УДК:61(092)

Сто років від дня народження – це особлива дата, яка спонукає не лише до спогадів, а й до глибокого осмислення наукової спадщини. Цього року, 10.03.2026 року, ми вшановуємо пам’ять Зербіно Дмитра Діонісійовича – визначного українського патолога, академіка, дослідника, вчителя, який суттєво вплинув на розвиток теоретичної і клінічної медицини. Його життя було присвячене науці – насамперед патологічній анатомії як фундаменту клінічного мислення. Дмитро Діонісійович належав до тієї генерації вчених, які розуміли морфологію не як описову дисципліну, а як глибоку аналітичну науку про патогенез захворювання для розуміння клінічного перебігу. Він послідовно формував клініко-морфологічний підхід, у якому морфологічні зміни розглядалися в контексті патогенезу, системних реакцій організму та індивідуальних особливостей перебігу патологічного процесу.

УДК 616.89-056.7-02:613.861.3

У статті подано огляд літератури з проблеми психічних розладів, зокрема тривоги, депресії та посттравматичних стресових розладів, які є одними з найсерйозніших медико-соціальних наслідків війни та хронічного психосоціального стресу. Сучасні наукові дані свідчать, що ці стани мають полігенну природу і формуються внаслідок складної взаємодії генетичних, епігенетичних та чинників довкілля. Генетичні варіанти, залучені до регуляції нейромедіаторних систем, функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, нейропластичності, а також запальних процесів, визначають індивідуальну вразливість або стійкість до стресу. Результати великих геномних асоціативних досліджень (GWAS) підтверджують, що ризик тривожних і стрес-асоційованих розладів зумовлений кумулятивним ефектом численних генетичних варіантів, переважно локалізованих у регуляторних ділянках геному. Важливу роль відіграють гени серотонінергічної системи (SLC6A4), катехоламінового обміну (COMT, MAOA), регуляції стресової відповіді (FKBP5, CRHR1), нейропластичності (BDNF), а також балансу між глутаматергічною та ГАМК-ергічною нейротрансмісією. Епігенетичні механізми, індуковані тривалим стресом, здатні закріплювати патологічні нейробіологічні зміни та сприяти хронізації психічних порушень. В умовах війни в Україні, де мільйони людей зазнають тривалого й повторюваного психотравмувального впливу, реалізація генетичної та епігенетичної вразливості набуває особливої клінічної значущості. Розуміння молекулярно-генетичних механізмів розвитку тривоги, депресії та ПТСР створює підґрунтя для впровадження персоналізованих стратегій профілактики, раннього виявлення та лікування психічних розладів у загальнолікарській практиці та системі охорони здоров’я України загалом.

Autoimmune thyroiditis (AIT) is the most common autoimmune endocrine disorder, and recognizing infectious triggers like Yersinia enterocolitica is crucial for clinicians to improve diagnosis and management. A 53-year-old man presented with fatigue, irritability, sweating, and palpitations. Laboratory tests showed suppressed TSH, elevated FT3, normal FT4, and anti-TPO >1000 IU/mL. Western blot confirmed Yersinia enterocolitica infection through IgA and IgG detection, highlighting the importance of specific serological methods for accurate diagnosis. Mild lymphocytosis with relative neutropenia suggested immune activation. The diagnosis was autoimmune thyroiditis (AIT) with transient thyrotoxicosis triggered by Yersinia enterocolitica. Treatment with thiamazole and doxycycline resulted in complete resolution of symptoms and normalization of thyroid hormone levels. Discussion: This case supports the hypothesis that Yersinia enterocolitica may trigger autoimmune thyroiditis through molecular mimicry and immune dysregulation, which can also affect male reproductive health, underscoring the importance of a comprehensive assessment. Conclusion: Screening for infectious cofactors, such as Yersinia enterocolitica, in men with thyroid autoimmunity is vital for accurate diagnosis and effective management, thereby encouraging clinicians to adopt proactive testing strategies.

Abstract. This study presents an artificial intelligence (AI)-assisted historical andbiographical  investigation  of  the  surgical  aspects  of Yurii  Lypa's  medical  practice, confirms his place in the history of Ukrainian medicine, and evaluates his contribution to  the  development  of  national  medical  science  and  practice.  Using  historical  and biographical  methods  combined  with AI-assisted  analysis  of  archival  sources  and scholarly  literature,  the  study  reconstructs  the  academic  environment  that  shaped Lypa's  professional  education  and  clinical  training.  Particular  attention  is  paid  to surgical  education  at  the  University  of  Poznań  during 1922–1929, including  the organization  of  clinical  instruction,  demonstration  operations,  bedside  teaching, clinical ward rounds, and the acquisition of practical skills in operative surgery, asepsis, antisepsis,  and  surgical  technique.  The  contribution  of  Professors Antoni  Tomasz Jurasz,  Franciszek  Raszeja, Adam Wrzosek,  and  other  members  of  the  Faculty  of Medicine to the formation of Lypa's clinical thinking and professional competencies is examined.  The  study  demonstrates  that  the  clinical  education  he  received  at  the University  of  Poznań  became  the  foundation  of  his  subsequent  medical  practice, scientific  interests,  and  publications  on  phytotherapy,  which  combined  the achievements of academic medicine with the rational use of medicinal plants. It is concluded that the University of Poznań and its surgical school exerted a profound influence  on  Lypa's  professional  development  as  a  physician,  military  medical practitioner, and representative of the Ukrainian medical intelligentsia during the firsthalf of  the twentiethcentury. Particular emphasis  is placed on  his  medical service during  the  Second  World  War,  his  contribution  to  the  development  of  Ukrainian military  medicine,  and  his  promotion  of  scientifically  grounded  phytotherapy. The study also substantiates the need for further historical-medical investigations of Lypa'sprofessional legacy through the expanded use of archival materials preserved at the University of Poznań. Overall, Yurii Lypa's medical career illustrates the successful integration  of  clinical  competence,  scientific  inquiry,  humanistic  medical  values, patriotic service, and professional responsibility.

УДК: 616-071:616.72-002-036-08

Резюме. Мета: узагальнити сучасні можливості лабораторної діагностики реактивного артриту та продемонструвати їх значення для етіологічної верифікації, прогнозування перебігу й персоналізації лікування на прикладі клінічного випадку РеА єрсиніозної етіології. Об’єкт і методи дослідження. Проведено аналіз сучасних наукових джерел щодо патогенезу, лабораторної діагностики та лікування РеА. Наведено результати клінічного, лабораторного та інструментального обстеження 21-річної пацієнтки із суглобовим синдромом, шкірними проявами та перенесеним тяжким ентероколітом. Визначали маркери системного запалення, ревматоїдний фактор, anti-CCP, anti-MCV, ANA, HLA-B27 та антитіла IgA й IgG до Yersinia enterocolitica методом Western Blot; проведено магнітно-резонансну томографію крижово-клубових суглобів. Результати. Виявлено HLA-B27, позитивні IgA та IgG до кількох антигенів Y. enterocolitica, зокрема плазмідокодованого YopD, і МРТ-ознаки двобічного сакроілеїту. Маркери ревматоїдного артриту та системних захворювань сполучної тканини не підтверджено. Сукупність анамнестичних, серологічних, генетичних та візуалізаційних даних дала змогу діагностувати хронічний HLA-B27-асоційований РеА єрсиніозної етіології з аксіальним ураженням. Висновки. Комплексне використання серологічних, молекулярно-генетичних та інструментальних методів підвищує точність етіологічної діагностики РеА, сприяє оцінці ризику хронізації та обґрунтованому вибору персоналізованої лікувальної тактики.