УДК 616.832-004.2-073.756.8-053.2(048.8)

У статті наведено клінічний випадок пацієнтки ТО років з розсіяним склерозом (РО), використання у діагностиці РС однієї з передових методик  магнітно-резонансної томографії (МРТ), а самепротонної магнітно-резонансної спектроскопії (ПІМРС). МРТ є невід'ємною частиною діагностичного.
алгоритму у хворих із розсіяним склерозом згідно з критеріями МеРопайа, останній перегляд яких відбувся у 2017році. Крім того, МРТ дозволяє оцінити перебіг захворювання, слугуючи критерієм підтвердження загострення патологічного процесу. Хоча критерії Ме Фопа/а стосуються дорослих, вони також використовуються для діагностики РС у дітей, водночас РС у дітей має свої особливості. Критерії МеРопаїд
включають традиційні (звичайні) МРТ-послідовності: Т2-зважені зображення, ТІ-зважені зображення, постконтрастні ТІ-зважені зображення. Із стрімким розвитком МРТ з'явилися передові (просунуті) її методики, які дозволяють краще зрозуміти зміни у мозковій речовині при РС: волюметрія головного мозку, зображення із перенесенням намагніченості, зображення для візуалізації кори, дифузно-тензорні зображення, протонна МР-спектроскопія; зображення, зважені за чутливістю. Зокрема, ПМРС дозволяє оцінити ступінь цілісності білої речовини шляхом виявлення підвищеного резонансу метаболітів розпаду мієліну. Проведені дослідження показали, що зміни при РС мають свою специфічність, однак консенсусу у цьому питанні немає. На сьогодні не існує погоджених рекомендацій, які включали б передові методики МРТ, проте саме вони, на нашу думку, довалять краще зрозуміти перебіг РС та прогнозувати розвиток захворювання. Такий підхід дозволить поліпшити менеджмент РС як у дорослих, так і у дітей та поліпшити якість їхнього життя.

Двостулковий клапан аорти – це вроджена вада серця, поширеність якої складає 0,9-1,37 у загальній популяції, і, можливо, вона є найчастішою серцево-судинною дисплазією. Дана вада втричі частіше зустрічається у чоловіків ніж у жінок [1]. Двостулковий клапан складається з двох стулок (передньоі і задньоі чи правої та лівої), зазвичай неоднакових за розміром, можливо, внаслідок неадекватної продукції фібриліну-1 в період пренатального онтогенезу. Стулки клапана з’єднані двома спайками, які можуть бути частково зрощеними [2]. Безсимптомний перебіг двостулкового клапана аорти впродовж багатьох років істотно підвищує ризик виникнення його ускладнень: аортального стенозу, недостатності аортального клапана, дилатації висхідної аорти, утворення аневризми аорти. Основним методом діагностики даної вади є ехокардіографія, яка може визначити остаточний діагноз у більшості пацієнтів

Abstract. The mechanisms of formation of male infertility are increasingly becoming immune-dependent. Immunological isolation of the testes is provided by the anatomical blood-testis barrier and the special tolerance of the immune system to antigens expressed on male gametes. For a better understanding of the immunopathogenetic mechanisms of infertility, a study of the role of various immune factors is required.
The aim: to study the role of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines in blood serum to clarify their role in spermatogenesis.
Materials and Methods: 45 infertile men aged 22-48 were examined. They were divided into 2 groups: first group – 22 men with a systemic autoimmune disease - rheumatoid arthritis; second group – 23 somatically healthy patients
with idiopathic infertility. The control group included 27 fertile healthy men aged 22-48 years. Determination of the
cytokines concentration in blood serum was carried out by the immunoenzymatic method. Student's t-test was used to compare the significant difference in mean values between groups. P < 0.05 was considered significant.
Results. Patients with autoimmune diseases (rheumatoid arthritis) had the highest rate of leukocytospermia, indicating a possible long-term inflammatory process. In patients with idiopathic infertility, oligozoospermia was diagnosed in 3 patients (13.04%), oligoasthenozoospermia in 7 patients (30.36%), asthenozoospermia in 8 patients (34.78%) and leucocytospermia in 5 patients (21.82%). In patients with rheumatoid arthritis, the concentration of IL-18 (cytokine of the IL-1 family) in the blood serum of infertile men was 1.36 times higher than that of fertile men. The level of IL-6 was 6 times higher, and the concentration of IFN-γ exceeded the norm by more than three times. The level of IL-10 was 9,4 times higher than in control group. Significant changes in the serum cytokine profile were recorded in men with idiopathic infertility. The level of pro-inflammatory cytokines increased statistically significantly: IL-18 – 1.45 times, IL6 – 2.85 times, IFN-γ – 2.65 times. Simultaneously, the level of anti-inflammatory cytokines increased: IL-10 – 3.0 times.
We also analyzed the ratio of serum levels of pro- and anti-inflammatory cytokines. Significant increase in ІL10/TNF-α ratio was recorded in men with idiopathic infertility and infertile men with rheumatoid arthritis. Specifically, in men with idiopathic infertility the ІL-10/TNF-α ratio was 3.3 times higher and in patients with rheumatoid arthritis the ІL-10/TNF-α ratio was 4.1 times higher than in control group. In patients with rheumatoid arthritis the ІL-10/ІFN-γ ratio
was in 3 times higher than in control group. Significant positive correlations were found in healthy fertile men: TGF-β1 – IFN-γ, IL-10 – IL-18 and IL-10 – TNF-α. In men of the control group, the synthesis of IL-18 and TNF-α was balanced by the production of IL-10. The synthesis of IFN-γ was by balanced by the production of TGF-β1.
Conclusions. The development of infertility associated with various accompanying pathologies is related with by changes in both systemic and local immune reactivity. The pro-inflammatory cytokine profile of blood serum and a decrease in the concentration of IL-1β are observed in patients with idiopathic infertility. The largest number of deviations of immune reactivity was found in infertile men with concomitant autoimmune diseases

Сьогодні населення України переживає значні труднощі в різних сферах життя, проте однією з найактуальніших проблем залишається забезпечення належного рівня здоров’я та збереження життя нації. Тому особливої уваги потребує зараз якість медичної допомоги не лише як пряма функція, але і як своєрідний критерій рівня діяльності системи охорони здоров’я та державної політики в цілому. Одним з інноваційних напрямків організації надання медичної допомоги населенню в ХХІ сторіччі є цифрові, а також інформаційні та телекомунікаційні технології, застосування яких дозволило створити єдиний медичний інформаційний простір, що об’єднує в собі практичну та теоретичну медицину, забезпечує планування нових наукових досліджень та цілеспрямовану підготовку фахівців різних галузей медицини, які в подальшому впроваджують знання та вміння в медичну практику.
Мета дослідження - вивчення напрямків використання телемедичних технологій у роботі медичних закладів та можливостей удосконалення надання медичної допомоги населенню шляхом їх застосування.
Методи дослідження. Використані методи системного підходу та системного аналізу дали змогу комплексно дослідити можливості оптимального використання телемедичних технологій та проаналізувати наявні проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення.
Результати. Сучасні джерела фахової літератури розглядають телемедицину в різних ракурсах: як сукупність засобів і комплексів, які забезпечують користувачам доступ до сучасних медичних ресурсів, у тому числі міжнародних, реалізують потенціал сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій в охороні здоров'я; а також, як багаторівневу та багатокомпонентну систему, що включає як медичні організації з їх професійними, інформаційними та освітніми ресурсами, медичними діагностичними пристроями, базами даних і користувачами системи, так і технічні засоби доступу до телекомунікаційних мереж, канали зв'язку і мережові засоби, давачі та інші перетворювачі медичної інформації в цифрові електричні сигнали для подальшої передачі каналами зв'язку. Беручи до уваги багатопрофільність медицини та широкий спектр медичних послуг, особливого значення набуває уніфікація клінічних, анамнестичних, лабораторних, променевих тощо баз даних та можливість їх передачі і отримання з використанням устаткування різних виробників. Одним з уніфікованих та найширше застосовуваних сьогодні стандартів у галузі передачі медичних зображень є DICOM (Digital Imaging and Communications in Medicine) – міжнародний стандарт для обробки та передачі радіологічних та інших медичних зображень від медичних пристроїв до комп'ютера, який знайшов широке застосування в різних галузях медицини.

According to the data of modern medical literature, bone tissue is negatively affected by various factors, both external and internal. Trauma, concomitant diseases accompanied by mineral metabolism disorders, chronic intoxications, long-term and uncontrolled use of medications, especially narcotic analgesics, can lead to disturbances in the mineral composition of bone tissue and affect its ability to regenerate. The aim of our study was to establish the dynamics of the mineral composition of the bone tissue of the lower jaw after inflicting a bonedestructive trauma to animals without background pathology, on the background of long-term use of nalbuphine and after treatment with lincomycin. Object and research methods. Research material: 25 sexually mature male rats, weighing 180-200 g, at the age of 3.5 months. Modeling of the injury was carried out by breaking the integrity of the bone tissue of the lower jaw in the area of molars with the help of a drill. Opioid dependence was modeled by daily administration of the narcotic analgesic Nalbuphine. The method of atomic absorption spectral analysis (AACA) was used to determine the mineral composition. The results. The mineral composition of bone tissue at different stages of the experiment had pronounced dynamics in different groups of animals, characteristic to each of the studied elements. Conclusions. After the application of a bone-destructive trauma, the mineral composition of bone tissue during three weeks has pronounced dynamics, different for each of the eight studied mineral elements. The dynamics of the studied mineral elements during the three weeks of post-traumatic period in animals without background pathology, on the background of long-term use of Nalbuphine and in animals treated with lincomycin, is different.