УДК 616.517-02: 616.72-002]-078.73-079.44

Psoriasis is a life-long chronic autoimmune disease characterized by thick scaly skin lesions and often associated with severe arthritis. At the present stage, psoriasis is considered to be a systemic disease that affects not only skin but also joints of patients and is accompanied by possible development of typical comorbid states (cardiovascular pathology, chronic inflammatory intestinal canal diseases, and metabolic syndrome).
Objective — to improve the diagnosis of arthropathic psoriasis (AP) taking into account some of the most important indicators of the immune-endocrine system and features of the disease course to specify their role in the pathogenesis of the disease and to develop the system of integrated therapy.
Materials and methods. A total of 178 AP patients have been systematically examined that had varying severity of process development, generalization and intensity of skin and osseous-articular apparatus damage, the presence of associated pathology. Additional instrumental studies, determination of biochemical, serological parameters and an assessment of stress-induced immune-endocrine system have been conducted in AP patients. The content of trigger cytokines (IL-1, IL-8, IL-17, IL-22) in blood serum, stress hormones (ACTH, cortisol), cellular and humoral immunity condition (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD22+, IgM and IgG levels) have been studied.
Results and discussion. The clinical course and characteristic features of AP instrumental tests are extremely versatile. Regardless of the disease duration period, we have detected in blood serum of AP patients probable decrease in parameters of cellular immunity (CD3+, CD4+, CD8+-fraction of T-lymphocytes, CD22+-fraction of B-lymphocytes) and compensatory increase in CD16+ of T-cells, decrease in parameters of cytokines (IL-1, IL-8, IL- 17, IL-22), stress hormones (cortisol, immunoglobulins IgM, IgG, and CIC), which indicates tension of their stress-induced mechanisms even despite occasional clinical stabilization of skin and articular process. We have offered and tested regiments to treat AP patients, which involve differential application within the integrated therapy of nonsteroidal anti-inflammatory medications (etoricoxib 30—60 mg 1 time daily/diclofenac 75 mg daily), diseasemodifying medications (sulfasalazine ЕН from 500 mg to 2 g daily/methotrexate 7.5—10 mg/week), lyophilised dialysate of leukocytes.
Conclusions. The analysis of specific features of the AP clinical course and data of integrated studies allows identifying the probability of manifestation or persistence of the pathological psoriatic articular process. The improvement of AP patients diagnostics taking into account some of the most important indicators of the immune-endocrine system and specifics of the disease course contributed to the improved therapy and mended quality of life of patients.

УДК 615.26:615.451.3.065:616.15-07]-092.9

Резюме. Мета роботи. Дослідити в експериментальних умовах вплив лосьйону, що містить 5% міноксидилу, на клітинну та гуморальну ланки імунітету лабораторних тварин.

Методи. Експериментальні дослідження проводилися на статевозрілих мурчаках світлої масті масою 300–350 г. Сенсибілізацію мурчаків проводи- ли комплексно за методом О.Г. Алєксєєвої, А.І. Петкевич, визначали зміни гематологічних показників периферичної крові контрольних і дослідних тварин, вираховували гематологічні індекси, оцінювали клітинну та гуморальну ланки імунітету організму.

Результати. Після завершення експерименту в дослідних тварин виявлено достовірні зміни в лейкоцитарній формулі крові порівняно з контрольною групою: збільшення еозинофілів на 56,2% та моноцитів на 79%, зменшення лімфоцитів на 5,1%. Аналіз гематологічних індексів показав зниження в сенсибілізованих тварин: ІСЛМ на 88,1%, що вказує на порушення афекторної ланки імунної відповіді; ІСНЕ на 57,1% та ІСЛЕ на 64,2%, що вказує на зміщення міжклітинної рівноваги в бік клітин, що беруть участь у реакціях гіперчутливості негайного типу й активування механізмів імунно-алергічних реакцій. Оцінка клітинного імунітету показала у дослідній групі: достовірне зростання пулу СД3 на 27,5% за рахунок збільшення СД4 на 31,8%, що підкреслює перевагу хелперних механізмів імунної відповіді, очевидно, адаптивного характеру; підвищення СД 22 у відсотках на 54% та в абсолютних величинах на 82,8%; підвищення ФІ на 74% та ФП на 35,5%; ЦІК на 43,4%, що вказує на стимуляцію імунної відповіді на надходження антигенів.

Висновки. Лосьйон із вмістом 5% міноксидилу при комплексній сенсибілізації мурчаків викликав достовірні зміни показників периферичної крові, зрушення імунологічного гомеостазу. Спостерігалися зрушення клітинної ланки імунітету, вплив на стан фагоцитарної ланки імунітету та порушення гуморальної відповіді адаптивного імунітету.

Summary. Purpose of the study. To investigate in experimental conditions the effect of lotion containing 5% minoxidil on the cellular and humoral immunity of laboratory animals.

Methods. Experimental studies were conducted on mature guinea pigs of light color weighing 300–350 g. Sensitization of guinea pigs was carried out comprehensively according to the method of O.H. Alieksieieva, A.I. Petkevych, changes in hematological parameters of peripheral blood of control and experimental animals were determined, hematological indices were calculated, and cellular and humoral links of the body’s immunity were evaluated.

Results. At the end of the experiment, the experimental animals showed significant changes in the leukocyte blood count compared to the control group: an increase in eosinophils by 56.2% and monocytes by 79%, and a decrease in lymphocytes by 5.1%. The analysis of hematological indices showed a decrease in the sensitized animals: the ratio of lymphocytes to monocytes by 88.1%, indicating a violation of the effector link of the immune response; neutrophil to eosinophil ratio by 57.1% and lymphocyte to eosinophil ratio by 64.2%, indicating a shift in intercellular balance towards cells involved in immediate hypersensitivity reactions and activation of immune-allergic reactions. The assessment of cellular immunity showed a significant increase in the CD3 pool by 27.5% due to an increase in CD4 by 31.8%, which emphasizes the superiority of helper mechanisms of the immune response, obviously of an adaptive nature, an increase in CD22 in percentage terms by 54% and in absolute terms by 82.8%, an increase in the experimental group: phagocytic index by 74% and phagocytic indicator by 35.5%, circulating immune complexes by 43.4%, indicating a stimulation of the immune response to antigenic intake.

Reports. The lotion containing 5% minoxidil in the complex sensitization of guinea pigs caused significant changes in peripheral blood parameters and shifts in immunological homeostasis. There were changes in the cellular part of the immune system, an impact on the phagocytic part of the immune system and a violation of the humoral response of adaptive immunity

УДК 613.63.661.168.2

 Мета. Обґрунтування гігієнічного регламенту допустимого вмісту репеленту ікаридину у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Ікаридин (1-(1-метилпропоксикарбоніл)-2-(2-гідроксіетил)піперидин), виробництва S.C. Johnson Europlant B.V. (Нідерланди). Методи дослідження - токсиколого-гігієнічні, біохімічні, імунологічні, фізико-хімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення.  Представлені результати токсиколого-гігієнічних досліджень репеленту ікаридину на лабораторних тваринах (білі миші, білі щурі, морські свинках, кролі). Встановлено, що ікаридин за параметрами гострої токсичністі при одноразовому внутрішньошлунковому введенні та однократному інгаляційному впливові відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки). Видова чутливість тварин до речовини відсутня. При нанесенні на шкіру ікаридин не викликає загибелі тварин і проявів місце-подразнювальної ​​дії. Вплив на слизові оболонки характеризується незначною пошкоджуючою дією (2 бали). В субхронічному експерименті проявляє слабку кумулятивну активність. Хронічний інгаляційний вплив ікаридину упродовж 4 місяців не викликає змін гематологічних та біохімічних показників, патології респіраторних шляхів і паренхіматозних органів. Ікаридин володіє сенсибілізуючою активністю і викликає зростання циркулюючих у крові імунних комплексів. Не чинить токсичного впливу на репродуктивну функцію. Безпечний в плані розвитку канцерогенного ефекту. На підставі встановлених параметрів токсичності розраховано коефіцієнт запасу, запропоновано гігієнічний регламент допустимого вмісту ікаридину в повітрі робочої зони та розроблено методику вимірювання масової концентрації речовини в повітрі.

Висновки. Гранично допустима концентрація ікаридину в повітрі робочої зони ркомендується на рівні 10 мг/м3, пари + аерозоль, 3 клас небезпеки. Розроблено газохроматографічну методику вимірювання масової концентрації ікаридину в повітрі.

Objective. Substantiation of the hygienic regulations for the permissible content of the repellent icaridin in the air of the working area.

Materials and methods. Icaridin (1-(1-methylpropoxycarbonyl)-2-(2- hydroxyethyl)piperidine), manufactured by S.C. Johnson Europlant B.V. (The Netherlands). Research methods are the following: toxicological-hygienic, biochemical, immunological, physicochemical, statistical.

Results. The results of toxicological and hygienic studies of the repellent icaridin on laboratory animals (white mice, white rats, guinea pigs, rabbits) are presented. It has been established that icaridin, in terms of acute toxicity with a single intragastric administration and a single inhalation exposure, belongs to moderately hazardous substances (hazard class 3). Species sensitivity of animals to the substance is absent. When applied to the skin, icaridin does not cause death of animals and manifestations of an irritant effect. The impact on the mucous membranes is characterized by a slight (minor) damaging effect (2 points). In the subchronic experiment, it shows a weak cumulative activity. Chronic inhalation effect of icaridine for 4 months does not cause changes in hematological and biochemical parameters, pathology of the respiratory tract and parenchymal organs. Icaridin has sensitizing activity and causes an increase in the number of immune complexes circulating in the blood. It does not have a toxic effect on reproductive function and is safe in terms of the development of a carcinogenic effect. Based on the established toxicity parameters, a safety factor was calculated, a hygienic regulation for the permissible content of icaridin in the air of the working area was proposed, and a method for measuring the mass concentration of a substance in the air was developed.

Conclusions. The maximum allowable concentration of icaridin in the air of the working area is recommended at the level of 10 mg/m3, vapors + aerosol, hazard class 3. A gas chromatographic technique for measuring the mass concentration of icaridin in air has been developed.

УДК 616.981.711:615.371/.372(092)

Вступ. Від Rickettsia Рrowazekii – збудника епідемічного висипного тифу, що передається одежною вошею (Pediculus humanus corporis), за час існування земної цивілізації загинуло більше людей, ніж за всі відомі війни. На прикладі першої ефективної вакцини проти епідемічного висипного тифу, яку розробив видатний польський учений, професор Львівського університету Рудольф Вайґль, проведено дослідження історії створення вакцини та способу культивування R. Рrowazekii у кишці Pediculus humanus corporis.

Мета. За результатами вивчення наукових джерел дослідити факти з історії технології розробки вакцини Р. Вайґля проти епідемічного висипного тифу від перших її серій, отриманих у лабораторних умовах, та з 1930 р., коли розпочалося її виробництво.

Матеріали й методи. Застосовано контент-аналіз, метод системного аналізу досліджень стосовно розробки вакцини проти епідемічного висипного тифу. Відбір джерел здійснено в архівах і наукових бібліотеках м. Львова та Науково-дослідного інституту епідеміології і гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, в наукометричних базах інформації PubMed, Medline, Web of Science, Googl Scholar за ключовими словами: воші, висипний епідемічний тиф, Рудольф Вайґль, R. Prowazekii.

Результати. Вакцина, яку розробив професор Рудольф Вайґль, автор методу культивування і нагромадження збудника цієї хвороби – R. Рrowazekii в кишці лабораторної популяції вошей, незважаючи на складність її приготування, понад 20 років була єдиним імунобіологічним засобом у боротьбі з висипним тифом.

Висновки. Завдяки Рудольфу Вайґлю та його учням, які часто ціною власного життя вивчали R. Рrowazekii і створили вакцину проти епідемічного висипного тифу, який винищив мільйони людей на планеті, земна цивілізація уникла нищівних епідемій.

Introduction. Vaccination has made a breakthrough in history by overcoming the infectious diseases that have plagued humanity for millennia. The twentieth century was marked by the invention of vaccines against epidemics typhus, which have become the only salvation in overcoming this disease. The history of the vaccine was developed on the example of the first effective vaccine against epidemic typhus, developed by a prominent Polish scientist, professor at the University of Lviv Rudolf Weigl, the history of vaccine development and the method of culturing R. Prowazekii in the intestine of Pediculus humanus corporis was studied. From Rickettsia Рrowazekii - the causative agent of epidemic typhus transmitted by aphids (Pediculus humanus corporis) in the history of mankind killed more people than in all known wars. Brazilian researcher Enrique da Rocha Lima differentiated described in detail and gave a specific name to the causative agent of typhus in 1916. In 1920, GW Epstein, as well as S. Burt Weilbach, John L. Todd and FW Palfrey in 1922 confirmed the etiological significance of R. Prowazekii in the presence of typhus. Biological and morphological characteristics, the life cycle of the pathogen and the impossibility of reproduction on artificial nutrient media were established.

The aim of the study. According to the study of scientific sources to investigate the history of the technology of R. Weigl vaccine against epidemic typhus from its first series obtained in the laboratory and from 1930, when its production began, the period covering the 20-30s of the twentieth century. To establish that the scientific achieve ments of the scientists are not only the history of microbiology and virology, it is relevant today.

Materials and methods. Content analysis, a method of systematic analysis of research on the typhus vaccine, was used. The implementation of scientific research began with a retrospective analysis of the scientific works of R. Weigl and his students. Selection of sources was carried out in the archives and scientific libraries of Lviv and the Research Institute of Epidemiology and Hygiene of Danylo Halytsky Lviv National Medical University, in scientometric data bases PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar by keywords: lice, typhus, rubella, R. Prowazekii. 174 scientific works in English, Ukrainian, Polish, French and Russian were analyzed and sources were selected in which the issue of creating a vaccine against typhus, technology of its production, efficiency of application was covered.

Results. The vaccine, developed by Professor Rudolf Weigl, author of the method of cultivating and accumulat ing the causative agent of this disease - R. Prowazekii in the intestine of the laboratory population of lice, despite the complexity of its preparation, for over 20 years was the only immunobiological drug to control typhus.

Conclusions. We should be grateful to Rudolf Weigl and his students, who have often studied R. Рrowazekii at the cost of their lives and developed a vaccine against typhus, which has killed millions of people on our planet. Vaccination with a full dose of R. Weigl’s vaccine does not guarantee protection against infection, but reduces morbidity, completely eliminates mortality and facilitates the course of epidemic typhus.