Впровадження в систему освіти нових освітніх програм, прогресивних форм навчання, в основу яких закладено головним чином самостійну роботу студентів, вимагає перегляду традиційних методів ведення практичних занять. В першу чергу це торкається курсів анатомії і фізіології людини - базових теоретичних дисциплін вищого навчального закладу.
Анатомія, як навчальна дисципліна містить дуже великий фактичний матеріал описового характеру, форми і засоби викладання якого в більшості залишаються класичними. Фізіологія вивчає зміни функцій організму людини в еволюційному плані, індивідуальні, статеві, вікові особливості організму. зв'язок фізіологічних функцій з структурами організму. досліджує динаміку протікання життєвих процесів і регуляцію фізіологічних функцій.
Сучасне викладання анатомії і фізіології передбачає обов’язкову практичну спрямованість: максимальну наочність, тісний зв’язок питань анатомії і фізіології людини із проблемами практичної медицини і фізичної терапії. Це надає навчальному процесу емоційного характеру, робить пізнавальний матеріал живим і таким, що розвивається відповідно до прогресу обраної спеціальності, виховує любов до науки, дозволяє набувати уміння співставляти і аналізувати факти, застосовувати анатомічні і фізіологічні знання при вивченні інших дисциплін.

УДК 616.9:616.981[616.921.8:616.931:616.981.58:616.348]

 Представлено сучасні погляди на «класичні» інфекційні хвороби на прикладі дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Розглядаються таксономічні аспекти та роль молекулярно-генетичних методів у дослідженні факторів патогенності бактерій. Проаналізовано дані останніх років, на підставі яких до збудників інфекційних хвороб людини включають нові види бактерій. Так, розглядається розширення кола збудників кашлюкоподібних захворювань, зокрема значення Bordetella holmensii в розвитку хвороби. Останніми роками переглядається структура виду Corynebacterium diphtheriae, сформувалась думка про «комплекс видів збудників дифтерії». Проілюстровано приклади протилежної ситуації, коли застосування молекулярних методів дало змогу звузити коло імовірних збудників для інфекцій із схожими клінічними картинами. Відповідно до результатів досліджень останніх років, роль інших видів, крім Streptococcus pyogenes, у виникненні бешихи видається дискусійною. Для псевдомембранозного коліту основним етіологічним агентом визначено Clostridium difficile.

SUMMARY. Modern views on «classical» infectious diseases using the examples of whooping cough, diphtheria, erysipelas and pseudomembranous colitis are presented. The role of molecular genetic methods in the study of bacterial pathogenicity factors, as well as for the taxonomy of infectious disease agents, is considered. The data of recent years, on the basis of which new species of bacteria are included among the causative agents of human infectious diseases, have been analyzed. In particular, the expansion of the range of causative agents of pertussis-like diseases, such as Bordetella holmensii, is being considered. In recent years, the structure of the species Corynebacterium diphtheriae has been revised, and the opinion about the «diphtheriae species complex» has been formed. Examples of the opposite situation are illustrated, when the use of molecular methods made it possible to narrow  down the circle of possible pathogens for infections with similar clinical pictures. According to the results of research inrecent years, role of pathogens other than Streptococcus pyogenes as causative agents of erysipelas is to discussible. Clostridium difficile is identified as the main etiological agent for pseudomembranous colitis.

Механізми розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) досі досконально не вивчені. Висунуто лише гіпотезу про двоетапність розвитку МАЖХП, за якою значне підвищення рівня циркулюючих тригліцеридів на ранньому етапі слугує фактором запуску розвитку стеатогепатозу. Згодом результатом накопичення ліпідів в гепатоцитах стають балонна дистрофія, некроз і фіброзні явища в печінці. На другому етапі стеатогепатозу розвивається запальний процес у відповідь на некротичні та апоптичні явища. Відомо, що МАЖХП супроводжується
розвитком «мітохондріальної дисфункції», ознаками якої є окисний стрес, порушення функціональної активності комплексів електрон-транспортного ланцюга (ЕТЛ), пошкодження ДНК та зміни ліпідного складу мембрани мітохондрій. Проте, залишається нез’ясованим, на якому етапі МАЖХП розвивається окисний стрес, і чи є він причиною, чи наслідком розвитку цієї патології. На сьогодні відомі декілька робіт, які містять суперечливі дані щодо функціональної активності комплексів ЕТЛ у щурів із глутамат-індукованим стеатогепатозом і не показують даних про фосфоліпідний склад внутрішньомітохондріальної мембрани. Тому актуальним є дослідження активності комплексів ЕТЛ та фосфоліпідного стану у внутрішній мітохондріальній мембрані гепатоцитів у щурів зі стеатогепатозом, який викликаний неонатальним введенням глутамату натрію (ГН). Перспективним, на наш погляд, є з астосування для цього нанокристалічного діоксиду церію (НДЦ), якому притаманні виражені антиоксидантні та пребіотичні властивості, що дозволяють припустити, що може бути ефективним у профілактиці і лікуванні стеатозу печінки.

Одним з факторів розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) є ожиріння, основною причиною якого є енергетичний дисбаланс між спожитими та витраченими калоріями. В цей комплексний процес включені також генетична схильність, стиль життя, склад кишкової мікробіоти та фактори навколишнього середовища. З’яcування механізмів розвитку стеатозу печінки, що лежать в оcнові патогенезу МАЖХП та ожиріння, дозволить впровадити в медичну практику нові ефективні лікувально-профілактичні методи цього захворювання та супутніх патологій.
Аналіз літератури щодо ролі кишкової мікробіоти в розвитку ожиріння та її вплив на метаболізм вісцерального жиру активно дискутується (Jіa W., 2018; Gerard С., 2019), тому наукові дослідження, де був би використаний пробіотичний препарат для нормалізації якісного і кількісного складу мікрофлори кишечника, а саме мультипробіотика, залишаються актуальними.

Проведено науковий аналіз чисельності хвороб та рейтингових показників їх структури і поширеності серед населення України за період 1993- 2017 роки з обгрунтуванням тенденцій у їх розвитку. Отримані дані слугують підставою для органів системи охорони здоров'я різних рівнів управління в процесі реформування медичної допомоги до перегляду змісту стратегічного планування в медичній галузі, шляхом переходу в практичній охороні здоров‘я у стані захворюваності з «лікувальної медицини» до «профілактичної парадигми», з акцентом на встановлення причинно-наслідкових зв‘язків у виникненні / розвитку хвороб, що дозволило б мінімізувати механізми виникнення конкретної патології, так її наслідки серед населення України у контексті рекомендацій ВООЗ