomplex of surfactants based on rhamnolipids Pseudomonas sp. PS-17 (biocomplex PS) as an emulsifier in emulsions for use in dermatology.
Methods: Technological methods of o/w emulsions manufacturing, ultrasonic dispersion, as well as microscopic studies of manufactured emulsions have been used.
Results: To select the concentration of biocomplex PS as an emulsifier, studies of the emulsifying properties of bio complex PS in comparison with polysorbate 80 have been performed, taking into account the similarity of the hydrophilic-lipophilic balance of these substances. Several compositions of emulsions have been studied in which the biocomplex PS has been used as an independent emulsifier in a concentration from 4 to 10%, as well as in combination with other emulsifiers-lanolin and glycerol monostearate.
Conclusion: The creation of stable o/w emulsions requires the use of high concentrations of biocomplex PS as an emulsifier, more than 10%, which is impractical and economically unreasonable. The use of biocomplex PS as a co-emulsifier with emulsifiers of the second type allows obtaining stable emulsions at a total concentration of complex emulsifier 7-10%.
Keywords: Biocomplex PS, Rhamnolipids, Emulsions, Emulsifiers, Biosurfactants

Тривалий період часу стресові та депресивні ситуації не вважались одним із головних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Велика кількість дослідників дотримувались гіпотези, згідно з якою стресовий фактор не був незалежним фактором ризику, а лише «каталізатором» дебюту серцево-судинних захворювань та їх ускладнень, або ж відіграє другорядну роль у виникненні даних захворювань. Сьогодні стрес є відомим фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань і не виникає сумнівів щодо його ролі у виникненні даної патології. Питання поєднання серцево-судинної патології з психічними розладами та стресовим фактором, а саме їх роль у виникненні цих захворювань є дуже важливою та актуальною темою.

Мета – провести аналіз множинної регресії факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а також ознак депресії та тривоги у хворих на ішемічну хворобу серця.

Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети було проведено дослідження серед 90 пацієнтів. Вік пацієнтів коливався від 36 до 83 років. Комплексне обстеження включало в себе збір скарг, даних анамнезу захворювання та життя, професії, дані коронароангіографії, рівень холестерину, зріст, вага, індекс маси тіла (ІМТ), куріння, рівень артеріального тиску та госпітальна шкала тривоги та депресії HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale – HADS). Цей опитувальник містить 14 запитань, які розділені на 2 основні групи: тривога і депресія. Кожному запитанню відповідають 4 варіанти відповіді, які відображають ступінь наростання симптоматики.

Результати. У пошуках відповіді нами проведено мультифакторний аналіз 15 факторів у хворих з ішемічною хворобою серця (таблиця). Відомо, що значення та ступінь сили кожного з чинників відрізняються. Аналізуючи дані мультифакторної регресії, нами отримано сім незалежних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань: вік більше 60 років, спадковість, гіподинамія, ІМТ (більше 35,0), стреси, депресія і тривога. При поєднанні зазначених ознак отримано результати, які є статистично достовірними (р<0,05) щодо ризику розвитку серцевосудинних захворювань, що дало можливість досягнути правильності прогнозування з чутливістю 79,7 % та специфічністю 81,2 %.

Висновки. Вивчення взаємозв’язку між соматичним та психічним здоров’ям, роль стресових розладів у виникненні захворювань приводить до застосування комплексного підходу до лікування, включаючи медикаментозну терапію, психокорекцію та психотерапію.

The article is dedicated to commemorating Yakub Karol Parnas, an eminent figure in biochemistry
and a professor in the Department of Physiological (Biological) Chemistry at Lviv Medical University. It
underscores the profound impact of akub Parnas on Ukrainian biochemistry, shedding light on intriguing
facets of his personality during his highly productive two decades at Lviv University. His research significantly contributed to unveiling anaerobic glucose metabolism, later acknowledged as the Embden-MeyerhoffParnas pathway. Professor akub Parnas and his Lviv school conducted pivotal studies on enzymatic transformations associated with anaerobic muscle function and alcoholic fermentation, glycogen phosphorolysis,
revelation of TP synthesis within glycolysis, pioneering use of radioactively labeled phosphorus in biological experiments.
K e y w o r d s: biochemistry, Yakub Parnas, Embden-Meyerhoff-Parnas pathway, Lviv

УДК: 616.12-008.331.1-06:[616.988:578.834]-07:616.155.32-07

Значне поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та її поліморфні клінічні прояви обумовлені системною запальною відповіддю,
яка також відіграє важливу роль у розвитку артеріальної гіпертензії. Тому тяжкість і прогноз захворювання, а також ефективність лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі COVID-19 варто оцінювати за змінами концентрації sST2, активності мієлопероксидази та індуцибельної NO-син- тази, що слугують біомаркерами запалення. Мета роботи: проаналізувати прогностичну цінність визначення sST2,
мієлопероксидази та індуцибельної NO-синтази у сироватці крові та лім- фоцитах пацієнтів з АГ та на тлі коронавірусної інфекції.
Методи. Обстежено 2 групи пацієнтів: 1 група – 36 пацієнтів з АГ, які поступали до стаціонару з гіпертонічним кризом; 2 група – 35 пацієнтів з
АГ та полісегментарною пневмонією на тлі COVID-19. Група контролю – 16 практично здорових осіб. Усім пацієнтам проводили антропометричне
обстеження, біохімічний аналіз крові, ехокардіографію, визначення рівнів sST2, мієлопероксидази та iNO-синтази у сироватці крові та в лімфоцитах.
Забір венозної крові проводили на 5 день після госпіталізації до стаціонару на тлі проведеного лікування згідно з чинними протоколами.
Результати. Виявлено зростання у сироватці крові вмісту sST2 у 2,4 раза при АГ та на тлі COVID-19 у 2,9 раза. Рівень мієлопероксидази зро- став у сироватці крові в 2,5 раза при АГ та в 3,4 раза при коронавірусній хворобі. Активність індуцибельної NO-синтази в лімфоцитах зросла у 3,25
раза при АГ та в 4,3 раза при COVID-19. Встановлена позитивна кореляція між рівнем sST2 і розмірами лівого передсердя, лівого шлуночка та фрак- цією викиду в пацієнтів з АГ, у пацієнтів з АГ та COVID-19 – позитивна кореляція з віком. Висновки. Рівні sST2, мієлопероксидази та iNOS є важливими марке- рами важкості ураження серцево-судинної системи, а також при COVID-19.  У пацієнтів з АГ та COVID-19 спостерігали достовірне підвищення рівнів
sST2, мієлопероксидази і iNOS порівняно з практично здоровими особами.
Зазначено достовірне підвищення рівнів мієлопероксидази у пацієнтів з АГ
без коронавірусної хвороби, що свідчить про доцільність використання її
як високочутливого маркера системного запалення низької інтенсивності,
зокрема при артеріальній гіпертензії, тому цей показник є перспективнішим у використанні, ніж С-реактивний протеїн.
Ключові слова: COVID-19, артеріальна гіпертензія, sST2, мієлоперокси-даза, iNO-синтаза