УДК: 616. 832 - 004. 2-036. 67-079.43-05

Лафаренко Майя Ярославівна. Клініко-генетична характеристика пацієнтів з прогресуючим перебігом розсіяного склерозу. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. Я. Лафаренко. - Львів, 2026. - 277 с. - Бібліогр.: с. 205 -261. (489 назв).

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної неврології – оцінці ролі варіантів генів фолатного обміну у патогенезі та прогресуванні РС. Наукове дослідження реалізується в межах
мультидисциплінарного підходу, який передбачає інтеграцію клініко-демографічних, психоемоційних, генетичних та біохімічних маркерів у комплексному прогнозуванні перебігу захворювання та розробці
персоніфікованого прогностичного алгоритму ризику прогресування РС.
1. Встановлено, що у хворих на РС депресія і тривога є поширеним клінічним проявом, частота яких зростає зі збільшенням віку та тяжкості перебігу РС. Клінічно значуща депресія спостерігалася у 50,0% пацієнтів
із тяжким перебігом РС та у 18,7% осіб із легким перебігом (p<0,05). Чоловіки більш вразливі психоемоційно (46,2%) порівняно з жінками (31,4%; p=0,04). Найчастішими проявами психоемоційних розладів у хворих на РС були пригнічений настрій (72,1%), негативне ставлення до себе (64,9%) та тривога (58,3%).
2. Алель 1298С гена MTHFR асоційована із підвищеним ризиком розвитку РС (OR=1,61; 95% CI: 1,05–2,46; p=0,027), тоді як алель 1298А має протективний ефект (OR=0,62; p=0,027). Для гена RFC1 генотип 80GG
знижує ризик розвитку РС (OR=0,45; 95% CI: 0,25–0,80; p=0,0056), а носійство алеля 80А підвищує його (OR=2,21; 95% CI: 1,24–3,94; p=0,0056). Для гена NOS3 встановлено, що генотип 4bb асоційований зі
зниженням ризику маніфестації РС, тоді як наявність алеля 4a підвищує ймовірність розвитку захворювання, що вказує на значущу роль ендотеліальної NO-синтази в етіології РС.
3. У хворих на РС рівень гомоцистеїну був значно вищим, ніж в контрольній групі (17,2±3,6 мкмоль/л проти 10,8±2,7 мкмоль/л; p<0,001). Низькі рівні фолатів (<7 нг/мл) спостерігалися у 48,5% хворих (проти 19,6% у
контролі; p<0,01). Зниження вітаміну В12 (<200 пг/мл) асоціювалося з тяжким перебігом РС (EDSS ≥4,5; p=0,02). Підвищений рівень NO (>45 мкмоль/л) корелював із збільшенням частоти рецидивів (r=0,41; p<0,01).
4. Комбінація генотипів 1298AC (MTHFR) + 80GA (RFC1) підвищує ризик розвитку РС у 3,56 разів (OR=3,56; 95% CI: 1,26–10,09; p=0,016), тоді як комбінації 677CC + 80GG та 1298AA + 80GG мають протективний ефект
(OR=0,41 та OR=0,36 відповідно). Водночас, у носіїв генотипу 4bb (NOS3) підвищений індекс маси тіла (BMI) та глюкокортикоїдна терапія сприяли тяжчому перебігу РС та формуванню несприятливого прогнозу.
5. На підставі інтегрованого аналізу клініко-неврологічних, генетичних варіантів MTHFR, RFC1 та NOS3 та показників фолатного обміну розроблено комплексну прогностичну модель стратифікації ризику
прогресування РС, котра надає можливість диференційовано оцінювати ризик несприятливого перебігу захворювання та визначати пацієнтів, які потребують посиленого динамічного спостереження та корекції терапії.

Реферат
Мета. З’ясувати особливості патогістологічних змін стінки початкових відділів тонкої кишки як морфологічної основи розвитку синдрому кишкової недостатності у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. У 53 хворих із гострим панкреатитом, серед яких у 30 (57%) був помірно тяжкий перебіг, а у 23 (43%) – тяжкий, проведено патогістологічне дослідження препаратів – зрізів та біоптатів стінки тонкої кишки. Матеріал забирали під час фіброгастродуоденоскопії у 17 (32%) пацієнтів, під час операції – у 24 (45%) та на аутопсії – у 12 (23%).
Результати. Порушення структурних елементів стінки тонкої кишки проявлялись ознаками різного ступеня гостроти, поширеності та глибини запалення: від хронічного – у 9 (17%) пацієнтів до гострого інфільтративно–набрякового – у 7 (13%) та дифузного ентериту з компонентом деструкції та ерозивних змін – у 37 (70%). Значення коефіцієнта відношення висоти ворсинок до глибини крипт від 2,4 до 2,2 відповідали помірно тяжкому, а від 2,1 до 1,4 – тяжкому ступеню синдрому кишкової недостатності, що може слугувати об’єктивним критерієм оцінювання його тяжкості.
Висновки. Синдром кишкової недостатності являє собою один із видів органних ускладнень гострого панкреатиту. Виявлені зміни мікроструктури стінки тонкої кишки становлять його морфологічну основу.
Ключові слова: гострий панкреатит; синдром кишкової недостатності; патоморфологічні зміни стінки тонкої кишки.

УДК : 616.329:612.6.06:616-053(477.83)

Поширення рефлюкс-асоційованих захворювань за даними Львівського діагностичного центру.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз статистичних даних Львівського діагнос-
тичного центру за 2013 — 2018 рр. Проаналізовано 7729 випадків захворювань стравоходу зі 116 457
зареєстрованих випадків патології органів травлення. Оцінювали структуру захворювань стравоходу,
статевий і віковий розподіл пацієнтів. Статистичне опрацювання результатів проведено із використан-
ням загальноприйнятих методів варіаційної статистики.
Результати. Установлено, що на частку патології стравоходу припадало 6,6 % від усіх зареєстрованих
захворювань органів травлення. Найпоширенішими були езофагіт (28,8 %), виразка стравоходу (25,6 %),
діафрагмальна грижа без непрохідності (22,2 %) та рефлюкс-езофагіт (10,0 %). Загалом частка рефлюкс-
асоційованих захворювань становила 67,5 % від усіх випадків патології стравоходу. Серед пацієнтів пере-
важали чоловіки (61,8 %). Найвиразніші статеві відмінності виявлено для виразки стравоходу, езофагіту та
діафрагмальної грижі без непрохідності. Аналіз вікового розподілу показав збільшення кількості випадків
патології стравоходу зі зростанням віку, з максимальними показниками серед осіб віком понад 60 років.
Езофагіт і рефлюкс-езофагіт найчастіше реєстрували в пацієнтів віком 21 — 40 років.
Висновки. У структурі захворювань стравоходу переважали рефлюкс-асоційовані патології, на які при-
падало понад дві третини випадків. Для них характерні виразні статеві та вікові особливості, зокрема
переважання чоловіків серед пацієнтів і збільшення частоти захворювань у старших вікових групах.
Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, рефлюкс-езофагіт, езофагіт, діафрагмальна
грижа, захворювання стравоходу, поширеність.


Мета. Визначити особливості діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктивного віку як суміжної патології у невідкладній абдомінальній хірургії та гінекології.

Матеріали і методи. Обстежено 88 пацієнток фертильного віку, із них 30 мали гострий апендицит, 58 – гострі захворю-вання придатків матки зі схожими клінічними проявами. Вивчено мікрофлору при гострих запальних захворюваннях придатків матки як їх етіологічний чинник. Проаналізовано критерії диференціальної діагностики, визначено особли-вості антибактеріальної терапії та оперативних втручань.

Результати. Мультидисциплінарний підхід уможливлював встановлення точного діагнозу захворювання. Виявлено мі-крофлору як аеробну: Enterococcus spp. – 18,6%, Enterobacter aerogenes – 15,7%, Klebsiella oxytoca – 14,3%, так і анаероб-ну: Bacteroides fragilis – 29,0%, Bacteroides ureoliticus – 25,3%, Prevotella livia – 9,5%. Високу антибіотикочутливість мікро-би проявляли до іміпенемів (93%), кліндаміцину (91%), захищених пеніцилінів (84%) та цефалоспоринів (83%), що було підставою для обґрунтованої антибактеріальної терапії. Оперовані лапароскопічно 22 (73,3%) пацієнтки із гострим апен-дицитом. Із 47 оперованих пацієнток із гострими захворюваннями придатків матки у 39 (83,0%) застосовано лапароско-пічну технологію.Висновки. Діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктив-ного віку потребують мультидисциплінарного підходу

Healthcare systems are increasingly challenged by natural disasters, armed conflicts,terrorist attacks,cyberattacks,infrastructure failures, and other large-scale emergencies.While emergency medicine, surgery and intensive care are traditionally viewed as the cornerstones of disaster response, radiology is often overlooked in preparedness planning. Modern emergency care depends on timely diagnostic imaging. When imaging becomes unavailable, patient flow shows, surgical decisions are delayed, and hospital capacity rapidly deteriorates